Суб'єктами соціального супроводу є Центри та їх

План

Лекція 1

Тема №1 «Соціальний супровід як технологія соціальної роботи»

1. Аналіз змісту поняття «соціальний супровід»

2. Об’єкти та суб’єкти соціального супроводу.

3. Принципи та форми реалізації соціального супроводу.

4. Мета та завдання соціального супроводу.

5. Соціальний працівник як суб’єкт технології соціального супроводу.

Індивідуальна робота з клієнтом, яка передбачає надання допомоги у розв’язанні психологічних, міжособистісних, соціальних проблем на основі вивчення індивідуальних потреб і можливостей особистості, є широко застосовуваним і ефективним методом соціальної роботи. У процесі такої взаємодії соціальний працівник вибудовує схему надання клієнту соціальної допомоги, в першу чергу, враховуючи його індивідуальні особливості і потреби.

Однією із поширених форм індивідуальної соціальної роботи з клієнтом є «ведення випадку» або «робота з випадком»,що досить широко використовується в практиці соціальної роботи різних країн (Великобританія, США). В Росії використовують поняття «работа с индивидуальным случаем». В Україні соціальна робота, спрямована на вирішення індивідуальних потреб клієнта, визначена у нормативних документах терміном «соціальний супровід», хоча паралельно у різних виданнях використовуються також терміни «ведення випадку», «соціальне супроводження».

Термін «соціальний супровід» в Україні вперше було запроваджено у 1998 році під час проведення соціального експерименту з створення інституту прийомної сімї. Технологія роботи з сімєю, яка бере на виховання дитину-сироту, що по суті реалізується у формі соціального супроводу, була опублікована у 1999 році Українським інститутом соціальних досліджень. Розробка технології соціального супроводу прийомної сімї базувалася на основних положеннях моделі «ведення випадку», що передбачає здійснення послідовних дій: оцінку конкретної ситуації, визначення першочергових потреб, розробку послідовного плану діяльності, надання соціальної допомоги, періодичну оцінку ефективності надання послуг, корекцію плану подальшої діяльності, з урахуванням результатів оцінювання.

У 2006 році в новій редакції Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу введено новий термін «соціальне супроводження». Він визначає методику та принципи надання соціальної підтримки сімям, які взяли на виховання дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування.

Протягом 2005-2010 років методика соціального супроводу як форма надання соціальних послуг окремим клієнтам і сімям, які перебувають у складних життєвих обставинах, знайшла широке використання у практиці діяльності центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді

Згідно Закону України „Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю” соціальний супровід - це вид соціальної роботи, спрямованої на забезпечення оптимальних умов життєдіяльності сім’ї, дітей та молоді, шляхом надання необхідних соціальних послуг, допомоги та здійснення відповідних заходів.

Соціальний супровід сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, здійснюється відповідно наказу Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спортувід 25.04.08 № 1795 “Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах” (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.05.08 № 471/15162).

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді при здійсненні соціального супроводу керуються: наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та Міністерства освіти і науки України від 28.09.07 № 3455/853 “Про затвердження порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та управлінь (відділів) освіти щодо підготовки до самостійного життя дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з числа учнів старших та випускних класів інтернатних закладів і шкіл соціальної реабілітації”; наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та Міністерства охорони здоров’я України від 24.07.07 № 2643/420 “Про затвердження порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров’я щодо профілактики раннього соціального сирітства”; наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.10.05 № 2559/177 “Про затвердження порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і установ виконання покарань у проведенні соціальної роботи з неповнолітніми та молоддю, які відбувають покарання в цих установах і звільняються з них”; наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства праці та соціальної політики України від 23.11.07 № 740/1030/4154/321/614а, наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 21.12.2007 № 4991”Про затвердження Порядку формування, ведення та використання Загального банку даних сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах” тощо.

2. Об'єктами соціального супроводу є:

· сім'ї з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах

і не в змозі подолати їх за допомогою власних засобів та

можливостей, у зв'язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною

міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного або обох

з членів сім'ї, перебуванням у місцях позбавлення волі,

ВІЛ-інфекцією, насильством у сім'ї, складними стосунками в сім'ї

тощо;

· сім'ї, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для

дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

· одинокі матері чи батьки (у тому числі неповнолітні), яким

потрібна підтримка;

· сім'ї, члени яких є випускниками інтернатних закладів;

· сім'ї, члени яких перебували у виховних, виправних колоніях,

слідчих ізоляторах та повернулися з них або були засуджені до

покарань без позбавлення волі, відбували альтернативні види

покарань;

· діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (за

потреби), та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених

батьківського піклування, які є випускниками інтернатних закладів;

· матері (у тому числі неповнолітні), які мали або мають намір

відмовитися від новонароджених дітей;

· молоді особи, які перебували у виховних, виправних колоніях,

слідчих ізоляторах та повернулися з них або були засуджені до

покарань без позбавлення волі, відбували альтернативні види

покарань.

спеціалізовані формування. Безпосередньо соціальний супровід

здійснює штатний або залучений працівник Центру, який призначається наказом директора Центру (далі - соціальний працівник).

На одного соціального працівника передбачається ведення не більше 10 соціальних супроводів сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.

До вирішення проблем, які виникли в результаті складних життєвих обставин сім'ї або особи, на різних етапах здійснення соціального супроводу можуть залучатись інші суб'єкти соціальної роботи (органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації різних форм власності, юридичні та фізичні особи тощо).

3. Соціальний супровід базується на принципах:(Капська А.Й. ст. 15)

· добровільності в прийнятті допомоги, активної участі сім'ї

або особи в подоланні складних життєвих обставин;

· поваги до людини, визнання її цінності незалежно від реальних

досягнень та поведінки особистості;

· реалізації першочергового права дитини на зростання та

виховання в сім'ї.

· Індивідуального та диференційованого підходу до кожної особи,

кожної сім'ї з урахуванням їхніх потреб та особливостей;

· системності, комплексності, безоплатності, доступності

соціальних послуг;

· толерантності та гуманізму, відповідальності за дотримання

норм професійної етики;

· пріоритетності інтересів сім'ї в цілому й окремих її членів,

збереження цілісності сім'ї.

Соціальний супровід є формою соціальної підтримки та

передбачає надання конкретній особі чи сім'ї комплексу соціальних

послуг.

4. Мета соціального супроводу - подолання життєвих труднощів, мінімізація негативних наслідків чи навіть повне розв'язання проблем сім'ї або особи.