2014-02-02
458
Базисні категорії методики. Вибір методів і прийомів роботи. Експліцитні та імпліцитні прийоми. Зв’язок методики з суміжними науками: педагогікою, психологією, лінгвістикою та психолінгвістикою, фізіологією, кібернетикою, інформатикою.
Методика викладання іноземних мов це наука про управління навчальним процесом, це оптимальна система, котра спрямована на найбільш ефективне оволодіння іноземною мовою. Методику можна назвати наукою, тому що вона містить:
а) фактори, що визначають ефективність навчального процесу;
б) системний зв’язок цих факторів, головних. Визначаючих, побічних, котрі діють в будь-який момент;
в) правила, котрими повинен керуватися викладач.
Предметом або об’єктом методики є оптимальна система управління навчальним процесом, тобто система спрямована на найбільш ефективне оволодіння учнями іноземної мови. Об’єкт методики – це методі, засоби, прийоми, принципи, котрими повинен керуватися викладач в комплексі у своїй роботі, і сполучати так, щоб навчальний процес давав найкращі результати.
|
|
|
Завдання:
Вони завжди пов’язані з метою навчання. Виокремлюють 4 мети навчання: практична, загальноосвітня, виховна і розвиваюча. Превалює практична мета і вона диктує в першу чергу завдання пов’язані з практичною метою. Це:
1) Комунікативні завдання: розуміння мови на слух в темпі; оволодіння усним діалогічним та монологічним мовленням з використанням активної лексики побутової, соціально-політичної, соціально-культурної тощо; читання вголос і про себе з використанням різних видів читання: оглядового, вивчаючого, ознайомлюючого, аналітичного написання творів, переказів, рефератів, конспектів, тезів; перекладання на рідну мову і навпаки.
2) Філологічні завдання – це систематизація та розширення теоретичних знань про іноземну мову, вивчення художньої літератури країни, мова котрої вивчається.
3) Професійні завдання.
4) Світоглядні завдання – аудиторна та поза аудиторна робота з учнями, вивчення суспільствознавчих дисциплін.
5) Країнознавчі завдання – формування знань про країну, мова котрої вивчається.
Загальноосвітня мета. Усвідомлення учнями чималих засобів висловлювання думки. Зіставлення 2-х мов. Вправи: укладання планів, тезів, розповідей за планом.
Використання мови для підвищення культури учнів, розширення їхнього світобачення, знань про культуру та суспільне життя інших народів.
Виховна мета. Формування особистості учня, розвиток почуття дружби, взаєморозуміння між народами. Формування активної життєвої позиції, сумлінного ставлення до праці. Особлива перевага віддається «Країнознавству», знайомство з економікою, політикою, історією, суспільним устроєм, сучасним життям народу, мова котрого вивчається в аспекті виховної мети.
|
|
|
Розвиваюча мета. Пов’язана з практичною. Від одного рівня знань мови до іншого.
Про рівні знань мови (6 рівнів)!!!.
Серед основних методичних категорій, котрі визначають шляхи і засоби навчання та опанування мови, центральне місце посідає поняття підхід до навчання. Він визначається стратегією навчання мови.
В історії вивчення іноземних мов, методиці викладання іноземних мов відомі декілька підходів: інтуїтивний, свідомий, комбінований та ін.
1) Інтуїтивний підхід: створення мовних автоматизмів у відповідь на пред’явлення стимулів.
2) Свідомий – свідоме засвоєння знань як основи для практичного оволодіння мовою.
3) Комбінований – органічне поєднання свідомого і підсвідомого компонентів в процесі навчання.
Розвиток базисних наук для методики і в першу чергу психології це особистісно-діяльністний підхід або комунікативно-діяльністний підхід до навчання, що у наші часи є теоретичною базою створення системи навчання мови.
Література – «Методика преподавания руського языка как исностранного» // Стор.19 (про особистісно-діяльністний підхід).
