Загальна характеристика асоціативної психології

ПЛАН.

ТЕМА: РОЗВИТОК АСОЦІАТИВНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В XIX СТОЛІТТІ.

ЛЕКЦІЯ 6.

(4 години)

1. Загальна характеристика асоціативної психології.

2. Класичні теорії асоціативної психології.

3. Розвиток асоціативної психології в другій половині XIX століття.

4. Становлення експериментальної психології.

На початку XIX в. асоціативна психологія залишалася єдиною психологічною школою, предмет якої - свідомість - був визнаний усіма без винятку вченими. У класичних теоріях ассоцианизма, що з'явилися на початку XIX в., зміст свідомості розглядався як комплекс відчуттів і подань, з'єднаних за законами асоціацій.

Однак уже до 40-50-м років стали виникати теорії, що обумовили істотні зміни в розвитку науки. Насамперед, мова йде про позитивізм, поява якого в 30-і роки привело до перегляду критеріїв, яким повинна відповідати наукова дисципліна. Засновник цього напрямку О. Конт уважав, що розвиток світогляду й пояснювальних принципів, що лежать в основі наукового знання, проходить три стадії - теологічне, метафізичне й, нарешті, наукове, або позитивне, мислення. На його думку, не тільки люди, але й окремі науки проходять ці стадії, а в деяких з них вони переплітаються, сполучаючи щире дослідження з метафізикою й догматичною вірою. Виходячи із цього, Конт увів свою класифікацію наук, у якій особливо виділив так називані абстрактні науки, що мають справу не із предметами, а із процесами, при вивченні яких можна вивести загальні закони.

Психології в цій класифікації не найшлося місця. Ні по предметі, ні, головне, по методу дослідження вона ніяк не могла претендувати на володіння позитивною парадигмою. Конт відніс її до метафізичного й частково навіть теологічним наукам і вважав, що вона повинна відмовитися від статусу самостійної дисципліни, з'єднавшись із біологією й соціологією (так він називав всі суспільні науки).

Таким чином, для того щоб залишитися незалежною й об'єктивною (позитивної) наукою, психології необхідно було переглянути свої основні методологічні принципи й, насамперед, знайти об'єктивний і точний метод дослідження щиросердечного життя, який би не уступав методам природних наук. Провідні психологи XIX в. - Д. С. Милль, Г. Спенсер, як і вчені інших напрямків, розділяли позитивістські погляди й прагнули трансформувати психологію в руслі позитивізму. Це завдання зважувалося на протязі майже ста років.

Протягом другої половини XIX в. багато вчених (Д. (Г. Спенсер, А. Бэн, И. Ф. Гербарт, В. Вундт) пропонували варіанти побудови психології. Загальної була ідея про важливість перегляду предмета психології й введення нового методу. Залишалася думка про те, що самоспостереження не може залишатися основним методом, тому що він повинен бути надындивидуальным і достовірним. Не менш важливим був і той факт, що самоспостереження могло вважатися достовірним тільки в тому випадку, якщо психіка обмежувалася областю свідомості. Але вже до середини XIX в. усе більше вчених особливо в Німеччині, слідом за Лейбницем дійшли висновку про існування не тільки свідомих, але й несвідомих явищ. Дослідження психіки маленьких дітей і тварин, у яких самоспостереження неможливо, також доводило, що цей метод не може залишатися провідної і єдиним у психології.

Поэтому психологія повинна була, по-перше, навчитися використати спостереження за іншими, по-друге, розробити об'єктивний метод вивчення щиросердечного життя. Із середини XIX з'являється усе більше робіт, що пропонують різноманітні варіанти.

Ще одним важливим фактором, що зробив вплив на розвиток психології в цей період, була поява еволюційної теорії Дарвіна, що мала вирішальне значення в повороті психології до природознавства. Філософія, що сама в той час переживала методологічну кризу й зазнавала критики з боку позитивізму, не могла допомогти психології в рішенні її проблем. У той же час, що активно розвивається природознавство, насамперед біологія й фізіологія, давало психології зброя в боротьбі за об'єктивність, допомагало сформувати експериментальний підхід до психічного.

Теорія еволюції дозволила також переглянути постулати безнадійно застарілого механістичного детермінізму. Ідея про те, що метою психічного розвитку є адаптація до середовища, структурировала багато відкриті на той час факти.