Структуралізм

ПЛАН.

ТЕМА: РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЇ НА РУБЕЖІ XIX - XX СТОЛІТЬ.

Годин).

ЛЕКЦІЯ 7.

1. Становлення й розвиток нових психологічних шкіл.

2. Структуралізм.

3. Вюрцбургская школа.

4. Функціоналізм.

5. Французька психологічна школа.

6. Описова психологія.

Становлення й розвиток нових психологічних шкіл

Рубіж століть ознаменувався для психології першим поділом раніше єдиної психології на ряд шкіл. Однак у той момент це ще було пов'язане з відмовою від єдиного підходу до розуміння предмета психологічної науки й методів дослідження психіки. Мова йшла, скоріше, про різні аспекти у вивченні психіки, що ототожнює головним чином зі свідомістю. При цьому в центрі уваги психологів залишалися переважно пізнавальні процеси, хоча різні школи відрізнялися друг від друга розумінням місця даних процесів у загальній картині психічного життя. Головної ж розбіжності були пов'язані з визначенням змісту свідомості й границь його експериментального вивчення.

Перші розбіжності серед психологів виникли саме по питанню про можливості експериментального вивчення вищих психічних процесів.

Роботи функціоналістів похитнули основні підвалини структурної психології й, що особливо важливо, методологію ассоцианизма, на якій базувалися попередні школи, тому що доводили, що психіка - це не структура, що складається з незмінних елементів, а постійно, що змінюється потік, свідомості. Приймаючи положення про те, що закони психічного життя неможливо вивчити об'єктивно, функціоналісти прийшли до висновку про необхідність описувати не закони, але функції психіки, які допомагають людині в реальному житті.

Французька психологічна школа, не заперечуючи основних положень традиційної психології, у центр своєї уваги поставила дослідження тих факторів, які визначають зміст психіки. Вони вперше стали серйозно вивчати роль соціального оточення в процесі становлення психіки, а також різноманітні форми відхилень від норми.

На рубежі XIX й XX вв. структуралізм був найпоширенішою й значною психологічною школою в США. Засновник цієї школи Э. Титченер (1867-1927) народився в Англії й одержав психологічне утворення в Оксфордском університеті, що він закінчив в 1885 р.

Титченер називав свою теорію структуралізмом, оскільки вважав, що предметом психології повинне стати зміст свідомості, упорядковане в певну структуру, безвідносно до питання про тім, як ця структура працює. Головні завдання структуралізму він бачив у гранично точному визначенні змісту психіки, виділенні вихідних інгредієнтів цього змісту й законів, по яких вони поєднуються в структури. При цьому психіка й свідомість ототожнювалися Титченером, а все, що перебуває за межами свідомості, ставилося їм до фізіології.

У своїй чотиритомній праці «Експериментальна психологія» (1901-1905) Титченер виклав основні досягнення цієї науки з позицій структуралізму. Свідомість Титченер розумів як людський досвід у його залежності від суб'єкта, що переживає. Сам цей досвід, на його думку, складається з найпростіших елементів - відчуттів, образів і відчувань, що виявляють завдяки особливим образом організованої інтроспекції.

Кожний з елементів при спеціальній установці свідомості відкривається суб'єктом з метою діагностики його чотирьох характеристик: якості, інтенсивності, тривалості й виразності (ясності): Титченер склав список елементарних відчуттів, що включав більше 44 тисяч сенсорних якостей, більшість із яких були зоровими (32 820) і слуховыми (11 600).

Для того щоб виділити й описати вихідні елементи структури, Титченер прагнув удосконалити метод інтроспекції для того, щоб він відкривав експериментаторові щиру картину свідомості, тому що під свідомістю, згідно його думки, варто розуміти зовсім не те, що повідомляє звичайне самоспостереження, властиве кожній людині. Він підкреслював, що розуміє під свідомістю «екзистенціальний термін», тобто психічну реальність, що не слід ототожнювати з даними традиційної інтроспекції. Наприкінці життя він навіть термін структурна психологія часто заміняв визначенням екзистенціальна психологія, підкреслюючи відмінність наукових даних про свідомість від життєвих або даних, отриманих в інших дисциплінах (наприклад, у фізіології).

Свідомість має власну структуру й зміст, схований за явищами, що протікають у ньому, подібно тому як від звичайного сприйняття дійсності сховані реальні процеси, досліджувані фізикою й хімією. Для того щоб зрозуміти щиру картину свідомості, необхідне спеціальне тренування випробуваних, оскільки вони схильні повідомляти про зовнішній об'єкт (стимулі), що викликав відчуття, а не про власні відчуття. Наприклад, говорять, що бачать яблуко, але не предмет певної форми, кольорів або розміру. Тому що об'єкт майже завжди впливає на процес сприйняття, інтроспекція ефективна тільки тоді, коли уникає «помилки стимулу», тобто не змішує відчуття об'єкта з об'єктом відчуття.

Оскільки функціоналізм в 10-і роки XX в. став пануючим напрямком в американській психології, Титченер протиставив свою школу всім іншим школам і напрямкам. Щоб організаційно відокремитися від них, він не ввійшов в Американську психологічну асоціацію й створив свою групу «Эксперименталисты», що проводила щорічні конференції. Надалі він видавав «Журнал експериментальної психології».