Інтерв'ю в глобальній мережі

Журналісти, що працюють в Інтернеті, використовують схожі приймання обробки й подачі інформації, що й «паперові» їх колеги, тому що матеріал «на виході» і в тому, і в іншому випадку має текстовий формат. Схема дій при підготовці до публікації в сети виглядає так само: розшифрування, «прессовка», монтаж, редагування і т.д. Однак з урахуванням особливостей сприйняття тексту з екрана монітора до матеріалу пред'являються спеціальні вимоги.

По-перше, його обсяг. Теоретично можливості Інтернету не обмежують виробників інформаційного продукту в обсягах, тому в них їсти спокуса публікувати матеріал без скорочень і купюр. Однак експерти попереджають їх, що обсяг інформації, трансльованої по каналах всесвітньої павутини, має певні ліміти сприйняття — не більше двох-трьох екранів тексту.

По-друге, при підготовці публікацій для інтернет-видань, на їхню думку, необхідний ураховувати особливості характеру читання, схожого на швидке просматривание, сканування тексту. Саме тому особливе значення надається заголовкам, підзаголовкам, лидам і другим значеннєвим одиницям, спеціально виділеним у тексті для полегшення його сприйняття. До приймань подачі інформації, які активно використовуються Інтернет-Журналістами, слід віднести й принцип переверненої піраміди, який завдяки своїй формулі: «Головне — уперед» — також сприяє тому, що читач може швидко вловить основну інформацію із самого початку, і його увага відразу концентрується на головних фактах.

Характер інформації в Інтернеті може мати також віщальний ефект. Але зіставити його з тілі- і радіомовленням можна в тому випадку, коли використовуються можливості геть-лайновой трансляції, тобто передачі інформації в режимі реального часу, паралельно з подією, що відбувається. Онлайновые публікації в Інтернеті суть те ж прямі ефіри на радіо або в телевізійному виконанні. Але завдяки мультимедійній якості нового каналу інформація може передаватися як у текстовому, так і в аудио- відеоформаті. Текст плюс голос плюс картинка — як знати, можливо, у такій конвергентній формі журналісти будуть готовить свої публікації вже в недалекому майбутньому?

Крім того, діяльність журналіста в Інтернеті кардинальним образом перетвориться завдяки ще одній якості, властивому віртуальному миру, — його потенційної интерактивности. Вона вносить зовсім нову отрую в роботу інтерв'юера, фактично відтискуючи його на другий план, висуваючи на перший у якості питаючої й активної сторони діалогу аудиторію. Журналіст у такій ситуації все частіше виступає в роли модератора розмови.

Схожі інтерактивні опитування, де журналіст веде інтерв'ю, а йому «асистує», виконуючи щось начебто контрольної функції публіка, уже давно використовуються на радіо й телебаченні. Причому зв'язок з аудиторією може здійснюватися й по телефону, і за допомогою пейджера, і по каналах Інтернету. Однак у самому Інтернеті интерактивность може бути використана в повній мер: тільки публіка й герой, і питання задаються публікою прямо, минаючи посередника.

Такий формат інтерв'ю вже не перший год застосовується в интернет-сми. А останнім часом з подібними «народними» проектами в сети виходять і електронні версії традиційних видань, наприклад «Московський комсомолець», ще більш «розкручуючи» свій брэнд і завойовуючи в такий спосіб нові аудиторні ніші.

Але головне — з появою интерактивности в журналістів виникають нові можливості для спілкування з аудиторією, коли крім її інформування в однобічному порядку вирішується більш об'ємне завдання двосторонньої комунікації. Такий діалоговий режим спілкування допомагає журналістам краще понять запити аудиторії, відчути себе частиною суспільства, а йому — підлога повноправним учасником обміну інформацією із правом голосу й контролю. У більш же широкій перспективі розвиток діалогової комунікації сприяє соціальній інтеграції суспільства, у якому зізнається партнерство з аудиторією, тобто «рівних з журналістами прав присутності аудиторії в публічній сфері»[9] [8