Завершення інтерв'ю

Реакцією журналіста на відповіді.

Активності співрозмовника й підтримка її точної

Стратегічний принцип інтерв'ю — пробудження

Дуже важливо правильно завершити розмова, не посилаючись на те, що треба бігти на наступну зустріч, але обов'язково сказавши, що є до особи етикету слова. Починаючі журналісти часто не уявляють собі, що на завершальному етапі інтерв'ю можуть відбутися самі несподівані речі. Наприклад, уже після слів прощання ваш герой може, зрештою, вирішитися сказати те головне, заради чого й погодився на цю зустріч. Тому не можна послабляти уваги до останнього моменту, коли за вами закриється двері. Не слід соромитися й ще раз постукати у двері, якщо ви згадали, що забули запитати щось дуже важливе, наприклад, уточнити написання імен і прізвищ або попросити дозвіл на публікацію світлин із сімейного альбому.

Стратегічно правильно вчасно не тільки почати, але й закінчити інтерв'ю. Точність і пунктуальність — необхідна умова для того, щоб враження про репортера зложилося сприятливе. Недозволено спізнюватися на інтерв'ю. Але не менш неважливо затримувати співрозмовника понад час, який попереджений заздалегідь. Зрештою, у нього можуть бути заплановані інші справи, і навіть якщо через делікатність він у цьому не зізнається розмова, яка затяглася, може викликати цілком зрозуміле роздратування, оскільки перешкодить йому виконати намічене.

Звичайно, важко заздалегідь спланувати, як завершиться інтерв'ю. В ідеалі це відбувається природно, коли й репортер, і интервьюируемый прийдуть до обопільного висновку, що всі питання вичерпані. Однак у більшості випадків при завершенні розмови треба випливати двом основним правилам: «іти з гідністю» і «не зловживати гостинністю». Є ще золоте правило — іти так, щоб у співрозмовника залишилося бажання спілкуватися з вами ще, готуватися до нової зустрічі.

А тепер перерахуємо найбільш важливі кроки, які допоможуть цим правилам випливати.

§ Закінчуйте інтерв'ю строго в домовлений час. Тільки сам співрозмовник може запропонувати вам його продовжити. Якщо розмова надміру затягається, він може відповідати на запитання невлад, стати неуважним або навіть дратівним просто тому, що в нього призначена зустріч і він через вас на неї спізнюється. Гірший варіант у такому випадку, якщо зустріну перериваєте не ви, а ваш герой. А кращий — коли із пропозицією закінчити бесіду виступає репортер: «Наш час, на жаль, мине. Дозвольте, я задам вам ще два-двох-два-один-два питання...». Не виключене, що тоді співрозмовник скаже: «Не турбуйтеся, у мене ще є небагато часу. Давайте продовжимо розмову...». Однак, якщо цього не відбулося й ви почуваєте, що тема не вичерпана, домовитеся ще про одну зустріч.

§ Співрозмовник може, сам того не зауважуючи, посилати вам знаки того, що прийшов час завершувати бесіду. Наприклад, коли він утомився або з інших причин не може далі продовжувати розмова, у нього поведінці можуть з'явитися нервозність, метушливість, відповіді можуть стати односкладовим. Це сигнали до того, що бесіду треба припинити або перенести на інший час.

§ Завершуючи інтерв'ю, не полінуєтеся переглянути свої записи. Це займе небагато часу, зате ви відгородите себе від можливих помилок: забутих питань або неперевірених імен і т.п. Якщо час дозволяє, можна уточнити й неясні місця. Попросите в співрозмовника хвилину на перегляд записів — це гарний привід для підведення підсумку розмови: «Наш час підходить уводити, увести до порядку кінцю, дозволите, я загляну в блокнот, не забув або про щось запитати...». До речі, під час паузи, який утворювався, ваш герой зможе теж подумати, не або забув він сказати щось важливе.

§ Наостанку можна поцікавитися, не або прагне ваш співрозмовник додати що-небудь до сказаного. Можливо, про найголовніший для нього ви й не запитали.

§ Нагадаєте про документи, статті, листа, світлинах, які згадувалися в інтерв'ю. Скажіть, що зможете зайти за ними пізніше, і обов'язково поберіть дозвіл на публікацію або цитування.

§ Прощаючись, не ставте «останню крапку», обговорите можливість подзвонити або зайти ще раз, щоб задати ще питання, уточнити деталі й подробиці.

§ Інтерв'ю бажане завершувати на позитивній ноті. На закінчення можна запитати про що-небудь приємному для співрозмовника. Іноді цілком доречні питання про дітей (онуках), свійських тварина (собаках, кішках).

§ Не послабляйте уваги, коли стоїте на порозі: саме в цей момент ваш співрозмовник може сказати саме цікаве. Він уже розслабився після інтерв'ю, диктофон виключений, а думки продовжують «звиватися». Запам'ятаєте, по можливості, і запишіть усі ремарки, після того як двері за вами захлопнулася. Правда, треба мати на увазі, що публікація цих записів буде етично досить сумнівна, тому що співрозмовник має право від цих слів відмовитися, а довести їхню вірогідність вам або навряд удасться.