Тема 12. Оцінка фінансового стану підприємства

Тема 11. Система забезпечення функціонування бізнесу.

Тема 10. Фінансове обслуговування бізнесу.

Тема 9. Менеджмент.

Навчання кадрів

Робітники, що працюють в промисловості, торгівлі та інших галузях народного господарства постійно знаходяться в процесі навчання. Вони змінюють свою роботу, з’являється нове обладнання, підвищення на посаді, реорганізація виробництва. Кожна нова ситуація створює проблему навчання до того, як робітник відчує свою компетентність в виконанні своїх щоденних обов’язків.

Причини, що викликають необхідність навчання та перепідготовки кадрів наступні:

- нестача достатньо кваліфікованої робочої сили на ринку

- підвищення вартості робочої сили як ресурсу

- тиск конкурентів на зниження витрат потребує більш ефективного використання праці

- технологічні зміни

- поява нових виробничих процесів

- підвищення в посаді потребує нових навиків менеджменту для координації діяльності підприємства

- підготовка до того, щоб зайняти більш високу посаду

- розвиток потенціалу робітників

- ріст обсягів виробництва і торгівлі

- соціальна відповідальність підприємства та своїх робітників.

Навчання може проводитися за наступними формами:

- вступне для нових співробітників

- виробниче для оволодіння необхідними методами та способами роботи

- спостережливе навчання для поліпшення знань технічних та адміністративних аспектів роботи

- управлінське навчання (залучення до більшої відповідальності)

- навчання посадових осіб для вдосконалення навиків управління.

Навчання проводиться з використанням наступних способів та прийомів:

- посадові інструкції

- перехідні навчання (використання тренажерів)

- імітація – аналогія або відтворення фактичної системи (пілоти)

- ролеві ігри

- навчання чутливості (принципи взаємодії)

- вивчення прецедентів для покращення світогляду та творчого процесу

- фільми та телепередачі

- лекції

- дискусії

- ротація (тимчасове використання кадрів на інших посадах)

- навчання за власною програмою

- використання персоналу для тимчасової роботи в інших галузях.

5. Оцінка праці (Продуктивність праці та методи її вимірювання)

6. Оплата праці (Тарифна система, форми і системи зарплати)

21.3. Умови і методи аналізу фінансового становища підприємства

Комплексний аналіз фінансового становища підприємства, що працює в ринковій сфері, - досить складна справа, що вимагає залучення багатьох показників, залучення великих масивів статистичної інформації, доступне тільки достатнім фахівцям. Основним джерелом даних, як уже згадувалося, є фінансова звітність, а в необхідних випадках і дані первинного обліку підприємства, інвентаризація, вибіркових обстежень, переоцінок майна.

У країнах з розвитий ринковою економікою існують апробовані методики комплексного аналізу фінансового стану підприємств. Однак механічне перенесення їх у практику Россі неможливо, потрібна адаптація. У нашій країні методики, адекватні ринковим умовам створюються. Відпрацьовуються, впроваджуються в господарську практику. Найчастіше нове, незвичні для радянської економіки методи аналізу і показники діяльності підприємств використовуються аудиторськими службами і фахівцями консультаційних дослідницьких організацій переважно недержавного спектра економіки. Нові методи фінансового аналізу діяльності підприємства приймають на озброєння державні служби, наукові організації, офіційна статистика.

Головні перешкоди на шляху впровадження нових методів аналізу полягає в недостачі підготовлених кадрів працівників фінансово-економічних, бухгалтерських служб підприємств, що володіють навичками аналізу. Не менші труднощі представляє недосконалість фінансової звітності і бухгалтерського обліку на підприємстві, що не відповідає світовим стандартам.

Головна відмінність бухгалтерського обліку пропущене

Оцінку фінансово-виробничої діяльності підприємств за минулий період, що найбільшою мірою відповідає прийнятому в міжнародному практиці термінові «рахівництво». Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерський облік – це система, що вимірює, обробляє і передає інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень. В даний час намітилася стійка тенденція до побудови російського фінансового обліку й аналізу на основі принципів ГААП.

Фінансовий стан фірми діагностується на основі використання групи, системи показників, що відбивають наявність, розміщення, використання в русі фінансових ресурсів підприємства в грошовому вираженні. Воно формується під впливом різноманітних організаційно-технічних і производственно господарських, а також кон'юнктурних факторів.

Однак самі по собі показники не дають повного представлення про стан бізнесу. Важливі їхні взаємозв'язки з іншими показниками або їхньої зміни протягом якого-небудь періоду. Механізм фінансового аналізу спрямований на з'ясування цих зв'язків і змін. У зв'язку з цим методика фінансової звітності включає горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, трендовый аналіз, метод фінансових коефіцієнтів. Порівняльний аналіз, факторний аналіз.

Горизонтальний або тимчасовий аналіз заснований на зіставленні фінансових звітностей поточного і попереднього періодів, кожної позиції звітності з попереднім періодом, полягає в розгляді основних показників пропущено динаміці. Адже найчастіше окремо узятий показник «мертвий», і тільки в збігу з попереднім або наступним він оживе. Наприклад, прибуток за звітний період, скажемо, місяць, склала 200 грошових одиниць. Багато це або мало? Проаналізувавши, що в попередньому звітному місяці вона склала 150, а в попередньому звітному році за той же звітний період – 100 грошових одиниць, можна з упевненістю сказати, що підприємство прибуткове і тенденція збільшення, що наміриться, прибутку може бути продовжена і далі.

Вертикальний (структурний) аналіз визначає структури підсумкових фінансових показників і виявляє вплив кожної позиції звітності на підсумкових показників. Приміром, сукупний доход фірми склав 2000 одиниці, але відомо, з чого він складається, і виникає необхідність його структурування, у ході якого установлюється, що за рахунок використання засобів виробництва отримано 1000 одиниць, за рахунок інвестування – 500 одиниць пропущено. Таким чином, стає ясно, який вид діяльності підприємства більш прибутковий, а який немає і на чому необхідно сконцентрувати основну увагу. При проведенні вертикального аналізу ціла частина прирівнюється до 100 пропущене обчислюється питома вага кожної складової. Цілими частинами виступають підсумки балансу підприємства, звіту про фінансові результати і їхнє використання. Вертикальний аналіз корисний для порівняння важливості окремої групи засобів або їхніх джерел для діяльності підприємства. Він необхідний, зокрема для виявлення змін у структурі засобів підприємства і їхніх джерел.

Аналіз тенденцій розвитку (трендовый аналіз) дозволяє порівняти кожну позицію звітності з поруч попередніх періодів і визначити тренд, тобто основну тенденцію динаміки показника, очищену від випадкових впливів і індивідуальних особливостей змін показника за окремі періоди. Аналіз тенденцій розвитку звичайно виражається в індексах. Трендовый аналіз досить корисний і важливий, тому що дозволяє виявити глибокі структурні зміни в діяльності підприємства.

Метод фінансових коефіцієнтів дає можливість установити співвідношення між двома абсолютними величинами. Отримана відносна величина – це показник, призначений для порівняння фінансового становища й операцій підприємства з іншими підприємствами, фірмами, компаніями або з його діяльністю в попередні періоди. Основна мета використання цих коефіцієнтів – виявлення спрямованості подальшого розвитку підприємства. Існує кілька способів перебування відносних показників. Наприклад, відношення чистого прибутку до обсягу реалізації показує, скільки в середньому чистому прибутку приходиться на кожну одиницю вартості обсягу реалізації.

Порівняльний або просторовий аналіз одночасно проводиться, по-перше, як внутрішній аналіз зведених показників звітності за окремими показниками, наприклад, прибутку підприємства, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, і, по-друге, як міжгосподарський аналіз показників даної компанії, наприклад випуск продукції в порівнянні з показниками конкурентів, зі среднеотраслевыми і середніми загальноекономічними даними.

Факторний аналіз дозволяє врахувати вплив окремих складових факторів (як внутрішніх, так і зовнішніх) на формування підсумкового показника.

Підсумком аналізу фінансового становища є оцінка сприятливості виявлених співвідношень. У цьому випадку звичайно застосовують три методи: приблизних експертних оцінок, порівняння з результатами попереднього років, зіставлення підсумків діяльності фірми з показниками роботи інших компаній тієї ж галузі.

Метод приблизних оцінок ґрунтується на визначенні числових даних основних, що розраховуються в ході аналізу коефіцієнтів, отриманих емпіричним шляхом. Найчастіше подібна оцінка виходить або з власних спостережень підприємства, або від вищих органів (міністерства, центрального банку). Так, наприклад, стосовно до діяльності комерційного банку прийнято вважати, що коефіцієнт обмеження внесків повинний бути дорівнює 1, а граничний норматив максимального розміру великих ризиків не перевищувати 25% власних засобів банку. Однак застосовувати метод приблизних оцінок необхідно з великою обережністю. Довгий час вважався, що якщо коефіцієнт поточної ліквідності (відношення оборотних коштів до короткострокових зобов'язань) більш 2, те це свідчить про гарний фінансовий стан підприємства. У той же час підприємство з коефіцієнтом поточної ліквідності більш 2 може мати слабке фінансове становище, характеризуемое занадто великою дебіторською заборгованістю, надлишковими матеріальними запасами, недостатнім контролем за коштами пропущено.

Використання методу порівняння з результатами попереднього років однієї і тієї ж компанії дозволяє не тільки боле точно оцінити сьогоднішній стан але і прогнозувати тенденції розвитку. Однак у переломні періоди варто обережно робити прогнози, з огляду на по можливості усі фактори, що впливають на роботу компанії. Слабість цього методу полягає в тому, що гарні результати діяльності в минулому і сьогоденні не завжди можуть виявитися прийнятними в майбутньому. Вищесказане ще раз доводить необхідність проведення комплексного аналізу.

Використання методу галузевих показників припускає зіставлення підсумків діяльності компанії з підсумками інших компаній тієї ж галузі, сфери бізнесу. Галузеві показники можуть бути використані також при оцінці різного роду тенденцій.

При використанні галузевих показників необхідно враховувати слабкі сторони цього методу. Навіть у тому випадку, якщо порівнювані підприємства функціонують в одній галузі, результати їхньої діяльності можуть бути непорівнянні. Так, якщо одне підприємство продає нафтопродукти, що купує у виробника, а інше саме займається виробництвом, переробкою і продажем нафтопродуктів, то підсумки їхньої фінансово-господарської діяльності складно зіставити. Крім того, більшість великих компаній функціонує більш ніж в одній галузі, і для них характерний високий рівень диверсифікованості. Різні підрозділи таких підприємств мають неоднакові рівні рентабельності і ризику. Тому при обробці зведених фінансових звітів для фінансового аналізу часто стає неможливим використовувати для порівняння галузевих показників. Але, незважаючи на всі ці недоліки, при відсутності даних про діяльності підприємства в минулому найкращим є використання галузевих показників для оцінки поточної діяльності.

Для одержання боле повної інформації про підприємство можна порівняти результати його діяльності з результатами конкурентів або з галузевими, середніми даними.

Фінансовий аналіз звичайно включає два основні, взаємозалежних аспекти: аналіз фінансових результатів діяльності підприємства й аналіз фінансового стану підприємства.