Поняття про форми навчання

Завдання роботи.

Характеристика позаурочних форм навчання.

Характеристика уроку.

Поняття про форми навчання.

План.

1.Сформувати поняття про форми навчання (сутність, історичний характер, класифікації, види).

2. Виявити сутність класно-урочної системи.

3.З’ясувати сучасні підходи до визначення й характеристики уроку як основної форми навчання (сутність, основні ознаки, типи, структури, вимоги, недоліки сформованої практики уроку в школі, ознаки сучасного уроку).

4.Сформувати поняття про позаурочні форми навчання (види, сутність, особливості організації, вимоги до проведення).

5.Вчити аналізувати, структурувати і фіксувати інформацію, встановлювати внутріпредметні зв’язки, активно слухати, формулювати питання.

Основні поняття. Форми навчання, класно-урочна система, урок, екскурсія, предметний гурток, факультатив, домашня робота.

Список літератури.

Аналіз уроку / Упоряд. Н.Мурашко. – К.: Шк. Світ, 2008. – 128 с.

Векслер С.И. Современные требования к уроку: пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1985. – 128 с.

Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – С. 374-406.

Дидактика современной школы: пособие для учителей / под ред. В.А. Онищука. – К.: Рад. шк., 1987. – 351 с.

Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении. – М.: Просвещение, 1991. – 192 с.

Онищук В.А. Урок в современной школе. — М., 1980.

Пермяков О. А., Морозов В.В. Педагогіка: Навч. посіб. / О.А. Пермяков, В.В. Морозов. – К.: Знання, 2006. – С.71–80.

Пономарьова Г.Ф. Словник-довідник з курсу педагогіки / Г.Ф. Пономарьова. – Х., 2004. – С.126–146.

Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти: підручн. / – К.: Грамота, 2012. – 504 с.

Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр-S, 1997. – 256 с.

Савченко О.Я. Сучасний урок: суб’єктність навчання і варіативність / О.Я. Савченко // Початк. шк. – 2011. – № 9. – С. 11–15.

Фіцула М. М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К.: Академія, 2001. – С.155–187.

Фоппель К. Как научить детей сотрудничать? Психологические игры и упражнения: практ. пособие: в 4 т. / Пер. с нем. – М.: Генезис, 1998. – Т. 1–4.

Фридман Л.М. Как предотвратить неуспеваемость учащихся? // Завуч. – 1999. – № 7. – С. 54–85.

Хуторской А.В. Современная дидактика: учеб. для вузов. – СПб.: Питер, 2001. – 544 с.

Латинське слово "forma" означає зовнішній вигляд.

Форма організації навчання — зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому по­рядку і в певному режимі.

Види форм навчання

Урок, ек­скурсія, семінар, факультатив, предметний гурток, кон­сультація, домашня навчальна робота, практикум тощо.

Класифікація форм навчання

Дидакти І. Купісевич, І.Я. Лернер, М.Н. Скаткін, В.О. Онищук та інші вважають, що організаційні форми навчання можна класифікувати за такими ознаками:

За кількістю учнів: - індивідуальне; групове; фронтальне.

За місцем навчання: - шкільне (клас, кабінет, майстерня); позашкільне (екскурсії, домашні завдання, робота в бібліотеці); екстернат, домашнє навчання.

За тривалістю: час регламентується педагогами; батьками; самими учнями.

З історії питання. До сучасної форми навчання людство прийшло не від­разу. Так, у школах давнього світу панувала система інди­відуального навчання — вчитель навчав кожного учня ок­ремо. У середньовічних школах домінувала індивідуально- групова система навчання: в одній групі збирали учнів з різним рівнем підготовки, заняття проводили без усталено­го розкладу, дітей приймали до школи впродовж року.

У XVI—XVII ст. у братських школах України й Біло­русі виникла нова форма організації навчальних занять, яка передбачала певні елементи класно-урочної системи навчання. Учитель працював фронтально з усім класом за певним розкладом. На заняттях використовувалися різні методи: пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, вза­ємне навчання. Учням давали домашнє завдання, вико­нання якого перевірялося під час занять, що мали назву «уроки».

Доцільність класно-урочної системи навчання та шля­хи її впровадження обґрунтував у XVII ст. Я.-А. Коменський. Ця система давала можливість учителеві водночас навчати багатьох учнів. Вона передбачала комплектуван­ня навчальних груп (класів) дітьми одного віку і з одна­ковою підготовкою та навчання їх за однією програмою. Її ефективність була настільки очевидною, що незабаром урок став провідною організаційною формою навчання у школах багатьох країн світу.

У XVIII ст. у Західній Європі, Америці робилися спро­би відмовитися від класно-урочної системи, стала розви­ватися белл-ланкастерська система навчання, розробле­на англійськими педагогами А. Беллом та Дж. Ланкастером. Суть її полягала у взаємному навчанні, коли стар­ші учні початкової школи й ті, що добре вчилися, були помічниками вчителя і під його керівництвом навчали решту учнів. Це давало змогу одному вчителеві організу­вати навчання кількох сотень учнів. Однак ця система не забезпечувала належної якості навчання, тому проіснува­ла недовго.

Висновок: існує багато форм навчання, основна – урок. Вчителю необхідно володіти методикою їх організації.