Звдання роботи

1.Ознайомити студентів з поняттями «педагогічний досвід», «передовий педагогічний досвід», з видами передового педагогічного досвіду.

2.Розкрити алгоритм вивчення та впровадження педагогічного досвіду.

3.Формувати в майбутніх учителів прагнення досліджувати педагогічні інновації та втілювати їх у практику, виробляти й обґрунтовувати власні педагогічні ідеї.

Основні поняття: педагогічний досвід, передовий педагогічний досвід, відкритий урок, науково-педагогічне мислення, авторська школа.

Література:

Амонашвили Ш.А. Школа Жизни / Ш.А. Амонашвили. – М.: Издат. дом Шалвы Амонашвили, 1998. – 80 с.

Кривонос І.Ф. Передовий педагогічний досвід – у школу. – К.: Знання УРСР, 1982.

Карташов П. И. Внедрение рекомендаций педагогической науки в практику. — М., 1984.

Лысенкова С.Н. Когда легко учиться / С.Н. Лысенкова. – М.: Педагогика, 1985. – 176 с.

Педагогічна майстерність: Хрестоматія: Навч. Посіб. / Упоряд.: І.А. Зязюн, Н.Г. Базидевич, Т.Г. Дмитренко та ін..; За ред.. І.А. Зязюна. – К.: СПД Богданова А.М., 2008.- С.432-453.

Педагогический поиск / Сост. Баженова И.Н. - М., 1990.

Передовий педагогічний досвід: теорія і методика / За ред. Л. Л. Момот. — К., 1990.

Подымов Л. С. Подготовка учителя к инновационной деятельности. — М., 1995.

Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – С.423-434.

1.Сутність і види передового педагогічного досвіду

Важливим елементом загальної культури педагога, яка втілює у собі знання, вміння, навички та індивідуаль­ні риси його особистості, є його педагогічний досвід. Він розвивається, збагачується протягом усієї діяльності педа­гога, що зумовлено постійними змінами у практичній пе­дагогічній діяльності, освітніх надбаннях педагога.

Педагогічний досвід — сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.

На основі педагогічного досвіду формується педагогіч­на майстерність учителя. Водночас він є джерелом розвитку педагогічної науки, своєрідним пробним каменем під час експерименту, перевірки істинності теорій, концепцій, прогнозів тощо. Аналіз результатів експериментальної ро­боти, тобто спеціально організованого педагогічного досві­ду, дає змогу довести істинність чи неправомірність теоре­тичного знання, перевірити оптимальність рішень, вірогід­ність прогнозів та ін.

Здобуті під час навчання у вищих педагогічних закла­дах знання тільки у шкільній практиці стають гнучкими і глибокими, оптимізують педагогічні дії вчителя. У проце­сі педагогічної діяльності досвід осмислюється, оновлю­ється, спираючись на психолого-педагогічну науку.

Т.Г.Браже сказав: “Накопичення вчителем практичного досвіду є необхідною, але недостатньою умовою професійного зростання: лише постійне осмислення, аналіз і перебудова власного досвіду дає змогу вчителеві розвивати свою майстерність”.

Акти­візує розвиток педагогічної майстерності і вивчення чужо­го досвіду, порівняння його з власним.

Педагогічний досвід повинен виражатися в технології навчально-виховного процесу, виявленні взаємозалежнос­ті його компонентів. З цього погляду особлива роль нале­жить передовому педагогічному досвіду.

Передовий педагогічний досвід — творче, активне за­своєння і реалізація вчителем у практичній діяльності засобів і принципів педагогіки з урахуванням актуальних проблем і конкретних умов, особливостей дітей, учнів­ського колективу й особи вчителя.

Характерною особливістю передового педагогічного досвіду є його спрямування на розв'язання актуальних проблем навчально-виховного процесу школи. На сучас­ному етапі такими проблемами є використання комп'ютерної техніки у навчальному процесі, формуван­ня правової культури, підприємливості молодої людини та ін. Передовому педагогічному досвіду властива новиз­на, яка виокремлює його з контексту позитивної діяль­ності педагогів. Досвід можна вважати передовим тільки за умови, що він забезпечує високі результати навчально-виховної діяльності вчителя, які мають бути не випадко­вими, а наслідком застосування продуманої системи нав­чання й виховання.

Важливим його показником є стабільність. Це означає, що результативність навчання і виховання має бути пере­вірена часом. Перспективність передового педагогічного досвіду передбачає, що він «працює» й у практичній діяль­ності інших педагогів, його можна поширювати, втілюва­ти в життя.

З огляду на особливості діяльності педагога, передовий досвід може бути новаторським або зразковим. Новатор­ському педагогічному досвіду властиві оригінальність, новизна. Досвід педагога-новатора, що має експерименталь­ний характер, називають дослідницьким. Якщо йдеться про вдосконалення форм, методів, засобів навчання і вихо­вання на основі творчого їх використання, то такий досвід є раціоналізаторством. Зразковий педагогічний досвід — це сумлінна діяльність учителя, який уміло використовує досягнення педагогічної науки, методичні рекомендації вчених, методистів, досвід інших педагогів, і на цій основі його навчально-виховна робота є зразком для інших.

Передовому вчителеві властиві науково-педагогічне мислення, яке характеризується здатністю: аналізувати виховні явища в сукупності, взаємозв'язку та взаємоза­лежності; простежувати генезу впливу педагогічних взає­модій і впливів; співвідносити педагогічну дію з цілями і результатами навчання й виховання; охоплювати всі типи і способи мислення; аналізувати і синтезувати педагогічні явища, розрізняти педагогічну істину й помилки; відмови­тися від усталених шаблонів і стереотипів, шукати і знахо­дити нові оцінки, узагальнення, підходи, дії; використову­вати нові ідеї в практичному і творчому пошуку; виявляти мислительну гнучкість і оперативність; співвідносити так­тичні й стратегічні дії.

Школа повинна стимулювати пошук учителів, які працюють творчо. Передусім її має очолювати добре підго­товлений керівник, здатний створити в педагогічному ко­лективі творчий настрій, здоровий морально-психологіч­ний клімат, сприятливі матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні умови праці. Для організації творчої діяльності педагогічного колективу необхідна відповідна теоретична і практична підготовка вчителів, володіння методикою творчих пошуків. Важливо, щоб педагогічний колектив працював над суспільно значущою для школи і посиль­ною темою, усвідомлював мету і завдання творчого пошу­ку, забезпечив раціональний розподіл і кооперацію праці. Водночас педагоги повинні бути звільненими від невлас­тивих їм функцій, а результати їхніх пошуків мають на­лежно стимулюватися.

2.Вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду

Передовий педагогічний досвід фіксують у процесі внутрішкільного контролю на педагогічних читаннях, конференціях тощо. Щоб він став надбанням масової практики, його потрібно вивчати й узагальнювати, що передба­чає такі етапи роботи:

а) визначення педагогічної проблеми та об'єкта вивчен­ня. На цьому етапі формулюють тему досвіду, обґрунтову­ють її актуальність, формують групу для його вивчення;

б) попереднє вивчення досвіду. Цей етап передбачає по­переднє ознайомлення з об'єктом досвіду через відвідуван­ня навчальних занять, бесіди з педагогами, вивчення шкільної документації. На цій основі визначають ідеї пе­редового досвіду, уточнюють методи його вивчення;

в) теоретична підготовка. Особи, які вивчають передо­вий досвід, повинні знати існуючі теоретичні та методичні положення з цієї проблеми, що дасть змогу визначити сту­пінь новизни досвіду, з'ясувати педагогічні умови, які за­безпечують його результативність;

г) основне вивчення досвіду. На цьому етапі збирають емпіричний матеріал, вивчають окремі ланки навчально-виховного процесу, організовують контрольні експертизи (зрізи). Зібраний матеріал класифікують на типовий і ви­падковий, відтак його систематизують та узагальнюють;

ґ) визначення провідних педагогічних ідей досвіду. Ця робота полягає в аргументуванні і підкріпленні емпірич­ним матеріалом сформульованих на етапі теоретичної підготовки вихідних теоретичних положень. У процесі систематизації та узагальнення досвіду саме ці положен­ня є основою визначення його провідних ідей, вироблення методичних рекомендацій щодо розв'язання досліджува­ної проблеми, оцінювання перспективності досвіду.

Під час вивчення передового педагогічного досвіду з'ясовують сукупність методів педагогічної діяльності, особливість їх співвідношення та взаємодії, що забезпечу­ють результат і визначають педагогічну майстерність ав­тора досвіду. Важливо мати чіткі критерії передового пе­дагогічного досвіду, що дає змогу розглядати його не як випадкове явище, а як систему діяльності, а також умови формування досвіду, що допоможе зробити висновок про можливість його відтворення. Необхідно також визначи­тися і щодо засобів вивчення, поширення та популяризації передового педагогічного досвіду.

І.Ф. Кривонос назвав наступні принципи вивчення передового педагогічного досвіду:

· Цілеспрямованість;

· Планування;

· Організованість;

· Поглиблений аналіз.

Формами і методами втілення передового досвіду є: від­криті уроки та інші заняття; усні повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у виступах педагогів у школі, на нарадах, курсах, семіна­рах представників народної освіти; письмові повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у формі методичних листів, методичних роз­робок, статей у газетах і журналах, видання брошур, мо­нографій, збірників матеріалів конференцій і семінарів; наочно-демонстраційна популяризація передового педаго­гічного досвіду — організація виставок, спеціальні стенди при методкабінетах та ін.

Відкритий урок – урок, на якому присутні інші вчителі та запрошені особи. Він проводиться кваліфікованими вчителями зі складних або недостатньо розроблених у методиці тем навчальної програми з метою показу і поширення найефективніших прийомів навчально-виховної роботи. Відкриті уроки сприяють упровадженню досягнень педагогічної науки у практику, підвищенню кваліфікації вчителів.

Дієвість передового педагогічного досвіду забезпечує органічна взаємодія педагогічної науки та шкільної прак­тики, яка застерігає вчителів від випадковостей і помилок у пошуках нових методів навчання та виховання.

Ю.К. Бабанський вважав, що вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду не може завершитися збором та збереженням інформації про нього у вигляді доповідей, статей, брошур тощо – це лише перший, хоча й надзвичайно цінний етап діяльності. Далі йдуть використання результатів цього досвіду в наукових дослідженнях і впровадження його в масову практику роботи вчителя.

У досвіді педагогів-новаторів чітко простежуються ін­дивідуальні ознаки, які вирізняють їх педагогічну діяль­ність, розкривають індивідуальність. Немало у їхній ро­боті й спільних ознак. У своїй основі вони мають такі ідеї педагогіки співпраці: використання різноманітних сто­сунків у колективі з виховною метою; обмірковування форм і методів роботи з таким розрахунком, щоб діти взає-мовиховувалися; прищеплення учням уміння аналізувати свою діяльність і стосунки; єдність педагогів і учнів у на­вчально-виховному процесі; навчання без примусу; опти­містичний погляд на учня, його можливості; формування в учня об'єктивної самооцінки і ставлення до навколишньої дійсності.

3.Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику

Розглянемо сутність втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику.Розвиток і збагачення педагогічної практики значною мірою залежать від надбань педагогічної науки. Вона ви­значає мету і зміст, форми й методи виховання та підготов­ки підростаючого покоління до життя і праці, впливає на розвиток й удосконалення національної школи та освіти. Впровадження в практику досягнень педагогічної науки передбачає оволодіння учителями, вихователями і керів­никами шкіл результатами нових педагогічних дослі­джень, розробленими на їх основі практичними рекомен­даціями і методикою їх застосування. Втілити ідеї педаго­гічної науки в практику діяльності можуть як окремий педагог (учитель навчального предмета, класний керів­ник, вихователь, директор школи чи його заступник), так і їх група (методичне об'єднання класних керівників, вчи­телів навчального предмета), педагогічний колектив.

Етапами запровадження в практику конкретних досяг­нень є:

· підготовка науково-методичних рекомендацій і розроблення необхідної документації для працівників школи;

· проведення інструктивно-методичних нарад з ке­рівництвом школи й активом учителів, розподіл функцій між ними;

· надання оперативної допомоги керівництву школи у плануванні й проведенні методичного навчання і самоосвіти вчителів з досліджуваної проблеми;

· чітке ви­значення основних етапів впровадження і пов'язаного з ним методичного навчання, щоб воно стало доступним для вчителів;

· проектування заходів морально-психологічного стимулювання працівників школи, які беруть участь у цьому процесі;

· оперативний контроль за впровадженням, виявлення типових труднощів і недоліків, внесення корек­тив до методичних матеріалів, змісту методичного навчан­ня, до темпу і етапів впровадження;

· аналіз результатів впровадження наприкінці навчального року і накреслення нових перспектив роботи над цією темою.

Як свідчить досвід, не все нове педагогічний колектив сприймає з ентузіазмом. Адже завжди знайдуться вчителі, які на будь-які новації дивляться з недовірою, скептично, не бажатимуть нічого змінювати у своїй діяльності. Тому потрібно переконати педагогічний колектив у їх доціль­ності, довівши зумовленість цих педагогічних ідей сус­пільними потребами, вимогами перед школою. Важливо, щоб педагоги зрозуміли, яких результатів у навчанні та вихованні буде досягнуто внаслідок впровадження нова­торської ідеї, як вони вплинуть на раціоналізацію праці вчителів та учнів. Цьому часто сприяє підкреслення нас­тупності нових ідей з уже наявними у шкільній практиці і передовому досвіді вчителів, що свідчитиме про можли­вість використання їх у конкретній школі. Позитивно впливають на педагогів ознайомлення з результатами дос­віду інших шкіл, які успішно втілюють цю наукову ідею, порівняльні діаграми, схеми, таблиці, що доводять ефек­тивність нових прийомів роботи.

З іншого боку, часто вчителі надихають науковців на аналіз, вивчення, узагальнення певних розробок. Зокрема, Ю.К. Бабанський писав про те, що на основі передового педагогічного досвіду вносяться суттєві корективи в методику, дидактику і теорію виховання, у систему навчально-виховної роботи школи взагалі.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки особли­во актуальними є педагогічні новації, які сприяють оптимізації навчально-виховної роботи, забезпечують організацію диференційованого навчання, впровадження методики по­передження і подолання педагогічної занедбаності учнів та ін. Однією з форм упровадження є авторські школи, які, попри вирішення загальних освітніх завдань, особливу увагу зосереджують на актуальній, за їх переконаннями, проблематиці. У них, як правило, функціонує власна сис­тема опанування знань, практичних умінь і навичок дос­лідно-експериментальної діяльності, окремих видів професійної підготовки, роботи за новими технологіями. Ав­торство означає передусім глибоке вивчення особистості учня (інтелектуальних, психологічних, медичних, фізич­них даних, навчальних можливостей, здібностей, нахилів, мрій) і на цій основі вироблення, погодження та реаліза­цію індивідуальних планів його навчання, виховання, роз­витку з обґрунтованим прогнозуванням результатів усіх етапів навчально-виховного процесу. Воно передбачає ро­боту за авторськими, експериментальними та оригіналь­ними програмами на уроках, заняттях факультативів, у гуртковій роботі тощо; використання нестандартних та оригінальних підходів до організації навчально-виховно­го процесу; орієнтацію на зв'язок з вищими закладами ос­віти, НДІ, позашкільними й іншими установами та орга­нізаціями, навчання на їх базі; системну індивідуально-групову роботу медико-соціально-психологічної служби; підвищення психолого-педагогічної культури учасників навчально-виховного процесу; індивідуальну науково-ме­тодичну роботу з педагогами, поєднання в ній контрольно-аналітичного й методичного аспектів; організацію центрів розвитку і дозвілля учнів, батьків, учителів; подолання дискомфорту в навчанні, розвитку учнів, роботі педагогів; співпрацю зі школою.

Авторські класи створюють за ініціативою вчителя, який згодом стає його класним керівником.

Основою науково-філософської концепції авторської школи є любов до дітей, які є центром педагогічної систе­ми, звернення до їх внутрішнього світу, опора на їх сили, внутрішні потенції.