Знаки безопасности

Знаки безопасности предназначены для привлечения внимания работающих

к непосредственной или возможной опасности, предписания или разрешения

на выполнение соответствующих действий с целью обеспечения безопасности, а

также для получения необходимой информации.

Если знак безопасности установлен на воротах или входной двери

помещения, при въезде на объект или участок, это означает, что действие

знака распространяется на все помещение, на весь объект или участок.

Знаки безопасности должны контрастно выделяться среди окружающей среды

и быть в поле зрения людей, которых они касаются. Форма, размер

и цвет знаков безопасности должны соответствовать действующим стандартам.

Знаки безопасности могут быть: запретительные (используют красный

цвет), предупредительные (желтый), предписывающего (зеленый)

и указательные (синий).

Запрещающий знак открытого огня используется тогда,

когда необходимо запретить работы с использованием открытого

огня, поскольку это может привести к пожару или взрыву.

В пояснительном надписи знака всегда есть слово «Запрещено»,

например:

«Запрещено использование открытого огня»,

«Запрещено курить».

Знаками электробезопасности пользуются для запрета работ или

действий вблизи кабельных линий или линий электропередач, а также

работ с электрооборудованием, которые могут привести к аварии или

электротравматизма.

Пояснительные надписи начинают словом «Стой», например:

«Стой! Охранная зона ЛЭП. Работы запрещено»,

«Стой! Обрыв кабеля. Не подходить».

Предупредительные знаки предназначены для предупреждения о возможной

опасность. Знаки опасных зон предупреждают, например, о

расположение зон обвалов, хранилищ ядовитых / вредных веществ.

Знаку может входить пояснительная надпись, который зависит

от конкретных условий, например:

«Опасная зона. Работает кран»,

«Опасная зона. Тихий ход».

Знаки опасности падения необходимо устанавливать вблизи открытых

и огражденных ям, котлованов и т.д.. Основное слово на

таких знаках - «Берегись». например:

«Берегись. Проем»(яма, котлован и т.д.).

Знаки опасности ранения предупреждают об опасности,

связана с острыми предметами, арматурой и т.п.. Основное слово

- «Осторожно». например:

«Осторожно. Острые предметы».

Знаки опасности движения предупреждают об опасности, связанной

с движением транспорта, строительных машин и т.п.. примеры:

«Берегись. Движение транспорта»,

«Берегись электрокары».

Предписывающего знаки предназначены для разрешения соответствующих действий

работающих только после выполнения конкретных требований безопасности

(обязательное использование работающими средств индивидуальной

защиты и т.п.), требований пожарной защиты.

Знаки с указанием средств индивидуальной защиты помещают

предписания об обязательном использовании предохранительных поясов, касок,

очков и т.п.. Каждый знак имеет символическое изображение соответствующего

средства индивидуальной защиты. например:

«Здесь работать в предохранительном поясе»

(каске, защитных очках, перчатках и т.д.).

Вказівні знаки призначені для зазначення місцезнаходження

різних об'єктів і пристроїв, пунктів питної води, пожежних кранів,

сховищ, майстерень тощо. На вказівних знаках можуть бути такі

пояснюючі слова:

«Безпечний прохід ліворуч»,

«Запасний вихід».

Знаки засобів першої допомоги потерпілому інформують про

місцезнаходження пунктів першої допомоги, наприклад,

«Аптечка ліворуч, ЗО м».

2.7. Засоби захисту від небезпечних

і шкідливих виробничих факторів

З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих

шкідливих і небезпечних виробничих чинників застосовують засоби

колективного та індивідуального захисту.

Засоби захисту працюючих за призначенням поділяються на

дві категорії:

• засоби колективного захисту;

• засоби індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту призначені для:

• нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і

робочих місць (вентиляція, кондиціонування, опалення, автоматичний

контроль і сигналізація);

• нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих

місць (джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне обладнання,

світлофільтри);

• захисту від іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових,

електромагнітних, лазерних, магнітних та електричних полів

(огородження, герметизація, знаки безпеки, автоматичний контроль

і сигналізація, дистанційне керування тощо);

• захисту від шуму, вібрації (огородження, звукоізоляція,

віброізоляція);

• захисту від ураження електричним струмом (різні види огородження,

захисне заземлення, автоматичне відключення, дистанційне

керування);

• захисту від дії механічних факторів (огородження, автоматичний

контроль і сигналізація, знаки безпеки);

• захисту від хімічних факторів (огородження, герметизація, вентиляція

та очищення повітря, дистанційне керування, знаки безпеки);

• захисту від високих і низьких температур навколишнього

середовища (огородження, автоматичний контроль і сигналізація,

термоізоляція, дистанційне керування).

Створення на робочому місці сприятливих і безпечних умов

праці тісно пов'язане із забезпеченням робітників спецодягом,

спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Засоби індивідуального захисту, залежно від призначення, поділяються

на такі:

• ізолюючі костюми (пневмокостюми, скафандри);

• засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмошоломи,

пневмомаски) (рис. 4);

Рис. 4. Засоб и захист у органі в дихання:

а — шланговий протигаз; б — фільтрувальний протигаз; в — маска; г — напівмаска

4 8

• спеціальний одяг (комбінезони, куртки, штани, костюми, халати,

плащі, кожухи, фартухи, жилети, нарукавники);

# спеціальне взуття (чоботи, черевики, боти, бахіли) (рис. 5);

* засоби захисту рук (рукавиці, рукавички) (рис. 6);

• засоби захисту очей (захисні окуляри) (рис. 7);

• засоби захисту обличчя (захисні маски, захисні щитки);

• засоби захисту голови (каски, шоломи, шапки, берети) (рис. 8);

»

засоби захисту від падіння з висоти тощо (запобіжні пояси,

діелектричні килимки, ручні захвати, маніпулятори) (рис. 9);

* засоби захисту органів слуху (протишумові шоломи, навушники,

вкладиші) (рис. 10);

* захисні дерматологічні засоби (різні змиваючі розчини, пасти,

креми, мазі).

Рис. 5. Взуття спеціальне

Рис. 8. Захисн і головн і убори:

а — каска захисна будівельна; б, в — каски захисні; г — підшоломник

Рис. 9. Меры и пояс:

а - замыкатель; б - несущая лямка ремня; в - карабин;

снергопоглігнаючмй'пристрій; д - подложка; е - фал;

есть - портупея

Рис. 10 Средство и защиту в органе в слуха:

а - противошумные наушники; б - противошумные вкладыши; в - «беруши»

Спецодежда и спецобувь должны обеспечивать защиту рабочего

и сохранять его работоспособность. Названия спецодежды, спецобуви

должны соответствовать названиям опасных и вредных факторов,

от которых они защищают.

Спецодежда и спецобувь должны сохранять свои гигиенические и эксплуатационные

свойства в течение всего времени эксплуатации при

соблюдении условий их использования и ухода за ними.

2.8. Микроклимат производственных помещений

Микроклимат производственных помещений - это метеорологические условия

внутренней среды этих помещений, которые определяются общей

действием на организм человека температуры, влажности, скорости

движения воздуха и теплового излучения.

Производительность труда и самочувствие работающих зависят от

состояния окружающей среды и прежде всего от изменений температуры, скорости движения

воздуха, атмосферного давления, теплового излучения.

В соответствии с действующими санитарными нормами метеорологические условия

рабочей зоны определяются на высоте 2 м над уровнем пола.

Рабочая зона - пространство, в котором находятся рабочие места постоянного

или временного пребывания работников.

Рабочее место - место постоянного или временного пребывания

работника в процессе трудовой деятельности.

Оптимальные микроклиматические условия - это такое сочетание количественных

показателей микроклимата, которые при длительном и систематической

воздействия на человека обеспечивают сохранение нормального теплового

состояния организма без напряжения механизмов терморегуляции. они

обеспечивают чувство теплового комфорта и создают предпосылки

для высокого уровня работоспособности.

Человек работоспособна и хорошо себя чувствует, если амплитуда температуры

окружающего воздуха - 18 ~ 20 ° С, относительная влажность -

40-60%, а скорость движения воздуха - 0,1-0,2 м / с.

При высокой температуре и влажности может случиться перегрев

тела, даже тепловой удар. Тепловой удар может быть вызван

также инфракрасным излучением прямых солнечных лучей.

Высокая температура в производственном помещении приводит к интенсивному

перераспределения крови от внутренних органов к коже.

Изменяется деятельность сердечно-сосудистой системы, пульс ускоряется

и может достичь 100 ударов в минуту, что вызывает

интенсивное потоотделение, расширение сосудов кожи. физическая работа

в условиях повышенной температуры приводит к резкому ускорению

сердцебиение. Артериальное давление падает, дыхание ускоряется.

При низкой температуре может произойти переохлаждение организма,

что может привести к простудного заболевания. В условиях действия

низких температур поверхностные сосуды мышц и кожи рук, ног, лица

сужаются. Это приводит к снижению кровотока на всех участках

тела человека. Повышается вязкость крови, уменьшает ее

приток в переохлажденной поверхности.

Движение воздуха осуществляет одновременно термический и механическое воздействие.

Минимальная скорость воздушного потока, что ощущается человеком,

- 0,2 м / с.

Показатели метеорологических условий для производственных помещений

нормированные с учетом тяжести работ и интенсивности выделения

теплоты оборудованием.

Все работы в зависимости от физической нагрузки подразделяются

на 3 категории: легкие, средней тяжести и тяжелые.

Легкие физические работы:

• категория 1а - работы, проводимые сидя и сопровождающиеся

незначительным физическим напряжением (отдельные профессии на

предприятиях точного приборо и машиностроения, на часовом,

швейном производстве, в области управления и т.п.);

• категория 16 - ведущихся сидя, стоя или связанные

с хождением и сопровождаются незначительным физическим напряжением

(отдельные профессии в полиграфической промышленности, на предприятиях

связи, контроллеры, мастера различных производств и т.п.). расходы

энергии при выполнении легких физических работ не превышают

150 кКал / час.

Работы физические средней тяжести:

• категория 2а - работы, связанные с постоянным хождением, перемещением

мелких (до 1 кг) изделий в положении сидя или

стоя, требующих соответствующего физического напряжения (отдельные

профессии в механико-сборочном цехе машиностроительных предприятий

и т.д.):

• категория 26 - работы, связанные с хождением, перемещением

и переносом тяжестей (до 10 кг), требующих умеренного

физического напряжения (отдельные профессии в механизированных литейных,

прокатных, сварочных цехах машиностроительных и металлургических

предприятий и т.д.).

Затраты энергии при выполнении физических работ средней тяжести

- В пределах от 151 до 250 кКал / час.

Тяжелые физические работы - категория 3 - работы, связанные с постоянным

переносом тяжестей (свыше 10 кг), требующие

больших физических усилий (профессии в кузнечных цехах с ручной

ковкой, литейных цехах с ручной

набивкой и заливкой опок

машиностроительных и металлургических

предприятий и т.д.).

Затраты энергии при выполнении

тяжелых физических работ - более

250 кКал / час.

Замеры показателей микроклимата

проводятся в начале, середине и

в конце холодного и теплого периодов

года не менее 3 раз в смену

(в начале, середине и в конце).

Температуру, относительную влажность

и скорость движения воздуха измеряют

на высоте 1,0 м от пола или

рабочей площадки при работах,

выполняемых спя, и на высоте

1,5 м - при работах, выкапываются

стоя.

Температуру в производственном помещении

замеряют ртутным или

Рис. 11 Психрометры

спиртовым термометрами. для замеров влажности используют гигрометры, гигрографы и психрометры.

Распространенные стационарные психрометры Августа и Асмана (рис. 11).

Скорость движения воздуха измеряют основном анемометрами.

Уровень вредных и опасных условий труда на промышленных

предприятиях, в рабочей зоне определяют санитарные лаборатории

этих предприятий или лаборатории санитарно-эпидемиологических станций.

Для этого используют соответствующие приборы. Например, уровень

вибрации определяют измерителями шума и вибрации (ВИП-2,

ИШВ-1, ВШВ-003) и другие.

2.9. План ликвидации аварии

На предприятии должен быть разработан и утвержден в

установленном порядке план действий во время ликвидации аварии.

В плане ликвидации аварии рассматриваются возможные аварийные ситуации,

действия должностных лиц и работников предприятия, а также

обязанности работников других предприятий, учреждений и организаций,

привлекаемых к ликвидации аварий.

План составляется по следующим основным принципам:

• обеспечение безопасности персонала на месте аварии;

• гарантия безопасности других людей на месте аварии и вокруг нее;

• защита окружающей среды;

• защита имущества.

План ликвидации аварии должно легко выполняться в местных условиях.

С планом надо ознакомить всех работающих, а для тех, кто

принимает непосредственное участие в ликвидации аварии, необходимо предусмотреть

периодическое практическое обучение (обучение практическим действиям под

ликвидации аварии).

Рассмотрим, что должен предусматривать план ликвидации аварии.

1 Действия персонала, руководства, поддержание связи.

2 предаварийных планирования.

3 Распознавание и предупреждение потенциальных аварий.

4 Первую (доврачебную) помощь пострадавшим.

5 Средства оповещения на рабочих местах.

6 Безопасную расстояние от аварии к месту укрытия.

7 Функционирование системы тревоги, оповещающий работников

об аварии.

8 Безопасность и контроль на рабочем месте.

9 Индивидуальные средства защиты.

10 Маршруты и способы эвакуации.

11 Отчетность об аварии.

2.10. обращение

в чрезвычайных ситуациях

Авария на производстве - д-чадзвичайна ситуация. аварии возникают

вследствие нарушения технологии производства, а также

во время стихийного бедствия (землетрясения, наводнения). Наиболее типичными последствиями

аварии бывают взрывы, пожары, заражение окружающей среды

отравляя веществами.

Каждый работник должен знать основные правила поведения

во время аварии, уметь действовать в сложившейся обстановке. каждый имеет

знать, как вызвать пожарную, газоспасательную команду, скорую

помощь. Необходимо знать план эвакуации производственных помещений

и эвакуационные пути и выходы.

Действовать нужно решительно, спокойно и уверенно. Паника может стать

причиной значительных человеческих жертв.

2.11. план эвакуации

из помещений на случай аварии

План эвакуации при аварии - документ, в котором указаны эвакуационные

пути и выходы, установлены правила поведения людей,

а также порядок и последовательность действий персонала, обслуживающего

объект на случай аварии.

При разработке плана эвакуации работников из помещения особое

внимание уделяется путям эвакуации.

В случае аварии эвакуационные пути должны обеспечивать безопасную

эвакуацию всех людей, находящихся в помещении, через эвакуационные

выходы.

Выходы являются эвакуационными, если они ведут из помещений:

а) первого этажа наружу непосредственно или через коридор,

вестибюль, лестничную клетку;

б) любого этажа, кроме первого, в коридор, который ведет

к лестничной клетки;

в) в соседнее помещение, которое обеспечено эвакуационными

выходами, на том же этаже.

Выходы наружу разрешаются в тамбуры. эвакуационных выходов

из здания с каждого этажа должно быть не менее двух. пути эвакуации

должны быть шириной не менее 1 м, двери - 0,8 м. Установка

винтовых лестниц, подъемных дверей и ворот, а также дверей,

вращающиеся и турникетов на путях эвакуации не допускается.

Двери на пути эвакуации должны открываться в направлении

выхода из дома. Наружные эвакуационные двери зданий не должны

иметь засовов, которые могут быть открыты извне без ключа.

2.12. Требования безопасности в мастерские

В соответствии с Законом Украины «Об образовании» владелец учебного

учреждения обязан обеспечить безопасные условия проведения

учебно-воспитательного процесса, в частности производственного обучения.

Производственное обучение в профессионально-технических училищах может

быть организовано как в мастерских учебного заведения, так и на

производстве, то есть на участках, в цехах и т.п..

Все ученики, проходящие производственное обучение, должны периодически

проходить медицинский осмотр для определения возможности допуска их

к работе в учебно-производственных мастерских.

Помещение для мастерских располагают в здании, расположена

отдельно, или на любом этаже, кроме подвального.

Обычно мастерские, в которых есть тяжелые станки (токарные,

фрезерные, сверлильные и т.д.), располагают на первом этаже.

Площадь рабочих помещений должна быть такой, чтобы на одного

ученика приходилось не менее 4 м2.

При организации обучения учащихся в учебных цехах в условиях

действующего производства в расположение цехов и оборудования выдвигаются

дополнительные требования. Рассмотрим их. учебные помещения

располагают вблизи входа на предприятие. Это делается для

того, чтобы избежать лишнего хождения учеников территории предприятия.

Подходы к цехов не должны пересекаться с автомобильными

трассами. Учебные цеха запрещается размещать рядом со

вредными производствами или местами повышенного шума.

Пол помещений мастерских должна быть теплой и сухой, с

материалов, легко моются. Материал пола должен быть

устойчивым к механическим ударам, НЕ просачиваться маслами и

агрессивной жидкостью. Если пол в мастерской цементная, то на

рабочих местах учащихся должны быть деревянные настилы.

Согласно строительным нормам и правилам пожарной безопасности

двери мастерских должны открываться наружу.

Температура воздуха в мастерских, даже в холодное время года,

не должна быть ниже 18-21 ° С, в мастерских механической

обработки - 16-18 ° С. Для создания соответствующего микроклимата на

рабочих местах помещения мастерских оборудуют вентиляционными

и отопительными устройствами.

В местах значительного пнлевндилення (токарные станки для обработки

древесины и т.п.) должны предусматриваться отсосы с фильтрами.

Работы, при которых возможно возникновение ядовитых газов, следует проводить

в вытяжных шкафах.

Все мастерские должны иметь аптечку и медикаменты для оказания

в случае необходимости первой доврачебной помощи, носилки, а также

номера телефонов и адреса ближайших лечебных учреждений.

Оборудование в мастерских должно быть размещено таким образом,

чтобы организовать безопасную работу и не мешать движению работающих

в проходах. Все эксплуатируемого (станки, верстаки

т.д.), должно быть правильно установлено и надежно закреплено.

Разрешается эксплуатировать только исправное оборудование.

Рабочее место - это зона, оборудованная необходимыми технологическими

средствами, в которой постоянно или временно проходит производственная

деятельность ученика.

Рабочее место ученика должно быть организовано таким образом, чтобы

удалить любую возможность несчастного случая. Его необходимо оборудовать

специальными тумбочками, шкафом, инструментальной полкой

для хранения инструмента, защитных очков, чертежей и т.д..

Ученики должны обеспечиваться исправным инструментом и индивидуальными

средствами защиты (спецодеждой, защитными очками,

щитками, касками, респираторами, противошумовыми наушниками

и т.д.). На рабочих местах должны быть инструкции по

ведения работ.

2.12. Требования безопасности в лаборатории

Все работы, проводимые в лаборатории, должны быть организованы

так, чтобы исключить возможность возникновения взрывоопасных

смесей как во всем помещении лаборатории, так и на

отдельных рабочих местах.

Температура поверхности оборудования и технологических трубопроводов,

в которых возможно соприкосновение учащихся, не должна превышать

45 ° С. Системы вентиляции и отопления должны обеспечивать

соответствующие параметры микроклимата.

Защитные системы, а также меры от поражения электротоком

в учебных лабораториях должны не допустить напряжения прикосновения

более 42 В в помещениях без повышенной опасности и 12 В -

в особо опасных помещениях.

Помещение лаборатории должно обеспечиваться автоматической

системой пожарной сигнализации, а также сигнализацией о ава

рийного ситуацию на лабораторном оборудовании. Конструкции и элементы

лабораторного оборудования и аппаратуры, которые могут с папы

источником опасности, должны иметь соответствующие знаки безопасности.

Хранить материалы и вещества, используемые при

проведения лабораторных работ, следует с учетом их физических

и химических свойств, а также требований пожарной безопасности.

В учебной лаборатории должны быть инструкции по охране

труда, утвержденные в установленном порядке, а также журналы

инструктажей.

Ученики допускаются к выполнению работ в лабораториях и учебно

производственных мастерских только после проведения инструктажей

по охране труда и обучение безопасным приемам труда.

* Примечание.

Содержание раздела 2 дополняется

и уточняется в соответствии с требованиями безопасности труда

для конкретных производств и профессий.

Вопросы к главе

1 Назовите физические и химические опасные производственные факторы.

2 Расскажите о технических средствах безопасности по предотвращению производственного

травматизма.

3 Приведите примеры работ с повышенной опасностью, для выполнения

которых требуется предупредил специальное обучение.

4 Расскажите о зонах опасности и их ограждения.

5 Назовите примеры световой и звуковой сигнализации.

6 Приведите примеры сигнальных окрасок.

7 Расскажите о знаках безопасности.

8 Назовите категории средств защиты от опасных и вредных

производственных факторов.

9 Расскажите о средствах коллективной защиты и приведите примеры.

10 Приведите примеры средств индивидуальной защиты.

11 Каким должен быть микроклимат производственных помещений?

12 По каким принципам составляют план ликвидации аварий?

13 Какие требования предъявляются к путям эвакуации?

14 Расскажите об основных требованиях безопасности в учебно-производственных

мастерских и лабораторий.

основы

ПОЖАРНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ

3.1. характерные

причины возникновения пожаров

а данным ежегодных анализов, которые проводит Министерство

внутренних дел Украины, основными причинами пожаров

на предприятиях являются:

• нарушение пожарных норм и правил в технологических процессах

производства;

• неправильное обустройство систем отопления, вентиляции,

электрооборудования;

• нарушение норм и правил хранения пожароопасных

несовместимых материалов;

• нарушение правил пользования электрооборудованием;

• невыполнение противопожарных мероприятий по оборудованию пожарного

водоснабжения, устройства пожарной сигнализации,

обеспечение первичными средствами пожаротушения;

• использование открытого огня факелов, паяльных ламп, курение

в запрещенных местах;

• плохое знание персоналом основ пожарной безопасности;

• нарушение требований противопожарного инструктажа при выполнении

работ.

3.2. пожароопасные

свойства веществ

По способности гореть в воздухе (горючесть) все вещества делятся

на негорючие, трудногорючие и горючие. Горючие разделяют еще на

легковоспламеняющиеся и трудновоспламеняемые вещества.

Негорючие вещества - это такие, которые не способны к возгоранию и горения

в воздухе обычного состава. К таким веществам относят газообразные

(азот, хлор); жидкие (воду, перекись водорода, соляную кислоту); твердые

(перекись натрия, фосфаты, бораты, сульфаты, хлориды металлов);

материалы неорганического происхождения, природные и искусственные.

Трудногорючие вещества - это такие, которые способны гореть только под

действием источника зажигания и горения которых прекращается после

его устранение. К таким веществам относятся вогнезахиспи горючие

материалы (фибролит, некоторые виды пластмасс, слабые водные растворы

спиртов).

Горючими называются вещества, загораются от источника

зажигания и продолжают гореть после его удаления. к

таким веществам относят газообразные (водород, окись углерода, природный

газ, метан); жидкие (бензин, керосин, толуол, спирты); твердые (древесина,

пластмасса, натрий, калий, барий).

К негорючих относят горючие вещества, которые при хранении

на открытом воздухе или в помещении не занимаются

даже при длительной действия источника зажигания незначительной энергии

(пламя спички, искры, раскаленного электропровода).

К легковоспламеняющимся относят горючие материалы, которые на открытом

воздухе или в помещении способны без предварительного нагрева

воспламеняться от кратковременного воздействия источника зажигания незначительной

энергии (полистирол, пенополиуретан).

Пожарная опасность в учебных мастерских, физико-химических

и электротехнических лабораториях, кабинетах учебных заведений

обусловлено свойствами материалов и реагентов, которые применяются,

а также содержанием учебных занятий, которые проводятся.

Основными причинами пожарной опасности в кабинетах и ​​лабораториях

являются:

• опыты, которые сопровождаются электростатическим разрядом,

нагревом тел;

• опыты по демонстрации взрывов различных газов и паров:

• неосторожное обращение с огнем, огнеопасными жидкостями;

• неправильное хранение огнеопасных жидкостей.

Самовозгораться могут тряпки и пакли, пропитанные маслами.

Пожаро и взрывоопасные вещества нужно хранить

общим количеством не более 3 кг в специальной металлической таре -

ящике, установленном подальше от всех нагревательных приборов

и возможных выходов.

Реактивы, вещества и материалы, совокупное хранения которых

может вызвать аккумуляцию тепла, образование пожароопасных

концентраций или быть импульсом для самовозгорания,

нужно хранить отдельно в несгораемых шкафах в соответствующей

упаковке. На банках, бутылях и другой таре с химическими веществами

должны быть четкие надписи с указанием их наиболее характерных

свойств: «Огнеопасные», «Ядовитые», «Химически

активные»и другие.

В лабораториях, мастерских, кабинетах работать ученикам с

пожароопасными веществами разрешается только под наблюдением

и руководством преподавателя или лаборанта. Мебель и оборудование

в помещениях должны быть установлены так, чтобы они

не мешали эвакуации людей в случае пожара. Рабочие столы и

вытяжные шкафы, предназначенные для работы с пожароопасными веществами,

должны находиться в надлежащем состоянии, а при работе

с кислотами и другими активными веществами быть устойчивыми к

их действия. Все помещения должны быть обеспечены средствами пожаротушения

соответствии с установленными нормами. перед проведением

учащимися опытов преподаватель должен объяснить возможные причины

пожарной опасности и профилактические мероприятия. запрещается выливать

легковоспламеняющиеся и горючие вещества в канализацию.

3.3. Организационные и технические

противопожарные мероприятия

Пожарная безопасность - это состояние объекта, при котором исключается возможность

пожара. В случае возникновения пожара принимаются необходимые

меры по устранению негативного влияния опасных факторов

пожара на людей, сооружения и материальные ценности.

Противопожарный режим - это комплекс установленных норм и

правил поведения людей, выполнения работ и эксплуатации объекта,

направленных на обеспечение пожарной безопасности.

Пожарная безопасность на объектах народного хозяйства обеспечивается

организационными, техническими мероприятиями и противопожарной защитой.

К организационным мероприятиям относятся:

• разработка правил, инструкций, инструктажей по противопожарной

безопасности;

• организация инструктирования и обучения рабочих и служащих;

• осуществление контроля за соблюдением установленного противопожарного

режима всеми работающими;

• организация добровольных пожарных дружин и пожежотехничних

комиссий;

• ежедневная проверка противопожарного состояния помещений после

окончания работы;

• разработка и утверждение плана эвакуации и порядка оповещения

людей в случае возникновения пожара;

• соблюдение надлежащего противопожарного надзора за объектами;

• организация проверки надлежащего состояния пожарной техники

и инвентаря.

К техническим мероприятиям относятся:

• соблюдение пожарных норм, требований и правил при устройстве

зданий, сооружений, складов;

• поддержание в исправном состоянии систем отопления, вентиляции,

оборудования;

• устройство автоматической пожарной сигнализации, систем

автоматического тушения пожаров и пожарного водоснабжения;

• запрет использования оборудования, устройств, помещений и

инструментов, которые не отвечают требованиям противопожарной безопасности;

• правильная организация труда на рабочих местах с использованием

пожароопасных инструментов, приборов, технологических

установок.

3.4. противопожарная

автоматика и пожарная сигнализация

Средства противопожарной автоматики разделяют на две основные группы:

• установки автоматического пожаротушения;

• установки автоматической пожарной сигнализации.

Установки автоматического пожаротушения, в зависимости от огнетушащего

состав, могут быть:

• водяными;

• порошковыми;

• пенными;

• газовыми;

• хладонов.

Для тушения пожаров на предприятиях применяют стационарные

водяные установки автоматического пожаротушения. эта установка

состоит из сети водопроводов, запасных резервуаров, насосной

станции, водозаборных сооружений. На трассах трубопроводов как внешней,

так и внутренней сети смонтировано пожарные краны, к которым

присоединяют рукава с брандспойтами. В помещениях, где хранятся

горючие материалы, сооружают спринклерные или дренчерные

установки. Это система трубопроводов, расположенных под потолком

помещения и оборудованы оросительной системой. спринклерная

установка всегда заполнена водой под давлением 0,4 МПа. спринклерные

оросители включаются автоматически, если в помещении

возникает пожар и температура воздуха повышается до предельной

пределы. Все оросительные головки имеют специальный легкоплавкий

замок, который, нагреваясь до температуры (72, 93,

141 ° С) плавится и открывает отверстие, из которого вода в виде

оросительного факела подается в зону горения. спринклерные

установки оборудованы также сигнальным устройством для вызова

пожарной команды.

Дренчерная установка подобна спринклерной, но имеет оросительные

головки открытого типа. Дренчерная установка включается

вручную или с помощью автоматического устройства.

Пожарная сигнализация используется для обнаружения и подачи

сигнала о пожаре и вызова пожарных команд.

Основными элементами пожарной сигнализации считают

• извещатели (сигнал тревоги о пожаре), которые устанавливаются

внутри сооружения или вне ее;

• приемные аппараты или установки, контрольно-приемные

пульты для приема и фиксации сигналов от извещателей, а

также контроля исправности извещателей и линий связи;

• воздушные или кабельные линии, соединяющие извещателей с

пожарной службой (чаще всего это обычная телефонная связь

за номером 01).

Пожарная сигнализация бывает:

• лучевая, при которой каждый извещатель присоединяется к отдельной

пары проводов;

• кольцевая, где все извещатели присоединяются к одному общему

провода (кольца).

Пожарные извещатели могут быть автоматические и ручные.

Автоматический извещатель - это прибор оповещения, который

реагирует на характерные факторы пожара: дым, радиационное излучение,

повышение температуры. радиоизотопный извещатель

реагирует на ультрафиолетовое излучение. дымовые извещатели

работают на фотоэлементах или ионизационных камерах.

Ручной пожарный извещатель - это извещатель, который приводится

в действие вручную. Все пожарные извещатели

соединенные линиями связи с пожарным приемным пультом. пульт

постоянно контролирует исправность пожарных извещателей и линий

связи (обрыв, короткое замыкание, неисправность или отсутствие

пожарного извещателя).

В случае срабатывания пожарного извещателя от пожара

на пульте включается внутренняя световая и звуковая сигнализация

«Тревога».

Если связь пожарной станции с пожарной частью, сигнал

«Тревога» подается автоматически и в пожарную часть. В

населенных пунктах, на предприятиях, организациях есть телефонный

связь с пожарной частью, который входит в систему

пожарной сигнализации.

3.5. противопожарная

инструктаж и обучение

С целью предотвращения возникновения пожаров, их распространения и

для борьбы с ними рабочие, инженерно-технические работники

проходят инструктажи и обучение по специальным программам.

Виды противопожарных инструктажей:

• вступительный;

• первичный;

• лювторний;

• внеплановый.

Вводный инструктаж проходят все рабочие, инженернотехнични

работники и служащие, поступающие на работу,

допуском. Проводит специальное лицо, ответственное за

противопожарную безопасность предприятия, организации. при проведении

этого инструктажа работников знакомят с основными требованиями

Закона Украины «О пожарной безопасности», установленному на

предприятии противопожарным режимом, из наиболее пожароопасными

участками, где запрещается курить, использовать

открытый огонь, с практическими действиями в случае возникновения пожара,

с возможными причинами возникновения пожаров и взрывов и мерами

по их предотвращению.

Первичный противопожарный инструктаж вновь принятый работник

проходит на рабочем месте перед началом работы, а также

при перемещении из одного цеха в другой, на другую должность, специальность

или производственную операцию.

При первичном инструктажа:

• знакомят с пожарной безопасностью цеха, участка, с правилами

и инструкциями по пожарной безопасности;

• показывают запасные выходы, оповещатели пожарной сигнализации,

огнетушители, средства пожаротушения;

• проверяют практические действия лица, инструктируется на случай

пожара.

Повторный инструктаж проводят непосредственно в цехе дважды

ИИ, И год в срок, установленный руководителем предприятия, согласно

программе первичного инструктажа на рабочем месте.

Внеплановый противопожарный инструктаж проводится при изменении

пожарной безопасности технологического процесса, использовании новых пожаро

опасных материалов, при Самовозгорание, возгорании и пожарах.

Обучение правилам пожарной безопасности рабочих и служащих

проводится на производстве раз в два года с целью повышения

.и1

уровня их знаний. Перечень профессий рабочих и должностей служащих,

с которыми должны проводиться занятия по противопожарной программе,

определяет главный инженер предприятия.

3.6. Горіння речовини

і способи його припинення

Горіння — це швидкодіюча хімічна реакція сполучення речовини

з окислювачем, яка супроводжується виділенням тепла і

випромінюванням світла. Для того, щоб виникло і підтримувалось

горіння, необхідна наявність паливної речовини, окислювача

і джерела енергії для запалювання. Енергія для запалювання може

бути у вигляді полум'я, іскри, випромінювання або тепла від

хімічної реакції, механічного удару, тепла від короткого замикання

електроустановки, тертя чи різкого стиснення газової суміші.

Розрізняють такі види процесу горіння:

• вибух,

• спалах,

• займання,

• тління,

• самозаймання,

• власне горіння.

Вибух — це швидке перетворення речовини в газо- чи пилоподібний

стан з виділенням великої кількості тепла. У цьому випадку

об'єм речовини збільшується в сотні, тисячі разів. Характерною ознакою

вибуху є миттєве зростання температури і тиску газу на місці,

де він стався. Однією з найпоширеніших причин вибуху в навчальних

закладах є неправильне користування газовими приладами. Під час

роботи газових приладів у приміщеннях накопичуються продукти

згоряння газів, тому ці приміщення необхідно часто провітрювати.

Спалах — це швидке згоряння пальної суміші без утворення

стиснених газів.

Займання — це загоряння речовини з появою полум'я. Загоряється

не вся речовина, а лише її частина. Займання здійснюється

від джерела загоряння. Якщо займання відбувається без джерела

загоряння, йдеться про самозаймання.

Тління — це горіння речовини без явного утворення полум'я.

Як правило, під час тління утворюється багато диму.

Неорганізоване і неконтрольоване горіння, внаслідок якого

знищуються матеріальні цінності, називається пожежею. Температура

у вогнищі пожежі досягає 700~900°С.

Особливістю пожеж, що розпочинаються у приміщенні із

зачиненими дверима та вікнами, є порівняно повільний розвиток

горіння протягом перших 30-4 0 хвилин через недостатню кількість

повітря в зоні горіння.

Займання речовини можливе не лише при піднесенні до неї полум'

я, а і внаслідок нагрівання зовнішнім джерелом тепла, відкритим

полум'ям чи розжареними продуктами горіння, які стикаються

з речовиною, що загорається.

Існують такі способи припинення горіння:

• охолодження вогнища горіння нижче визначених температур;

• ізоляція вогнища горіння або зниження вмісту кисню;

• механічний зрив полум'я;

• створення умов вогнегіерешкодження;

• гальмування швидкості хімічних реакцій у полум'ї (так званого

інгібірування).

3.7. Поняття вогнестійкості

Вогнестійкість — це здатність конструкцій, матеріалів затримувати

поширення вогню. Вимірюється вогнестійкість у годинах.

Усі будови і споруди за вогнестійкістю поділяються на 5 ступенів.

Ступінь вогнестійкості залежить від вогнестійкості та займистості

будівельних конструкцій. Крім того, важливе значення

має межа, до якої поширився вогонь по цих конструкціях у кожному

конкретному випадку.

У будівлях 1-го ступеня вогнестійкості всі конструктивні елементи

неспалимі, з високою межею вогнестійкості (1,5-3 год.);

2-го ступеня — також неспалимі, але з меншою межею вогнестійкості

(0,5-2,5 год.);

3~го ступеня — будівлі, які мають основні несучі конструкції

неспалимі, а ненесучі (міжповерхові й перекриття на горищі) —

важкоспалимі (0,25-2 год.);

4-го ступеня — будівлі, які мають всі конструкції важкоспалимі

(0,25-0,5 год.);

5-г о ступеня — всі конструкції спалимі.

Багато неорганічних матеріалів, хоча й не горять, але мають порівняно

невелику термічну стійкість.

Наприклад, вапняки і мармур руйнуються за температури 300 400°

С, шифер і азбестоцементні вироби за температури 300 °С втрачають

воду, стають крихкими, а за температури 600°С у разі потрапляння

на них води — розтріскуються.

3.8. Вогнегасильні речовини

Вогнегасильні речовини при введенні їх до зони горіння знижують

швидкість горіння або повністю його припиняють.

Вони можуть бути газоподібними (вуглекислий газ, водяна пара),

рідкими (вода), твердими (сухий пісок, земля). До вогнегасильних

речовин відносять також азбестові, повстяні або брезентові

простирадла.

Вогнегасильні речовини за принципом дії поділяють на охолоджуючі

(вода), ізолюючі зону горіння від доступу кисню (порошкоподібні

речовини, простирадла, піни), ті, іцо розбавляють горючі

рідини або зменшують вміст кисню в зоні горіння (пара, вуглекислий

газ, вода) та уповільнюючі процес горіння (галоїдні вуглеводні).

Для гасіння пожежі використовують первинні засоби пожежогасіння:

пісок, воду, азбестові простирадла, вогнегасники тощо.

Одним з найпоширеніших засобів гасіння пожежі є вода.

Вода як вогнегасильна речовина має такі позитивні якості:

• доступність і низька вартість;

• велика теплоємність;

• висока транспортабельність;

• хімічна нейтральність.

Але вода має й негативні властивості. Зокрема у води невисока

змочувальна здатність, для її підвищення застосовують різноманітні

домішки — мило, синтетичні розчинники, амінсульфати тощо.

Не можна гасити водою лаки, фарби, розчинники, бензин, гас чи

дизельне пальне. Електроустановки, що перебувають під напругою,

гасити водою також не можна, оскільки вода — електропровідник.

Горючі рідини — легші за воду, тому вони спливають на

її поверхню і продовжують горіти, а це призводить до збільшення

розмірів пожежі. Якщо гасити водою особливо цінні матеріали і

устаткування, то це може призвести до їхнього псування.

Гасіння пожежі парою відбувається за рахунок ізоляції поверхні

горіння від навколишнього середовища. Використовують цей метод

гасіння в умовах обмеженого повітрообміну, а також у закритих

приміщеннях з найнебезпечнішими технологічними процесами.

Одним із засобів пожежогасіння є піна. Піною гасять усі тверді

речовини, які можна гасити водою. Вона швидко припиняє доступ

окислювача (кисню, повітря) до зони горіння і тому ефективніша

за воду. Утворюється піна за рахунок хімічної реакції при змішуванні

кислотної та лужної частин у спеціальних машинах та

відповідних вогнегасниках.

У піногенераторах хімічну піну отримують змішуванням пінопорошків

з водою. Струмінь води під тиском захоплює з бункера

пінопорошок (рис. 12), змішується з ним і отримана піна подасться

до вогнища пожежі. Хімічною піною не можна гасити електрообладнання,

тому що вона електропровідна. Не можна хімічною

піною також гасити натрій і калій, оскільки вони вступають у

взаємодію з водою і при цьому виділяється вибухонебезпечний

водень. Хімічну піну використовують для гасіння легкозаймистих

та горючих рідин.

Рис. 12. Схема гііногенератора

При нагріванні вуглекислоти швидко утворюється велика

кількість газу, спостерігається збільшення об'єму в 400—500 разів.

При цьому випаровування сприяє утворенню снігу з температурою

—70°С, який інтенсивно поглинає теплоту в зоні горіння.

Вуглекислоту використовують для гасіння пожеж у приміщеннях

значних площ (до 1000 м2).

Вуглекислота діє ефективно під час гасіння невеликих поверхонь

горючих рідин, електричних двигунів та установок, що

знаходяться під напругою. Вуглекислотою не можна гасити матеріали,

що тліють.

Гасіння пожежі порошком відбувається внаслідок того, що

значна кількість тепла йде на нагрів дрібних часток порошку.

Крім того, порошкова хмара припиняє доступ кисню до вогнища

пожежі й спричинює гальмування реакції горіння.

Порошки використовують для гасіння лужних металів, електроустановок,

що перебувають під напругою. Порошкові вогнегасники

призначені для гасіння тих речовин, які за жодних обставин

не можна гасити водою.

Пісок є ефективним засобом гасіння невеликих кількостей

розлитих паливно-мастильних матеріалів. Гасіння відбувається

внаслідок припинення доступу кисню до вогнища пожежі.

В усіх навчальних приміщеннях мають бути засоби гасіння

пожеж. Весь пожежний інвентар повинен бути у постійній готовності

до застосування. Кожен, хто виявить пожежу, зобов'язаний

сповістити про неї пожежну охорону, вказати при цьому точне

місце пожежі й наявність у приміщенні людей. До приїзду пожежників

вчителі та адміністрація повинні вжити заходів щодо

евакуації учнів у безпечне місце.

3.9. Пожежна техніка

для захисту об'єктів

Пожежні засоби поділяються на такі:

• пожежні автомобілі, пожежні машини;

• первинні засоби пожежогасіння (пожежний немеханізований

інвентар, інструмент, вогнегасники тощо);

• пожежну сигналізацію;

• установки автоматичного пожежогасіння.

Пожежні машини призначені для виготовлення вогнегасних

речовин: газу, повітряномеханічної піни, аерозольних сумішей,

порошків, снігоподібної маси. Вони можуть бути стаціонарними

або пересувними.

Пожежні автомобілі використовують для ліквідації пожеж на

значних відстанях від їх осередків. Широко використовуються

автомобілі, оснащені пожежними машинами з використанням води.

Ними переважно оснащені регіональні пожежні частини та

пожежні частини великих підприємств.

Мотопомпа — це пожежна машина, призначена для створення

великого струменя води під тиском, із забором її з водоймища.

Мотопомпи бувають стаціонарні або пересувні.

Первинні засоби пожежогасіння:

• внутрішні крани з пожежними рукавами і стовбурами;

• вогнегасники піняві, вуглекислотні, порошкові тощо;

• ящики з піском, бочки з водою;

• простирадла азбестові, повстяні, брезентові;

• ручний пожежний інструмент.

Вогнегасник — переносний чи пересувний пристрій для гасіння

пожеж вогнегасною речовиною, яку він випускає після приведення

його в дію. Як вогнегасний засіб у вогнегасниках використовують

хімічну або повітряномеханічну піну, діоксид вуглецю (у рідкому

стані), аерозольні сполуки й порошки, що містять бром.

Вогнегасники бувають:

• хімічні,

• пінні,

• повітряно-пінні,

• вуглекислотні,

• порошкові,

• хладонові.

Переносні вогнегасники використовують для ліквідації невеликих

пожеж. Пересувні вогнегасники змонтовані на візку.

Рідинний вогнегасник — це вогнегасник, який заправляється

чистою водою або водою з домішками.

Хімічний пінний вогнегасник — це вогнегасник, заряд якого

складається з двох частин: кислотної та лужної.

Вогнегасник ВХП-1 0 (рис. 13) має вигляд звареного сталевого

корпусу (1), який заповнений лужним розчином. У ньому

встановлений поліетиленовий стакан (2) з кислотною сполукою.

При повороті ручки (6) понад 1800 шток (7) піднімається і відкриває

горловину стакана (2). При перекиданні вогнегасника догори

дном сполуки перемішуються, отримана піна з діоксидом

вуглецю викидається назовні через отвір виприскування (10). Перед

використанням вогнегасника за допомогою голки (15) слід

проколоти мембрану (11) і прочистити отвір виприскування.

Довжина струменя — 6 м, термін дії — 60 с. Не можна застосовувати

гіри гасінні електроустановок, що перебувають під напругою.

Повітрянопінний вогнегасник — це вогнегасник, у якому використовується

5-6 %—ний водяний розчин піноутворювача. Він

застосовується для гасіння твердих речовин, крім речовин, що горять

без доступу повітря.

„,Вуглекислотний вогнегасник — це прилад багаторазової дії і*,

зарядом вуглекислоти. Його доцільно застосовувати в бібліотеках,

архівах, лабораторіях, музеях, для електроустановок.

Вогнегасник ВВ-2 (рис. 14) має вигляд сталевого балона (1),

" до горловини якого на конусній різьбі вкручено вентиль (3), з

сифонними трубками (4). Запорний вентиль має запобіжну мембрану

(2). Розтруби (5) вогнегасників ВВ-2 та ВВ-5 з'єднані л

корпусом вентиля шарнірами. Використовують як ручні вогнегасники

(ВВ-2, В-5 тощо), так і у транспортному виконанні

сХдис. 15). Балон заповнений зрідженою вуглекислотою під тиском

^ 7 МПа. При відкриванні вентиля зріджена вуглекислота викидає ться

з балона, випарюється, сильно охолоджується і виходить назовні

Рис. 13. Вогнегасник ВХП-10:

1 — корпус; 2 — кислотний стакан; 3 — бокова

ручка; 4 — перехідник; 5 — горловина; 6 — рукоятка;

7 — шток; 8 — кришка; 9 — пружина; 10 — сприск;

11 — мембрана; 12 — гумовий клапан; 13 — рівень

кислотної частини; 14 — дно; 15 — голка

у вигляді снігу. Довжина струменя — 2-3 м, термін дії — 30-40 с.

Застосовується в електроустановках, що знаходяться під напругою.

Щоб запобігти обмороженню, не можна доторкатися до розтруба

оголеними частинами тіла. Перевіряють вуглекислотні

вогнегасники зважуванням.

Порошковий вогнегасник — прилад, заряд якого — порошок,

який до осередку пожежі подають стиснутим повітрям, що знаходиться

у балончику під тиском 15 МПа, запобіжний клапан

спрацьовує при тиску 0,8 МПа, термін гасіння — ЗО с. Такий

вогнегасник застосовується для гасіння твердих матеріалів, лужних

металів, електроустановок, приміщень лабораторій, складів.

Рис. 14. Вогнегасник ВВ-2:

1 — балон; 2 — запобіжник;

3 — вентиль; 4 — сифонна трубка;

5 — розтруб

Хладоновий вогнегасник — прилад для гасіння пожежі, який

створює аерозольний струмінь, що складається з дрібнодисперсних

крапель. Заряд — галоїдні вуглеводні. Такі вогнегасники застосовують

для гасіння пожеж, що виникають на електроустановках

під напругою до 380 В, твердих речовин, металів, карбідів, тліючих

і здатних горіти без доступу повітря речовин.

Вуглекислотний транспортний вогнегасник

Принцип дії та застосування вогнегасників майже однакові,

але є відмінності у приведенні їх у робочий стан. Тому біля кожного

вогнегасника на видному місці вивішують стислу інструкцію

щодо його застосовування.

Ручний пожежний інструмент — це інструмент для розкривання

і розбирання конструкцій та проведення аварійно-рятувальних

робіт при гасінні пожежі. До нього належать: ломи, гаки, сокири,

відра, ножиці для різання металу, арматури. Інструмент розміщують

на видному і доступному місці на стендах та щитах.

Застосування пожежного інструмента, відповідних вогнегасників

вивчають на вступному і наступних інструктажах на робочому місці.

Кожний працюючий у майстерні, лабораторії зобов'язаний

знати і виконувати правила пожежної безпеки, не допускати дій,

що можуть призвести до пожежі.

Учні, які працюють у майстерні, лабораторії, повинні пройти

спеціальний протипожежний інструктаж щодо виконання заходів

пожежної безпеки. Особи, які не пройшли такого інструктажу, до

роботи не допускаються.

3.10. Пожежна безпека

під час виробничої практики

у навчальних цехах підприємства

Під час проходження виробничої практики на території підприємства,

в цехах і на дільницях учні повинні керуватися правилами

пожежної безпеки, чинними для цих виробничих підрозділів.

Відповідальність за виконання правил пожежної безпеки і збереження

життя та здоров'я учнів і студентів покладено на осіб, які

керують практикою.

Правила пожежної безпеки передбачають:

• спеціальні заходи для окремих процесів виробництва, невиконання

яких може призвести до пожежі;

• визначення місця для паління та місць, де використання відкритого

вогню заборонено;

• встановлення порядку і норм зберігання пожежо-

і вибухонебезпечних

речовин та матеріалів;

• визначення обов'язків працюючих і порядку дій у разі виникнення

пожежі.

У приміщеннях цехів та дільниць усі проходи, евакуаційні виходи,

коридори, тамбури, підходи до обладнання, засобів пожежогасіння,

засобів зв'язку повинні бути вільними.

Технологічне обладнання за нормальних умов праці має бути

пожежобезпечним. Забороняється працювати на несправному обладнанні.

Не можна допускати контакту речовин і матеріалів,

взаємодія яких призводить до горіння, вибуху або утворення

горючих чи токсичних газів. Приміщення цеху може обігріватися

лише приладами центрального або повітряного опалення.

На підприємствах, в установах згідно з Положенням «Про добровільні

пожежні дружини (команди)» для проведення заходів

щодо запобігання пожежам та організації їхнього гасіння створюється

пожежна служба.

3.11. Гасіння та профілактика

пожеж на об'єктах галузі

Протипожежний захист у галузі — комплекс інженерно-технічних

заходів, спрямованих на створення пожежної безпеки об'єктів і споруд.

Відповідно до вимог і норм пожежної безпеки всі виробничі,

адміністративні, складські та інші приміщення і споруди вироб

ництв і організацій обладнуються засобами автоматичної системи

пожежної сигналізації, первинними засобами пожежогасіння, вогнегасниками,

ящиками з піском, установками пожежогасіння, автоматикою

для виявлення і запобігання пожеж.

При виникненні пожежі або загоранні на будь-якій ділянці

підприємства негайно оголошується пожежна тривога та сповіщається

пожежна охорона. Найчастіше для цього використовується телефон.

Про пожежу доповідають чітко, називаючи адресу підприємства

та прізвище того, хто робить повідомлення.

Одночасно з повідомленням про пожежу працівники вживають

заходів щодо її ліквідації та евакуації людей з приміщення, а також

заходів щодо посилення охорони об'єкта. Для гасіння пожежі використовують

первинні засоби пожежогасіння, що є на підприємстві.

Питання до розділу

1. Назвіть характерні причини виникнення пожеж.

2. Які ви знаєте пожежонебезпечні властивості речовин?

3. Наведіть приклади організаційних та технічних протипожежних

заходів.

4. Назвіть способи припинення горіння.

5. Наведіть приклади легкозаймистих і горючих рідин.

6. Охарактеризуйте таку властивість матеріалів, як вогнестійкість.

7. Які вогнегасильні речовини ви знаєте?

8. Яка буває пожежна техніка для захисту об'єктів?

9. Назвіть правила користування вогнегасниками.

10. Розкажіть про організацію пожежної охорони у вашій галузі.

Разд л I V

основы

ЭЛЕКТРОБЕЗОПАСНОСТИ

4.1. электричество

промышленная, статическая и атмосферная

П

П

ромислова электричество - это электрический ток, который производится

промышленными установками и индивидуальными источниками

тока для использования на производстве и в быту.

Промышленная электричество вырабатывается электрическими генераторами

на электростанциях и гальваническими элементами специальных

приборов - аккумуляторов.

Основными параметрами тока есть напряжение и сила тока.

Рассмотрим некоторые величины напряжения и где они используются:

• 0-4 2 В - для индивидуального освещения и ручного электроинструмента

при работе в опасных производственных зонах;

• 127, 220 В - для освещения и ручного инструмента в промышленности

и быту;

• 380 В - величина напряжения, которая используется для промышленного

оборудования;

• 380 В - 6 кВ - величина напряжения, применяется для

передачи электрического тока электролиниями на расстояние и промышленного

оборудования;

• 10-750 кВ - величина напряжения, применяется для передачи

электрического тока электролиниями на дальнее расстояние.

Статическое электричество - это заряды электричества, накапливающихся

на производственном оборудовании, предметах быта, на теле или

одежде человека вследствие контактного или индуктивного влияния.

Сила тока данного вида электричества, как правило, очень мала,

но потенциал напряжения может быть достаточно большим. вследствие этого

статическое напряжение может стать опасной для жизни человека как

на производстве, так и в быту.

В производственных условиях накопления зарядов статического электричества

происходит во время:

• налива электризующий жидкостей (этилового эфира, бензина,

этилового и метилового спирта, бензола) в незаземленные резервуары,

цистерны и другие емкости;

• протекания жидкости по трубам, изолированных от земли, или по

резиновых шлангах (с увеличением скорости истечения жидкости