Лекція 1. Поняття та сутність ризику, його місце у загальній системі менеджменту підприємства

1. Еволюція науки про ризик і її сучасний стан. Місце курсу „Управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності” в навчальних планах по підготовці фахівців з менеджменту

1. Ризик в умовах централізованого та ринкового управління економікою, наслідки ігнорування ризиків
2. Загальний огляд понять ризику та особливості їх формування
3. Зовнішні та внутрішні чинники ризику

1. Еволюція науки про ризик і її сучасний стан. Місце курсу „Управління ризиками в зовнішньоекономічній діяльності” в навчальних планах по підготовці фахівців з менеджменту

Ще декілька років тому, в бувшому СРСР, офіційно вважали, що такої категорії як ризик в плановій економіці не існує.

Зараз ця проблема офіційно визнана, її поставило життя, з нею необхідно рахуватись кожному керівнику, менеджеру, підприємцю і громадянину. Проводяться наукові дослідження, видаються їх результати.

У наш час не викликає сумніву те, що ризик супроводжує функціонування будь-якого підприємства і є невід’ємною ознакою економічного процесу. Його поява та існування – це об’єктивне економічне явище, в основі якого є невизначеність ситуації, умов господарювання, обмеженість матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних й інших ресурсів, що викликає на практиці їх дефіцит і сприяє появі ризику як елемента господарського процесу. Таким чином, діяльність підприємства та ризик завжди взаємопов’язані.

Накопичення наукових знань про стохастичний характер технічних та суспільних процесів, розвиток спеціальних розділів математики і логіки, необхідність створення юридичних норм і правил, що регулюють практику страхування біржових угод і т.п. привели до того, що в другій половині ХІХ на початку ХХ сторіччя ризик потрапляє в поле зору представників різноманітних природничих і суспільних наук.

Наукові уявлення щодо ризику складались поетапно. Історично наука про ризик розвивалась у двох сферах людської діяльності – фінансовій та сфері забезпечення безпеки діяльності організацій і їх персоналу.

Першими ризик як явище почали вивчати статисти, економісти, юристи, математики. Потім сформувалися наукові теорії: ігор, ймовірності, дослідження операцій, катастроф, соціальної психології, ризику. Поняття ризику з’явилося у військових, економічних, демографічних, медичних, біологічних, правових та інших дисциплінах. У банківській справі, класичній і особливо інвестиційній, вивчались способи зменшення ризику. Аналіз імовірності виникнення тих або інших негативних подій активно розвивався в сфері страхування. Забезпечення безпеки держави і компаній – галузь в якій розвивались заходи щодо протидії ризикам кримінально-силового характеру.

Починаючи з 60-х років ХХ ст. ризик став предметом міждисциплінарнарних досліджень, з,явилися тенденції до об’єднання декількох теорій ризику в одну, яка спрямовувалась би на зменшення ризиків підприємницької діяльності в цілому.

Виникла нова галузь знань – ризикологія. У вищих навчальних закладах багатьох країн з’явилися дисципліни, які вивчають ризик в підприємницькій, фінансовій, управлінській та інших видах діяльності, а також такі дисципліни як “Менеджмент ризику” або “Ризик у менеджменті”.

У країнах із розвиненою ринковою економікою існує багато довідників та солідних наукових видань, що публікують результати досліджень стосовно ризику в бізнесі. В США, наприклад, у всіх спеціалізованих часописах типу “Форчун” чи “Бізнес уік” є спеціальні рубрики присвячені проблемам ризику в інвестиціях, кредитуванні, тощо. Практично всі великі фінансові фірми безкоштовно випускають методичні поради з різних питань комерційного та інших видів ризику.

У нашій країні також в періодичних виданнях економічного спрямування все частіше з’являються рубрики присвячені питанням управління ризиком в діяльності сучасного підприємства, є спеціальні журнали та підручники з питань управління ризиком, утворюються консалтингові фірми які надають послуги з питань управління ризиками і т.ін.

Однією з найбільш ризикованих сфер діяльності є зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД). Саме тому оволодіння основами управління ризиком в діяльності сучасного підприємства і у тому числі і в зовнішньоекономічній діяльності є важливим для організаторів цієї діяльності - менеджерів.

Структура навчального процесу з курсу “ Управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності” передбачає 54 години аудиторного навантаження, в тому числі 20 годин - лекції і 34 години - практичні заняття. Самостійна робота - 54 години. Всього з курсу – 108 годин. Підсумком вивчення даного курсу є залік.

Програма передбачає проведення практичних занять на грунті практичного матеріалу і аналізу конкретних ситуацій як з досвіду діяльності вітчизняних підприємств, так і провідних західних фірм. З цією метою рекомендується використовувати завдання для самостійної роботи з курсу “Управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності”, які входять до складу навчального комплексу з курсу і якими передбачено розгляд конкретних практичних ситуацій та задач.

Теми даного курсу входять до складу тематики комплексної курсової роботи, яку виконують студенти спеціальності 7.050206 „Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності” у 9 семестрі.

1. Ризик в умовах централізованого та ринкового управління економікою, наслідки ігнорування ризиків

В Україні та інших республіках колишнього СРСР тривалий час систематичні дослідження з проблем ризику не проводились, хоча ця тема для підприємств цих країн була досить актуальною.

Не можна сказати, що в економіці України проблема ризику нова. Ризик існував завжди, але в планові економіці він мав зовсім інший характер, оскільки всі підприємства знаходились в умовах відносної економічної передбачуваності. Ще в 20-х роках був прийнятий ряд законодавчих актів, що містять поняття виробничо-господарського ризику. У виступах господарських керівників того часу звучали судження про те, що темпи розвитку економіки країни будуть залежати від розв’язання питання ризику.

Проте вже у середині 30-х років категорія “ризик” була оголошена буржуазним поняттям. З ідеологічної точки зору ризик ніяк не поєднувався з проголошеним плановим характером розвитку економіки. Це пов’язано з тим, що централізована система управління народним господарством прагнула до знищення підприємництва разом з неминучою його умовою – ризиком. Тому дослідження і відомі розробки в галузі вивчення ризику оголошувалися неактуальними для соціалістичної системи.

Ігнорування проблеми ризику призвело до того, що саме поняття “ризик” не знаходило чинного місця в жодній енциклопедії, що випускалась в Радянському Союзі. Зокрема, в статті “ризик” “Економічного словника Гранта” відзначалося, що через плановий характер соціалістичної системи господарські ризики мають тенденцію до відмирання.

Однак досвід розвитку всіх країн показує, що ігнорування або недооцінка господарського ризику при розробці стратегії і тактики економічної політики при прийнятті конкретних рішень неминуче стримує розвиток суспільства, науково-технічного прогресу, прирікає економічну систему на застій.

Заперечити наявність ризику в плановій економіці соціалістичного співтовариства неможливо, тому, що з ризиком поєднані праця і відпочинок, спорт і побут, творчість і винахідництво, науково-технічний прогрес і прогнозування. Практично будь-якій людині доводилось ризикувати і раніше. Так, господарські керівники всіх рівнів знають, що таке виробничий, збутовий, постачальницькій ризик у централізованій економіці. Але це не той ризик, із яким стикаються підприємства в економіці ринкового типу. В директивній економіці доводилось мати справу з ризиком невиконання державного плану, порушень договірних зобов’язань, недопостачання продукції і т.ін., зумовлених найчастіше недотриманням правил та норм господарської діяльності. У ринковій економіці першорядним елементом ризику є неможливість передбачити кон’юнктуру ринку, попит, ціни і поведінку споживача.

У зв’язку з розвитком ринкових відносин підприємницьку діяльність в Україні доводиться здійснювати в умовах зростаючої непевності ситуації та мінливості економічного середовища. Виходить, виникає неясність і непевність в одержанні очікуваного кінцевого результату, а отже виникає ризик.

Подібна ситуація довгий час була незвичною для наших підприємств, а для деяких ще залишається і на сьогодні не зовсім звичною, тому, що в умовах централізованої економіки керівники всіх рівнів звикли до того, що економічна ситуація формувалась “зверху” у вигляді набору правил і норм. Плани, програми, постанови, інструкції, державні ціни, фонди, ліміти, наряди, тарифи формували ту економічну систему координат та господарського середовища, у якій змушені були діяти всі підприємства й люди.

Існуюча жорстка система централізованих установок і розпоряджень охоплювала всі сфери діяльності підприємства, сковувала ініціативу, але вносила уявану чіткість. Хоча й з неповною впевненістю, але можна було передбачити обсяги виробництва, поставок, продажу, ціни, власний прибуток, доходи. Тобто в тих умовах основним носієм ризику була держава. Останнім часом значно зростає кількість нових підприємницьких структур, створюються нові ринкові інструменти. У зв’язку з процесами демонополізації і приватизації держава відмовилась бути одноосібним носієм ризику, переклавши всю відповідальність на підприємства. Проте велика кількість підприємців починає свою діяльність за несприятливих умов.

До кінця 80-х років економіка України характеризувалася достатньо стабільними темпами розвитку. Першими ознаками прояву кризи стали негативні процеси в інвестиційній сфері. Протягом останніх п’яти років ХХ сторіччя значно зменшились капітальні вкладення, у той час як за оцінками спеціалістів лише для підтримки існуючих виробничих потужностей щорічно потрібно 10 млдр.доларів, а для відновлення основних фондів – у декілька разів більше. Рівень державних інвестицій у перші роки ХХІ сторіччя складав трохи більше 1% ВВП., у той час як у промислово розвинених країнах від 12,4 до 31,0% ВВП. І як результат, зниження обсягів виробленого національного доходу, промислової і сільськогосподарської продукції.

Криза економіки України є однією з причин посилення підприємницького ризику, а це в свою чергу призводить до збільшення кількості збиткових підприємств. Крім того в Україні неухильно зменшується питома вага діючих підприємств до кількості зареєстрованих. Зростають суми взаємних неплатежів. Невчасна оплата за поставлений товар призводить до дефіциту оборотних коштів у підприємства, а це в свою чергу, - до невчасної виплати заробітної плати, невчасної сплати податків і відрахувань у бюджет, несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом у банк. Відсутність коштів у населення спричиняє за собою невчасну сплату комунальних послуг. Невчасне поповнення бюджету призводить до появи заборгованості по пенсіях і дотаціях. Таких прикладів можна навести з діяльності всіх суб’єктів народного господарства.

Чому це відбувається? Тому, що будь-який господарник плануючи свою діяльність, не може передбачити вплив усіх чинників, тому що не існує 100% надійність в роботі будь-якої системи, тому що постійно існує ризик, що виявляється в зниженні планових показників діяльності, збоях у роботі устаткування і постачаннях матеріально-технічних ресурсів і т.ін. Ні в кого не виникає сумнівів, що ризик супроводжує функціонування всіх суб’єктів ринку, а це дає можливість зробити висновок про те, що без урахування чинника ризику в підприємницькій діяльності не обійтися.

Таким чином, проблема ризику в нашій країні достатньо “назріла”, хоча перелік літератури про ризик поки що прикро бідний, бракує фундаментальних досліджень.

1. Загальний огляд понять ризику та особливості їх формування

Необхідно відзначити значне різноманіття тлумачень поняття ризику які зустрічаються в науковій і довідковій літературі і, відповідно до цього, відсутність єдиного стандартного чи хоча б загальноприйнятого визначення. Так, у сучасних тлумачних словниках (наприклад: Cambridge International Dictionary, Cambridge University Press, 1995; “Бізнес: Оксфордський тлумачний словник”, М.: РГГУ, 1996;) ризик визначається як небезпека, або можливість збитку. У термінологічному, спеціалізованому на питаннях власності і нерухомості, словнику Вутона (Wouton J.L. “The Glossary of Property Terms”, Estate Gazette, 1989) поняття ризику прямо пов'язано зі страхуванням і визначається як подія або предмет, які вимагають забезпечення відповідного захисту.

Історично поняття ризику завжди пов'язували з різними видами людської діяльності. Сам термін ризик зустрічався в науковій літературі ще в XVIII столітті при зародженні теорії корисності. Цікавим є визначення слова "ризик" у тлумачному словнику російської мови В.І. Даля (XIX століття), де поняття ризику, прирівнюється до понять заповзятливості, дій на власну вдачу (у тому числі - “на либонь”), діяльності "без вірного розрахунку", яка розрахована на випадковість.

Разом з формуванням і розвитком ринкових механізмів гостро встає проблема оцінки й обліку ризиків у сфері ділових відносин, а також, як логічний наслідок, проблема нейтралізації ризиків, управління ризиками.

Поняття “ризик” застосовують багато конкретних суспільних і природничих наук, і кожна з них має своє визначення. Ризик – це універсальна категорія, яка має відношення до всіх видів діяльності. З ризиком інтуїтивно ознайомлені всі, і він охоплює всі сторони життя людини, починаючи від побуту, але особливо велике значення ризик має в діяльності суб,єктів підприємництва.

Ризик історично пов’язаний з усім ходом розвитку людства, але він почав усвідомлюватися людиною з появою у неї почуття страху перед смертю. Разом з розвитком цивілізації з’являються товарно-грошові відносини і ризик стає предметом економічних досліджень.

Як економічна категорія ризик – це можливість настання події, яка може відбутися або не відбутися. У випадку здійснення такої події можливі три економічні результати: негативний (програш, невдача, збиток), нульовий і позитивний (виграш, вигода і прибуток). Виходячи з цього вчені в галузі економіки вважають, що ризик – це міра очікуваної невдачі, небезпека настання несприятливих наслідків, можливий збиток або невдача в комерційній справі. У словнику Вебстера ризик – це “небезпека, можливість збитку або втрат”.

Зв’язок небезпеки і ризику простежується й в етимології цього поняття. У радянській науковій літературі висловлювали судження про те, що в російську мову слово “ризик” прийшло з європейських мов: або іспанської, де воно означало “скеля”, або португальської, у перекладі з якої воно означає “стрімка скеля”. Мореплавці під цим словом розуміли небезпеку, що могла загрожувати їхнім кораблям.

Формування поглядів, що ототожнюють ризик із небезпекою, має давню історію. Ще на ранніх ступенях розвитку людства, коли люди не усвідомлювали імовірного характеру розвитку суспільства, наявність непевності і випадку, викликаних діями природних та суспільних процесів, стихійно шукали засоби й форми захисту від можливих небажаних наслідків. Один із поширених засобів, що виник на зорі цивілізації, пов’язаний із створенням спеціального запасного фонду, наприклад на випадок неврожаю, облоги міста в ході війни і т.ін.

Зустрічаються також спроби дати більш узагальнене визначення ризику і виявити риси, що характеризують його як загальнонаукове поняття. Наприклад, російські автори В.Абчук і А.Альгін визначають ризик як діяльність або дію по “зняттю непевності”.

Таким чином існує велика кількість різноманітних підходів до тлумачення категорії “ризик”. При цьому більшість авторів, не дають достатньо чіткої відповіді на запитання – що ж таке ризик?

Найбільш характерні визначення поняття “ризику” наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика визначень поняття “ризик”

№№	П.І.П. автора	Визначення поняття “ризик”	Недоліки
1.	Дж.Сінклі	Ризик – це невизначеність, пов,язана з будь-якою подією або наслідками	Визначення невиразне, неможливо розробити адекватні такій складній категорії, як ризик, методи його кількісної оцінки, дуже складно побудувати систему управління невизначеністю
2.	Нікбахт, Гроппеллі, Суторміна	Ризик – рівень невизначеності, пов,язаний з інвестиціями або реалізацією проекту	Звужується поняття ризику тільки цими процесами
3.	Севру В.Т.	Ризик – сприятливі умови і наслідки здійснення підприємством діяльності, пов,язаної з ризиком	Неможливо розробити рекомендації, щодо розрахунку рівня ризику
4.	Ройзберг Б, Балабанов І.Т., Лукаш С.І., Малютіна Л.А.	Ризик – це небезпека втрат і можливість одержання збитків	Методи кількісної оцінки ризику не кореспондуються з даними ними визначеннями.
5.	Дж.Сінклі мл.	Ризик – спосіб дії в неясній або невизначеній ситуації	Змішані поняття ризику і ризик-менеджменту

Розглянувши різні підходи до визначення поняття “ризик” можна зробити такі висновки:

1. Існує великий інтерес до поняття “ризик”
2. Існує велика розбіжність підходів як до самої категорії, так і до методів і способів її вимірювання
3. Відсутність чіткого обґрунтування поняття цієї категорії стримує практику управління ризиком
4. Спостерігається тенденція до пошуку універсального поняття, що могло б змінюватися в залежності від природи досліджуваного явища

Для того щоб найбільш точно розкрити категорію «ризик» і підійти до її визначення з позицій менеджменту, необхідно звернути увагу, що проблема ризиків тісно переплітається з проблемою невизначеності (неточності, недостатності, неповноти, неймовірності, ненадійності) наших знань про умови і процеси, що протікають у об'єкті якій нас цікавить та зовнішньому середовищі, з імовірнісним характером виникнення небажаних подій.

Розглянемо поняття імовірності. Даний термін є фундаментальним для теорії імовірностей і дозволяє кількісно порівнювати події за ступенем їхньої можливості. Імовірністю події є певне число, яке відображає можливість настання події і яке тим більше, чим більш можлива подія. Отже, імовірність — це можливість одержання певного результату. Очевидно, що більш імовірною вважається та подія, що відбувається частіше.

Виділяють суб'єктивну й об'єктивну імовірність.

Концепція об'єктивних імовірностей будується на інтерпретації поняття імовірності як граничного значення частоти при нескінченно великому числі експериментів, і оцінка імовірності проводиться за допомогою обчислення частоти, з якою відбувається дана подія.

Точність виміру об'єктивних імовірностей залежить від обсягу статистичних даних і можливості їхнього використання для майбутніх подій, тобто від збереження умов, у яких відбувалися події, що минули.

Разом з тим, у багатьох випадках при прийнятті рішень статистичні дані про частоту появи ситуації дуже малі за обсягом або взагалі відсутні. Тому використовується другий шлях виміру імовірностей ситуації, заснований на суб'єктивних вимірах особи, що приймає рішення.

У зв'язку з цим вимірювані таким шляхом імовірності називають суб'єктивними імовірностями ситуації. При визначенні суб'єктивних імовірностей на перше місце виступає думка суб'єкта, що відображає стан його інформаційного фонду. Інакше кажучи, суб'єктивна імовірність визначається на основі припущення, що ґрунтується на судженні або особистому досвіді експерта, а не на частоті, з якою подібний результат був одержаний в аналогічних умовах.

Залежність від обсягів вихідної інформації з однієї сторони і залежність від суб'єкта з іншого боку - усе це призводить до того, що до імовірнісної ситуації додається невизначеність.

Невизначеність припускає наявність факторів, при яких результати дій не є детермінованими, а ступінь можливого впливу цих факторів на результати невідома; наприклад, це неповнота або неточність інформації.

Умови невизначеності, що мають місце при будь-яких видах підприємницької діяльності, є предметом дослідження й об'єктом постійного спостереження економістів усіляких профілів, а також фахівців інших галузей (юристів, соціологів, політологів, психологів і т.п.).

Природа невизначеності може бути класифікована досить широко. Нижченаведений підхід класифікує невизначеність у залежності від інформації і форми цієї інформації, який розміщує суб'єкт при прийнятті рішень – починаючи з повної відсутності інформації і закінчуючи проблемами логічного позитивізму: невідомість (незнання); фізична невизначеність; недостовірність (неповнота, недостатність, не адекватність, розпливчастість); неоднозначність; лінгвістична невизначеність.

Інший підхід до класифікації невизначеностей приводиться в книзі Дж. фон Неймана й О. Моргенштерна «Теория игр и економическое поведение. 1970»:

1. Комбінаторна кількість варіантів, які (розглянуті) переглянути у відведений час неможливо навіть при наявності швидкодіючих ЕОМ (повний перебір варіантів неможливий. Прикладом великої кількості варіантів стратегій можуть бути шахи) – комбінаторна невизначеність.

2. Випадкові фактори подій, що відбуваються, як результат дії випадкових сил: розсіювання влучень у мішень при стрілянині; випадкові потоки вимог в обслуговуючу систему; випадкові потоки коштів у банківську чи систему на підприємство і т.ін. – випадкова невизначеність.

3. Стратегічна невизначеність (ігрова невизначеність власне кажучи) через невідому поведінку супротивника (партнера - іншого учасника гри, включаючи гру з природою).

У чистому вигляді розглянуті невизначеності зустрічаються рідко - частіше можна зустріти їхні змішані варіанти.

Ще один підхід до класифікації невизначеності використовується при проектуванні робіт:

1. Людська невизначеність пов'язана з неможливістю точного пророкування поведінки людей у процесі роботи. Люди відрізняються один від одного рівнем освіти, досвідом, творчими здібностями, інтересами. Індивідуальні реакції змінюються щоденно, у залежності від самопочуття, настрою, контактів з іншими людьми і т.д.

2. Технічна невизначеність значно менша в порівнянні з людською, однак з нею треба рахуватися. Технічна невизначеність пов'язана з надійністю устаткування, передбачуваністю виробничих процесів, складністю технології, рівнем автоматизації, обсягом виробництва, темпами відновлення і т.д.

3. Соціальна невизначеність визначається прагненням людей утворювати соціальні зв'язки і допомагати один одному. Поводяться відповідно до взаємно прийнятих зобов'язань, службових відносин, ролей, стимулів, конфліктів, традицій і т.ін. Структура таких взаємин не визначена.

На підставі вищесказаного можна зробити висновок, що по-перше, в основі ризику покладено його імовірнісну природу ринкової діяльності і невизначеність ситуації при її здійсненні.

По-друге, варто враховувати, що ризик супроводжує всі процеси, що відбуваються у компанії, незалежно від того, чи є вони активними чи пасивними (у юриспруденції для цього існує термін «діяння» - дія або бездіяльність).

По-третє, тут відкривається третя сторона ризику – його приналежність до будь-якої діяльності.

Враховуючи той факт, що дисципліна яку ми вивчаємо викладається для фахівців з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, слід розглядати поняття ризику і як економічної категорії, і як загальнонаукової категорії, а також з позицій менеджменту організації як системи і з позицій реалізації її зовнішньоекономічної діяльності. Для того, щоб дати саме таке визначення поняття ризику необхідно додатково розглянути ряд категорій, таких як надійність, відмова, безвідмовність, що безпосередньо пов’язані з системою управління підприємством і можливістю виникнення ризиків в процесі управління як підприємством в цілому так і окремими видами його діяльності.

Для визначення сутності поняття “надійність” можна звернутись до деяких понять теорії надійності. ДЕРЖСТАНДАРТ 13377-67 визначає надійність як “властивість виробу виконувати задані функції, зберігаючи свої експлуатаційні показники в заданих межах протягом необхідного проміжку часу або необхідного надпрацювання”.

Щодо підприємства, то його надійність – це характеристика, що відображає можливість того, що воно буде виконувати задані функції принаймні протягом заданого проміжку часу за певних умов або це ознака підприємства як складної системи, розгорнута в часі.

Із поняттям надійності тісно пов’язані такі поняття як відмова і безвідмовність.

Якщо з технічної точки зору перенести ці поняття на виробничі й економічні системи, то під безвідмовною роботою підприємства слід розуміти безперервну роботу технологічних ліній, а під відмовою – припинення їх з будь-яких причин. Проте для реальних підприємств ці поняття набагато складніші, адже на підприємство окрім внутрішніх впливають і зовнішні фактори.

Кожне підприємство являє собою систему, яка складається з цільових та функціональних підсистем, наприклад переробна підсистема, підсистема забезпечення виконання функції забезпечення виробничого процесу і т.ін. Ці підсистеми пов’язані між собою, кожна з них має свою ціль, які підпорядковуються загальній цілі підприємства, його місії. Для реалізації цих цілей підприємство використовує різні засоби. Отже, якщо підприємство функціонує таким чином, що може реалізовувати всі рівні цілей, цей стан називається безвідмовним, але якщо порушується процес досягнення хоча б однієї цілі, такий стан системи можна вважати станом відмови.

Діяльність кожного підприємства можна розглядати з точки зору різних процесів. По-перше, існують управлінські та виробничі процесі. Виробничі та управлінські процеси, в свою чергу, можна поділити на основні, допоміжні та обслуговуючі. Ці процесі виконуються різними підрозділами, які в свою чергу взаємопов’язані між собою і кожен з яких представляє з себе підсистему. Крім того, діяльність кожного підприємства слід розглядати у часі. Збій у роботі може бути в окремому підрозділі, у окремій підсистемі, але це не обов’язково призведе до збою усієї системи функціонування підприємства. Це можливе лише у тому випадку, коли ці збої призводять до неможливості досягнення основної мети діяльності підприємства.

Отже наведемо визначення поняття “ризику”, яке ми у подальшому будемо використовувати при вивченні нашого курсу – це властивість системи під впливом зовнішніх або внутрішніх чинників переходити із стану нормального функціонування (працездатності) або нормальної реалізації будь якого виду діяльності, у тому числі і зовнішньоекономічної, у стан відмови, у результаті чого з’являється імовірність невиконання поставлених цілей і як результат недоотримання запланованого доходу і можливі втрати.

Стан працездатності – це стан, при якому система забезпечує виконання заданих функцій (досягнення поставленої мети), стан відмови – це стан, що веде до порушення заданих функцій і невиконанню поставленої перед системою мети.

1. Зовнішні та внутрішні чинники ризику

Підприємство – це складна система, яка підлягає впливу різноманітних внутрішніх та зовнішніх причин виникнення ризику.

Національна асоціація виробників США періодично проводить опитування тисяч найбільших компаній за списком “Forchun-4” із метою з’ясування найважливіших чинників, які часто зустрічаються і негативно впливають на діяльність цих компаній. Результати останніх досліджень показали, що в середньому близько десяти разів на рік компанії були у скрутній ситуації, при цьому найбільш часто згадувалися такі причини кризових ситуацій: рекламації і штрафи за браковану продукцію; аварії на підприємствах та поломки устаткування; поломка комп’ютерів; вплив необґрунтованих чуток.

Рідше зустрічаються, але за збитками і наслідками є набагато більш важливими, такі форс мажорні обставини: стихійні лиха; аварії в енергетичних мережах; пожежі та вибухи; смерть керівника і головних спеціалістів; раптова поява сильних конкурентів; вороже ставлення уряду і преси.

Але умови підприємницької діяльності в Україні значно відрізняються від умов у країнах із сформованою ринковою економікою. Тому основні причини кризових ситуацій значно відрізняються від зазначених вище. Аналіз сучасного стану економіки нашої країни та результати опитування вітчизняних підприжмців дає змогу виділити ряд основних причин, що збільшують рівень ризику: нечіткість і безупинна мінливість законодавчих та нормативних актів, що регулюють підприємницьку діяльність; значні темпи інфляції; політична нестабільність; непомірно високі податки; хабарництво в структурах державної влади; низький професіоналізм державних чиовників; криміналізація суспільства; нерозвиненість банківської сфери; відсутність інвестицій.

Всі вищеперераховані чинники впливають на підприємство, створюючи для нього певну загрозу. На підприємстві можна виділити як загальний об’єкт загроз так і безпосередні об’єкти загроз.

Загальним об,єктом загроз є — реалізація намірів компанії. Наміри можуть быть короткотерміновими і довготерміновими, реальними та можливими.

Безпосереднім об,єктом загроз є ресурси організації: її активи, тобто фінансові ресурси, інформація, обладнання, тобто матеріальні ресурси, персонал, тобто людські ресурси, а також напрями самого бізнесу.

Під зовнішніми чинниками варто розуміти ті умови, які підприємство, як правило, не може змінити, але враховувати їх повинно, оскільки вони позначаються на стані його справ.

Всі основні зовнішні чинники, які впливають на рівень ризику представлені в таблиці 2.

Таблиця 2. Система зовнішніх чинників, що впливають на рівень ризику

Зовнішні чинники, які впливають на рівень ризику
Чинники прямого впливу	Чинники непрямого впливу
Законодавство, яке регулює підприємницьку діяльність	Економічний стан галузі діяльності
Непередбачені дії органів державного управління та місцевого самоуправління	Міжнародні події
Податкова система	Стихійні лиха
Взаємовідносини партнерів	Економічний стан країн діяльності
Конкуренція між підприємствами	Політична нестабільність
Корупція і рекет