Література. 1. Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве

1. Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. - Москва., 1975.

2. Якименко Н.М. Малозначительность деяния в истории советского уголовного права // Правоведение. - 1983. - № 1.

3. Ковалев М.И. Понятие и признаки преступелния и их значение для квалификации. - Свердловск.., 1977.

4. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М., 1961.

5. Ляпунов Ю.И. Общественная опасность как универсальная категория советского уголовного права. - Москва., 1989.

6. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация. - М.,1982.

7. Фефелов Л.А. Общественная опасность преступного деяния и основания уголовной ответственности. Основные методологические проблемы. - М. - 1972.

8. Шуберт Л. Об общественной опасности преступного деяния. - М., 1960.

При висвітленні питань даної теми необхідно розкрити зміст поняття суспільної небезпечності. Слід з’ясувати, що суспільна небезпечність - це об’єктивна властивість діяння, яка полягає у здатності спричиняти шкоду благам та інтересам (суспільним відносинам) незалежно від усвідомлення та волі законодавця. Але незважаючи на свою об’єктивність, ця ознака злочину не є статичною і підлягає зміні та розвитку відповідно до соціально-економічних умов життя. Завдання законодавця полягає в тому, щоб вірно оцінити умови життя суспільства на даному етапі та прийняти рішення про віднесення діяння до числа злочинів або, навпаки – про виключення діяння з числа злочинів. Мова йде про криміналізацію та декриміналізацію діянь. Розкриваючи зміст криміналізації та декриміналізації необхідно показати відмінність одного поняття від іншого та підкреслити, що важливішою підставою криміналізації або декриміналізації відповідних діянь є переоцінка ступеня їх суспільної небезпеки.

В кримінально-правовій літературі останнім часом з’явилась думка, що в правовій державі визначальною ознакою злочину є формальна забороненість діяння кримінальним законом - кримінальна протиправність. Суспільна небезпечність повинна бути залежною від формальної ознаки злочину та існувати в її рамках. Пропонується проаналізувати це положення та визначити свою теоретичну позицію з даного питання. Наука кримінального права виділяє в суспільній небезпечності якісні та кількісні сторони. При цьому характер суспільної небезпечності прийнято називати якісною, а ступінь - кількісною характеристикою. Необхідно розкрити зміст цих понять. Необхідно розглянути наукову позицію, відповідно до якої злочин відрізняється від інших правопорушень більш високим ступенем суспільної небезпечності вчиненого. Деякі вчені вважають, що ознака суспільної небезпечності властива лише злочину. Пропонується критично проаналізувати наведені точки зору та висловити своє ставлення до них

Розглядаючи останній пункт плану слід звернути увагу на те, що ч. 2 ст. 11 КК України усуває можливий розрив між протиправністю та суспільною небезпечністю діяння. Слід звернути увагу на об’єктивні та суб’єктивні ознаки малозначної дії (бездіяльності), її відмінність від злочину невеликої тяжкості.