Практичні завдання

Завдання 1.

Враховуючи різні критерії, у письмовій формі необхідно скласти загальну схему класифікації колізійних норм. Користуючись даною схемою, слід надати правову характеристику наступним колізійним нормам і визначити типи колізійних прив’язок:

1) ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міжнародне приватне право»:

Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її особистим законом. Цивільна дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також правом держави місця вчинення правочинів або виникнення зобов'язань у зв'язку із завданням шкоди, якщо інше не передбачено законом.

2) Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 р. (ч. 1, 2 ст. 42):

Сторони, які мають трудові стосунки, можуть підпорядкувати їх обраному за згодою між собою законодавству.

Якщо вибір законодавства не здійснено, укладення, зміна, скасування і закінчення трудових стосунків, а також вимоги, що випливають з них, регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої робота є, була або мала бути виконана.

3) Договір між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах від 21.05.2004 р. (ч. 1 ст. 22):

Порядок визнання та надання дозволу на виконання рішення, а також виконання рішення визначаються відповідно до положень цього Договору і законодавства запитуваної Договірної Сторони.

4) ст. 56 Закону України «Про міжнародне приватне право»:

Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.

5) Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 09.01.1995 р. (ч. 1 ст. 25):

Умови укладення шлюбу визначаються для кожної особи, яка укладає шлюб, законодавством Договірної Сторони, громадянином якої вона є. Крім того, повинні бути дотримані вимоги законодавства Договірної Сторони, на території якої укладається шлюб відносно перешкод укладення шлюбу.

6) Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 р.

а) ст. 43 «Позовна давність»:

Питання позовної давності вирішуються за законодавством, що застосовується для регулювання відповідних правовідносин.

б) ч. 3 ст. 37 «Усиновлення»:

Якщо дитина усиновлюється подружжям, з яких один є громадянином однієї Договірної Сторони, а іншій - громадянином іншої Договірної Сторони, усиновлення або його скасування повинні провадитися відповідно до умов, передбаченими законодавством обох Договірних Сторін.

в) ч. 1 і ч. 2 ст. 32 «Правовідносини батьків і дітей»:

Правовідносини батьків і дітей визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої постійно проживають діти.

По справах про стягнення аліментів з повнолітніх дітей застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої має місце проживання особа, що претендує на одержання аліментів.

7) ст. 50 Закону України «Про міжнародне приватне право»:

До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:

1) право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;

2) право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу;

3) право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.

8) Конвенція про транснаціональні корпорації від 06.03.1998 р. (ст. 13):

Корпорація може бути ліквідована на підставах, передбачених законодавством держави – місця реєстрації корпорації, а також у зв’язку з припиненням дії відповідної міжурядової угоди.

9) Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 23.05.1995 р. (ст. 42):

1. З питань трудових відносин сторони можуть підкорятися обраному законодавству.

2. Якщо вибір відносно законодавства не зроблено, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, на території якої є, була робота або вона повинна була бути виконаною.

3. У справах, які згадані в частині другій даної статті, також компетентний суд тієї Договірної Сторони, на території якої місце проживання має відповідач, а також - на території якої місце проживання має позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору чи майно відповідача.

10) Уніфіковані правила стосовно договірних гарантій від 01.01.1978 р. (ст. 10 «Применимое право»):

Если в гарантии не указано право, которому она подчиняется, применимым правом будет право местонахождения гаранта. В случае, если у гаранта более одного местонахождения, применимое право будет определяться по месту нахождения отделения, выдавшего гарантию.

11) ст. 51 Закону України «Про міжнародне приватне право»:

До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.

Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення можуть домовитися про застосування до нього права держави суду.

Завдання 2.

1) Між українською фірмою (позивач) та лівійською фірмою (відповідач) був укладений контракт на поставку із Лівії певних товарів. Контракт був укладений в Україні у двох примірниках англійською мовою. Через місяць після укладення контракту українська фірма направила лівійській фірмі листа, у якому запропонувала застосовувати для регулювання відносин з виконання контракту право України, на що у відповідь отримала листа зі згодою. Поставка зазначених товарів відповідачем здійснена не була. Розглядаючи спір, що виник Міжнародний комерційний арбітражний суд (МКАС) при ТПП України визнав таким, що має бути застосоване, лівійське право, яке має з договором найбільш тісний зв'язок у силу того, що продавцем є фірма, заснована та функціонуюча на території Лівії, зобов’язання за контрактом підлягали виконанню теж у Лівії.

2) У договорі між продавцем (індійська фірма) та покупцем (українська організація) сторони не зазначили право, що підлягає застосуванню. У спорі, що виник, МКАС при ТПП України визначив, що застосуванню підлягає право Індії як право, що має найбільш тісний зв'язок з договором: продавцем є фірма, заснована та функціонуюча на території Індії; передача товару за договором здійснювалась також в Індії.

Чи є принцип найбільш тісного зв’язку колізійною прив’язкою? Коли дана прив’язка почала застосовуватися у міжнародному приватному праві? Яким чином визначається поняття «найбільш тісний зв'язок» у доктрині міжнародного приватного права та законодавстві України? Чи пов'язаний даний принцип з автономією волі сторін?

Чи вірно у даних випадках вчинив МКАС? Обґрунтуйте власну позицію.