Коза Мода Пора Поза

Пила Река Каша Лапа

Роса Зола Сова Ноша

Завдання 8.Тренування та розвиток пам’яті.

Метод образної візуалізації: дозволяє підвищити ефективність короткочасної пам’яті. Для розвитку здатності до відтворення мисленнєвих образів проведено слідуючи вправи:

1. Закрийте очі і уявіть відповідні картинки, назви яких ви почуєте:

а) лев, нападающий на антилопу;

б) собака, виляющая хвостом;

в) муха в вашем супе;

г) миндальное печенье в коробке;

д) молния в темноте;

е) пятно на вашей любимой одежде;

ж) бриллиант, сверкающий на солнце;

з) крик ужаса в ночи;

и) воспоминания детства;

к) друг, ворующий деньги из вашего кошелька.

А зараз згадайте та напишіть назви цих картин. Перевірте, які образи відтворили вірно. Якщо згадали більше ніж 8 образів, то вправу виконали добре.

2. Закрийте очі і уявіть зовнішній вигляд предметів, їх смак, запах, звуки та інші відчуття, пов’язані з цими предметами, назви яких зараз будуть зачитані: бумага, шерсть, ликер, ваниль, сапог, гнездо, телега, палец, кот, волосы, колесо, слон, шелк, поцелуй, птица.

Далі згадайте і запишіть по пам’яті ці слова, перевірте, скільки слів з 15 запропонованих, ви запам’ятали. Якщо ви запам’ятали більше ніж 9 слів (що вище об’єму короткочасної пам’яті), то вправа виконана успішно.

Метод місць дозволяє запам’ятати слова у потрібній послідовності.

1. Наприклад, виділимо послідовність місць у квартирі, а далі мисленнєво об’єднаємо в єдину образну картину місця у квартирі і запропоновані слова.

Місця у квартирі Слова для запам’ятовування

1. Входная дверь 1. Станция техобслуживания

2. Коридор 2. Банк

3. Гостиная 3. Почта

4. Спальня 4. Химчистка

5. Кухня 5. Магазин

6. Ванная 6. Детсад

7. Туалет 7. Кинотеатр

8. Кладовая 8. Больница

Далі мисленнєво проходячи по місцям у квартирі, згадуйте запропоновані для запам’ятовування слова, перевірте правильність їх послідовності.

2. Складіть і запишіть свій список місць у вашій квартирі у природній і звичній, незмінній для вас послідовності (20 місць). Образно розміщайте в ці місця образи тих слів, які запропоновані для запам’ятовування:

1) паспорт; 2) права водія; 3) білети на літак; 4) записна книжка; 5) фотоапарат;

6) зубна паста; 7) зубна щітка; 8) фен; 9) бритва; 10) парасолька; 11) купальник;

12) ліки; 13) нитка з голкою; 14) крем від сонця; 15) порошок для прання;

16) окуляри для сонця; 17) взуття для походу; 18) плащ; 19) капелюх від сонця;

20) ключі від дому.

Запишіть по пам’яті слова, перевірте їх послідовність.

Тема. Інформаційна функція психіки. Мислення та уява.

Мета. Засвоїти сутність понятть «мислення», «уява», їх психологічну природу.

Основні поняття: мислення, операції мислення, форми мислення, види мислення, індивідуальні особливості мислення; уява, види уяви, прийоми створення образів уяви, мрія.

Краще засвоєння теми буде за умов глибокого розуміння теоретичних засад, а саме: сутності мислення як вищої форми пізнання дійсності (абстрактного пізнання), змістового, функціонально-операційного та цілемотиваційного боку мислення, сутності логічних форм процесу мислення, його різновидів, індивідуальних особливостей та процесу розв’язання задач.

Вивчення теми треба починати з визначення процесу мислення, його соціальної природи та значення в житті людини. Мислення є одним із провідних пізнавальних процесів, його вважають найвищим ступенем пізнання. Відображення на стадії мислення відрізняється від чуттєвого пізнання на стадії сприймання тим, що мислення відбиває дійсність опосередковано, за допомогою системи засобів (мисленнєвих операцій, мови й мовлення, знань людини тощо). Відображення дійсності на рівні мислення має також узагальнений характер: виділяючи загальне, ми спираємося не тільки на ті об’єкти, які сприймаємо в даний момент, а й на ті, які сприймали в минулому.

Суспільно-історична зумовленість мислення виявляється в тому, що в кожному акті пізнання дійсності людина спирається на досвід, накопичений попереднім генераціями, оперує тими засобами пізнання, які були створені ними; у потребах суспільства, характері тих пізнавальних завдань, на розв’язання яких воно спрямоване.

Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення і прогнозування розвитку подій, практичного оволодіння закономірностями об’єктивної дійсності, постановки їх на службу потребам та інтересам людини. Мислення є підвалиною свідомої діяльності особистості, формування її розумових та інших властивостей.

В мисленнєвій діяльності виділяють три компоненти: змістовий, функціонально-операційний і цілемотиваційний. Значне місце в даній темі займає питання логічних форм мислення: поняття, судження, умовивід, міркування. Їх знання є необхідним, але не достатнім для повного і різностороннього пояснення того, як думає людина. Не менш важливим аспектом мисленнєвої діяльності є сам процес думання, мислення, під час якого виникають певні думки у формі понять і суджень. Він потребує вивчення фактів, їх порівняння, аналізу і синтезу, абстрагування, узагальнення, класифікації, систематизації їх істотних ознак і характеристик.

Мисленнєва діяльність завжди індивідуально своєрідна, вона характеризується індивідуально-психологічними відмінностями, що впливають на перебіг мисленнєвої діяльності: глибиною, широтою, гнучкістю, самостійністю, швидкістю, послідовністю, критичністю. Усі якості мислення людини формуються й розвиваються в діяльності. Змістовна й відповідно організована діяльність сприяє всебічному розвитку цінних якостей мислення особистості.

Уява, як і мислення виникає в проблемній ситуації, що може мати різні ступені визначеності. Якщо проблемна ситуація цілком окреслена і в процесі усвідомлення перетворюється на означену задачу, то її розв’язування підпорядковане переважно законам мислення, а роль уяви незначна. Коли ж проблемна ситуація є недостатньо визначеною і перевести її в задачу не вдається, тоді на допомогу приходить уява, цінність якої в тому, що доповнюючи ситуацію, вона дає змогу прийняти рішення і знайти вихід навіть за відсутності належної повноти інформації для мислення. Специфіка уяви полягає в переробленні минулого досвіду, що зберігається у формі образів і понять. Тому вона нерозривно пов’язана з процесами пам’яті. Включаючись у сприймання, уява збагачує нові образи, робить їх продуктивнішими.

Цікавим є вивчення прийомів створення образів уяви (аглютинація, гіперболізація, літота – зменшення, загострення, типізація, схематизація) та використання їх в практичній діяльності.

Для закріплення теоретичного матеріалу необхідно виконати тестові завдання, підготуватися до обговорення дискусійних питань. З метою глибшого дослідження індивідуальних властивостей мислення та уяви доцільно використовувати діагностичні методики.

Структура заняття

1.Аналіз теоретичних положень.

1.1.Поняття та психологічна природа мислення та уяви.

1.2.Операції та форми мислення.

1.3.Види мислення.

1.4.Етапи розв’язання мислительної задачі.

1.5. Інтелект: поняття, структура, властивості.

1.6. Індивідуальні особливості мислення.

1.7.Основні види уяви.

1.8.Процес створення образів уяви.

2. Тестові завдання.

2.1.Види мислення за формою:

а) технічне; б)наочно-образне; в) теоретичне; г) наочно-дійове; д) поетичне.

2.2. Існують такі розумові операції:

а) поняття; б) абстрагування; в) аналіз; г) судження; д) узагальнення.

2.3. Бувають такі форми мислення:

а) умовивід; б) класифікація; в) судження; г) поняття; д) міркування.

2.4.Співставити операції мислення:

1) порівняння; б) абстрагування; в) аналіз; г) узагальнення

та їх визначення:

а) виділення окремих ознак, властивостей або частин об’єктів;

б) співвідношення спільних та відмінних ознак об’єктів;

в) об’єднання об’єктів за спільною суттєвою ознакою;

г) виділення певних ознак і властивостей об’єктів як основних і відволікання від інших як від другорядних.

2.5. Співставити форми мислення:

1) міркування; 2) поняття; 3) умовивід; г) судження

та їх визначення:

а) твердження наявності або відсутності ознак, властивостей чи відношень у певних об’єктах;

б) отримання нового судження з одного або кількох;

в) визначення суттєвих та загальних ознак предметів та явищ;

г) низка взаємопов’язаних суджень, спрямованих на з’ясування істинності певної думки, доведення чи заперечення її.

2.6. Співставити критерії класифікації мислення:

1) за формою; 2) за мірою розгорнутості; 3) за ступенем новизни та оригінальності; 4) за характером розв’язання задачі

та їхні види:

а) репродуктивне, продуктивне;

б) дискурсивне, інтуїтивне;

в) теоретичне, практичне;

г) наочно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне.

2.7.Бувають такі види уяви:

а) довільна; б) післядовільна; в) переддовільна; г) мимовільна; д) зовнішня.

2.8.Співставити прийоми створення образів уяви:

1) загострення; 2) аглютинація; 3) гіперболізація; 4) типізація

та їхні визначення:

а) збільшення або зменшення предмета;

б) підкреслювання будь-яких окремих ознак предметів;

в) виділення суттєвого, яке повторюється в однорідних предметах;

г) поєднання якостей, властивостей або частин, узятих з різних об’єктів.

2.9. Співставити критерії класифікації уяви:

1) залежно від характеру діяльності; 2) залежно від змісту діяльності; 3) залежно від участі волі в діяльності

та її види:

а) творча, репродуктивна; б) довільна, мимовільна; в) художня, технічна, наукова.

2.10. Співставити рівні творчості:

1) найвищий рівень; 2) другий рівень; 3) третій рівень; 4) четвертий рівень

та їх сутність:

а) характеризує процес творчості, новизна продукту якої є суб’єктивною, відносно значущою для самої людини, що творить;

б) характеризує новизну творчого продукту, який є новим для досить великого кола людей;

в) характеризує новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей;

г) характеризує процес творчості, який виводить до принципово нового результату, нового для всього людства.

3. Дискусійні питання.

1. Чим мислення людини відрізняється від практичного мислення тварин?

2. Сучасні комп’ютери здатні здійснювати складні обчислення, грати в шахи, складати вірші і музику, читати і перекладати тексти. Чим таке мислення комп’ютера відрізняється від мислення людини?

3. Чи згодні Ви з твердженням, що без уяви неможлива будь-яка практична діяльність? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.

4. Чи може бути уява дитини багатшою, ніж уява дорослої людини? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.

5. Чому не може бути уяви у тварин?

4. Діагностичні методики.

Завдання 1.Дослідження аналітичності мислення.

Мета: визначення рівня розвитку аналітичності індуктивного мислення в умовах обмеженого часу.

Матеріали та обладнання: бланк з 20 рядами чисел, складеними за певною закономірністю, ручка і секундомір.

Інструкція досліджуваному: «На бланках, які лежать перед Вами, надруковано ряди чисел. Спробуйте встановити, за якою закономірністю складено кожен із 20 запропонованих числових рядів. Згідно з цією закономірністю продовжить кожен ряд, дописавши в ньому ще два числа. На виконання завдання відводиться 7 хв. Не затримуйтеся довго на одному ряді. Якщо не можете правильно встанови закономірність, переходьте до наступного ряду, а якщо залишиться час – знову поверніться до важкого для Вас числового ряду. Чи все зрозуміло? Якщо немає запитань, починаємо!» Через 7 хв. подається команда: «Стоп! Дописування закінчено!»

Числові ряди:

1) 3 4 5 6 7 8 2) 10 15 20 25 30 35

3) 8 7 6 5 4 3 4) 3 6 9 12 15 18

5) 5 9 13 17 21 25 6) 8 1 6 1 4 1

7) 27 27 23 23 19 19 8) 1 2 4 8 16 32

9) 8 9 12 13 16 17 10) 9 9 7 7 5 5

11) 19 16 14 11 9 6 12) 2 3 5 8 12 17

13) 11 13 12 14 13 15 14) 29 28 26 23 19 14

15) 19 14 17 13 16 12 16) 81 27 9 3 1 1/3

17) 20 17 15 14 11 9 18) 16 17 15 18 14 19

19) 1 4 9 16 25 36 20) 3 6 8 16 18 36

Аналіз результатів.

Рівень розвитку аналітичності мислення визначається за кількістю правильно дописаних рядів чисел.

Якщо досліджуваний дописав 17-20 рядів, то його аналітичність мислення дуже висока або відмінна; якщо 12-16- аналітичність висока або добра; якщо 8-11 – аналітичність середня або задовільна; якщо 5-7 – аналітичність низька або погана; якщо 5 і нижче, то аналітичність дуже низька або дуже погана.

Завдання 2. Дослідження індивідуальних особливостей уяви.

Мета дослідження: визначення рівня складності уяви, ступеня фіксованості уявлень, гнучкості або ригідності уяви, ступеня її стереотипності чи оригінальності.

Матеріали та обладнання: три аркуші паперу, олівець, секундомір. На першому аркуші посередині зображено контур кола; на другому аркуші зображено контур рівностороннього трикутника; на третьому – контур квадрата.

Інструкція досліджуваному: «Використовуючи (по черзі) зображений на аркуші контур геометричної фігури, зробіть малюнок. Якість малювання значення не має. Спосіб використання контуру застосовуйте на свій розсуд. За сигналом «Стоп!» малювання припиніть. Час малювання на кожному етапі одна хвилина.

Обробка результатів.

Обробка результатів і визначення рівні розвитку уяви, ступеня фіксованості уявлень, гнучкості чи ригідності, а також оригінальності або стереотипності проводяться шляхом зіставлення змісту й аналізу всіх трьох малюнків.

1.Визначення рівня складності уяви.

Складність уяви констатується за найбільш складним із трьох малюнків.

Можна користуватися шкалою, яка дає можливість встановлювати 5 рівнів складності.

Перший рівень: контур геометричної фігури використовується як основна деталь малюнки, сам малюнок простий, без доповнень, і є однією фігурою.

Другий рівень: контур використано як основну деталь, але сам малюнок має додаткові частини.

Третій рівень: контур використано як основну деталь, а малюнок має певний сюжет, при цьому може бути введено додаткові деталі.

Четвертий рівень: контур геометричної фігури залишається і далі основною деталлю, проте малюнок – це складний сюжет з доповненням фігур та деталей.

П’ятий рівень: малюнок має складний сюжет, в якому контур геометричної фігури використано як одну з деталей.

2.Визначення гнучкості уяви і ступеня фіксованості образів уявлень.

Гнучкість уяви залежить від фіксованості уявлень. Ступінь фіксованості образів визначають за кількістю малюнків, які мають один і той же сюжет. Уява буде гнучкою, коли всі малюнки виконано на різні сюжети і вони охоплюють як внутрішню, так і зовнішню частини контуру геометричної фігури.

Фіксованість уявлень слабка і гнучкість уяви середня, якщо два малюнки мають один і той самий сюжет.

Сильна фіксованість образів в уявленні та негнучкість чи ригідність уяви характеризуються за малюнками з одним і тим самим сюжетом.

3.Визначення ступеня стереотипності уяви.

Стереотипність визначається за змістом малюнків. Якщо зміст малюнків типовий, то уява вважається як і сам малюнок, стереотипною, якщо ж зміст не типовий, оригінальний – то творчою.

До типових малюнків належать малюнки з такими сюжетами:

- з контуром кола: сонце, квітка, людина, обличчя людини, голова зайця, циферблат або годинник, колесо, глобус, снігова баба;

- з контуром трикутника: трикутник і призма, будинок і дах, піраміда, лист, дорожній знак, людина з головою-трикутником чи з таким же тулубом;

- з контуром квадрата: людина з квадратною головою чи з таким же тулубом, робот, телевізор, дім, вікна, акваріум, серветка, лист.

Ступінь стереотипності можна диференціювати за рівнями.

Високий рівень констатується тоді, коли всі малюнки мають типовий сюжет.

Малюнок вважається оригінальним, а уява творчою, коли всі малюнки виконано на нетипові сюжети.

Аналіз результатів.

Особи з п’ятим рівнем складності уяви, з якісним виконанням малюнків і в яких немає стереотипності, здебільшого здатні до художньої діяльності (графіка, живопис, скульптура тощо). Ті, що мають нахил до технічних наук, до креслення чи до логіки і філософії, можуть зображати певні абстракції або геометричні фігури. На відміну від них, особи з гуманітарною спрямованістю люблять сюжети, пов’язані з різноманітною діяльністю, малюють людей, їхні обличчя, антропоморфні предмети.

Тема. Регуляторна функція психіки

Мета. Засвоїти психологічну сутність поняття «увага», її видів та властивостей; сутність понять «емоції» та «почуття»; психологічну сутність понять «воля», «вольове зусилля», «вольова дія», «вольові якості», «безвілля».

Основні поняття: увага, довільна, мимовільна та післядовільна увага, стійкість, концентрація, переключення, розподіл, об’єм; емоції, види емоцій, почуття, види почуттів, емоційні стани, форми переживання емоцій та почуттів;

воля, довільна та мимовільна вольова дія, вольове зусилля, сила волі, безвілля.

При вивченні теми, необхідно перш за все звернути увагу на те, що увага не психічний процес, а форма організації свідомості та умова успішного перебігу психічних процесів та станів. Увага не має власного змісту, виявляє свою дію у зв’язку з відчуттями, сприйманнями, пам’яттю, мисленням тощо. Ці явища актуалізуються у людини не самі по собі, а під впливом спрямованості особистості. Увага – це форма організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості й зосередженості свідомості на об’єктах, що забезпечує їх виразне відображення.

Значне місце при вивченні теми займає питання різновидів та властивостей уваги, їх вплив на навчальну та професійну діяльність.

До регулятивної функції психіки відносять і емоційно-вольову сферу особистості. Емоції – це узагальнена чуттєва реакція, що виникає у відповідь на різні за характером сигнали, які обов’язково викликають певні зміни у фізіологічному стані організму. Почуття – це специфічна форма відображення дійсності, в якій виявляється стійке суб’єктивно-емоційне ставлення людини з властивими їй потребами до предметів і явищ, які вона пізнає і змінює. Емоції і почуття виникають у процесі взаємодії особистості із зовнішнім світом, вони становлять певний процес, що відбувається в часі, й водночас психічний стан людини. Почуття виступає і як властивість людини, що виявляється в її більш чи менш стійкому позитивному або негативному ставленні до певних об’єктів, людей, царин діяльності. Емоції, почуття людини пов’язані в її діяльністю: діяльність викликає різні переживання у зв’язку зі ставленням до неї та успіхами у виконанні, а емоції та почуття, у свою чергу, стимулюють людину до діяльності, стають внутрішньою спонукою, її мотивами.

Значне місце при засвоєнні теми мають питання про види емоцій і почуттів, форми їх переживання, основні емоційні стани.

Одними з центральних є питання змісту волі, її мотивів, цілей, структури. Воля виявляється у своєрідному зусиллі, у внутрішньому напруженні, яке переживає людина, переборюючи внутрішні та зовнішні труднощі, у прагненні до дій або у стримуванні себе. Вольову діяльність не можна зводити до активності організму й ототожнювати з нею. Активність властива і тваринам, але вони, задовольняючи свої біологічні потреби, пристосовуючись до умов життя, тривалий час впливають на навколишню природу, але це відбувається без будь-якого наміру з їхнього боку.

Важливим є питання вольових якостей особистості, які характеризують її силу волі, або вольову слабкість. Рівень розвитку різних вольових якостей є неоднаковим.

Робота над цим матеріалом повинна дати змогу студентам розрізняти мимовільні та довільні вольові дії, визначати структурні компоненти складної вольової дії (виникнення спонукання та попереднє визначення мети, стадія обміркування і боротьба мотивів, прийняття рішення, виконання).

Для закріплення теоретичного матеріалу доцільно виконати тестові завдання, дати відповіді на дискусійні питання, провести діагностичне дослідження індивідуальних властивостей уваги, емоційних станів, рівень розвитку вольових якостей та вольову саморегуляцію

Структура заняття

1.Аналіз теоретичних положень.

1.1.Поняття та психологічна природа уваги.

1.2.Види та властивості уваги.

1.3.Поняття про емоції і почуття, їх функції.

1.4.Види емоцій та почуттів.

1.5.Форми переживання емоцій і почуттів.

1.6.Основні емоційні стани.

1.7.Поняття про волю. Вольові дії та їх структура.

1.8.Основні вольові якості особистості.

2.Тестові завдання:

2.1.Залежно від змісту діяльності, увагу поділяють на:

а) зовнішню; б) внутрішню; в) довільну; г) мимовільну.

2.2. За наявністю вольової регуляції увага буває:

а) сенсорна; б) інтелектуальна; в) мимовільна; г) довільна.

2.3. Характерні риси уваги:

а) об'єм; б) концентрація; в) нездатність до обсягу; г)розподіл.

2.4.До негативних властивостей уваги відносять:

а) розсіяність; б) неуважність; в) переключення; г) стійкість.

2.5. Співставити властивості уваги:

1) зосередження; 2) стійкість; 3) переключення; 4) розподіл; 5) об’єм

та їхні визначення:

а) кількість об’єктів, які можуть бути охоплені увагою;

б) міра інтенсивності зосередження на об’єктах;

в) тривалість зосередження на об’єктах;

г) можливість утримувати в колі уваги одночасно декілька об’єктів;

д) навмисне перенесення уваги з одного об’єкта на інший.

2.1. Емоції можуть бути:

а) позитивні;б) стенічні; в) байдужі; г) астенічні; д) негативні.

2.2. Почуття можуть бути:

а) моральні; б) естетичні; в) прості; г) практичні; д) інтелектуальні.

2.3. Емоції та почуття можуть набувати форм:

а) стресу; б) афекту; в) пристрасті; г) настрою) д) фрустрації.

2.4. До негативних емоційних станів відносять:

а) здивування; б) гнів; в) відраза; г) радість; д) сором.

2.5. Причиною настрою можуть бути:

а) стан здоров’я; б) люди; в) навколишня природа; г) факти чи події, що про них я дізнаюся післязавтра) д) результат діяльності.

2.6. Фрустрація розкривається як:

а) прагнення діяти; б) озлобленість; в) необмежене самобичування;г) при-крість; д) повна байдужість до оточення.

2.7. Негативні емоції виникають від того, що інформація, яку має людина:

а) недостатня; б) достатня;в) майже достатня; г) перебільшена.

2.8. Стрес пов’язаний з:

а) з здатністю кожного йти на ризик; б) з гострою ситуацією) в) з прогресуючим виснаженням резервів організму; г) усі відповіді вірні.

2.9.Вольові дії бувають:

а) мимовільні; б) довільні; в) самостійні; г) стійкі; д) нерішучі.

2.10. Вольові якості можуть бути:

а) рішучій; б) сонний; в) навіюваний; г) конформний); д) цілеспрямований.

2.11. Вольові дії проявляються в таких ситуаціях:

а) у процесі мріяння; б) за відсутності актуальних потреб у дії; в) у ситуації вибору рівних за значенням мотивів; г) за наявності зовнішніх перешкод; д) за наявності внутрішніх перешкод.

3. Дискусійні питання.

1. Яке місце посідає увага в житті і діяльності людини?

2. Як впливають основні властивості уваги на вашу навчальну діяльність?

3. Які об’єктивні та суб’єкті чинники можуть позитивно (негативно) впливати на прояви уваги особистості?

4. Чому у світловій рекламі світло періодично вимикається? З якою метою це робиться?

5. Хижак може тривалий час вистежувати жертву. Чи можна його увагу охарактеризувати як довільну?

6. Чи згодні Ви з твердженням, що багатство емоційного життя людини залежить тільки від багатства її контактів з об’єктивним світом? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.

7. Чи завжди страх перед невідомим викликає у людини стресовий стан?

8.Є люди, які без необхідності здійснюють небезпечні ризиковані дії. Так, деякі альпіністи обирають найскладніший маршрут до важкодоступної вершини. Чи можна вважати такі дії вольовими? Як пояснити їх природу?

9.Іноді дорослі, спілкуючись із дітьми, вживають такі висловлювання: «У тебе, як завжди, в голові самі тільки дурниці», «Я нічого кращого від тебе і не чекав». Чи завжди подібні зауваження можуть дати позитивний ефект? На формування яких якостей дитини це впливає?

10. Які прийоми роботи над собою можуть сприяти формуванню вольових якостей?

4. Діагностичні методики.

Завдання 1. Методика оцінки переключення і концентрації уваги.

Для виконання цієї методики потрібно скористуватися двокольоровою, наприклад чорно-червоною таблицею, яка включає в себе 49 цифр, з яких 24 одного кольору (наприклад, червоного) і 25 іншого кольору (наприклад, чорного).

Досліджуваний отримує інструкцію – якомога швидше знайти і показати в таблиці по черзі:

а) всі чорні цифри в порядку зростання від 1 до 25;

б) всі червоні цифри в спадаючому порядку від 24 до 1;

в) всі чорні і всі червоні поперемінно: чорні від 1 до 25, а червоні від 24 до 1.

У кожній серії колір називати не потрібно, тільки саме число.

Якщо досліджуваний у процесі виконання завдання будь-якої із серій помиляється, то він сам має знайти помилку.

Перед початком кожної серії роблять перерву тривалістю 3-4 хв. для відпочинку досліджуваного.

Визначається, скільки часу потрібно для того, щоб безпомилково, не збиваючись виконати все завдання з початку і до кінця. Якщо досліджуваний помиляється в ході рахунку хоч один раз, то завдання рахується не виконане і досліджуваному пропонується можливість почати його спочатку. Експеримент проводиться до того часу, поки хоч раз досліджуваний не справиться із завданням безпомилково.

Обробка результатів.

Встановити час переключення уваги. Час переключення уваги вираховується як різниця часу між третьою серією і сумою першої та другої серій. Показник часу переключення Т визначають за формулою

Т = Т3 – (Т1 + Т2),

де Т1 – час, затрачений досліджуваним на виконання першої серії;

Т2 – час, затрачений на виконання другої серії;

Т3 – час, затрачений досліджуваним на виконання третьої серії.

Аналіз результатів.

Рівень розвитку переключення уваги визначається за допомогою таблиці.

Час переключення Т (у сек.)	Ранг	Рівень переключення уваги
Менше 60 с		високий
60-90		високий
91-100		середній
101-120		середній
121-150		середній
151-180		середній
181-200		середній
201-250		низький
251 і більше		низький

Оскільки швидкість виконання завдань першої та другої серії суттєво впливає на кінцевий показник переключення уваги, то, якщо досліджуваний виконував завдання в першій чи в другій серіях менше, ніж за 33 с, кінцевий показник слід збільшити, піднявши ранг на одиницю чи на дві. Коли ж у першій чи в другій серіях досліджуваний на пошук цифр витрачав більше 60 с, то ранговий знак зменшується на 1 чи на 2, тобто рівень переключення визначається як більш низький. Якщо час переключення є меншим або дорівнює 0, то дослід треба повторити.

Таблиця червоно-чорних цифр

Завдання 2. Тест «Скритий стрес».

Інструкція досліджуваному: «Вам запропоновано 9 звичних ситуацій. Визначить, які з них Вас більше всього нервують».

- Ви хотіли зателефонувати, але потрібний номер постійно зайнятий.

- Коли Ви самі ведете машину, а хтось безперервно дає Вам поради.

- Коли Ви помічаєте, що за Вами хтось спостерігає.

- Якщо Ви з кимось розмовляєте, а хтось інший постійно втручається у Вашу розмову.

- Коли хтось перериває хід Ваших думок.

- Якщо хтось без причини підвищує голос.

- Ви погано себе почуваєте, якщо бачите комбінацію кольорів, які на Вашу думку, не поєднуються один з одним.

- Коли Ви вітаєтесь з кимось за руку і не відчуваєте жодного відповідного почуття.

- Розмова з людиною, яка все знає краще Вас.

Аналіз результатів.

Якщо Ви помітили більше 5 ситуацій, це означає, що повсякденні неприємності впливають на Ваші нерви. Спробуйте позбавитися від них.

Завдання 3. Дослідження тривожності (опитувальник Спілбергера)

Мета: сформувати вміння та навички роботи із методикою Спілбергера, визначити рівень ситуаційної та особистісної тривожності.

Інструкція досліджуваному: «Уважно прочитайте кожне з наведених нижче суджень і закресліть у відповідній графі справа ту чи іншу цифру в залежності від того, як Ви себе зазвичай почуваєте. Над відповідями на запропоновані судження не потрібно довго думати, оскільки правильних і неправильних відповідей немає».

Під тривожністю ми розуміємо специфічний емоційний стан, який часто виникає у людини і виявляється в емоційній напрузі, супроводжується страхами, занепокоєнням, побоюванням, що заважають нормальній діяльності і спілкуванню з людьми. Тривожність – важлива персональна якість людини, яка є досить стійка. Доведено існування двох якісно різних різновидів тривожності: особистісної і ситуаційної.

Ситуаційна тривожність визначається як, тимчасовий, стійкий лише у визначених життєвих ситуаціях, стан тривожності, який породжується такими ситуаціями, і як правило не виникає в інших ситуаціях. Цей стан виникає як звична емоційна і поведінкова реакція на подібні ситуації.

Під особистісною тривожністю розуміється індивідуальна риса людини, яка відображає її схильність до емоційного негативних реакцій на різні життєві ситуації, що несуть у собі загрозу для її «я» (самооцінки, рівня вимогливості, ставлення до себе і т.д.). Особистісна тривожність – це стабільна схильність людини реагувати на подібні соціальні ситуації з підвищенням тривоги і занепокоєння.

У кожної конкретної людини особистісна і ситуаційна тривожність розвинуті у різних степенях, і кожну особу, маючи на увазі її тривожність, можна охарактеризувати за двома показниками: особистісної і ситуаційної тривожності.

Методика, розроблена Спілбергером, призначена для одночасної оцінки двох названих видів тривожності. Вона включає в себе дві шкали, кожна з яких окремо оцінює особистісну і ситуаційну тривожність. У таблиці іде опис цих шкал.

Шкала ситуаційної тривожності

№, судження шкали	Ні, це не так	Напевно так	Так, вірно	Дійсно, правильно
1. Я спокійний
2.Мені нічого не загрожує
3.Я знаходжуся у стані напруги
4. Я внутрішньо скований
5. Я почуваю себе вільно
6. Я розстроєний (не в гуморі)
7. Мене хвилюють можливі невдачі
8. Я відчуваю душевний спокій
9. Я схвильований
10.Я відчуваю внутрішнє задоволення
11. Я впевнений у собі
12. Я нервую
13. Я не знаходжу собі місця
14. Я накручений (вгвинчений)
15.Я не відчуваю скованості
16. Я задоволений
17. Я стурбований
18. Я сильно збуджений
19. Мені радісно
20. Мені приємно

Шкала особистісної тривожності

№, судження шкали	Ніколи	Майже ніколи	Часто	Майже завжди
21. У мене буває піднесений настрій
22. Я буваю роздратований
23.Я можу легко перетривожитись
24. Я хотів би бути таким же талановитим як і інші
25. Я сильно переживаю неприємності довго не забуваю їх
26. Я відчуваю потік сил та бажання працювати
27. Я спокійний, холоднокровний, зібраний
28.Мене хвилюють можливі труднощі
29.Я сильно переживаю через дрібниці
30. Я буваю доволі щасливий
31. Я все беру близько до серця
32.Мені не вистачає впевненості у собі
33. Я почуваю себе беззахисним
34.Намагаюсь уникати критичних ситуацій
35. У мене буває хандра
36. Я буваю задоволений
37. Всілякі дрібниці відволікають і хвилюють мене
38. Буває, що я відчуваю себе нефортунним
39. Я врівноважена людина
40. Мене охоплює неспокій, коли я думаю про свої справи і турботи

Оцінка результатів.

За допомогою ключа до даної методики, представленого у таблиці, визначається кількість балів, отриманих опитуваним за обрані ним відповіді на судження наведених вище шкал. Загальна кількість балів, набрана з усіх питань шкали, ділиться на 20, і підсумковий показник розглядається як індекс рівня розвитку відповідного виду тривожності у даного досліджуваного.

Висновки про рівень розвитку

3,5-4,0 бали – дуже висока тривожність;

3,0-3.4 бала – висока тривожність;

2,0-2.9 бала – середня тривожність;

1,5-1,9 бала – низька тривожність;

0,0-0,4 бала – дуже низька тривожність.

Ключ до методики оцінки ситуаційної тривожності

№ судження	Ситуаційна тривожність (відповіді)

Ключ до методики оцінки особистісної тривожності

№ судження	Особистісна тривожність (відповіді)

Завдання 4. Дослідження вольових якостей.

Мета: дослідження рівня розвитку вольових якостей особистості.

Інструкція досліджуваному: «Вам пропонується 15 запитань, що стосуються різних аспектів життя людини і на які необхідно відповісти з максимальною об’єктивністю. Відповідь «так» оцінюється у 2 бали, відповідь «інколи» - 1 бал, відповідь «ні» - 0 балів. Потім підраховується сума набраних балів».

Запитання тесту.

1.Чи в змозі Ви завершити почату роботу, яка Вам нецікава, хоча час та обставини дозволяють відірватись, а потім знову повернутися до неї?

2.Чи переборюєте Ви без зусиль внутрішній опір, коли потрібно зробити щось неприємне для Вас?

3.Коли потрапляєте у конфліктну ситуацію на роботі чи в побуті, чи в змозі Ви опанувати себе настільки, щоб оцінити ситуацію з максимальною об’єктивністю?

4.Якщо Вам пропонують дієту, чи здатні Ви перебороти всі кулінарні спокуси?

5.Чи в силі Ви встати вранці раніше, ніж було заплановано звечора?

6.Чи залишитесь Ви на місці події, щоб дати свідчення?

7.Чи швидко Ви відповідаєте на листи?

8.Якщо Ви боїтеся польоту на літаку або відвідання стоматологічного кабінету, то чи зможете без особливих труднощів перебороти це відчуття і в останній момент не змінити свого наміру?

9.Чи будете вживати дуже неприємні ліки, що їх Вам настійливо рекомендує лікар?

10.Чи виконаєте Ви дану зопалу обіцянку, навіть якщо це додасть Вам чимало клопоту?

11.Чи без вагання рушаєте Ви в поїздку в незнайоме місце, якщо це необхідно?

12.Чи суворо Ви дотримуєтесь розпорядку дня?

13.Чи ставитесь Ви несхвально до тих, хто вчасно не віддає позичені гроші?

14.Найцікавіша телепередача не змусить Вас відкласти виконання термінової та невідкладної роботи?

15. Чи зможете Ви припинити суперечку і замовкнути, хоч би якими образливими не здавалися Вам слова «протилежної сторони»?

Аналіз результатів.

Якщо сума балів знаходиться у межах 0-12, то у Вас низький рівень вольових якостей. Ви просто робите те, що легше і цікавіше, навіть якщо це може Вам у чомусь і зашкодити. До обов’язків ставитися недбало, що спричинює великі неприємності, які з Вами трапляються. Будь-яке прохання, будь-який обов’язок сприймаєте майже як фізичний біль.

Якщо сума балів коливається в межах 13-20, то у Вас середня сила волі. Якщо наражаєтесь на перешкоди, починаєте діяти, щоб подолати їх. Але якщо побачите обхідний шлях, то відразу ж скористаєтесь ним. Не перестараєтесь, але й даного Вами слова дотримаєте. Неприємну роботу постараєтесь виконати, хоча й бурчатимете. З доброї волі зайві обов’язки на себе не візьмете.

Якщо сума балів знаходиться у межах 21-30, то сила волі у Вас розвинута високо. На Вас можна покластися, вас не лякають ні нові доручення, ні далекі поїздки, ні справи, що їх бояться інші люди. Але часом Ваша жорстка та непримиренна позиція з непринципових питань дошкуляє оточенню. Найчастіше це впертість. Вам бракує таких якостей, як гнучкість, тактовність, доброта, вибачливість.

Тема. Інструментальна функція психіки

Мета. Засвоїти психологічну сутність поняття «темперамент», «тип

вищої нервової діяльності», характер, здібності, задатки.

Основні поняття: темперамент, тип вищої нервової діяльності, сила, врівноваженість та рухливість нервових процесів, властивості темпераменту, теорії темпераменту, типи темпераменту, характер, структура характеру, акцентуація характеру, властивості характеру; задатки, здібності, види здібностей, обдарованість, талант, геніальність.

Розпочинати вивчення теми потрібно з історії розвитку вчення про темперамент (від Гіппократа до І.Павлова), його визначення. Науковий підхід до з’ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І.Павлов у своєму вченні про типи вищої нервової діяльності у людини. Він виділив три основні властивості нервової системи – силу, врівноваженість і рухливість збуджувального та гальмівного процесів. Певне поєднання цих властивостей утворює тип нервової системи: сильний, врівноважений, рухливий – сангвінік; сильний, врівноважений, інертний – флегматик; сильний, неврівноважений – холерик; слабкий – меланхолік. Характеризуючи основні типи темпераменту необхідно звернути увагу на прояви основних властивостей в них.

Значне місце при вивченні теми має питання впливу темпераменту на індивідуальний стиль діяльності людини, який поступово виробляється протягом усього життя. Людина вибирає й удосконалює такі прийоми і способи виконання дій, які найбільш відповідають її темпераменту. В умовах певної професійної діяльності від типу темпераменту залежить стратегія підготовки людини до роботи і динамічний аспект її виконання. Необхідно звернути увагу на вплив типу темпераменту та його властивостей на навчальну діяльність.

Розкриваючи сутність поняття характер людини необхідно показати, які стійкі істотні риси або особливості їй притаманні, відрізняють її від інших людей, підкреслюють її індивідуальну своєрідність, визначають поведінку в цілому, ставлення до себе та до інших людей, до діяльності й суспільства; дають змогу передбачити, як вона вчинить у тих або інших ситуаціях та за певних обставин.

Аналізуючи властивості характеру, треба виходити з того, що в усталеному характері риси, що взаємопов’язані і залежать одна від одної, утворюють групи, які називають симптомокомплексами. Б.М.Теплов запропонував класифікацію цих груп. За нею виділяють групи рис характеру особистості, що виражають ставлення до інших людей, ставлення особистості до себе, ставлення до праці, ставлення до речей. Окрім окремих властивостей, в структурі характеру виділяють: ступінь глибини властивостей, активність, рівень стійкості (мінливості), пластичність, які є необхідними умовами пристосувальної діяльності. Структура характеру не дається від природи, а формується в процесі розвитку особистості, вона зу- мовлена життєвим досвідом людини.

Одним з питань даної теми є поняття про акцентуацію характеру. Акцентуація характеру – крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис. Акцентуація рис характеру виявляється лише за певних умов, виробляється за суспільних умов життя під впливом суспільної спрямованості інтересів, специфіки контактів у колективі. Виділяють найважливіші типи акцентуацій: екстравертований, інтровертований, сензитивний, некерований, неврастенічний, демонстративний, нестійкий. Ознайомлення з типологією характерів дає змогу глибше пізнати себе, оцінити свої сильні й слабкі риси, у процесі цілеспрямованої роботи над собою долати помічені недоліки. На відміну від вродженого темпераменту, характер є життєвим утворенням. Його властивості зумовлені суспільним середовищем, в якому проживає людина, і формуються під впливом виховання і самовиховання.

Вихідною передумовою для розвитку здібностей є ті природні задатки, з якими дитина з’являється на світ. Задатки багатозначні, вони можуть розвиватися в різних напрямах, перетворюючись на різні здібності. Задатки бувають двох видів: перші впливають на змістовий аспект здібностей, другі – лише полегшують чи ускладнюють розвиток здібностей. Тільки за умови хороших задатків здібності можуть розвиватися дуже швидко навіть у несприятливих життєвих обставинах. Втім, і найкращі задатки самі по собі, автоматично не забезпечують високих досягнень. З іншого боку, і за відсутності хороших задатків (але не за цілковитої відсутності) людина може за певних умов досягнути значних успіхів у відповідній діяльності.

Значне місце в даній теми займає питання про види здібностей та індивідуальні відмінності у здібностях людей. Людські здібності поділяють на види за змістом і характером діяльності, в якій вони виявляються. Розрізняють загальні й спеціальні здібності, які взаємопов’язані й доповнюють одні одних. Загальні здібності виявляються в спеціальних, тобто у здібностях до певного виду діяльності. З розвитком спеціальних здібностей розвиваються і їх загальні аспекти. Високий рівень спеціальних здібностей ґрунтується на високо розвинутих загальних здібностях. Індивідуальні особливості у здібностях виявляються в тому, до чого особливо здібна людина і як реалізуються в неї здібності. Перш за все це обдарованість, тобто високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень. Вона виражає внутрішні дані й можливості людини, тобто внутрішні психологічні умови діяльності в їх співвіднесенні з вимогами, які ставить ця діяльність. Для динаміки обдарованості істотне значення має оптимальність рівня вимог, що висуваються під час діяльності людини. Щоб стимулювати розвиток, ці вимоги мають бути досить високими, але посильними.

Наступна індивідуальна особливість – талант, який визначається як високий рівень здібностей людини до певної діяльності, це поєднання здібностей, які дають людині змогу успішно, самостійно й оригінально виконати певну складну трудову діяльність. Формування і розвиток таланту значною мірою залежить від суспільно-історичних умов життя і діяльності людини. Про наявність таланту можна робити висновок за результатами діяльності людини, які мають вирізнятися принциповою новизною, оригінальністю підходу.

Геніальність – найвищий рівень обдарованості особистості, поєднання талантів, реалізовуючи які, особистість залишає неабиякий слід в історії людства. Для генія характерні творча продуктивність, оволодівання культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання старих норм і традицій, геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства.

Для закріплення теоретичних знань доцільно виконати тестові завдання, підготуватися до обговорення дискусійних питань, провести діагностичне дослідження, розв’язати ситуації на визначення типу темпераменту.

Структура заняття

1.Аналіз теоретичних положень.

1.1.Поняття про темперамент. Теорії темпераменту.

1.2.Психологічна характеристика типів темпераменту.

1.3.Властивості темпераменту.

1.4.Характер: поняття, структура, основні риси типового характеру.

1.5.Акцентуація характеру.

1.6. Поняття про здібності та задатки. Структура здібностей.

1.7. Види здібностей.

1.8. Індивідуальні відмінності у здібностях людей: обдарованість, талант, геніальність.

2. Тестові завдання:

2.1 Гіппократ вважав, що темперамент людини зумовлений наявністю в організмі людини таких «соків»:

а) «гаряча» кров; б) «чорна» жовч; в) недостатній слиз; г) їдка жовч; д) надлишковий слиз.

2.2. І.П.Павлов вважав, що темпераменти зумовлені співвідношенням таким типологічних ознак нервових процесів:

а) рухливості; б) мінливості; в) сили; г) зрівноваженості; д) важливості.

2.3. Сангвінік має такі ознаки нервової системи:

а) силу; б) інертність; в) рухливість; г) нестримність; д) зрівноваженість.

2.4. Флегматик наділений такими переважними стереотипами поведінки:

а) вміння тримати себе в руках; б) повільність у винесенні рішень; в) швидка перебудова звичок; г) часта зміна вподобань; д) натхненність у роботі.

2.5. Слабкий тип темпераменту (меланхолік) має такі основні риси:

а) легко підкоряється чужій волі; б) уникає товариства; в) вміє наполягати на своєму; г) нерішучій; д) боїться відповідальності.

2.6. Сильний тип темпераменту (холерик) має такі ознаки нервової системи:

а) силу; б) рухливість; в) неврівноваженість; г) інертність; д) важливість.

2.7. Г.Айзенк усіх індивідів поділяв на:

а) екстравертів; б) інтернатів; в) інтровертів; г) екстернатів; д) невротиків.

2.8. За типологією Кречмера, люди мають таку конституцію (статуру):

а) астенічну; б) пікнічну; в) симетричну; г) атлетичну; д) респектабельну.

2.9. До складної системи характеру входять:

а) інтелект; б) зріст; в) темперамент; г) воля; д) мораль.

2.10. Педантичний тип акцентуації характеризується:

а) надійністю; б) акуратністю; в) полохливістю; г) конфліктністю; д) занудством.

2.11.Демонстративний тип особистості відрізняється:

а) егоїстичністю; б) пасивністю; в) сором’язливістю; г) авантюризмом; д) прагненням бути в центрі уваги.

2.12. Збудливий тип акцентуації характеризується:

а) жорстокістю; б) формалізмом; в) некерованістю; г) нетерпимістю;

д) сумнівами у винесені рішень.

2.13. Гіпертимний тип акцентуйованих особистостей відрізняє:

а) небагатослівність; б) енергійність; в) песимізм; г) надмірна контактність; д) невміння зосередитись.

2.14. Тривожний тип акцентуації характеризує:

А) невпевненість; б) підвищена збудливість; в) сором’язливість; г) занижена самооцінка; д) почуття власної неповноцінності.

2.15. Циклотимічний тип акцентуації характеризується:

а) періодична зміна настрою; б) пригніченість; в) підвищена балакучість;

д) сповільненість реакцій і мислення.

2.16. Дистимічний тип акцентуйованих особистостей характеризує:

а) низький рівень контактності; б) схильність до песимізму; в) небагатослівність; г) сумлінність; д) пасивність.

2.17. Екзальтований тип акцентуації характеризує:

а) уникнення самотніх роздумів; б) комунікабельність; в) схильність до непродуманих вчинків; г) егоїстичність; д) тривожність.

2.18. Емотивний тип акцентуації характеризує:

а) легкість піддаватися впливу інших; б) не схильність до лідерства; в) м’яко сердечність; г) плаксивість; д) байдужість до свого майбутнього.

2.19. Застряглий тип акцентуації відрізняється:

а) підвищеною роздратованістю; б) завищеним честолюбством; в) хворобливою образливістю; г) стійкістю негативних афектів; д) акуратністю.

2.20. Співставити поняття:

1) обдарованість; 2) талант; 3) геніальність

та їх визначення:

а) найвищий ступінь розвитку здібностей, що виявляється у творчій діяльності, результати якої мають історичне значення;

б) поєднання високо розвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створювати такі продукти діяльності, що виділяються своєю новизною, мають високу суспільну значущість;

в) високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень.

2.21. Співставити поняття:

1) здібності; 2) задатки; 3) інтерес

та їх визначення:

а) індивідуально психологічні особливості, що виявляються в діяльності, є умовами її успішного виконання;

б) природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, що є природною основою для розвитку здібностей людини;

в) змістова спрямованість особистості на діяльність.

3. Дискусійні питання.

1. Чи можна за бажанням змінити темперамент?

2. Чи може темперамент людини зазнавати істотних змін упродовж життя?

3. Чи можна зробити висновок про темперамент особистості за яскравими, але епізодичними проявами її поведінки? В яких життєвих ситуаціях темперамент розкривається найповніше

4. Яку роль у діяльності фахівця в системі суб’єкт - суб’єктних стосунків відіграє знання темпераменту людини?

5. Уявіть, що Ви керівник фірми і набираєте працівників. Осіб якого типу темпераменту ви б хотіли бачити на посадах секретаря, референта, водія транспорту, агента з реклами, агента зі зв’язків з громадськістю, бухгалтера, охоронця? Поясніть чому.

6. Які відмінності між темпераментом і характером людини? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.

7. Чим пояснити, що найповніше характер людини виявляється в складних, критичних ситуаціях?

8. Життя має багато прецедентів, коли люди, що мали добрі задатки до розвитку певних здібностей, не реалізували їх. Які причини найчастіше постають як перешкоди на шляху їх розвитку?

9. Що дає змогу людині з гіршими здібностями до певної діяльності виконувати її краще, ніж людині з кращими здібностями?

10. Прочитайте притчу і поясніть, якими повинні бути умови, щоб людина могла розвинути свої задатки і перетворити їх на здібності: «Дуже допитливий чоловік хотів з’ясувати, хто був найвидатнішим полководцем усіх часів і народів. Йому сказали, що найкращий уже помер і піднісся на небо. Біля райських воріт чоловік звернувся до апостола Петра з проханням допомогти в пошуках. Апостол вказав на душу, яка стояла неподалік.

- Вибачте, цього чоловіка я, знав у земному житті. Він був шевцем.

- Правильно. Але якби він став полководцем, то без сумніву, перевершив би всіх».

4. Діагностичні методики.

Завдання 1.Дослідження типу темпераменту за формулою О.Бєлова.

Мета: дослідити тип темпераменту.

Інструкція досліджуваному: позначте знаком «+» ті якості темпераменту, які для Вас звичні, повсякденні.

Якщо Ви:

1)непосидючі; 2) невитримані, полохливі; 3) нетерплячі; 4) різкі та прямолінійні у відносинах з людьми; 5) рішучі та ініціативні; 6) уперті; 7) винахідливі у дискусіях; 8) працюєте поривчасто; 9) схильні до ризику; 10) незлопам’ятні; 11) володіє мовою з інтонацією; 12) неврівноважені; 13) агресивні; 14) нетерплячі до недоліків; 15) володієте виразною мімікою; 16) здатні швидко діяти; 17) постійно прагнете до нового; 18) володієте різкими поривчастими рухами; 19) наполегливі на шляху до досягнення мети; 20) схильні до різких змін настрою то Ви холерик.

Якщо Ви:

1) веселі та життєрадісні; 2) енергійні; 3) часто не доводите розпочату справу до кінця; 4) здатні швидко схоплювати нове; 5) схильні переоцінювати себе; 6) нестійкі в інтересах та нахилах; 7) легко переживаєте невдачі та неприємності; 8) легко пристосовуєтесь до різних обставин; 9) з захопленням беретеся за нову справу; 10) можете швидко охолонути, якщо справа перестає Вас цікавити; 11) швидко включаєтесь у нову роботу та швидко переключаєтесь з однієї роботи на іншу; 12) не схильні до одноманітної кропіткої роботи; 13) комунікативні, не почуваєте скутості із новими для Вас людьми; 14) працездатні та витримані; 15) володієте гучною, швидкою мовою з виразними жестами та мімікою; 16) зберігаєте самовладання у несподіваній складній обстановці; 17) володієте завжди бадьорим настроєм; 18) швидко засинаєте та пробуджуєтеся; 19) часто не зібрані, проявляєте поспіх у рішеннях; 20) схильні іноді пливти по поверхні, відволікаєтесь то Ви сангвінік.

Якщо Ви:

1)спокійні; 2) послідовні у справах; 3) обережні та розсудливі; 4) вмієте чекати; 5) мовчазні; 6) володієте спокійною мовою, без виразних емоцій, міміки та жестів; 7) терплячі та стримані; 8) доводите розпочату справу до кінця; 9) не витрачаєте попусту сил; 10) дотримуєтесь системи в роботі; 11) легко стримуєте пориви; 12) малосприйнятливі до схвалення та осуду; 13) незлобливі; 14) постійні у своїх відношеннях та інтересах; 15) повільно включаєтеся у роботу та повільно переключаєтесь з однієї справи на іншу; 16) рівні у відносинах з усіма; 17) любите акуратність та порядок у всьому; 18) дуже важко пристосовуєтесь до нових обставин; 19) володієте витримкою; 20) повільні то Ви флегматик.

Якщо Ви:

1)сором’язливі; 2) губитесь у новій обстановці; 3) важко встановлюєте контакт з незнайомими людьми; 4) не вірити у свої сили; 5) легко переносити самотність; 6) почуваєте розгубленість при невдачах; 7) схильні уходити в себе; 8) володіє тихою мовою; 9) швидко втомлюєтесь; 10) пристосовуєтесь до характеру співрозмовника; 11) вразливі до сльози; 12) дуже сприйнятливі до схвалення та осуду; 13) пред’являєте високі вимоги до себе та до оточуючих; 14) підозрілі; 15) чутливий; 16) дуже образливий; 17) некомунікабельні, не розділяєте ні з ким своїх думок; 18) малоактивні; 19) покірливі; 20) прагнете визивати співчуття та допомогу у оточуючих то Ви меланхолік.

Аналіз результатів.

Якщо кількість позитивних відповідей у кожному блоці якостей темпераменту складає 16-20, це означає, що у Вас яскраво виражені риси даного типу темпераменту. Якщо кількість відповідей 11-15, це означає, що якості даного типу темпераменту притаманні Вам у значній мірі. Якщо позитивних відповідей 6-10 – якості даного типу темпераменту притаманні Вам у зовсім незначній мірі.

А тепер визначимо формулу темпераменту:

Ф(т)= Х (Ах/А×100%) + С (Ас/А×100%) + Ф (Аф/А×100%) + М (Ам/А×100%)

де: Ф(т) – формула темпераменту, Х – холеричний темперамент, С – сангвіністичний темперамент, М – меланхолічний темперамент, Ф – флегматичний темперамент, А – загальна кількість «+» по усім типам, Ах – кількість «+» у холерика, Ас - кількість «+» у сангвініка, Аф – кількість «+» у флегматика, Ам – кількість «+» у меланхоліка.

В кінцевому вигляді формула виглядає таким чином:

Ф(т) = 35%Х + 30% С + 14% Ф + 21% М

Якщо відносний результат позитивних відповідей по будь-якому типу складає 40% і вище, це означає, що даний тип темпераменту є у Вас домінуючим, 30-39% - якості даного типу виражені достатньо яскраво, якщо 20-29%, то якості даного типу виражені середньо, якщо 10-19% - якості даного типу темпераменту виражені у малій мірі.

Завдання 2.Тест «Який у Вас характер?»

Мета: дослідити характер особистості.

Інструкція досліджуваного:«Дайте відповіді «так» чи «ні» на наступні питання; якщо