Тести для самоконтролю. 1. Стан урегульованості суспільних відносин, що ґрунтується на реалізації всіх соціальних норм і принципів

1. Стан урегульованості суспільних відносин, що ґрунтується на реалізації всіх соціальних норм і принципів, – це:

а) загальна культура;

б) дисципліна;

в) правопорядок;

г) громадський порядок.

2. Що ґрунтується на праві стан упорядкованості і організованості суспільного життя, що склався в результаті здійснення режиму законності, має назву:

а) правопорядок;

б) режим законності;

в) суспільний порядок;

г) світовий правопорядок.

3. Режим суспільно-політичного життя, що ґрунтується на правовому характері його організації і виражається у вимозі точного, чіткого і неухильного дотримання чинних правових актів усіма суб ’ єктами права:

а) правове регулювання;

б) доцільність;

в) правопорядок;

г) законність.

4. Система умов і засобів, що забезпечує процес реалізації законності, – це:

а) загальна культура;

б) гарантії законності;

в) правопорядок;

г) громадський порядок.

5. Система суспільних планетарних відносин, що формуються на основі загальногуманістичних відносин і функціонують відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, – це:

а) правопорядок;

б) режим законності;

в) суспільний порядок;

г) світовий правопорядок.

6. Абсолютний авторитет і верховенство чинного законодавства, що протиставлені довільним розпорядженням влади, – це:

а) законність;

б) правопорядок;

в) правозаконність;

г) суспільний порядок.

7. Основні ідеї, що розкривають зміст законності як стану правомірності суспільних відносин, законоподібності поведінки індивідів, – це:

а) гарантії правопорядку;

б) принципи законності;

в) засоби законності;

г) методи законності.

8. Законність – явище багатоаспектне і може виступати як:

а) принцип;

б) метод;

в) режим;

г) форма.

9. Законність – це:

а) чітке, повне і точне дотримання правових приписів усіма суб’єктами права;

б) система ієрархічних зв’язків між законами, актами Президента, міністерств та відомств;

в) розуміння закону як єдиного джерела права в державі;

г) єдність розуміння законів на всій території їх дії.

10. Правопорядок – це:

а) упорядкованість норм в нормативно-правових актах за предметом та методом правового регулювання;

б) стан упорядкованості суспільних відносин, що складається на основі законності;

в) система заходів органів внутрішніх справ для боротьби зі злочинними проявами;

г) невідворотність відповідальності за правопорушення.

Література:

1. Евдокимова Е.Г., Ромашов Р.А. Правовой режим законности: Теория и история //Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 261-271.

2. Крижанівський А. Ознаки сучасного правопорядку в контексті трансформаційних викликів // Право України. – 2008. - № 6. – С. 47 – 51.

3. Крижанівський А.Ф. Правопорядок як феномен правової реальності // Юридический вестник. – 2004. - №1. – С.69-74.

4. Крисюк Ю. Соціальний і правовий порядок як реалізація ідеї права // Право України. – 2004. – №8. – С.25-29.

5. Крисюк Ю. Соціальний та правовий порядок і стабільність суспільства: взаємозв‘язки і взаємообумовленість // Право України. – 2007. - №. 7. – С. 30 – 34.

6. Сауляк О.П. Правопорядок в коллективистских и индивидуалистических обществах: сущность, основные характеристики, поиск новой модели// Гос. и право. – 2006. – №4. – С.94-101.

7. Сорокин П. Преступление и кара, подвиг и награда: Социологический этюд об основных формах общественного поведения и морали. - СПб.:Изд-во Русск.Христианс.гуманитарного института, 1999. - 448 с.

8. Спаський А. Категорія «правовий режим»: підходи до інтерпретації // Право України. – 2008. - № 4. – С. 27 – 31.

9. Тарадонов С.В. Правовой порядок и пути его укрепления. Параметры внутригосударственного и международно-правового совершенствования // Государство и право. –2006. – №5. – С.75-84.

10. Чорноус Ю. Міжнародно-правова допомога у розслідуванні злочинів: сучасний стан та перспективи розвитку // Право України. – 2007. - №. 6. – С.141 – 146.