Тести для самоконтролю. 1. Соціально значима поведінка особи (дія чи бездіяльність) свідомовольового характеру, що врегульована нормами права і спричиняє юридичні наслідки

1. Соціально значима поведінка особи (дія чи бездіяльність) свідомовольового характеру, що врегульована нормами права і спричиняє юридичні наслідки, – це:

а) правомірна поведінка;

б) правова поведінка;

в) противоправна поведінка;

г) правопорушення.

2. Суспільно корисна правова поведінка суб’єкта права (дія чи бездіяльність), що відповідає приписам юридичних норм і охороняється державою, – це:

а) правомірна поведінка;

б) правова поведінка;

в) противоправна поведінка;

г) проступок.

3. Мотивами правомірної поведінки можуть бути:

а) переконаність у справедливості і корисності приписів правових норм;

б) відповідальність перед суспільством і державою за вчинки;

в) егоїстичний власний інтерес;

г) прагнення робити як усі та страх відповідальності;

д) усе зазначене.

4. Вид правомірної поведінки, мотивом якої є наслідування своєму оточенню:

а) маргінальна;

б) звична;

в) конформістська;

г) свідомо активна.

5. Вид правомірної поведінки, мотивом якої є побоювання перед покаранням:

а) маргінальна;

б) свідомо активна;

в) конформістська;

г) звична.

6. Спеціальний суб’єкт правопорушення – це:

а) фізична особа;

б) держава;

в) посадова особа;

г) юридична особа.

7. Юридична особа не може бути суб’єктом:

а) кримінального правопорушення;

б) цивільного правопорушення;

в) адміністративного правопорушення.

8. Психічне ставлення правопорушника до вчинюваного ним протиправного діяння, коли він не усвідомлює можливості настання суспільно шкідливих наслідків свого діяння, хоча може й повинен їх передбачити, – це:

а) протиправна недбалість;

б) протиправна самовпевненість;

в) непрямий умисел;

г) прямий умисел.

Література:

1. Банчук О. Обговорення доцільності запровадження інституту кримінальних проступків у правову систему // Право України. – 2007. - №.7. – С. 140 – 143.

2. Вдовина Т.В. Понятие и виды социально-негативного поведения // Lex Russica. Научные труды Московской государственной юридической академии. – 2005. - №1. – С.164-176.

3. Вереша Р. Основні підходи щодо визначення поняття мотиву поведінки // Право України. – 2007. - № 4. – С. 33 – 38.

4. Зарубаева Е.Ю. Правомерное поведение: подходы к определению дефиниции, социальная значимость и типология // Сибирский Юридический Вестник. - 2005. - № 1. (знаходиться на сайті www.law.edu.ru)

5. Коліушко І., Банчук О. Поняття адміністративної відповідальності та адміністративного правопорушення в сучасному українському праві // Право України. – 2008. - № 4. – С..31 – 37.

6. Колпаков В. Административный проступок в истории права //Закон и жизнь. - 2004. - № 5. - С. 6-10.

7. Константинов П.Ю., Соловьева А.К., Стуканов А.П. Взаимосвязь административных правонарушений и преступлений: проблемы теории и практики //Правоведение. - 2005. - № 3. - С. 58-74.

8. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. - М.: Юрид.лит., 1978. - 191 с.

9. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности. – К.: Наукова думка, 1985. – 175 с.

10. Поцелуев Е.Л. Виды правонарушений в современной учебной литературе по теории права: Критический анализ //Правоведение. - 2004. - № 5. - С. 244-257.

11. Пьянов Н. А.Правовое поведение: понятие и виды // Сибирский Юридический Вестник. - 2004. - № 4. (знаходиться на сайті www.law.edu.ru)

12. Самбор М. Щодо класифікації інтересу в праві // Право України. – 2007. - №. 7. – С. 21 – 26.

13. Тимошенко В. Примус як мотив поведінки// Право України. – 2007. - №. 6. – С. 104 – 107.