Корпоративне управління

191

Засадами ж державного управління є будування його на принципах влади і підпорядкування, обов'язкового й імператив­ного регулювання. При здійсненні такого управління складають­ся адміністративно-правові відносини.

Відмінність між державним і корпоративним управлінням полягає в тому, що центром першого є держава зі своїми публіч­ними функціями та інтересами, якими й обумовлюються адміні­стративно-владні відносини. Центром другого є приватні особи, які реалізують свої права і задовольняють свої інтереси в доб­ровільному порядку шляхом набуття корпоративних прав (при­дбання акцій) і здійснення прав з управління через участь у ро­боті загальних зборів учасників (акціонерів), формування інших органів корпорацій, здійснення контролю, тощо.

У цивільному праві достатньо широко використовується тер­мін «управління»¹, якому, однак, не надається визначення. Кор­поративне управління являє собою цивілістичну правову кате­горію. Зауважують, що приватне право відносить управління акціонерними товариствами до питань правосуб'єктності юри­дичних осіб або до реалізації правомочностей власника.

І Іерше бачення пов'язано з тим, що корпоративне управління має справу насамперед з організацією діяльності органів корпо­рацій, а друге — що стосовно права власності не можна обмежу­ватися лише тріадою правомочностей (з володіння, користування та розпоряджання) і діями тільки самого власника щодо майна. Тим більш, коли це майно значне за обсягом і складне за приро­дою свого походження. Тому, якщо власником є юридична осо­ба, то насамперед важливо організувати процес використання та розпорядження її майном через утворення відповідних кор­поративних органів. Відтак, поширеним є бачення про корпора­тивне управління як діяльність з визначення порядку викорис­тання майна корпорації і фактичного його використання.

Недаремно корпоративне управління часто пов'язують з управлінням капіталом, адже воно необхідно там, де функціо­нує великий капітал, власники якого здійснюють свої правомоч­ності через управління ним. Саме тому про корпоративне управ­ління йдеться насамперед стосовно акціонерних товариств, які являють собою «союз капіталу», концентрацію капіталу через

випуск акцій, продаж яких дозволяє залучити значний капітал. Особи, які придбали акції (акціонери), не відстороняються від цього капіталу, а так чи інакше залучаються до управління ним через участь у загальних зборах. Останні, своєю чергою, форму­ють інші органи корпорації, і таким чином утворюється ланцюг взаємопов'язаних відносин, які й іменуються корпоративним управлінням.

Майнові права корпорації безпосередньо залежні від управ­ління, оскільки її капітал перебуває в руках уповноважених органів, які укладають правочини з розпоряджання ним, вико­ристовують його у виробництві тощо. Від управління також за­лежать майнові права учасників (акціонерів), тому що тільки вони можуть прийняти рішення про виникнення у них права на дивіденди, їх розмір і порядок виплати.

Отже, управління відображає організацію зв'язків між від­окремленими суб'єктами, які мають відношення до права влас­ності корпорації через наявність у них корпоративних прав (ак­цій) і здійснення ними прав з управління.

І якщо під корпоративним управлінням розуміти механізми або систему взаємодії учасників і способи, за допомогою яких вони представляють свої інтереси¹, то і в цьому разі на перший план висувається зв'язок корпоративного управління з майном, а отже — у цьому полягає його майновий характер. За корпора­тивним управлінням стоїть майно, задля якого учасники і ство­рюють усю цю систему.

Таким чином, майже неспростовним є те, що корпоративне управління, його побудова та функціонування суцільно підко­рені інтересам капіталу. Таке бачення не зазнає змін через те, що рішення загальних зборів не завжди стосуються майна кор­порації, оскільки навіть якщо загальні збори вирішують питан­ня немайнового порядку (зокрема, формування інших органів корпорації), укладення договору з реєстратором тощо, то врешті-решт усі ці питання покликані налагодити роботу корпорації для належного рівня використання капіталу, а не безвідносно до цього.

Із викладеного випливає, що корпоративне управління існує в кожній корпорації, створеній власниками первісного капіталу,

¹ Наприклад, управління спадщиною, управління майном особи, визна­ною безвісно відсутньою, або малолітньої особи тощо.

¹ Управление и корпоративный корнтроль в акционерном обществе: практ. пособ. / под ред. В. П. Губина. — М.: Юрист, 1999. — С. 17.