роті1. «Спокій» для пасивного капіталу розуміється щодо ролі акціонерів у його подальшій долі. Через означені тенденції капіталу в AT і вважається, що особистий елемент у ньому приховано в тіні значення капіталу.
Саме звідси постає необхідність запровадження поняття управління стосовно як самої юридичної особи, так і капіталу, що переданий їй акціонерами в оплату акцій. Складається ситуація, коли і акціонери, і AT діють через одні й ті самі органи, оскільки акціонери їх і формують. При цьому ними не здійснюються класичні правомочності з володіння, користування і розпорядження капіталом, а з його управління. Існування правомочності управління випливає з самої сутності права власності як найширшого із відомих прав і того постулату, який дійшов до нас з давньоримських часів, стосовно того, що власник може робити із своїми об'єктами все, що завгодно (у встановлених законодавством межах). І якщо власник вважає за неможливе обмежитися наявними правомочностями, він може здійснювати й будь-які інші, аби це не суперечило сутності цього права і не порушувало б установлених заборон.
Функція управління полягає у тому, що, по-перше, її можливо визначити як виявлення колективної волі акціонерів, котрі виступають як власники «капітал-власності». Враховуючи вихідне посилання про те, що «воля є приналежність, властивість окремої людини»2, завдання законодавця полягає в тому, щоб сконструювати волю юридичної особи через волю осіб, які становлять його органи. Це непросте завдання ускладнюється ще й тим, щоб застосувати такий підхід, який, з одного боку, не вимагав би одностайності всіх цих осіб, а з другого — не ставив би у залежність волю юридичної особи від волі одного з акціонерів.
По-друге, функція управління необхідна для ефективного використання акціонерного капіталу — управління виробництвом, узгодженості між окремими його структурами, їх взаємозалежності, нормального і своєчасного фінансування тощо.
Отже, право на управління власністю виникає там і тоді, де і коли цього вимагають розміри капіталу. Дрібним капіталом, як
1 Корецкий В. М. Акционерное общество или товарищество с огра
ниченной ответственностью? / В. М. Корецкий // Избранные труды. — К.,
1989. - С. 50.
2 Мейер Д. И. Русское гражданское право / Д. И. Мейер. — М.: Статут,
1997. - Ч. 1. - С. 128.
Правовий режим майна підприємницьких товариств ____________ 237
правило, управляють безпосередньо носії права — приватні платники: фізичні особи, учасники повних та командитних товариств, члени фермерських господарств. Великим капіталом, нехай навіть таким, який створено із дрібного, управляють уповноважені особи. Що більший усуспільнений капітал, то більша потреба в управлінні ним. Саме через управління і можлива реалізація інших повноважень власника — з володіння, користування і розпорядження капіталом. Право управляти власністю стало настільки важливим для корпоративних юридичних осіб, що із зростанням ролі капіталу інші правомочності власника відступають на другий план.
Наведене свідчить про те, що власність в AT є своєрідним феноменом. Вона має істотні особливості, а її розкриття повинне поєднуватися з управлінням, через що акціонери беруть участь у вирішенні принципових питань використання капіталу, який сформовано за рахунок їхніх коштів, вкладених в акції при придбанні останніх.
Отже, в корпоративній власності простежуються тенденції до змін розуміння правового регулювання права власності, оскільки: а) центр ваги в регламентації відносин власності все більше переноситься до сфери формування, управління й експлуатації майна AT; б) законодавче регулювання відносин власності все більше зміщується до рухомих об'єктів, представлених цінними паперами, та корпоративних прав, утілених у них; в) відповідно, набуває змін і зміст права власності, характер иравомочностей власника.
Фактично, модель корпоративної власності полягає в такому: акціонери усуваються від прав на безпосередній (продуктивний) капітал, але зберігають за собою контроль за ним. Корпоративне управління, з яким безпосередньо пов'язана корпоративна власність, забезпечує ефективність використання корпоративного капіталу через здійснення акціонерами своїх прав і діяльність виконавчого органу. Отже, ще один наголос, який зазвичай робиться при характеристиці корпоративної власності, це наявність в акціонерів контролю за діяльністю AT, який покликаний послабити ризик втрати їх коштів, інвестованих в акції і тим самим переданих в оперативно-господарське управління менеджерам компанії.
Однак насправді це не зовсім так. Акціонери стали лише постачальниками капіталу, а реальний контроль за ним зосередже-