Впровадження світового досвіду митно-тарифного регулювання в Україні

Отже, для країн, які не є визначальними гравцями на світових ринках, особливо на етапі стрімкого зростання економіки (Китай та країни-нові члени ЄС) ефективною є політика поміркованого протекціонізму, що в подальшому, зі зростанням споживчого та виробничого попиту на імпортні товари потребує поступового зниження тарифів.

Високі тарифні ставки в даному випадку слід впроваджувати тільки на дорогі товари, а високі ставки мита на товари масового споживання, аналогів яким немає в Україні, зрештою стають тягарем для споживача, і більшість країн із ринковою економікою не стримують, а навіть заохочують даний вид імпорту. Паралельно слід також впроваджувати ефективну систему аналізу ризиків та не допускати декларування товарів не за своїм кодом.

Дана політика передбачає надання пільгових митних тарифів переважно для країн-постачальників сировини та товарів мінімальної технологічної обробки. При цьому митно-тарифна політика повинна стати, насамперед, інструментом регулювання внутрішнього ринку, а не наповнення державного бюджету і має відповідати економічним інтересам держави, а не окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Особливий захист, окрім молодих та важливих для забезпечення національної безпеки галузей, як засвідчує світова практика, слід надавати сільському господарству. Так, в Японії середньоарифметична ставка мита на сільськогосподарські товари складає 7,3%; Китаї - 16,2%; ЄС - 5,9% і, як правило, є значно вищою за загальну середньоарифметичну ставку.

Як засвідчує практика країн-членів Європейського Союзу, за допомогою лише тарифного регулювання не можливо забезпечити захист національного товаровиробника, ефективним є його поєднання з антидемпінговими розслідуваннями, нетарифними методами регулювання та субсидіями національним товаровиробникам.

В роботі нами було розглянуто економіку країн, близьких до України, та країн-лідерів світової торгівлі, які дотримуються політики низьких тарифів і захищають тільки окремі галузі економіки. Слід зауважити, що багато країн у світі мають значно вищий рівень митного оподаткування. Так, в Аргентині середньозважена ставка мита складає 30,9%; в Бразилії - 27%; в Індії - 32,4%, в Мексиці - 33,7%; в Таїланді - 28%, в Туреччині - 22,3% [1], проте політика жорсткого протекціонізму, як засвідчує світова практика, не є ефективною і майже завжди призводить до зростання контрабанди.

За свою коротку історію українська митна політика вже пройшла етапи стрімкої лібералізації імпорту на початку 90-х років XX ст. та протекціонізму у середині 90-х років XX ст., який зрештою призвів до значного зростання митних порушень, але забезпечив позитивне сальдо торговельного балансу та був одним із чинників загального зростання економіки. 2005-й р. можна вважати початком нової лібералізації імпорту, тарифні ставки було знижено майже на 30% товарних позицій, що на тлі збільшення реальних доходів населення призвело до значного зростання імпорту. В подальшому, зі вступом до СОТ, митно-тарифна політика України буде значною мірою формуватися під впливом цієї організації.

Дослідивши в даній роботі особливості митної політики держави ми можемо зробити наступні висновки та узагальнення.

Отже, митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері.

Засоби державного впливу на зовнішньоекономічні відносини застосовуються щодо правових відносин, що виникають при переміщенні товарів, інших предметів та транспортних засобів через митний кордон України. Такий спосіб реалізації митної політики засновано на критерії територіальної юрисдикції, до складу якої входять права держави обкладати податками будь–яку особу чи підприємство, що знаходяться на його території та вимагати від них виконання вимог правових норм цієї держави (правомірної поведінки).

Митна політика визначає роль митних органів конкретної держави в міжнародному співробітництві щодо вирішення деяких глобальних завдань, які постають перед світовим співтовариством. Серед таких проблем треба відзначити підтримання міжнародної безпеки, а саме контроль та боротьбу з незаконним переміщенням зброї, радіоактивних та токсичних речовин та так званих "критичних технологій", підтримання міжнародних економічних санкцій, підтримання екологічної безпеки та боротьбу з міжнародною злочинністю, в першу чергу з контрабандою наркотичних засобів У формуванні митної політики виражаються інтереси держави та суспільства в цілому (національні інтереси) та інтереси окремих фізичних та юридичних осіб.

Наразі вітчизняне митне законодавство та практика його застосування зазнають важливих змін.1 січня 2004 року чинності набув новий Митний кодекс України. Цього ж року набула чинності ціла низка підзаконних актів у сфері митного регулювання. В цілому можна стверджувати, що прийняття нового Митного кодексу зі змінами внесеними Законами України № 291-IV від 28 листопада 2002 року та № 3488-IV від 24 грудня 2002 року, було визначним кроком у вірному напрямку.

Новий Митний кодекс пов’язаний із застосуванням норм цілого комплексу законодавчих і нормативних актів та міжнародних угод.

Питання митно-тарифного регулювання є одними з основних у розвитку зовнішньоекономічних відносин. Отже, особливої уваги необхідно приділяти вирішенню проблем вдосконалення системи митно-тарифного регулювання в Україні.

Митна політика України розвивалася в напрямі паралельного розвитку всіх сторін системи митно-тарифного регулювання у відповідності з передовими, загальновизнаними нормами і правилами міжнародної практики. Вона включала одночасне вирішення проблем заповнення теоретичного вакууму, розбудови митної інфраструктури і активну участь у опрацюванні митних режимів, що мають забезпечувати мінімізацію митних процедур та ефективність митного контролю.

На нашу думку, на сучасному етапі найбільш прийнятним для України є використання досвіду країн центральної та східної Європи, які нещодавно приєдналися до ЄС. Він передбачає дотримання низьких тарифних ставок на переважну більшість товарних позицій, особливо на товари з низьким ступенем обробки. Особливий захист потрібно приділяти продукції сільського господарства та окремим галузям машинобудування. Паралельно слід впроваджувати ефективну систему аналізу ризиків для запобігання митним правопорушенням. Корисним також стало б скорочення товарної номенклатури за прикладом Японії, Китаю чи США, що зробило б її більш прозорою і, як наслідок, зменшило зловживання з декларування товарів не за своїм кодом.

Тема 6. Митна політика як фактор економічної безпеки України

1.Співробітництво України з Всесвітньою митною організацією (ВМО).

2.Рада митного співробітництва.

3.Генеральна угода з тарифів та торгівлі.

4.Контрольно-пропускна, фінансово-економічна та логістична функція митної діяльності України.

Література до вивчення теми.

1. Гребельник О.П. Економічна безпека України: митні методи та заходи її забезпечення // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. Наук. р.. – К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. – Вип.26. – С.473-478.

2. Пахомов С.І. Деякі проблемні питання застосування митного законодавства України // Митна справа.– 2002. – №3. – С.47-50

3. Пашко П.В., Пісной П.Я. Митна політика та митна безпека України // Фінанси України (кр.). – 2006. - № 1. – C.74-86

4. Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 14.07.2005 року № 04-5/218 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства України з питань митної справи» // www.rada.gov.ua.

5. https://www.wcoomd.org

Всесвітня митна організація (ВMО) World Customs Organization.

ВМО є міжурядовою міжнародною організацією зі штаб-квартирою в Брюселі, Бельгії. Членами ВМО є митні адміністрації майже всіх країн світу (174 митні служби). Генеральный секретар: Куніо Мікурія (Японія, з січня 2009p.) Офіційні мови: англійська, французька.

Робота ВМО зконцентрована у сфері розробки міжнародних інструментів, конвенцій з питань класифікації товарів, митної вартості, правил походження товарів, митних сборів, безпеки ланцюгу постачання товарів, спрощення процедур міжнародної торгівлі, боротьби з правопорушеннями в митній сфері та незаконним переміщенням контрафактної продукції (захист прав інтелектуальної власності), а також боротьби з корупцією. ВМО приділяє особливу увагу програмам інституціонального розвитку, метою яких є надання підтримки при проведенні реформ та модернізації митних служб. ВМО розробила Гармонізовану систему опису та кодування товарів (ГС), а також адмініструє дві Угоди Світової організації торгівлі (СОТ): Угода про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (митна вартість) та Угода про правила визначення країни походження товарів.

У 1947 році згідно з запитом Генеральної угоди з тарифів і торговлі (ГАТТ) була створена робоча група із митних питань за участю тринадцяти країн. В 1950 році робота цієї групи привела до підписання в Брюселі Конвенції, згідно з якою було створено Раду митного співробітництва (РМС). 26 січня 1953 року відбулась інагураційна церемонія за участю 17 членів-засновників Ради. В 1994 році РМС було перейменовано у Всесвітню митну організацію. За всю історію існування організації її членами стали більше 177 митних служб світу, які контролюють майже 98% міжнародної торгівлі.

ВМО є міжнародно визнаним у світі центром митної експертизи та відіграє лідируючу роль в обговоренні, розвитку та вдосконалюванні техніки митної справи та митного законодавства. Діяльність організації формується виходячи з запитів її членів. Інструменти та передовий досвід ВМО визнані в якості основи для роботи сучасних митних служб.

Головною метою ВМО є підвищення ефективності роботи митних служб країн-членів організації за допомогою заходів, що сприяють їх національному розвитку: зміцнення національної безпеки, збільшення надходження податків та ведення статистики зовнішньої торгівлі. Для досягнення своїх цілей ВМО розробила ряд наступних інструментів:

1) Міжнародна конвенція з гармонізированої системи опису і кодування товарів (ГС) була прийнята в 1983 та вступила в силу в 1988 році. Ця номенклатура використовується в різних цілях в якості основи для розрахунку митних тарифів та ведення міжнародної митної статистики. Система включає в себе біля 5000 товарних позицій, кожна з яких має шестизначний код, наданий згідно з чітко визначеними правилами, з метою досягнення єдиної класифікації товарів. ГС також використовується для розробки торгівельної політики, розгляду правил походження товарів, моніторингу контрольованих товарів, розрахунку податків, тарифів на перевезення, контролю за квотами та цінами, а також для проведення економічних досліджень та аналізу.

2) Міжнародна конвенція зі спрощення та гармонізації митних процедур (оновлена Кіотська конвенція) була прийнята в 1974 і переглянута в 1999 році. Конвенція вступила в силу в 2006 році. Вона включає в себе декілька основних принципів: прозорість та передбачуваність операцій митного контролю; стандартизацію та спрощення митних декларацій та супровідних документів; спрощені процедури для уповноважених операторів; максимальне використання інформаційних технологій; мінімально необхідний митний контроль при дотриманні митних правил; застосування процедур митного контролю, заснованих на аналізі ризиків та аудиту; проведення сумісних операцій за участю інших прикордонних служб; партнерство з приватним сектором. Ковенція також передбачає дійові міри по спрощенню процедур торгівлі та ефективному контролю, а також містить нові обов’язкові вимоги щодо їх застосування. Оновлену Кіотську конвенцію часто помилково приймають за Кіотський протокол до Рамкової Конвенції ООН по зміні клімату.

3) Конвенція про карнет АTA та Конвенція щодо тимчасового ввезення (Стамбульська конвенція). Обидві Конвенції є інструментами ВМО з тимчасового ввезення товарів. Система АТА, яка є частиною обох Конвенцій, дозволяє свободу пересування через кордони та тимчасове ввезення товарів на митну територію, звільняючи від сплати податків та мита. Товари супроводжуються одним документом, відомим, як карнет АТА. Функціонування системи АТА забезпечується за допомогою міжнародних гарантій.

4) Декларація з професійної етики (Декларація Аруша) була прийнята в 1993 та переглянута в 2003 році. Декларація носить необов’язковий характер і представляє собою ряд основних положень для просування принципів професійної етики та боротьби з корупцією в митній сфері.

5) Система рамкових стандартів із забезпечення безпеки та сприяння глобальній торгівлі (SAFE) була прийнята в 2003 році. Цей юридично необов’язковий документ містить в собі стандарти із забезпечення безпеки ланцюга постачань та спрощення процедур міжнародної торгівлі, дозволяє реалізовувати інтегроване управління ланцюгом постачань для всіх видів транспорту, сприяє розвитку зв’язків між митними службами з метою виявлення ризикових товарів, а також сприяє співпраці митних органів та ділових кіл за допомогою введення концепції уповноваженого економічного оператора.