Методичні рекомендації до вивчення Розділу 1.5-1.6

При вивченні Розділу 1.5-1.6. важливо чітко усвідомлювати композиційну побудову сценарію культурно-дозвіллєвих програм.

Вивчаючи пункт 1, зупинитися на композиції сценарію художнього твору.

Вивчаючи пункт 2, розкрийте питання: «Які основні закони композиції культурно-дозвіллєвих програм?».

Вивчаючи пункт 3, визначте структуру композиційної побудови сценарію.

Для цього зверніться до наступної літератури:

1. Марков О. И. Методика создания сценария клубного театрализованного представления. – Барнаул, 1985.

2. Рисунок, живопись. Композиция: Хрестоматия для студентов худож.-граф. фак. пединститутов / Сост. Н. Н. Ростовцев и др. – М.: Просвещение, 1989.

3. Чечетин А. И. Искусство театрализованных представлений. – М.: Сов. Россия. 1988.

4. Шорохов Е. В. Композиция: Учеб. для студентов худож.-граф. фак. педагогических, институтов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1986.

Навчальний матеріал:

1. Прочитайте текст та визначте композицію сценарію художнього твору, зробіть конспект.

Вдосконалення культурно-дозвіллєвої діяльності багато в чому залежить від уміння і здібностей сценаристів розробляти і реалізовувати сценарії різних культурно-дозвіллєвих програм. Створення сценарію – це складний, багатоступінчатий, творчий процес, що включає періоди накопичення інформаційно-змістовного матеріалу, формування задуму, написання драматургічного твору. Авторові сценарію необхідно так з'єднати всі його компоненти, щоб у результаті вийшов цілісний драматургічний твір. Культурно-дозвіллєва програма, організована і проведена за сценарієм, справляє враження ясного і завершеного цілого. Кожна культурно-дозвіллєва програма містить в собі елемент конструкції, побудови, обумовлюючи тим самим композиційну організацію сценарного матеріалу.

Композиція – (з'єднання, розташування, складання) – побудова художнього твору. Вона є основною організуючою і конструюючою силою будь-якого художнього твору, це закон, спосіб з'єднання звукових і текстових частин, скажімо, в літературному і музичному творах, засіб виразу зв'язків між елементами даного твору. Композиція є найістотнішою частиною творчого процесу.

Драматургічна основа культурно-дозвіллєвої програми створюється такими емоційно-виразними засобами, як живе слово, музика, кіно, поезія, пантоміма, хореографія і ін. Завдання композиційної побудови сценарію полягає в тому, щоб з'єднати всі ці елементи в єдине ціле, додати майбутній програмі логічність, стрункість, цілісність. Від того, наскільки дані елементи гармонуватимуть між собою, взаємодіятимуть в сюжетній конструкції, підпорядковуватимуться і доповнюватимуть один одного, залежить емоційне і естетичне сприйняття її глядацькою аудиторією.

В процесі роботи над драматургією культурно-дозвіллєвої програми сценарист стикається з різними видами творчої діяльності, які можуть бути успішно їм реалізовані лише в тому випадку, якщо він спирається на міцний фундамент знань закономірностей творчого процесу. Для цього, в першу чергу, необхідне знання теоретичних основ таких творчих явищ як суть, структура, особливості художнього мислення і художнього смаку, форми, засоби, методи їх формування, законів композиційної побудови драматургічного твору – функціональне розміщення в ньому експозиції, зав'язки, основного розвитку дії, кульмінації, розв'язки і закінчення.

2. Прочитайте та законспектуйте закони композиції культурно-дозвіллєвих програм

Композиція має свої закони – цілісність, взаємозв'язок і підпорядкованість частин цілому, контрастність, підлеглість понадзасобів художнього твору сценарному задуму, єдність змісту і форми, відповідність, типізація і узагальнення і ін., які відображають ті багатобічні зв'язки, які необхідно з'єднати в процесі творчої роботи над драматургією культурно-дозвіллєвої програми.

Охарактеризуємо основні з них.

Закони цілісності, взаємозв'язку і підпорядкованості частин цілому.

Специфічна особливість драматургії культурно-дозвіллєвої програми, що виражається у поепізодній побудові сценарію, обумовлена не примхою сценариста, а об'єктивною необхідністю найповніше та багатоаспектно розкрити тему та ідею, включаючи різні сторони вибраної для художнього втілення проблеми або явища.

Епізод в сценарії, будучи частиною загального цілого, в той же час характеризується такими якостями, як відносна самостійність сюжетної конструкції, система відібраних художніх засобів, що аргументують якусь грань теми і ідеї, наявність події, навколо якої зав'язується драматургічна дія.

Композиційна цілісність в драматургічній конструкції культурно-дозвіллєвої програми не зводиться до простої сумі епізодів, а досягається перш за все за рахунок об'єктивного необхідного їх кількості, що найповніше розкривають авторський задум, а також наступним тематичним зв'язком між ними.

Кожен епізод відносно самостійний як за темою, так і за змістовною спрямованістю, але в загальному контексті сценарію є невід'ємною частиною цілого.

Слід враховувати, що композиційна цілісність культурно-дозвіллєвої програми досягається не тільки логічною побудовою даних епізодів, а, в першу чергу, системою зв'язків, що виникає в сюжетній конструкції сценарію, яка складається з взаємодії документального і художнього матеріалу, виправданості і узгодженості внутрішніх засобів виразу змісту, прийомів і способів його сценічної реалізації.

У композиційній побудові сценарію культурно-дозвіллєвої програми значну роль грають сюжет і сюжетний хід, які, у свою чергу, завжди для сценариста є творчим відкриттям. Саме знайдений сюжетний хід – художній прийом – робить драматургічний твір неповторним і оригінальним по композиційній побудові.

Закон контрастності в сценарії витікає з суті діалектичного закону єдності і боротьби протилежностей і є найважливішою творчою опорою у відборі і композиційній побудові сценарного матеріалу. У основі композиційної побудови матеріалу по контрасту лежить прагнення сценариста показати факти, явища, процеси навколишньої дійсності в суперечності, в конфліктному відношенні один до одного. Це забезпечує наявність конфлікту в сценарії, дозволяє активізувати мислення глядацької аудиторії, додати культурно-дозвіллєвій програмі яскраво вираженого художньо-публіцистичного характеру.

Використання контрастів грає велику роль в емоційному сприйнятті змісту культурно-дозвіллєвої програми. Переконаність особи в правоті тих або інших ідей не може не формуватися без опори на її відчуття. Відомо, що емоції людини діляться на позитивних і негативних. Формування відчуттів відбувається не тільки в процесі позитивних переживань, але також і через негативні емоції і переживання. І часто позитивне відчуття народжується в "боротьбі" позитивних і негативних емоцій. При сприйнятті змісту культурно-дозвіллєвої програми, побудованої на контрасті, глядач випробовує гамму переживань, забарвлених як позитивними, так і негативними емоціями. Причому ці емоції знаходяться не в статичному стані, а постійно взаємодіють, „борютьсяˮ, і ця „боротьбаˮ емоцій робить вплив на інтелектуальну сферу глядача, в якій утворюється своєрідний конфлікт тим часом, що вже встановлене в свідомості, і тим, що виникає в процесі сприйняття змісту. Зрештою свідомість глядача збагачується, активне сприйняття позитивно впливає на розвиток особи.

Закон підлеглості всіх виразних засобів ідейному задуму культурно-дозвіллєвої програми – одне з найважчих завдань, яке вирішує сценарист при створенні драматургії культурно-дозвіллєвої програми. Це уміння опинитися на рівні свого власного задуму, тобто розробити адекватне своєму задуму зміст даної програми, призначеної для сценічного втілення. Реалізувати задум в змісті – значить, так відібрати сценарний матеріал і так його композиційно збудувати, щоб всі засоби ідейно-емоційної виразності розкрили ідею, авторську позицію.

Важливо підкреслити, що всі ці художні компоненти, залежно від місцерозташування в сценарії культурно-дозвіллєвої програми, можуть нести різне смислове навантаження, свою естетичну спрямованість. Відбираючи для сценарію ті або інші художні фрагменти, важливо визначити їх ідейно-тематичну співвіднесену із загальним сценарно-режисерським задумом майбутньої програми. Найбільш високим творчим успіхом сценариста вважається уміння так з'єднати ідейно-емоційні засоби, які, взаємодіючи між собою, дають можливість добитися втілення ідеї художнього задуму. У цьому суть новизни і оригінальності сценарію тієї або іншої культурно-дозвіллєвої програми.

Рішення такої творчої задачі вимагає від сценариста великих інтелектуальних і емоційних витрат, розвиненого художнього смаку, тонкого відчуття сучасності, глибокого знання творів літератури і мистецтва. Смисловим змістовним стрижнем в цьому творчому процесі виступає художнє мислення сценариста, розвинені творчі якості, такі, як уява і фантазія, уміння в емоційно-образній формі реалізувати свій задум.

Закон відповідності при роботі над драматургією культурно-дозвіллєвої програми базується на необмежених можливостях при пошуку матеріалу. Першим орієнтиром у відборі сценарного матеріалу служить, як правило, подія, якій присвячується та або інша культурно-дозвіллєва програма. Подія, його масштаб і змістовна спрямованість визначають „межіˮ відбору матеріалу. На другому етапі роботи з матеріалом, вивчаючи проблему, сценарист з маси матеріалу відбирає тільки той, який більшою мірою відповідає його творчому задуму.

Цілісність драматургічного твору багато в чому залежить і від кількісного співвідношення матеріалу. Об'єм і характер сценарного матеріалу, його розподіл по епізодах підкоряються завданню якнайповнішої реалізації творчого задуму. І тут в силу вступають такі важливі творчі якості сценариста, як відчуття міри, творча інтуїція. Добиваючись відповідності розташування другорядних і головних частин сценарного матеріалу, синтезуючи ідейно-емоційні засоби, сценарист повинен прагнути до точного і чіткого пропорційного співвідношення структурних елементів композиції – експозиції, зав'язки, основного розвитку дії, кульмінації, розв'язки і закінчення. Така конструкція сценарію дозволяє правильно збудувати сюжет, уникаючи однотипності відбираних відомостей і фактів і одноманітності внутрішніх ритмів драматургічної дії.

Знання законів композиційної побудови драматургічного твору вимагає уміння гнучко використовувати основні прийоми монтажу сценарного матеріалу: послідовний, паралельний, контрастний, асоціативний. При цьому слід пам'ятати, що досягнення цілісності і виразності (а кінцева мета композиційної побудови саме в цьому і полягає) не відбувається тільки з написанням текстовій для літератури частині сценарію. Композиційна завершеність драматургічної форми сценарію остаточно наступає в його реалізації на сцені, де величезну роль грає декоративно-художнє оформлення (просторова композиція), світлове рішення і сценічна пластика, загальна атмосфера культурно-дозвіллєвої програми. Тому якісна драматургічна основа є найважливішим чинником її успішної організації і проведення.

3. Прочитайте та законспектуйте структуру композиційної побудови сценарію.

Отже, розглянувши основні закони композиції в роботі сценариста культурно-дозвіллєвих програм, перейдемо до аналізу структури композиційної побудови сценарію. Діапазон культурно-дозвіллєвих програм достатньо широкий як за змістом, так і за формами. Це ігрові, конкурсно-ігрові, інформаційні, розважальні, художньо-публіцистичні, театралізовані та інші комплексні програми. Кожен вид такої програми має свої специфічні особливості драматургічної організації сценарного матеріалу і, отже, композиційної побудови.

Значне місце в структурі вказаних програм займають театралізовані вистави. Це складна драматургічна форма, наближена до літературно-художнього твору всіма ознаками жорсткої композиційної структури. Класичну структуру такої програми, як наголошувалося, складають наступні елементи: експозиція, зав'язка, основний розвиток дії, кульмінація, розв'язка і закінчення. Кожен названий елемент в структурі композиції має своє певне функціональне призначення. Розглянемо послідовно кожен з даних елементів.

Експозиція – перший структурний елемент композиційної побудови сценарію. Як правило, експозиція розташовується спочатку і служить основою для розвитку подальшої драматургічної дії. Особливість експозиції полягає в тому, що в ній практично відсутня подія. Вона лаконічна, короткочасна, в ній відбивається лише загальний характер теми майбутньої культурно-дозвіллєвої програми. Це може бути знайомство з учасниками театралізованої вистави, або повідомлення ведучого початкових даних про тему майбутньої програми. В деяких випадках експозицію ототожнюють з таким композиційним прийомом, як пролог. Але слід пам'ятати, що експозиція і пролог не ідентичні поняття.

Пролог (передмова) – це композиційний прийом, суть якого полягає в показі або демонстрації ідей автора, його відношення до події, якій присвячена культурно-дозвіллєва програма. Найістотнішою відмінністю є те, що пролог не пов'язаний з основною сюжетною дією, тоді як в експозиції сюжетну дію бере свій початок. Використання даного прийому характерне для театралізованих і особливо урочистих вистав, що дає можливість режисерові-постановникові здійснити барвистий і видовищний початок вистави.

Зав'язка – це найважливіший опорний структурний елемент композиційної побудови сценарію культурно-дозвіллєвої програми. Функціональна цінність даного елементу полягає в тому, що в його основі, в першу чергу, лежить подія, так звана „початковаˮ, яке визначає початок драматургічного конфлікту і знаходить свій розвиток в подальших структурних елементах композиційної побудови сценарію. Саме висхідну подію привертає увага глядацької аудиторії і спонукає її стежити за подальшим сюжетним розвитком дії.

У структурі сюжету зав'язка є визначальним початком розвитку основної дії, і таким чином, зав'язка, її зміст, робить вплив на подальший подієвий ряд в сюжетно-композиційній побудові сценарію.

Пошук сценаристом оригінального сюжетного вирішення зав'язки завжди є драматургічною проблемою. Зав'язка не тільки формально визначає висхідну подію, але і є істотним моментом оригінального драматургічного вирішення сценарію культурно-дозвіллєвої програми. Оригінальне вирішення зав'язки багато в чому визначає подальший хід всієї програми. Недбалий, необдуманий підхід сценариста до вирішення зав'язки, як правило, приводить до сюжетної невизначеності і рихлості композиційної побудови сценарію.

Основний розвиток дії в композиційній побудові є найобширнішою частиною сценарію. Тут фактично укладається весь основний сюжет культурно-дозвіллєвої програми. Саме тут висхідну подію, яка відбулася в зав'язці, в основному розвитку дії, знаходить своє драматургічне просування до кульмінації. Нагадаємо, що сценарій культурно-дозвіллєвої програми будується з блоків і епізодів, які володіють певною сюжетно-тематичною самостійністю, тобто мають свій оригінальний сюжет, внутрішній подієвий ряд, композиційну побудову і свій неповторний драматургічний хід. Кількість блоків і епізодів, що включаються в драматургічну тканину сценарію, визначається творчим задумом сценариста.

Проте тут необхідно засвоїти, що подієвий ряд даних блоків і епізодів підпорядкований основному сюжетному ходу сценарію, його основній крізній драматургічній дії. Загальний сюжетний хід, проходячи червоною ниткою через всі епізоди і блоки, зв'язуючи їх в єдину драматургічну дію, є найголовнішим композиційним прийомом, сприяючим створенню цілісності культурно-дозвіллєвої програми.

В той же час подієвий ряд окремих блоків і епізодів забезпечує той ритм наростання сюжетної дії, яка врешті-решт органічно приводить до кульмінації в сценарії. Чим оригінальніше будуть збудовані блоки і епізоди в сценарії, тим цікавіше буде розвиватися крізна дія культурно-дозвіллєвої програми, її основний сюжет.

Композиційна побудова основної частини сценарію вимагає від сценариста великої майстерності, щоб уникнути небезпеки втрати перебігу сюжету. В зв'язку з цим велике значення мають так звані сюжетні акценти, тобто слова, фрази, сценічні дії, які фіксують увагу глядацької аудиторії на основних сюжетних вузлах і дозволяють їй з неослабним інтересом стежити за ходом програми і адекватно сприймати що все відбувається на сцені.

Кульмінація – вершина розвитку драматургічного конфлікту в сценарії, вища точка емоційного сприйняття глядацької аудиторії. В центрі кульмінації лежить головна подія, завдання якої – у вирішенні всього драматургічного конфлікту в сценарії. Якщо висхідна подія в зав'язці і подієвий ряд в основному розвитку дії логічно між собою зв'язані, то кульмінація витікає природно і стає смисловим і емоційним центром всієї культурно-дозвіллєвої програми.

Розв'язка – як структурний елемент композиційної побудови виконує функцію завершення сюжетної лінії сценарію. Розв'язка ставить останню крапку в розвитку крізної лінії. Важливо пам'ятати, що в розв'язці в обов'язковому порядку слідує завершальна подія, в якій повідомляється результат вирішення драматургічного конфлікту. Отже, подієвий ряд, що узяв свій вихідний початок в зав'язці, пройшовши основний розвиток дії і досягнувши кульмінації, в розв'язці завершує свій драматургічний розвиток.

Фінал – слідує за розв'язкою і означає повне завершення сценічної дії. Фінал служить засобом підведення підсумків всієї драматургічної дії, що відбувалася на сцені.

Особливою формою фіналу є епілог (післямова). У композиційній побудові сценарію він виконує найважливішу апофеозну роль, завдяки чому кожна культурно-дозвіллєва програма, що театралізується, завершується масовою емоційно-видовищною дією.

Розглянуті особливості композиційної побудови сценарію культурно-дозвіллєвих програм з опорою на закономірності її композиції і структури вимагають від студентів глибокого вивчення даної проблеми як в теоретичному так і навчально-методичному плані.

Слід пам'ятати, що організація культурно-дозвіллєвих програм на основі умоглядних сконструйованих сценаріїв без знання законів і закономірностей творчого процесу, без глибокого художнього і документального дослідження не дає позитивних результатів, приводить до втрати довіри глядацької аудиторії, знижує авторитет установи культури.

Питання для самоперевірки:

1. Поняття композиції, її сутність та зміст.

2. Характеристика основних законів композиції.

3. Роль структурних елементів композиції в сценарії культурно-дозвіллєвої програми.