Конституційне право — галузь національного права України 21

України право обрати той або інший строк набрання чинності законом;

3) альтернативні норми допускають різні варіанти поведін­ки учасників відносин залежно від конкретних умов;

IV. За характером основного призначення приписів, що в них містяться:

1) уповноважуючі норми, які визначають права суб'єктів су­спільних відносин діяти в той чи інший спосіб;

2) зобов'язуючі норми, які покладають на суб'єктів обов'яз­ки вчиняти певні дії, передбачені цими нормами, обирати той варіант поведінки, що відповідає їх вимогам;

3) забороняючі норми, які містять заборони на вчинення пе­редбачених у них дій;

V. За територією дії:

1) загальнодержавні норми, що діють на території всієї дер­жави і є загальнообов'язковими для всіх суб'єктів права;

2) місцеві, або локальні, норми, які мають імперативну си­лу на території певного регіону. Такі норми закріплені в актах суб'єктів місцевого самоврядування (територіальних громад, органів і посадових осіб місцевого самоврядування). Особливим різновидом місцевих норм є норми, видані суб'єктами право-творчості Автономної Республіки Крим;

VI. За дією в часі:

1) норми конституційного права, що діють протягом неви-значеного часу, — це більшість норм конституційного права;

2) норми з обмеженим строком дії — це норми, дія яких об­межується певними хронологічними межами або нехронологіч-ними умовами;

VII. За сферою застосування:

1) загальні норми, тобто ті, дія яких поширюється на всі від­носини, що регулюються конституційним правом (це норми-принципи);

2) спеціальні норми, що регулюють обмежене коло суспіль­них відносин, пов'язаних з певною сферою суспільного життя або певним органом, тощо;

3) виняткові норми конституційного права, що видаються як доповнення до загальних або спеціальних норм і встановлю­ють різноманітні винятки з правил, що містяться в них (напри­клад, відповідно до ч. 1 ст. 70 Конституції України право голосу

Глава I

на виборах і референдумах мають громадяни України, які досяг-ли на день їх проведення вісімнадцяти років. Частина 2 цієї ж статті встановлює, що не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними. Ця норма є такою, що містить ви­няток щодо першої норми);

VIII. За призначенням у механізмі правового регулювання:

1) матеріальні норми, які вказують на те, що потрібно роби­ти для їх здійснення;

2) процесуальні норми визначають як, яким чином, в якому порядку їх потрібно реалізовувати.

Слід наголосити на існуючій відмінності між матеріальними та процесуальними нормами конституційного права та матеріаль­ними і процесуальними нормами інших галузей права (напри­клад, кримінального та кримінально-процесуального, цивільно­го та цивільно-процесуального тощо). Так, конституційно-право­ві процесуальні норми обслуговують не конституційно-правові матеріальні норми взагалі, а конкретні матеріальні норми. Тому не можна порушувати питання про існування в конституційно­му праві відокремлених процесуальних норм.

Отже, матеріальні та процесуальні конституційно-правові норми внаслідок їх тісного і практично нерозривного взаємо­зв'язку не утворюють самостійну галузь права. Вони формують єдину галузь конституційного права, яку не можна розглядати тільки як матеріальну. Конституційне право є однією матеріаль­но-процесуальною галуззю національного права¹.

У фаховій літературі вживаються терміни «процесуальні» та «процедурні» конституційно-правові норми. Стосовно співвід­ношення цих понять існують дві точки зору:

1) вони ототожнюються, оскільки будь-яка юридична про­цедура є юридичним процесом (цієї думки дотримується біль­шість учених);

2) конституційно-правовими процесуальними є лише ті нор­ми, які регулюють провадження в конституційних або інших при­рівняних до них судах; провадження в інших державних орга­нах регулюється процедурними нормами².

¹ Основою для написания даного параграфа Є глава зазначеної пінне пра­ ні Кутафіна О. Е. (С. 71-161).

² Рыжов В. А. Зазнач, праця. — С. 10—11.

Конституційне право — галузь національного права України 23

§ 4. Реалізація норм конституційного