double arrow

Формулювання об’єкта та предмета дипломної роботи

Обов’язковим елементом вступу є визначення предмета та об’єкта дипломної роботи.

Об’єкт – це психологічний процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обраний для вивчення.

Предмет міститься у межах об’єкта і співвідноситься з ним як часткове із загальним. Це тільки той суттєвий бік об’єкта, який підлягає безпосередньому вивченню в конкретній роботі. Саме на предмет спрямована увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему дипломної роботи (а отже, і її назву).

Наприклад, якщо об’єктом дослідження виступає самооцінка молодшого школяра, то предметом можуть бути чинники формування самооцінки молодшого школяра. Якщо об’єктом є психічні стани, то предметом будуть особливості їх прояву, причини виникнення, наслідки. Об’єкт – психічні властивості, предмет – індивідуальні особливості, прояви, чинники та механізми розвитку, зв’язок з іншими властивостями.

Наукова новизна – це нові наукові положення, рішення, запропоновані особисто студентом. Формулюючи наукову новизну, необхідно показати відмінність отриманих результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (уперше отримано, удосконалено, дістало подальший розвиток, доведено залежність між…, тощо.).

Практичне значення – висвітлення можливості практичного застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання. Наприклад, результати проведеного дослідження можуть бути впроваджені в навчальний процес під час викладання конкретної дисципліни. Студент може отримати довідку про впровадження практичних результатів дипломної роботи, що значно підвищує її цінність.

Після вступу йде основна частина роботи, яка може мати кілька розділів (найчастіше 2 або 3). Звичайно дипломна робота складається з 2-х розділів: це теоретичний аналіз літератури та проведення емпіричного дослідження. Кожен з цих розділів, залежно від матеріалу, може поділятися на підрозділи. Наприклад, якщо ви вивчаєте взаємозв’язок креативності та невротичних розладів, можна перший підрозділ присвятити дослідженням креативності, другий – механізмам виникнення невротичних розладів у різних психологічних школах, а третій підрозділ теоретичного огляду міститиме інформацію про відомі вже дослідження виникнення невротичних розладів в осіб з високим рівнем креативності.

Кожен розділ та підрозділи повинні мати заголовок, що відображає їх зміст. Треба уникати таких формулювань, як «Теоретичний огляд літератури», «Практична частина» чи «Проведення дослідження». Можна назвати перший розділ так: «Проблема дослідження креативності в психології» або «Вплив мотиваційної сфери студентів на якість їх навчання». Якщо розділ поділяють на підрозділи, то останніх має бути не менше 2-х, інакше поділ втрачає сенс. Обсяг підрозділу має бути більше 2-х сторінок, кожен з них нумерується. Якщо розділ 1, то підрозділи 1.1, 1.2, 1.3 і т. ін. Якщо розділ 2, відповідно підрозділи 2.1, 2.2, 2.3.

Перший розділ міститьтеоретичний огляд сучасних вітчизняних та зарубіжних уявлень стосовно обраної проблеми, шляхи її подальшого розвитку.

Для з’ясування сучасного стану розроблення обраної теми студент має скласти огляд літератури, з якого можна зробити висновок, що ця тема в науці не розкрита або розкрита лише частково. Огляд літератури демонструє ґрунтовне ознайомлення студента зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, виділяти суттєве, оцінювати зроблене іншими дослідниками. Слід пам’ятати, що оскільки дипломна робота бакалавра спрямована на розкриття вузької теми, то огляд праць роблять лише з питань обраної теми, а не за проблемою в цілому.

Від формулювання наукової проблеми та доведення, що частина проблеми, яка є темою дипломної роботи, ще не розроблена та не висвітлена в спеціальній літературі, логічно перейти до формулювання мети дослідження, а також виділення конкретних завдань, які вирішуватимуться відповідно до поставленої мети. Завдання звичайно формулюються у вигляді перерахунку: вивчити, описати, встановити, виявити, вивести залежність. Звичайно опис вирішення завдань становить зміст розділів дипломної роботи.

Завдання не повинні повторювати хід роботи. Наприклад, якщо студент пише: зробити огляд літературних джерел, дібрати методики, провести дослідження, обробити отримані результати, оформити дипломну роботу – все це не завдання, а хід роботи. Тобто тут описано що саме і за допомогою чого ви плануєте робити. Завдання можуть набувати таких формулювань: розкрити часові та смислові аспекти становлення життєвої перспективи особистості; з’ясувати психологічні відмінності особливостей сприймання життєвої перспективи вихованців інтернату та учнів загальноосвітньої школи; встановити чинники емоційного вигоряння; порівняти рівні розвитку емоційного вигоряння у вчителів середніх шкіл й у викладачів-психологів; простежити динаміку розвитку емоційного вигоряння протягом навчального року.

У завершальній частині теоретичного розділу на основі аналізу літератури необхідно висунути гіпотези. Гіпотези мають імовірнісний характер. На їх основі відбувається систематизація раніше накопичених знань та здійснюється пошук нових наукових результатів.

Структура першого розділу може бути така: від загальних проблем студент переходить до вузької проблеми, до конкретного питання, що і є темою дипломної роботи. Наприклад, якщо досліджуються гендерні відмінності в структурі інтелекту, можна розпочати з більш широкої теми: основні підходи до визначення інтелекту, структури інтелекту, потім перейти до чинників інтелектуальних здібностей і до вузького питання – гендерні відмінності інтелекту. Інший варіант – описати хронологію досліджень в обраній галузі, тобто історію вивчення проблеми за періодами, основні етапи її розроблення вченими. Також теоретичний розділ можна структурувати, орієнтуючись на підходи різних психологічних шкіл до дослідження даного питання.

Кожен розділ дипломної роботи має закінчуватись короткими висновками обсягом 1-2 сторінки, у яких узагальнено зроблений в розділі огляд чи отримані результати.

У другому розділі описують організацію дослідження, добір психодіагностичних методик, обґрунтування їх застосування, вибір методів математичної статистики, отримані результати та їх інтерпретацію.

Дипломна робота передбачає виконання студентом певного обсягу емпіричної роботи. Цей обсяг визначається кількістю досліджуваних, які були обстежені за допомогою психодіагностичних методик, кількістю використаних методик та ступенем їх трудомісткості, складністю обробки та аналізу даних. Все це треба враховувати студентові та науковому керівнику під час планування емпіричного дослідження. Студент несе відповідальність за планування дослідження, адекватність дібраних методик цілям роботи, за організацію та проведення дослідження, збирання та оброблення емпіричних даних, за достовірність отриманих результатів.

У другому розділі обґрунтовують вибір напрямку дослідження, наводять методи розв’язання завдань і їх порівняльну оцінку, розробляють загальну методику проведення дослідження. Доцільно коротко описати психодіагностичні методики, що будуть використовуватися в ході дослідження, з обов’язковими посиланнями на дані щодо їх розробки, валідності та надійності. Також другий розділ повинен містити детальне висвітлення ходу дослідження, його етапи, умови проведення тестування. Необхідно описати вибірку, на якій проводять дослідження: вказують середній вік, розподіл досліджуваних за статтю, за необхідності – соціальний статус, освіту, професійну зайнятість і т. ін. Бажано навести дані про особливості досліджуваних, що зумовили їх відбір для дослідження (наприклад, спеціалізація, соціальний статус, соматичні захворювання, тощо).

Окремим підрозділом наводиться обґрунтування застосування методів математичної статистики, їх короткий огляд з посиланням на загальнодоступну літературу, у якій викладено їх основи.

Подання отриманих результатів та їх інтерпретація. Інколи матеріалів дослідження настільки багато, що їх подання вимагає виокремлення третього розділу з метою повного викладення та інтерпретації отриманих даних.

Цей розділ (або підрозділ) присвячують вичерпному і повному викладу результатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить в розроблення проблеми. Студент повинен дати оцінку повноти розв’язання поставлених завдань, достовірності отриманих результатів, порівняти їх з аналогічними результатами, отриманими вітчизняними та зарубіжними авторами.

Спочатку необхідно описати отримані в ході дослідження результати за застосованими методиками. У разі необхідності наводять середні показники по вибірці за кожною методикою. Якщо в дослідженні такої мети не ставиться, цього робити не треба. Після чого описуються та наочно зображуються результати математичної обробки даних. Якщо студент застосовує програму статистичної обробки даних SPSS, треба пам’ятати, що всі таблиці з розрахунками в текст дипломної роботи вставляти не потрібно, вони лише заважатимуть сприйманню матеріалу. У разі застосування кореляційного аналізу доцільно зробити сумарну таблицю лише зі значимими кореляціями, із наведенням самого коефіцієнта кореляції, його значимості (р) та кількості досліджуваних. Не треба в тексті розміщувати дані кореляційного аналізу тих змінних, між якими немає зв’язку, для цього існують додатки.

На основі отриманих результатів студент може розробити практичні рекомендації щодо їх використання та можливого впровадження. Практичні розробки можуть мати вигляд психокорекційної чи профілактичної програми або рекомендацій щодо специфіки роботи психолога з тим чи іншим контингентом клієнтів. Цього підрозділу може й не бути, якщо розроблення практичних рекомендацій чи профілактичної програми не було одним із завдань дослідження.

Висновки до практичної частини становлять коротку суть дослідження, отримані результати з цифрами та встановленими фактами, пояснення практичної цінності отриманого результату.

Загальні висновки виконують роль закінчення, зумовленого логікою проведення дослідження, у формі синтезу накопиченої інформації.У висновках викладаються найважливіші наукові та практичні результати, отримані в дослідженні. Це послідовне, логічне викладення отриманих підсумкових результатів та їх співвідношення із загальною метою і конкретними завданнями. Звичайно висновки формулюються у вигляді певної кількості пронумерованих абзаців. Загальні висновки не повинні перевищувати за обсягом 5-6 сторінок. Їх структура має відповідати поставленим на початку дипломної роботи завданням. Наприклад, якщо в завданні було вказано: «встановити зв'язок між стилем сімейного виховання та комунікативними особливостями підлітка», то у висновку має бути пункт, у якому розкриваються всі знайдені зв’язки між цими показниками: «встановлено, що гіперопіка призводить до виникнення в підлітка залежного типу стратегії міжособистісних відношень»… Якщо в завданні вказано: «проаналізувати основні психологічні концепції щодо стилів сімейного виховання», то у висновках має бути пункт, у якому коротко перераховані основні підходи до стилів сімейного виховання та зроблено акцент на тому напрямку, що ліг в основу методологічної концепції дипломної роботи.

Список використаної літератури – це одна з суттєвих частин дипломної роботи, котра відтворює самостійну творчу працю студента. Необхідно посилатися на джерела, з яких використано матеріали, окремі результати, ідеї чи висновки для розробки власної проблематики. Такі посилання дають змогу відшукати літературні джерела і перевірити достовірність цитування певних наукових робіт, допомагають з’ясувати їх зміст, обсяг, мову тексту. Не варто включати до бібліографічного списку праці, на які немає посилань у тексті дипломної роботи, а також електронні видання, науково-популярні книги, газети. Список літератури складається в алфавітному порядку тією мовою, якою написана книга чи стаття.

Наприклад: Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента / Готтсданкер Р. – М.: Академия, 1984. – 314 с.

Зверніть увагу на те, що обов’язково треба вказати не тільки назву книги та її автора, але й видавництво, місто, кількість сторінок. У разі посилання на статі в наукових журналах треба вказувати назву статті, автора, назву та номер журналу, а також сторінки, на яких надрукована стаття.

Наприклад:Вашека Т.В. Особливості сприймання життєвої перспективи вихованцями інтернатів / Т.В.Вашека, Н.О. Константінова // Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Актуальні проблеми психології. – 2008. – Т.10, ч. 8. – С. 120-127.

Додатки. Допоміжні або додаткові матеріали, що переобтяжують основну частину дипломної роботи, але необхідні для повноти її сприймання, доцільно вносити до додатків. Додатки нумеруються великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, ь без значка «№»: Додаток А, Додаток Б. Кожен додаток починається з нової сторінки й обов’язково повинен мати назву. Розміщувати додатки треба в порядку посилань на них у тексті. Вони не входять у загальний обсяг роботи, і сторінки, на яких розміщено додатки, не нумеруються.

Обов’язковою вимогою є наявність у додатках зведеного протоколу “сирих” даних. Це таблиця, у якій наводиться перелік досліджуваних (бажано в закодованому вигляді) та показники кожного досліджуваного за всіма методиками, що використовувались, а також інформація про вік, стать, соціальний статус і т. ін. Також у додатках необхідно навести таблиці проміжних цифрових даних (наприклад, кореляційні матриці) та формули, за якими проводились розрахунки. Не варто наводити в додатках загальновідомі психодіагностичні методики та бланки відповідей досліджуваних.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ОКРЕМИХ РОЗДІЛІВ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Виконання дипломної роботи починається з огляду літературних джерел. Пошук літератури можна почати з систематичного каталогу бібліотек чи довідково-бібліографічного відділу. Якщо відомий автор чи заголовок книги, звичайно проблем не виникає: користуються алфавітним каталогом бібліотеки. Зараз існують електронні каталоги, які істотно полегшують пошук інформації. Якщо самостійно не вдається знайти потрібну літературу, можна звернутися до бібліографа, який надасть консультацію стосовно методики пошуку, порадить, з чого почати, у яких розділах, каталогах, журналах може міститись потрібна інформація. Не треба забувати, що інформацію з психологічної проблематики можна знайти в суміжних галузях знань, наприклад, філософії, медицині, педагогіці, соціології. Також потрібну інформацію можна знайти в бібліографічних списках у кінці книг та статей. Корисно ознайомитися з останніми дисертаційними роботами з відповідної теми: у кінці роботи завжди є досить повний список найновіших літературних джерел. Бажано під час написання дипломної роботи користуватись навчальною та науковою літературою, а науково-популярні роботи, публіцистику та художню літературу не використовувати взагалі. Починати пошук необхідно з класичних підручників, словників, потім переходити до вивчення наукових монографій та статей, опублікованих у наукових журналах та збірниках праць.

При знайомстві з книгами та статтями бажано починати з публікацій за останні 5-10 років, щоб з’ясувати стан проблеми на сьогодні, а не повторювати вже зроблені дослідження. Список літератури повинен бути повним та характеризувати освіченість студента в обраній проблематиці. Якщо тема досить вузька і літератури недостатньо, можна ґрунтовно вивчити книги суміжної тематики. Це допоможе підвищити власну компетентність в обраній тематиці та знайти підходи до емпіричного дослідження.

Важливим завданням на цьому етапі є вивчення основних понять, наукових та практичних проблем в обраній галузі, різних думок, основних теоретичних та емпіричних підходів до її дослідження. Студент не повинен займатися компілюванням готових думок та чужих напрацювань. Необхідно провести аналіз, порівняння, групування та систематизацію зібраної інформації, узагальнити все і висловити та аргументувати свій погляд на ситуацію, що склалася в науковому вивченні обраної проблеми. У випадку репродуктивності роботи, наведення традиційних, застарілих підходів чи теоретичних розмірковувань інших авторів, робота не може отримати високу оцінку.

У результаті вивчення літератури за темою у студента має скластися уявлення про логіку та етапи дослідження проблеми, про основні напрями її вивчення. Це визначить послідовність викладення матеріалу в теоретичному розділі дипломної роботи. Слід пам’ятати, що аналіз літератури спрямований не лише на з’ясування вже досліджених, відомих науці фактів, а й на виявлення «білих плям», невирішених та дискусійних проблем. Лише після цього студент може виявити актуальні проблеми для свого емпіричного дослідження.

Після завершення теоретичного аналізу літератури можна переходити до написання першого розділу дипломної роботи. Дуже поширеним (на жаль) є такий підхід: студент обирає 3-4 книги чи статті і переписує з них цілі шматки тексту. Причому стиль різних авторів звичайно відрізняється, і одразу впадає в око невідповідність як стилістична, так і термінологічна різних частин роботи. Звичайно така робота не може бути оцінена як самостійна та творча. Дипломна робота повинна бути написана студентом самостійно, на основі зібраних, проаналізованих та систематизованих матеріалів, зрозумілою для самого студента мовою. У тексті повинні бути посилання на першоджерела, які використовувались у процесі роботи. За наявності цитат, визначень, запозичених таблиць чи класифікацій, обов’язково треба посилатися на сторінкута номер літературного джерела. Наприклад: [25; с. 127]. 25 – це порядковий номер першоджерела у вашому списку літератури, 127 – це номер сторінки, на якій у літературному джерелі наведено визначення, яке ви використовуєте, цитата чи класифікація.

Методичні рекомендації до проведення психологічного дослідження. Залежно від мети та завдань студент добирає методи та методики проведення дослідження. В.Н.Дружинін пропонує такі рівні психологічних методів: рівень методологічного підходу (наприклад, ви досліджуєте захисні механізми психіки в руслі психоаналітичної парадигми), рівень організації дослідження, рівень методу (експеримент, спостереження), рівень методичного прийому та методики [8].

Часто студенти забувають про розмаїття методів у психології й обмежуються кореляційним дослідженням. Якщо згадати класифікацію психологічних методів, запропоновану Б.Г.Ананьєвим [1], можна виділити такі методи: організаційні (порівняльний, лонгітюдний); емпіричні (спостереження, експеримент, психодіагностичний метод, аналіз продуктів діяльності, моделювання та біографічний метод); способи обробки даних (математичний, статистичний аналіз даних, якісний аналіз); інтерпретаційні (генетичний, структурний: класифікація та типологізація).

До наведеної класифікації необхідно додати такий метод як вимірювання – з’ясування властивостей чи станів об’єкта шляхом застосування вимірювального приладу (наприклад, тесту інтелекту, електроенцефалографа та ін.). При вимірюванні не можна встановити причинно-наслідкові зв’язки, але цей метод дозволяє знайти зв’язок між рівнями різних параметрів об’єкта: зв’язок креативності з рівнем інтелекту. Встановлення зв’язків між різними властивостями об’єкта відбувається за допомогою кореляційного аналізу.

Найчастіше для вимірювання студенти застосовують психодіагностичні методики. Хочемо звернути увагу на значне поширення в журналах, книгах, збірниках тестів методик, які не відповідають вимогам надійності та валідності. Найчастіше це перекладені російською мовою тести зарубіжних авторів, які не пройшли процедуру стандартизації до вітчизняних умов, а їх переклад здійснювався не професійно. Також можна натрапити на методики, які не мають даних стосовно процедури розробки та валідизації, стосовно вибірки, на якій проводилась перевірка їх надійності і т. ін. Іноді студенти використовують тести, розроблені непрофесіоналами на зразок: «Тест на вміння розбиратися в людях», «Тест на виявлення спостережливості», «Тест для підприємця-початківця» [3; с. 400-404]. Причому ці тести можуть розміщуватись у виданнях з серйозними назвами. Щоб не помилитися, обираючи методику, необхідно звертатися до довідників відомих науковців у галузі психодіагностики, наприклад до «Словника-довідника по психодіагностиці» Л.Ф.Бурлачука, С.М.Морозова, до визнаних підручників А.А.Бодальова, В.В.Століна, К.М.Гуревича, в яких міститься характеристика багатьох методик, їх оцінка та дані про розробку та стандартизацію. Також необхідно розшукувати періодичні видання, монографії авторів методики, у яких були опубліковані методики та вся інформація про їх розроблення. Наприклад, книга Л.М.Собчик «Метод портретних виборів – адаптований тест Сонді» містить стимульний матеріал методики, детальну інтерпретацію отриманих результатів, а також дані про її розроблення автором та адаптацію до вітчизняних умов.

Для встановлення причинно-наслідкових зв’язків між явищами та процесами проводиться експеримент. Експеримент – це проведення дослідження в спеціально створених умовах, у ході якого експериментатор планово й цілеспрямовано впливає на досліджуваного, спостерігає за його реакціями та вимірює зміни станів. При цьому дослідник намагається змінити зовнішні умови таким чином, щоб вплинути на об’єкт. Зовнішній вплив вважається причиною, а зміна стану чи поведінки досліджуваного – наслідком. Процедури спостереження та вимірювання входять в процес експерименту. Часто студенти плутають експеримент з вимірюванням і називають своє дослідження експериментальним, хоча лише застосовують психодіагностичні методики. В останньому випадку студент проводить емпіричне дослідження.

Окрім основних методів психологічного дослідження, існують ще допоміжні, які не можна брати за основу дипломної роботи, але їх доцільно використовувати на підготовчому етапі дослідження та для уточнення отриманих результатів. До таких методів належать бесіда, інтерв’ю, анкетування.

Бесіда використовується на початковому етапі проведення дослідження, коли студент збирає первинну інформацію про досліджуване явище, шукає підтвердження своїх припущень, формулює гіпотезу. Також бесіда може проводитись на завершальному етапі емпіричного дослідження, для уточнення окремих результатів та знаходження пояснення встановлених тенденцій. Більш цілеспрямованим є метод стандартизованого чи напівстандартизованого інтерв’ю, у якому є план, перелік питань та певні обмеження в часі та в тематиці.

Ще одним додатковим методом є анкетування. Інформація, отримана за допомогою анкети, не може вважатися достовірною та надійною, навіть якщо досліджуваний винятково щирий. Проте інколи саме результати анкетування наштовхують дослідників на нові ідеї, гіпотези, підтверджують результати стандартизованих методик, дозволяють проаналізувати ті аспекти психологічних процесів чи явищ, для яких не розроблені психодіагностичні методики.

Як додаткові, можна використовувати проективні методики. Вони можуть стати в нагоді під час дослідження дітей молодшого віку, встановлення окремих неусвідомлених ставлень та потягів досліджуваного, але застосування проективної методики завжди має супроводжуватись об’єктивними методами.

До початку організації та проведення дослідження необхідно сформулювати задачу: що невідомо? Звідки береться проблема? У науці формулювання проблеми – це знаходження дефіциту, недостатності інформації для описання та пояснення реальності. Здатність знайти «білі плями» в знаннях про світ – один з головних талантів дослідника. Для цього студент має переглянути й проаналізувати дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців, які займалися обраною тематикою. Звичайно, повністю вся інформація недоступна. Але вже на цьому етапі ви можете з’ясувати, що ця проблема або вже вирішена, або ж існує низка досліджень, що мають несхожі результати. В останньому випадку метою вашого дослідження може стати перевірка чи уточнення рішень, отриманих попередниками. Можна просто відтворити дослідження інших науковців, а можна запропонувати власну оригінальну методику.

Всі дослідження можна поділити на пошукові, критичні, уточнювальні та відтворювальні [8]. Якщо ви намагаєтесь вирішити проблему, яку до вас ще ніхто не ставив або не вирішував подібним методом – це буде пошукове дослідження. Такі наукові роботи мають місце в мало досліджуваних галузях і спрямовані на отримання нових результатів. Критичне дослідження проводиться з метою заперечення або перегляду вже наявної моделі, теорії, гіпотези. Наприклад, ви можете перевірити, чи справді Інтернет-залежні особистості мають проблеми у сфері реального спілкування. При цьому поштовхом до формулювання гіпотези можуть стати власні переконання студента, його суб’єктивний досвід, спостереження і т. ін. Звичайно, критичне дослідження проводиться в тих галузях, де накопичено значний матеріал, як теоретичний, так і емпіричний, та розроблені стандартизовані методики. Існують уточнювальні дослідження, метою яких є з’ясування тієї галузі, де наукове знання є вірогідним. Тут науковець змінює або предмет, об’єкт, або методи дослідження і перевіряє, чи поширюються отримані попередниками дані на нову сферу реальності. Наприклад, ви можете знайти дослідження чинників Інтернет-залежності у чоловіків та перевірити, чи ті самі фактори характерні для жінок. Останній вид – відтворювальне дослідження, метою якого є точне повторення експерименту іншого дослідника для перевірки його достовірності. Звичайно, результати наукового експерименту повинні повторитися в будь-якого іншого дослідника, якщо той дотримається всіх умов та методів його проведення. Такі дослідження проводяться після відкриття нового наукового факту чи явища, що супроводжується великою кількістю відтворювальних експериментів. Щоб результати повторилися, необхідно, щоб обрані методи мали об’єктивний характер і не залежали від особистості та мотивів експериментатора.

Після постановки проблеми дослідник формулює гіпотезу. Якщо гіпотеза має на меті з’ясування факту, наприклад, скільки слів може утримувати короткочасна пам'ять, її називають гіпотезою стосовно фактів. Інший вид – гіпотеза про зв'язок між явищами – встановлює прямий чи зворотний зв'язок між процесами або ж доводить його відсутність. Наприклад, чи існує залежність між рівнем емоційного вигоряння педагогів та їх педагогічним стажем роботи? Звичайно такі гіпотези перевіряються за допомогою кореляційного аналізу, який дозволяє встановити наявність зв’язку, але не вказує, яка змінна є причиною, а яка – результатом впливу. Саме такі гіпотези найчастіше застосовуються в психологічних дослідженнях. Власне експериментальними вважаються гіпотези, що дозволяють встановити причинно-наслідковий зв'язок між змінними. Тоді виділяють незалежну та залежну змінні, відношення між ними та додаткові змінні, що можуть впливати на результат експерименту.

Всі ці гіпотези слугують для організації дослідження і є первинними. На їх основі розробляються статистичні гіпотези, метою яких є організація процедури порівняння досліджуваних параметрів і які необхідні на етапі математичної обробки результатів. Звичайно для підтвердження чи заперечення однієї емпіричної гіпотези розробляються кілька статистичних. Статистична гіпотеза формулюється мовою математичної статистики у вигляді основної та альтернативної: Н 1 – гіпотеза про відсутність зв’язку між змінними, Н о – гіпотеза про зв'язок між змінними.

Для перевірки гіпотез розробляється план наукового дослідження. Він включає в себе вибір об’єкта, предмета, вибірки (групи людей, з якою буде проводитись дослідження чи спостереження), місця й часу дослідження та порядок проведення дослідження.

Після фіксації результатів проводиться їх первинний аналіз, математична обробка, інтерпретація та узагальнення. Вихідні гіпотези перевіряють на достовірність. Формулюють нові факти чи закономірності, уточнюють теорії і роблять нові висновки та передбачення.

Використання методів математичної статистики під час оброблення первинних результатів потрібне для підвищення достовірності висновків. Не рекомендують обмежуватись лише такими показниками як середнє арифметичне та вираховування відсотків. Якщо метою дослідження є знаходження відмінності в психологічних показниках у різних групах, використовують критерії Стьюдента, Фішера, Мана-Уїтні, критерій хі-квадрат, парний критерій Вілкоксона. Якщо здійснюється пошук взаємозв’язку психологічних показників в одних і тих самих досліджуваних, використовують коефіцієнти кореляції Пірсона та Спірмена. Оброблення можна робити вручну, використовуючи формули обчислення вказаних критеріїв. Для цього можна використати працю О.В. Сидоренко «Методы математической обработки в психологи». [21]. На сучасному етапі розвитку комп’ютерних технологій доцільно полегшувати розрахункову роботу, використовуючи спеціально створені програми, що дозволяють обчислювати всі необхідні показники за допомогою комп’ютера. Однією з поширених в Україні є програма SPSS (Statistical Package for the Social Science). Специфіка роботи з цією програмою та її практичне застосування описані в роботі А.Д. Наследова «Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных» [10]. Книга написана психологом для психологів, матеріал викладено просто, легко сприймається, підкріплюється прикладами.

Результати дослідження звичайно подають у вигляді графіків та таблиць з подальшими поясненнями. Здебільшого застосовують такий стиль викладення результатів емпіричного дослідження: «розглянемо результати, отримані за допомогою методики…; вони подані в табл. 2.3; Як зрозуміло з табл. 2.3 (чи з графіка), досліджувані… характеризуються (або відрізняються)…; отже, можна зробити висновок…».

Таблиця обов’язково повинна мати заголовок. Наприклад: «Середні значення показників за методикою „Тест смисложиттєвих орієнтацій” О.Д.Леонтьєва» або «Кореляційні зв’язки між рівнем емоційного вигоряння та соціальними характеристиками у викладачів-психологів». Якщо в таблиці використовуються умовні позначення (наприклад, група 1, група 2), необхідно зробити зноску і одразу під таблицею їх розшифрувати (група 1 – викладачі-психологи, група 2 – вчителі). Те саме стосується назв шкал та показників методик, результати яких наводять у таблиці. Часто назви шкал надто великі і не вміщуються в колонку. Тоді можна застосовувати їх умовне позначення чи скорочення з обов’язковим розшифруванням після таблиці.

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують надпис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). У тексті обов’язково має бути посилання на таблицю, опис наведених у таблиці даних.

Графічний матеріал (графіки, діаграми, схеми) позначають словом «Рис.», тобто рисунок, і нумерують послідовно в межах розділу. Наприклад, Рис. 2.5 (п’ятий рисунок другого розділу). Кожен рисунок повинен мати назву – тематичний заголовок, що містить стислу характеристику зображеного. Всі графіки та таблиці розміщують одразу після їх згадування в тексті дипломної роботи.

Зіставлення результатів розрахунків з наявною науковою інформацією та їх інтерпретація оформляється як окремий підрозділ, бо вони є завершальними для дипломної роботи. Після наведення кількісних та якісних даних треба їх аналітично описати, узагальнити, дати їм психологічне пояснення, виходячи з досвіду попередніх досліджень інших авторів, логіки наукового аналізу, а також власного розуміння психологічних механізмів досліджуваного явища.

Інтерпретація результатів значною мірою суб’єктивна, тому стиль її викладення не повинен бути категоричним, а містити твердження: «на нашу думку», «це може пояснюватись тим, що», «виявлено тенденцію», «цей факт може бути інтерпретований таким чином».

ПОРЯДОК ЗАХИСТУ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Попередній розгляд – передзахист дипломної роботи здійснюється не пізніше, ніж за три тижні до початку захисту. На підставі рішення комісії попереднього захисту оформлюється допуск (недопуск) випускника до захисту дипломної роботи. Для попереднього захисту студент повинен подати повністю готову дипломну роботу (можна не в зброшурованому вигляді), роздавальний матеріал, підготувати виступ на 5-7 хвилин. Треба бути готовим до запитань щодо змісту роботи, її актуальності, новизни, останніх досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців в обраній галузі, обробки та подання результатів, валідності та надійності обраних методик. Випускник повинен розуміти, що чим більше недоліків з’ясується на попередньому розгляді роботи, тим краще він зможе підготуватися до захисту, виправивши більшість недоліків та доопрацювавши роботу.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: