(липень–жовтень 1982)
Миронов Василь Петрович (1925–1988) з липня до жовтня 1982 року був головою виконкому Донецької обласної ради народних депутатів.
Народився в с. Дубасове Бековського району Пензенської області в родині селянина. Отримав вищу освіту. Член КПРС із 1949 року.
1943 року почав трудову діяльність слюсарем на Донецькому заводі металоконструкцій. Протягом 1944–1947 років навчався в гірничо-будівельному технікумі. Після його закінчення був рекомендований на комсомольську роботу спочатку завідувачем відділу робітничої молоді, а згодом другим секретарем Донецького міськкому комсомолу. 1949 року був направлений на навчання в обласну партійну школу, а після її закінчення обраний першим секретарем Донецького міськкому ЛКСМУ. 1955 року його призначено парторгом ЦК КПРС на Рутченківську шахту № 17-17-біс.
Протягом 1957–1960 років навчався на вищих інженерних курсах при Донецькому політехнічному інституті, а по завершенні навчання працював заступником начальника шахтоуправління № 17-17-біс із виробництва.
У серпні 1960 року обраний першим секретарем Кіровського райкому КПУ м. Сталіно, а в березні 1961 року – головою виконкому Сталінської міськради.
Протягом 1976–1982 років перебував на посаді першого секретаря Донецького міськкому КПУ, у липні–жовтні 1982 року був обраний головою виконкому Донецької облради, а із жовтня 1982 до червня 1988 року – секретарем Донецького обкому КПУ.
Член КПРС, член політбюро ЦК КПУ. Делегат ХХ–ХХVІІ з'їздів КПРС. Депутат Верховної ради VІІІ–XІ скликань. Голова комісії законодавчих пропозицій Ради Національностей Верховної Ради СРСР. Депутат VІІІ–XX скликань Донецької облради.
За активне сприяння піднесенню вугільної промисловості, розвитку будівництва нагороджений трьома орденами Леніна (1976, 1981, 1985), орденами Жовтневої революції (1971), Трудового Червоного Прапора (1966), "Знак Пошани" (1957).
Нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1969), Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1975). Йому присуджено Державну премію як інженеру-будівельнику за ландшафтну архітектуру центра м. Донецьк (1978).
У жовтні 1982 року за підсумками роботи в третьому кварталі шахтарів Донецька було визнано переможцями Всесоюзного соціалістичного змагання й нагороджено перехідним Червоним Прапором Міністерства вугільної промисловості СРСР і ЦК профспілки галузі.
***
Держархів Донецької області, ф. П-326, оп. 132, спр. 597.
Там само, ф. П-633, оп. 1, спр. 570, арк. 13.
Там само, ф. Р-2794, оп. 2, спр. 1086б, арк. 57.
***
Миронов В. П. Город, в котором мы живём: Попул. очерк о Донецке / В. П. Миронов. – Донецк: Донбасс, 1973. – 104 с.: ил.
То же. – Донецк: Донбасс, 1977. – 128 с.: ил.
Миронов В. П. Город, устремлённый в будущее / В. П. Миронов. – Донецк: Кн. изд-во, 1963. – 43 с.: ил.
Миронов В. П. Источники общественной активности / В. П. Миронов. – Донецк: Донбасс, 1978. – 104 с. – (Из опыта парт. работы).
***
Богданов П. Його пам'ятає Донецьк / П. Богданов, Л. Винокуров // Донеччина. – 2005. – 27 січ.
Те саме // Наш край. – 2005. – Янв. (№ 11).
Те саме // Город. – 2005. – 14 янв. (№ 2).
Гуренко С. И. Верный сын отечества / С. И. Гуренко // Коммунист Донбасса. – 2005. – 28 янв. (№ 3). – С. 4.
Куцева Е. В регионе помнят Миронова / Е. Куцева // Донбасс. – 2004. – 25 дек. – С. 1.
Миронов Василий Петрович: Очерк, воспоминания / Сост. М. М. Гусев. –Донецк: Донбасс, 2004. – 224 с.: ил.
Миронов Василий Петрович // Регіони України: Хроніка та керівники. – Саппоро, 1999. – Т. 1: Донецька область. – С. 86–87.
[Миронов Василий Петрович] // Акцент. – 1995. – 15 авг. – С. 6.