Українська мова серед інших слов’янських мов

Усі слов’янські мови вийшли з одного джерела – праслов’янської мови – основи, існувала у вигляді близькоспоріднених слов’янських племінних діалектів приблизно з середини ІІІ тисячоліття до н.е. до V ст. н.е. Результатом цього є наявність у сучасних слов’янських мовах великої кількості спільних рис і явищ. Зокрема у слов’янському складі слов’янських мов спостерігається багато спільних слів.

Слов’янські мови поділяються на три групи:

Східнослов’янська – російська, українська, білоруська.

Західнослов’янська – польська, чеська, словацька (Чехословаччина).

Південнослов’янська – болгарська (Болгарія), сербохорватська, словенська (Югославія), македонська (Болгарія, Югославія)

Для кожної з цих груп характерні певні мовні особливості. Наприклад: східнослов’янським мовам властива така фонетична риса, як повноголосся (звукосполучення оро, оло, ере, еле, яким у західнослов’янських мовах відповідають ро, ло, ре, ле, а в південнослов’янських – ра, ла, ре, ле.

Порівняймо: