Східнослов’янська західнослов’янська південнослов’янська

(українська) (польська) (болгарська)

Борода broda брада

Молоко mleko мляко

Берег brzeg брег

Найбільш близькі між собою у лексиці, фонетиці, граматиці східнослов’янські мови.

Це пояснюється тим, що східнослов’янські мови вийшли з одного безпосереднього джерела – давньоруської мови епохи Київської Русі і формувалась на базі її територіальних діалектів.

Система правил про способи передачі на письмі звукового складу слів, написання їх разом і окремо або через дефіс, вживання великої букви, правильне перенесення слова з рядка в рядок називається орфографією.

Принципи української орфографії:

Фонетичний принцип полягає в тому, що слова пишуться так, як вони вимовляються (багато, літо, сонце);

Морфологічний принцип полягає у тому, що значущі частини слова, незалежно від звучання їх в окремих формах чи групі споріднених слів, пишуться однаково (село, весна);

Історичний принцип полягає у тому, що слова передаються на письмі за традицією, як писали їх раніше, (за історичною традицією пишуться сполучення дз дж) (либонь, кишеня,комин, келих);

Смисловий принцип, що полягає у розрізненні значень слів при їх написанні (багатир-богатир, орел-Орел)

Повторення матеріалу який вивчався у шкільній програмі (наочність у таблицях):

- позначення м’якості приголосних на письмі;

- вживання апострофа;

- вживання великої літери.

Ділові документи українською мовою відзначаються складністю правопису окремих слів, словосполучень і цілих речень. Щоб уникнути непорозумінь і впевнено складати ділові папери й користуватися ними, варто пригадати деякі загальні поради, зокрема щодо правопису географічних назв, прізвищ, імен та по батькові.

Так, географічні назви, що складаються з двох чи трьох слів, пишуться з великої літери, а їх родові позначення — з малої, наприклад: Азовське море, Весела слобода, Велике Ведмеже озеро, Бристольська затока.

Проте, коли в таких географічних назвах означувані слова не сприймаються як родові позначення, вони теж пишуться з великої літери: Ярославів Вал, Красні Ворота, Гола Пристань, Біла Церква.

Назви, запозичені з російської мови, не викликають особливих труднощів і передаються за фонетичним принципом: Бурятія, Нижній Тагіл, Бородіно, Бєлгород.

Якщо ж у російських географічних назвах є суфікси: -ск, -цк, -ич та інші, то при перекладі на українську мову ці

суфікси замінюються українськими відповідниками -ськ, -цьк, -ич та ін. Наприклад: Нижньоамурськ, Донецьк, Углич.

Іноді доводиться перекладати на українську мову російські прикметники, що входять до назви. Наприклад: Біле море (Белое море), Північний Льодовитий океан (Северный Ледовитый океан).

Важливо запам'ятати, що назви залізничних станцій в українській мові не відмінюються, назви міст, сіл, рік, озер відмінюються. Наприклад: Поїзд зупинився на станції Біличі; У Біличах працювало понад три тисячі студентів; На станції Шевченкове поїзд стоятиме 15 хвилин; Біля села Шевченкового зупинилася колона машин.

Не відмінюються географічні назви, що складаються із двох слів. Наприклад: Вантаж направлений у місто Біла Церква; За станцією Кам'янець-Подільський розташувати стоянку автомашин.

Якщо перед назвами островів, річок, озер, гір є означуване слово, то сама назва не змінюється. Наприклад: Вздовж річки Сула розташувати табір.