Методичні вказівки. Приступаючи до вивчення курсу „Основи римського приватного права” необхідно насамперед усвідомити, що являє собою римське приватне право і яка мета переслідує

Приступаючи до вивчення курсу „Основи римського приватного права” необхідно насамперед усвідомити, що являє собою римське приватне право і яка мета переслідує його вивчення в юридичних вузах.

Суспільний та державний лад римської держави та її основних періодів були розглянуті при вивченні курсу „Історія держави і права зарубіжних країн”. Однак, спираючись на ці знання, потрібно повторити і засвоїти найбільш характерні особливості виникнення держави в Стародавньому Римі, при цьому визначити вплив стародавніх племен, які існували на території римської держави, і простежити чинники і джерела виникнення римської державності.

При розгляді цієї теми студентам пропонується звернути увагу на періодизацію як римської держави, так і права, при цьому доцільно скористатися класифікацією, наведеною в підручниках Э.О. Харитонова, А.А. Підопригори, И.Б. Новіцького, И.А. Покровського та ін. Важливе значення має характеристика найдавнішого суспільного і державного устрою, його основних органів керування і посадових осіб. Варто звернути увагу як на територіальний, так і на етнічний поділ римського державного устрою, акцентуючи при цьому увагу на виділенні певних категорій приватних осіб і розбіжності у їхньому правовому становищі.

Варто також визначити значення і вплив римського сакрального ладу на становлення і розвиток як правової системи Риму, так і римської юриспруденції.

При розгляді цієї теми важливе значення має виокремлення і визначення римського приватного і римського публічного права. При цьому необхідно виділити систему римського приватного права та його характерні риси. Спираючись на ці дані, потрібно засвоїти найбільш характерні риси найдавнішого римського цивільного права (іus cіvіle), такі, як зв’язок з релігією, місцевий характер, відокремленість, формалізм і символізм (наприклад, елементи формалізму і символізму яскраво виражені в манципації). Ці риси зникли в період пізньої республіки, тому потрібно з’ясувати зв’язок із розвитком товарообміну, появою і розвитком „права народів”. Пам’ятати, що у результаті обидві системи права зблизилися, а в період імперії вже складали єдину систему права. Так само виділити такі системи як преторське право та природне, їхні характерні риси, коло регулювання. Варто також мати на увазі, що римське приватне право являє собою тільки частину правової системи Риму і, як таке, його потрібно відрізняти від публічного права, причому, виділити їхні загальні і відмінні риси.

Необхідно усвідомити, що детальне вивчення інститутів римського приватного права передбачає чітке уявлення про джерела римського права і значення кожного з них в окремі періоди розвитку Римської держави.

Необхідно згадати, що теорія держави і права розуміє під терміном „джерело права”, той зміст, що вкладається у цей термін. Цей термін використовується тут у значенні форм правотворення, якими є: 1) звичайне право; 2) закон; 3) едикти магістратів; 4) постанови сенату; 5) укази імператорів; 6) діяльність юристів. Варто засвоїти, зокрема, види законів, відомі Римській державі на різних етапах її історичного розвитку. Так, наприклад, вивчаючи „Закони XІІ таблиць”, що являють собою кодифікацію звичаїв, здійснену у V столітті до н.е., студент повинен зосередити свою увагу на законах періоду Римської республіки, на сенатус-консультах періоду принципату і конституціях періоду влади імператорів. Особливий інтерес являють едикти як специфічні форми правотворення в Римській державі. Едикти спочатку були засобом судового захисту і застосування цивільного права, однак потім вони служили цілям заповнення наявних у ньому прогалин, його зміні відповідно до вимог економічних відносин і тим самим сприяли створенню нових норм, що згодом утворили преторське право.

Варто врахувати, що тлумачення юристами законів фактично створювали норми, що спиралися спочатку на авторитет юристів, а в подальшому, в епоху принципату, роз’яснення юристів були формально силоміць наділені правовими нормами.

Вивчаючи кодифікацію імператора Юстиніана, варто усвідомити задачі кодифікації, її призначення, а також зміст трьох складових її збірників: 1) Дигест, або Пандектів; 2) Інституцій і 3) Кодексу. Пізніше Кодифікація була доповнена збірником новел. У своїй сукупності вона одержала в епоху Середньовіччя назву Corpus іurіs cіvіlіs, тобто Звід законів цивільного права.

Для більш поглибленого вивчання кодификації Юстиніана рекомендується книга І. С. Перетерського „Дигесты Юстиніана. Нариси з історії складання і загальна характеристика” (М.: Госюриздат, 1956). У книзі маються два додатки, що являють собою переклад на російську мову окремих фрагментів з Дигест, і зміст титулів Дигест (третій додаток).

Питання до теми

1. Історія виникнення римської держави.

2. Періодизація розвитку римської держави та права.

3. Суспільний та державний устрій стародавнього Риму.

4. Поняття та система римського приватного права.

5. Поняття та види джерел римського приватного права.

6. Закони XII таблиць: загальна характеристика. Кодифікація Юстиніана.

7. Юриспруденція періоду Республіки. Правові шко­ли.

Контрольні завдання:

1. Проаналізуйте історію розробки та зміст Законів XII таблиць. Дайте обґрунтований висновок щодо їх походження та сутності. Чи можна їх вважати кодифі­кацією цивільного права?

2. Проаналізуйте походження та характерні риси jus civile. Як jus civile співвідноситься з поняттям „цивільне пра­во”?

3. Чому таке велике значення мало обнародування формул позовів та календаря судових засідань?

4. Проаналізуйте роботи юристів доби республіки.

6. Преторський эдикт. Значення та структура эдикта (традиційна реконструкція).

7. Структура Інституцій Гая як підручника римського права.

8. Corpus iuris civilis. Кодифікация права імператора Юстиніана. Складові частини корпуса. Тлумачення корпуса середньовічними комментаторами.

10. Формы позитивного права. Значення плебисцитів та постанов сенату у розвитку права. Значення судового прецедента у римському праві.

11. Природне право, право народів та цивільне право. Их взаємодія. Проблема співвідношення права та закона, справедливості та норм позитивного права. Преторське та суворе цивільне право.

Першоджерела:

1. Законы XII таблиц. Институции Гая. (Книга первая, тит.56-141). Дигесты Юстиниана (Памятники Римского права). – М.: Зерцало, 1997.

2. Юлий Павел. Пять книг сентенций к сыну. Фрагменти Домиция Ульпиана / Пер. с лат. Е.М. Штаерман. – М.: Зерцало,1998(Кн. 2, тит.19 – 29.)

3. Дигесты Юстиниана /Пер. с латин.; Отв. ред. Л.Л. Кофанов. – М.: Статут, 2002. – Т. I. – 584 с. – (Кн.. с 23-ої по 26-у).

4. Дигесты Юстиниана: Пер. с латин. / Отв. ред. Л.Л. Кофанов. – М.: Статут, 2002. – Т. ІІ. – 622 с.

5. Дигесты Юстиниана: Пер. с латин. / Отв. ред. Л.Л. Кофанов. – М.: Статут, 2003. – Т. ІІІ. – 780 с.

6. Институции Юстиниана / Пер. с латин. Д. Расснера; Под ред. Л.Л. Кофанова, В.А. Томсинова. (Серия „Памятники римского права”. – М.: Зерцало, 1998. – 400 с. – (Кн. 1-я, тит. 9-12.)

Література:

№№: 21; 28; 37; 39; 50; 56; 66; 68: 69; 91; 92; 101; 102; 126; 136; 162; 174; 190; 194; 195; 202; 244 (тут і далі – це номери позицій у списку рекомендованої літератури).

Тема 2. Особи у римському приватному праві (2 год.)