double arrow

ЗРАЗКИ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ


1. Якому підходу до теоретичного розгляду політичної еліти надає перевагу російський дослідник О. Гаман-Голутвіна:

а) позиційній;

б) концептуальний;

в) репутаційний.

2. Яке з визначень еліти належить Х. Ортезі-і-Гассет?

а) харизматичні особистості;

б) особи із найвищим почуттям відповідальності;

в) найактивніші в політичних відносинах люди, орієнтовані на владу, т.зв.

організована меншість у суспільстві;

г) особи, які отримали найвищий індекс у сфері своєї діяльності.

3. Яке з визначень еліти належить В. Парето?

а) харизматичні особистості;

б) особи із найвищим почуттям відповідальності;

в) найактивніші в політичних відносинах люди, орієнтовані на владу, т.зв. організована меншість у суспільстві;

г) особи, які отримали найвищий індекс у сфері своєї діяльності.

4. Яке з визначень еліти належить Г. Мосці?

а) особи, які мають у суспільстві найбільший престиж, багатство, статус;

б) особи із найвищим почуттям відповідальності;

в) найактивніші в політичних відносинах люди, орієнтовані на владу, т.зв. організована меншість у суспільстві;

г) особи, які отримали найвищий індекс у сфері своєї діяльності.




5. Якій концепції формування правлячого класу надає перевагу Г. Моска?

а) трансформації еліти;

б) заміні еліти;

в) зміні еліти.

6. У якій праці Р. Міхельс сформулював залізний закон олігархічних тенденцій?

а) "Соціологія політичних партій в умовах демократії";

б) "Основи політичної науки";

в) "Теорія управління та парламентське правління";

г) "Трактат із загальної соціології".

7. Для котрого підходу до розуміння еліти характерним є пояснення існування еліти перевагою одних людей над іншими, насамперед інтелектуальною, моральною?

а) ціннісний підхід;

б) структурно-функціональний.

8. Як називається підхід, який пояснює, що суспільством керує одна панівна еліта? Назвіть учених, які його репрезентують.

____________________________________________________________________________________________________________________________________

9. Як називається підхід, який відстоює ідею про існування в суспільстві не однієї, а багатьох еліт? Зазначте дослідників цього напряму.

____________________________________________________________________________________________________________________________________

10. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ(питання для контрольної роботи)

1. "Елiта" як полiтологiчна категорiя.

2. Теорії обгрунтування еліт.

3. Причини елітарності суспільства.

4. Елітизм та егалітаризм.

5. Ідеї елітарності у філософії стародавнього Китаю.

6. Історичні етапи розвитку еліти в античності.

7. Розвиток ідей елітарності в средньовіччі та новому часі.

8. "Політичний клас" Г. Моски.

9. Теорія еліти В. Парето.

10. Порівняльна характеристика поглядів Г. Моски та В. Парето.



11. Елітарна концепція Р. Міхельса.

12. Ідеї елітарності в суспільно-політичній думці України.

13. Концепція "національної аристократії" В. Липинського.

14. Елітарні ідеї Д. Донцова.

15. Проблеми типологізації теорій політичної еліти.

16. Радикальні теорії еліт.

17. "Аристократичний" варіант елітаризму. Концепція еліти Х. Орети-і-Гасета.

18. Ліберальні теорії еліт.

19. Неоелітизм.

20. Функціональні теорії еліт

21. Теорія еліт та демократія. Концепція "демократичного елітизму".

22. Теорія елітного плюралізму.

23. Суть та структура політичної еліти.

24. Еліта і правлячий клас.

25. Типологія та функції політичної еліти.

26. Системи рекрутування еліт.

27. Трансформація, зміна та заміна еліт.

28. Моделі політичних еліт у перехідних політичних системах.

29. Роль політичної еліти у процесах політичної трансформації.

30. Проблеми та перспективи нових політичних еліт.

31. Формування та етапи становлення політичної еліти України.

32. Складові української політичної еліти.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Абашкина Е., Косолапова Ю. О теориях лидерства в современной политической психологии // США: экономика, политика, идеология. – 1993. - №4.

Андреев С.С. Политический авторитет и политическое лидерство // Социально-политический журнал. – 1993. - №1-2.

Ашин Г. Политическое лидерство: оптимальный стиль // Общественные науки и современность. – 1993. - №2.

Бандурович О.Ю., Стегний А.Г., Чурилов Н.Н. Образ лидера: представления и предпочтения жителей Украины // Социологические исследования. 2003. № 3. С. 38-47.



Бебик В. М. Подготовка и отбор политических лидеров // Персонал. – 1993. – № 3 – 4. – С. 102 – 115.

Блондель Ж. Политическое лидерство. Путь к всеобщему анализу. – М., 1992.

Деркач Ж. Політичний лідер у ретроспективі // Віче. – 1999. – № 1.

Дубицкая В. П., Тарарухина М. И. Какого политика можно „продать”? // Социс. – 1998. – № 10. – С. 118 – 127.

Егорова Е. В. Психологические методики исследования личности политических лидеров капиталистических стран. – М., 1988.

Имидж лидера: Психолог. пособие для политиков / Под ред. Е. В. Егоровой-Гантман. – М.: Знание, 1994. – 266 с.

Итвелл Роджер. Возрождение харизмы? Теория и проблемы операционализации понятий // Социологические исследования. 2003. № 3. С. 9-20.

Карасев В.И. Феномен политического лидерства / Академия педагогических и социальных наук. – М.: Московский психолого- социальный ин-т, 2000.

Карасева В. Н. Феномен политического лидера. – М., 2000.

Карол А. О’Конор. Основи ефективного лідерства. – К.: Британська Рада в Україні, 2000. – 96 с.

Кейзеров Н. Доктрина персонализации власти // Социологические исследования. 1990. № 3. С. 79-87.

Кретов Б. И. Современные западные концепции лидерства // Социально-гуманитарные знания. – 2000. - № 4.

Кретов Б. И. Политологическая теория лидерства // Социально-гуманитарные знания. – 2000. - № .

Кравченко В.И. Харизматическая личность: многообразие понимания // Социологические исследования. 2004. № 4. С. 134-137.

Кухта Б. Політичний лідер. – Львів, 2000.

Пахарев А.Д. Политическое лидерство и лидеры: Монография / Институт политических и этнонациональных исследований НАН Украины. – К.: Знание Украины, 2001.

Пахарєв А. Стиль політичного лідерства: фактори формування та складові // Нова політика. – 2001. – № 5.

Пищулин К. П. Политическое лидерство и электоральный процесс // Полис. – 1998. – № 5. – С. 145 – 152.

Политиками не рождаются. Как стать и остаться эффективным политическим лидером / Е. Абашкина, Е. Егорова-Гантман, Ю. Косолапова и др. – М., 1993.

Ротман Д.Г., Веремеева Н.П., Левицкая И.В., Правдинец В.В. Белорусский вариант харизмы // Социологические исследования. 2003. № 3. С. 29-38.

Сало І. Аналіз індивідуальних якостей політичного лідера як суб’єкта політики // Політологічні читання. – 1993. – № 4. – С. 90 – 96.

Татенко В. Як стати i бути лідером: поради психолога. – К., 1996.

Тард Г. Общественное мнение и толпа. – М., 1992.

Токовенко В. Політичне керівництво і державне управління: проблеми взаємовідносин та оптимізації взаємодії: Монографія – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 256 с.

Туманов С.В., Гаспаришвили А.T., Митева Л.Д. Политическое харизматическое лидерство в России: мифы и реальность // Социологические исследования. 2003. № 3. С. 20-29.

Новиков В.И. Бог, цари и герои (Мифы о правителях народа) //Общественные науки и современность. 2007. № 5. С. 150-158.

Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. – Ростов-на-Дону. – 1996.

Кравченко А. Макиавелли: технологии эффективного лидерства // Социс. – 1993. - №6.

Пугачев В. Субъекты политики: личность, элиты, лидерство. – М., 1991.

Трофимов М.И. Политическое лидерство // Социально-политические науки. – 1991. №2.

Кузнєцова С.В. Пріоритетні фактори формування політичного лідерства в Україні // Політологічний вісник. – К., 2000. – Вип. 7. – С. 86–89.

Кузнєцова С.В. Механізм формування політичного лідерства в Україні // Нова політика. – 2001. – № 2. – С. 60–62.

Кузнєцова С.В. Політична прагматика як складова лідеротворчого процесу// Політологічний вісник. – К., 2001. – Вип. 9. – С. 73–81.

Кузнєцова С.В. Система лідеротворення в Україні // Вісник Київського університету. Серія: Філософія. Політологія. – К., 2001. – Вип. 37. – С. 40–42.

Кузнєцова С.В. Політичне лідерство в процесі інституціалізації / Політологія в Україні: стан та перспективи розвитку / Зб. наук. доп. і ст. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2000. – С. 86–92.

Адаир Дж. Психология власти: концепция непререкаемого лидерства. Пер. с англ. М., 2004.

Лубченков Ю.Н. Политическое лидерство как технология // Вестник Московского университета. Сер. 18. Социология и политология. 2005. N 1.
Пищева Т.Н. Образ идеального политического лидера в массовом сознании // Вестник Московского университета. Сер. 12. Политические науки. 2004. N 4.
Шаблинский И.Г. Политическое лидерство: типология и технология: учебное пособие. М., 2004.
Шахов А. Политическое лидерство в современной России // Власть. 2004. N 2.
Щербинина Н.Г. Теории политического лидерства: Учеб. пособие. М., 2004.
Андреев С.С. Политические авторитеты и политическое лидерство // Социально-политический журнал. 1993. N1,2.
Дударь А.Ю. Идеология, лидерство и бессознательность массового сознания // www/novopol.ru.
Малькова Т.П., Фролова М.А. Массы. Элиты. Лидеры. –М., – 1993.
Трушков В. Вожди и винтики // Деловая жизнь. 1991. N24.
Фреик Н. Политическая харизма: обзор зарубежных концепций // Социологическое обозрение. 2001. Т.1. N1.

Бурлацкий Ф.М. Вожди и советники. – М., 1990.

Херманн М. Стили лидерства в формировании внешней политики // Полис. –1991. –№ 1.

http://www.nikkolom.ru/book1/page_il_1_3.htm
Вимоги до написання рефератів

Написання реферату є складовою частиною самостійної роботи над змістом курсу і покликане сприяти поглибленню і систематизації знань студентів з дисципліни. Студенти готують один реферат за семестр і подають його для перевірки викладачу протягом семестру, але не пізніше, ніж за 15 днів до останньої в семестрі атестації.

Рекомендується така послідовність написання реферату:

1. вибір теми, її обґрунтування;

2. підбір літератури, складання бібліографії до теми, попередній перегляд літератури;

3. складання плану реферату;

4. робота з літературою: підготовка виписок з літературних джерел, їх систематизація відповідно до плану роботи;

5. критичний аналіз літератури, підготовка висновків і рекомендацій;

6. оформлення реферату.

Орієнтовний перелік тем рефератів пропонується викладачем, але студент може запропонувати власну тему, якщо вона відповідає програмі курсу. Вибір теми необхідно обґрунтувати, показати її актуальність та значущість для практичної діяльності.

Обов’язковим є наявність плану реферату із вказаними сторінками усіх пунктів. Зазначені у плані пункти мають бути виділені у тексті реферату. План реферату пишеться на першій сторінці (після титульної сторінки) і звичайно включає декілька обов'язкових розділів:

вступ, в якому обґрунтовується актуальність теми, особисті причини вибору автором саме цієї теми, стан проблеми у сучасній науці - 1-2 стор.

основна частина, у якій проводиться критичний аналіз літератури з теми, визначається позиція самого автора до різних підходів, точок зору, що є в літературі - 6 -15 стор. Основна частина поділяється на декілька пунктів, кількість яких визначається автором).

висновки, у яких підсумовуються проведений аналіз літератури, обговорюються перспективи даної галузі психологічної науки, висловлюється власна її оцінка - 2-3 стор.

література (кількість джерел визначається темою роботи, але має бути не меншою 5, причому частка підручників у списку літератури не повинна бути значною). Список джерел подається у алфавітному порядку за нормами бібліографічного опису.

Зміст основної частини реферату повинен відповідати його темі та ґрунтовно висвітлювати пункти плану. Зміст реферату не може зводитись до набору положень та цитат з опрацьованої літератури. При викладі матеріалу студент повинен виділяти головні положення, що обстоюються автором, порівнювати та аналізувати різні думки, аргументувати власну позицію, робити узагальнення і висновки в процесі викладу. У тексті основної частини повинні бути посилання на джерела звідки взято ту чи іншу думку, (номер відповідної роботи у списку літератури до реферату у квадратних дужках, а при цитуванні, крім того, вказується сторінка (сторінки), звідки наведена цитата).

Реферат готується у друкованому або рукописному варіанті обсягом 8 – 20 сторінок друкованих 14 шрифтом (або відповідного обсягу рукописний текст). Текст виконується з однієї сторони стандартного білого листка паперу формату А-4, листки нумеруються. Поля: ліве - 30 мм, праве - 10 мм; верхнє - 20 мм і нижнє - 25 мм. Курсова робота має бути зшита (скріплена), охайно та грамотно оформлена.







Сейчас читают про: