Практичне заняття №3 – 2 години

Мета занять: перевірити та закріпити знання студентів про систему принципів кримінального процесу, їх роль і значення в здійсненні кримінально-процесуальної діяльності.

Питання для обговорення на занятті:

1. Поняття, значення та система принципів кримінального процесу.

2. Класифікація принципів кримінального процесу України.

3. Загальна характеристика і зміст конституційних принципів.

4. Спеціальні принципи кримінального процесу та їх характеристика.

5. Значення дотримання принципів кримінального процесу у діяльності судових та правоохоронних органів.

Завдання для індивідуальної роботи:

Тематика рефератів та повідомлень

· Принцип презумпції невинуватості та його забезпечення в кримінальному процесі.

· Імунітет свідка та неприпустимість примуса свідчити проти себе самого і своїх близьких родичів.

· Забезпечення недоторканності особистого життя в кримінальному судочинстві.

Завдання для самостійної роботи:

1. При відкритті судового засідання в справі К., який обвинувачувався в розбійному нападі, захисник підсудного заявив суду, що К., латиш за національністю, погано володіє українською мовою, однак досудове слідство велося без участі перекладача. На цій підставі захисник просив суд повернути справу прокурору для провадження попереднього слідства.

Прокурор заперечував проти клопотання захисника, посилаючись на те, що на досудовому слідстві К. не просив забезпечити його перекладачем. У судове ж засідання перекладача викликано, і за його участю буде розглядатися справа.

Як суд має вирішити цю процесуальну ситуацію?

2. У справі У. і В., які обвинувачувалися в розбої, до судового засідання викликалися свідки й потерпілі М. і С. У судове засідання з’явився лише свідок Т. Потерпілі та інші свідки в суд не з’явилися. Відомостей про вручення їм повісток у справі не було. Прокурор вважав можливим розгляд справи за відсутністю свідків. Захисник приєднався до думки прокурора. Суд ухвалив слухати справу.

Підсудні У. і В., які на досудовому слідстві визнавали себе за винних, в судовому засіданні відмовилися від своїх показань і заперечували свою винність. Суд допитав підсудних, оголосив їх показання на досудовому слідстві, допитав Т., оголосив показання потерпілих та інших свідків на досудовому слідстві й виніс вирок.

Чи правильні дії суду?

3. К. був визнаний винним у тому, що, працюючи завідувачем складом заводу, систематично привласнював державні гроші, що одержував за проданий спецодяг, внаслідок чого у нього виникла нестача, за фактом якої було порушено кримінальну справу за ч.3 ст.191 КК України. На досудовому слідстві й в суді К. винним себене визнав. Він заявив, що розкраданням ніколи не займався, що згадану суму у нього було викрадено в трамваї, коли він віз гроші додому, бо касу заводу вже було закрито, а про скоєну в трамваї крадіжку одразу заявив у міліцію.

В обвинувальному вироку суд обґрунтував своє рішення показаннями свідків С. і Г. про те, що К. зобов’язаний був вносити в касу виручку кожного дня і що необхідності відносити гроші додому у нього не було. Відхиляючи версію підсудного про крадіжку грошей у трамваї, суд зазначив у своємувироку, що вона нічим не підтверджена, крім заяви підсудного, та що саме К., а не слідчі органи, зобов’язаний був довести свою невинуватість.

Чи відповідає вирок суду принципам кримінального процесу?

4. До районної прокуратури звернулася З. із заявою про те, що її дочка зґвалтована М. Після перевірки заяви слідчий порушив кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.І ст.152 КК України, і розпочав розслідування. У висновку судово-медичної експертизи, яку було призначено в даній справі, констатувалося, щона тілі потерпілої мають місце характерні для зґвалтування сліди.

Після закінчення розслідування слідчий запросив потерпілу для ознайомлення з матеріалами справи (ст.217 КПК України). Потерпіла звернулася до слідчого з письмовою заявою, у якій просила закрити справу щодо М., бо вона примирилася з ним і вони подали заяву до загсу про реєстрацію шлюбу. Потерпіла також вказала, що заяву про зґвалтування в суд подаламати проти її волі.

З урахуванням наведених обставин слідчий виніс постанову про закриття справи за п.6 ч. І ст.6 КПК України.

Чи дотримувався слідчий принципів кримінального процесу? Назвіть норми закону, у яких ці принципи передбачені, і зробіть правовий аналіз процесуальної ситуації, яка склалась у даному випадку.

Методичні вказівки до вивчення теми:

У КПК немає розділу або глави, які б були присвячені принципам кримінального-процесу, в ньому також відсутнє саме поняття “принцип кримінального процесу”. В діючому кримінально-процесуальному законодавстві зустрічаються лише два терміни “Загальні положення” (розділ 1 КПК), “Основні положення досудового слідства” (глава 11 розділу 2 КПК), “Загальні положення судового розгляду” (глава 24 розділу з КПК), згадується також і про “засади” (ст.16 КПК). В науці кримінального процесу до даного часу не вироблено єдиного підходу до визначення поняття “принципи кримінального процесу”. В цьому неважно упевнитися, ознайомившись із висвітленням вказаного питання теми в різних підручниках з кримінального процесу.

Вищевказане, безумовно, створює додаткові труднощі для вивчення першого питання. Завдяки цьому для чіткого усвідомлення поняття і сутності принципів кримінального процесу необхідно виділити критерії, які б дозволяли віднести ті чи інші положення до принципів кримінального процесу. Основні з них полягають в тому, що: 1) принципи кримінального процесу – це кримінально-процесуальні норми загального і визначаючого характеру, які містяться в Конституції, КПК та інших правових актах, які відображають найбільш суттєві риси і властивості кримінального процесу України; б) принципи діють на всіх чи декількох стадіях кримінального судочинства; в) порушення якого-небудь принципу кримінального процесу тягне за собою несприятливі наслідки у вигляді відміни прийнятих рішень у справі.

При обговоренні цього питання необхідно показати роль Конституції України у визначенні системи принципів кримінального процесу. Слід усвідомити, що більшість принципів кримінального судочинства закріплена в Основному законі, норми якого мають пряму дію.

В науковій та навчальній літературі висловлювалися різні точки зору щодо кількості принципів кримінального процесу України, їх системи і т.п. При обговоренні питання необхідно перш за все визначити підстави для класифікації принципів кримінального процесу, що сприятиме чіткій уяві про їх систему. Для розкриття змісту конкретних принципів кримінального процесу необхідно обов’язково ознайомитися з тими статтями Конституції, законів і КПК України, де вони знайшли своє закріплення, показати дію принципів кримінального процесу на різних його стадіях, які винятки із правил дії певного принципу передбачені законодавством. При характеристиці конкретного принципу доцільно розкрити його взаємозв’язок з іншими принципами кримінального процесу в межах системи, яку вони створюють.

4 & Нормативні акти та література:

§ Баранник Р. Зв'язок права особи на свободу від самовикриття, викриття членів сімей чи близьких родичів з деякими принципами кримінального процесу // Право України. – 2003. – № 7. – С. 39-41.

§ БойкоВ., Бобечко Н. Щодо деяких положень нового кримінально-процесуального законодавства України // Право України. – 2003. – № 1. – С. 99-101.

§ Городовенко В. Принцип незалежності суддів і підкорення їх лише законові як один з основних принципів судочинства в Україні // Право України. – 2002. – № 4. – С. 124-127.

§ Гриненко А.В., Кожевников Г.К., Шумилин С.Ф. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе. – Харьков, 1997.

§ Гринюк В.О. Принцип незалежності суддів і підкорення їх тільки закону в кримінальному процесі України: Дис. … канд. юрид. Наук: 12.00.09. / ім.Т. Шевченка. – К., 2004

§ Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса (Вопросы теории и практики). – М.: Юрид. лит., 1981.

§ Кожевников И. Принципы состязательности и равноправия сторон в уголовном процессе // Российская юстиция. – 2000. – № 12.

§ Конституція України. – ст. 3, 8, 13, 19, 21-68, 121-131, 147, 153.

§ КПК України. – ст. 4, 5, 14-22, 53, 53¹.

§ Лотыш Т.А. Проблемы гарантий принципа состязательности в уголовном судопроизводстве // Государство и право. – 2002. – № 6. – С.104-109.

§ Маляренко В. Змагальність сторін у кримінальному судочинстві (Окремі аспекти становища суду в змагальному процесі // Вісник Прокуратури. – 2003. – № 1 (19). – С. 15-21.

§ Маляренко В.Т. Конституційні засади кримінального судочинства. – К., 1999.

§ Маляренко В.Т. Поняття, загальна характеристика та класифікація основних засад кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 1. – С. 40-44.

§ Маляренко В.Т. Про мову кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 2.

§ Михайленко О. Про засаду провадження кримінального судочинства українською мовою // Юридична практика. – 2003. – № 6. – С. 25-27.

§ Мінюков А. Забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина органами досудового слідстваМВС України // Право України. - 2002. - № 7. - С. 22-26.

§ Новиков В. Гарантії права особи на компенсацію шкоди, заподіяної незаконним обвинуваченням // Право України. – 1998. – № 11. – С. 31-33.

§ Олійник В. Зміст діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційного права на свободу та особисту недоторканість // Право України. – 2002. – № 7. – С. 27-30.

§ Півненко В.П., Мірошниченко Є.О. Впровадження конституційних принципів змагальності та рівності сторін на стадії досудового слідства: проблеми і шляхи їх вирішення // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 2 (36). – С. 48-52.

§ Про застосування законодавства, що забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 7 липня 1995 р. із змінами та доповненнями.

§ Про застосування законодавства, яке забезпечує незалежність суддів: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 12 квітня 1996 р.

§ Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.10.1996 р. // Право України. – 1996. – № 12.

§ Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 25 січня 1974 р. із наступними змінами та доповненнями.

§ Репешко П.И. Принципы уголовного процесса в стадии судебного разбирательства уголовного дела в суде первой инстанции Украины. – Николаев: Атолл, 2001.

§ Тертишник В.М. Концептуальна модель системи принципів кримінального процесу // Наук. вісник ДЮІ МВС України. – 2001. – № 1. – С. 142-155.

§ Тертышник В.М. Конституционные принципы правосудия правового государства // Концепция развития законодательства Украины. – К., 1996. – С. 105-106.

§ Удалова Л. Імунітет у кримінальному процесі України // Право України. – 2003. – № 7. – С. 77-79.

§ Якупов Р.Х. Принципы уголовного процесса. – М., 1997.