Практичне заняття № 8 – 2 години

Мета занять: перевірити, поглибити та закріпити знання про стадію, форми і строк досудового розслідування, інші загальні положення досудового слідства та дізнання.

Питання для обговорення на занятті:

1. Поняття, завдання, форми та значення стадії досудового розслідування.

2. Дізнання, його види й особливості провадження.

3. Досудове слідство як основна форма розслідування.

4. Поняття, значення та види підслідності кримінальних справ.

5. Строки досудового слідства та порядок їх продовження.

6. Інші загальні умови досудового розслідування:

- початок і місце досудового розслідування;

- груповий метод розслідування кримінальних справ;

- об’єднання та виділення кримінальних справ;

- процесуальна самостійність слідчого;

- взаємодія слідчого з органом дізнання;

- обов’язковість розгляду клопотань;

- неприпустимість розголошення даних досудового розслідування;

- вживання заходів щодо виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;

- застосування науково-технічних засобів;

- оскарження дій слідчого, особи, що провадить дізнання (дізнавача);

- форма та зміст процесуальних документів.

7. Рішення ситуаційних завдань (за пропозицією викладача).

Завдання для індивідуальної роботи:

Тематика рефератів та повідомлень

1. Підслідність кримінальних справ.

2. Строки досудового слідства та порядок їх продовження.

3. Слідчо-оперативна група і бригада слідчих.

4. Етика досудового розслідування.

Завдання для самостійної роботи:

1.Під час допиту підозрюваного слідчий використав саморобний прилад, на якому стрілка хитається між словами “правда” і “неправда”. До нижньої частини стрілки було прикріплено нитку, за допомогою якої слідчий керував приладом.

Дайте оцінку цьому пристосуванню. Яким вимогам повинні відповідати науково-технічні засоби, що застосовуються слідчим?

2. У кримінальній справі про розкрадання будівельних матеріалів необхідно одночасно провести декілька обшуків у різних населених пунктах області. Слідчий, якому доручили розслідування, виніс постанову про створення слідчої групи строком на 3 доби. До групи він включив слідчих, яким доручив за рішенням суду провести обшуки та інші слідчі дії у відповідних населених пунктах.

Дайте оцінку діям слідчого.

3. Через десять днів після порушення кримінальної справи про тяжкий злочин оперуповноважений ВКР Донько виніс постанову про передачу її слідчому. Затвердивши постанову в начальника РВ, Данько відніс справу до канцелярії ОВС і попросив без затримки передати її начальнику слідчого відділу.

Чи правильно діяв оперуповноважений? Який процесуальний порядок передачі кримінальних справ з органу дізнання до слідчого підрозділу?

4. Під час розслідування кримінальної справи про квартирні крадіжки з’ясувалося, що для викриття злочинців належить виконати великий обсяг слідчої і оперативно-розшукової роботи.

Хто вправі створити слідчо-оперативну групу? Як оформити створення такої групи?

5. Гончаренко був викритий у вчиненні трьох квартирних крадіжок у Сімферополі, двох з магазинів у Дніпропетровську і вбивства в Києві. Затримали його в Миколаєві при спробі вбити працівника міліції.

Де повинно проводитись розслідування кримінальної справи? Кому його доручити?

6. Каплуну, який утримувався під вартою, оголошено, що строк його перебування в слідчому ізоляторі продовжено до 4-ох місяців.

Куди вправі звернутись Каплун з приводу цього питання?

7. Слідчий направив директору таксопарку постанову, в якій запропонував відсторонити від виконання своїх обов’язків водія Стельмащука, який міг бути причетним до вчинення небезпечного злочину. Директор таксопарку оскаржив постанову слідчого прокурору.

Яке рішення повинен прийняти прокурор?

Методичні вказівки до вивчення теми:

Досудове розслідування – друга стадія кримінального процесу, яка настає після порушення кримінальної справи. Успішне виконання завдань кримінального судочинства у більшості справ було б неможливим безпосередньо у суді, оскільки повне, всебічне і об’єктивне дослідження судом обставин справи потребує більшої підготовчої роботи з виявлення, закріплення, перевірки доказів, які підтверджують вину особи у скоєні злочину.

Назва слідства “досудовим” викликане тим, що воно передує судовому слідству і покликане забезпечити успішне проведення судового розгляду. На досудове розслідування, як і на будь-яку стадію кримінального процесу, покладаються свої специфічні завдання, які можна вивчити, проаналізувавши стст. 2, 23, 23¹, 29 КПК України. Для досудового розслідування характерне і особливе коло суб’єктів. Після вивчення стст. 102, 103, 114, 114¹ КПК України слід назвати тих посадових осіб, які вправі здійснювати досудове розслідування, а також осіб, які можуть брати в ньому участь.

В ході підготовки до першого питання важливо засвоїти співвідношення змісту понять “дізнання”, “досудове слідство”, “досудове розслідування”.

Як процесуальне поняття дізнання означає частину досудового розслідування, в межах якого проводяться слідчі дії і оперативно-розшукові заходи з метою виявлення ознак злочину і встановлення осіб, що його вчинили (ст.103 КПК). Дізнання здійснюють посадові особи, які вказані в ст.101 КПК. Порядок провадження дізнання у кримінальному процесі залежить від того, ознаки якого злочину виявлені – тяжкого, особливо тяжкого або невеликої чи середньої тяжкості. В цьому розумінні можна говорити про два види дізнання у кримінальному процесі: 1) дізнання у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини; 2) дізнання у справах про злочини невеликої і середньої тяжкості. В ході самостійної підготовки над питанням про види дізнання слід вивчити стст. 104, 108, 109 КПК України і встановити різницю у порядку їх провадження. Крім цього, при розгляді питання щодо дізнання у справах про злочини невеликої і середньої тяжкості необхідно розкрити зміст поняття “встановлення особи”, з яким закон пов’язує обчислення строку дізнання у даній категорії справ, а в ряді випадків і строку досудового слідства (ч.5 ст.120 КПК).

Під загальними положеннями досудового слідства слід розуміти встановлені законом і обумовлені принципами кримінального процесу правила, які виражають його особливості як самостійної стадії процесу і визначають найбільш суттєві вимоги, що пред’являються до порядку проведення слідчих дій та прийняття рішень. В них містяться основні положення, які забезпечують єдиний і обов’язковий у всіх кримінальних справах процесуальний порядок розслідування. Загальні положення досудового слідства викладені у гл.11 КПК України. На занятті слід розглядати ті із них, які називаються викладачем.

4 & Нормативні акти і література:

§ Наказ Генеральної прокуратури України від 19.09.2005 року № 4 «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство».

§ Наказ Генеральної прокуратури України від 19.09.2005 року № 4/1 «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність».

§ Наказ МВС України від 25.12.2003р. № 1600 «Про вдосконалення організації діяльності органів досудового слідства МВС України».

§ О возмещении затрат на стационарное лечение лица, потерпевшего от преступления, и судебных издержек: Постановление Пленума Верховного Суда Украины от 07.07.1995г. № 11.

§ Про практику застосування судами законодавства, чким передбачені права потерпілих від злочинів» Постанова Пленумуа Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13.

§ Про практику застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8.

§ О практике применения судами Украины законодательства о возмещении материального ущерба, причиненного преступлением и взыскании необоснованно нажитого имущества: Постановление Пленума Верховного Суда Украины от 31.03.1989г. № 3.

§ О практике применения законодательства, предусматривающего государственную защиту судей, работников судов и правоохранительных органов, а также лиц, участвующих в судопроизводстве: Постановление Пленума Верховного суда от 18 червня 1999р №10

§ Балашов А.И. Взаимодействие следователя и органа дознания при расследовании преступлений. – М.: Юрид. Лит., 1979.

§ Бандурка О.М. Слідчий – моя професія. – Харків: Вид-во ун-ту внутр. Справ, 2000.

§ Бандурка О.М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ: Навч. посібник. – Харків: Вид-во НУВС, 2001.

§ Баулін О.В. Процесуальна незалежність слідчого – правова гарантія демократичного правосуддя // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1997. – № 1. – С. 109-112.

§ Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. – К., 1991.

§ Бахін В., Гончаренко В. Як розкриваються злочини. – К., 1996.

§ Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980-2002 гг.). – Киев, 2002.

§ Бердичевский Ф.Ю. Взаимодействие органов следствия и дознания как организационная система // Советское государство и право. – 1973. – № 12.

§ Борико С.В., Дергай Б.И., Митрохин Н.П. Обеспечение законности при производстве дознания: Учебное пособие. – Минск: ВШ МВД СССР, 1990.

§ Будников В.Л. Обжалование действий и решений следователя. – Волгоград, 1990.

§ Быковский И.Е. Соединение и выделение уголовных дел в советском уголовном процессе. – М., 1961.

§ Власов В.И. Расследование преступлений. Проблемы качества. – Саратов, 1988.

§ Гаврилов А.К. Раскрытие преступлений на предварительном следствии: Правовые и организационные вопросы. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976.

§ Газетдинов Н.И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба. – Казань, 1990.

§ Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике. – К., 1984.

§ Горбачов В. Підслідність кримінальних справ // Вісник Прокуратури. – 2003. – № 11(29). – С. 46-50.

§ Грошевий Ю.М. Проблеми нормативного регулювання діяльності органів досудового розслідування у новому КПК України // Вісник АпрН України. – Харків: “Основа”, 1994. – № 2. – С. 138-147.

§ Гусев Л.Н. Подследственность и подсудность в советском уголовном процессе. – М., 1974.

§ Гуткин И.М. Вопросы совершенствования процессуального и организационного руководства в сфере дознания // Совершенствование уголовно-процессуальной деятельности органов внутренних дел: Труды Академии МВД СССР. – М., 1984.

§ Джига М.В., Баулін О.В., Лук’янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні. – К., 1999.

§ Дубинский А.Я. Исполнение процессуальных решений следователя. – К., 1984.

§ Дубривный В.А. Деятельность следователя по расследованию преступлений. Цели. Действия. – Саратов, 1987.

§ Зеленецький В.С. Поняття дізнання // Вісник АпрН України. – 1997. – № 4. – С. 106-110.

§ Зинатуллин З.З., Салахов М.С., Чулюкин Л.Д. Подследственность уголовных дел. – Казань, 1986.

§ Игнатенко А.А., Макаренко Е.И. Формы взаимодействия следователя с органами дознания при раскрытии и расследовании насильственных преступлений с признаками их совершения организованной группой / Серийные убийства и их предупреждение: юридические и психологические аспекты. Материалы международной научно-практической конференции. Часть 3. – Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России, 1998. – С. 46-51.

§ Клименко В. Взаємодія органів дізнання зі слідчими військових прокуратур при провадженні розслідування // Право України. – 2000. – № 3. – С. 63.

§ Кругликов А.П. Сущность и правовые формы взаимодействия органов предварительного следствия и дознания. Учебное пособие. – Волгоград, 1985.

§ Крылов И.Ф., Бастрыкин А.М., Розыск, дознание, следствие. – Ленинград, 1984.

§ Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. – М., 1986.

§ Лопушанский Ф.А. Следственная профилактика преступлений. – К., 1980.

§ Марков А.Я. Дознание по преступлениям, подследственным следователю: Учебное пособие. – 1995.

§ Михайлов А.И. Отдельные поручения следователя. – М., 1971.

§ Павлов Н.Е. Общие условия предварительного расследования (сравнительные исследования). – М., 1982.

§ Панюшкин В.А. Научно-технический прогресс и уголовное судопроизводство. – Воронеж, 1988.

§ Шимановский В.В. Общие условия производства предварительного следствия. - Ленинград, 1983.

§ Орлова А.А. Органы предварительного расследования. – Иркутск, 1994.

§ Павлухин Л.В. Расследование в форме дознания. – Томск, 1979.

§ Романюк Б. Використання спеціальних знань слідчим на стадії досудового слідства // Право України. – 2002. – № 3. – С. 137-143.

§ Рыжаков А.П. Предварительное расследование. – М., 1997.

§ Рыжаков А.П. Органы дознания в уголовном процессе. – М.: Городец, 1999.

§ Савонюк Р.Ю. Доказування в досудовому слідстві: Навчальний посібник / За ред. Доктора юридичних наук, академіка АпрН України О.М. Бандурки. – Сімферополь: Вид-во ДОЛЯ, 2003.

§ Слінько С. Гарантії тимчасових та кількісних характеристик кримінального процесу // Вісник Прокуратури. – 2003. – № 11 (29). – С. 84-88.

§ Смітієенко З., Клименко Я. Обов’язок слідчого по своєчасному забезпеченню цивільного позову у кримінальному процесі // Право України. – 2002. – № 4. – С. 56-61.

§ Тертышник В.М., Слинько С.В. Взаимодействие следователя с иными подразделениями органов внутренних дел при расследовании преступлений. – Х.: Ун-т внутр. Дел, 1995.

§ Уваров Б., Тарасов А. Особенности расследования группой («бригадой») // Социалистическая законность. – 1989. – № 11.

§ Шиманский В.В. Общие условия производства предварительного следствия. – Л., 1983.

§ Ягодинский В.Н. Подследственность преступлений. – К., 1994.

§ Якубович Н.А. Теоретические основы предварительного следствия. – М., 1972.

Питання для підготовки до заліку:

1. Поняття і сутність кримінального процесу України.

2. Історичні типи та форми кримінального процесу.

3. Завдання кримінального процесу України та їх характеристика.

4. Стадії і система кримінального процесу України.

5. Кримінально-процесуальне законодавство України та його джерела.

6. Кримінально-процесуальне право і його співвідношення з суміжними галузями права та іншими галузями знань.

7. Кримінально-процесуальні функції.

8. Кримінально-процесуальні гарантії.

9. Поняття, значення і система принципів кримінального судочинства.

10.Характеристика конституційних принципів кримінального процесу.

11.Характеристика спеціальних принципів кримінального процесу.

12.Поняття суб'єктів (учасників) кримінального процесу, їх класифікація.

13.Суд і суддя в кримінальному процесі. Виняткові повноваження суду.

14.Прокурор в кримінальному судочинстві, його процесуальне становище.

15.Повноваження слідчого і начальника слідчого відділу.

16.Процесуальна самостійність слідчого.

17.Органи дізнання, їх завдання і повноваження. Види дізнання.

18.Обставини, що виключають можливість участі в кримінальному процесі судді, прокурора, слідчого, особи, яка проводить дізнання.

19.Підозрюваний в кримінальному процесі, його права і обов'язки.

20.Обвинувачений і його процесуальне становище. Підсудний і його права.

21.Потерпілий, його права і обов'язки.

22.Цивільний позивач в кримінальному процесі, його права і обов'язки.

23.Цивільний відповідач в кримінальному процесі, його права і обов'язки.

24.Захисник, його роль, права і обов'язки в кримінальному процесі.

25.Випадки обов'язкової участі захисника в кримінальному процесі.

26.Представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача і їх процесуальне становище.

27.Свідок і його процесуальне становище.

28.Експерт, його права і обов'язки.

29.Перекладач і фахівець в кримінальному процесі: права і обов'язки.

30.Поняті, їх призначення і процесуальне становище.

31.Секретар судового засідання, його функції і обставини, що виключають участь в розгляді кримінальної справи.

32.Поняття, значення і елементи доказування в кримінальному процесі.

33.Процес доказування і характеристика його елементів.

34.Поняття і класифікація доказів і їх джерел.

35.Показання свідка і потерпілого.

36.Показання підозрюваного і обвинуваченого.

37.Висновок експерта і види експертиз.

38.Речові докази, їх види. Порядок зберігання і вирішення питань про речові докази.

39.Протоколи слідчих і судових дій і вимоги до них.

40.Протоколи з додатками уповноважених органів за наслідками оперативно-розшукової діяльності.

41.Інші документи як джерело доказів, їх відмінність від речових доказів.

42.Поняття і значення цивільного позову в кримінальному процесі.

43.Суб'єкти цивільного позову в кримінальному процесі.

44.Предмет, підстави і доказування цивільного позову в кримінальній справі.

45.Поняття процесуальних строків та їх значення у кримінальному процесі.

46.Строки провадження слідчих і процесуальних дій та порядок їх обчислення.

47.Поняття і склад судових витрат.

48.Процесуальний порядок відшкодування судових витрат.

49.Види процесуальних витрат.

50.Підстави та умови зменшення розміру процесуальних витрат, відстрочення, розстрочення або звільнення від уплати процесуальних витрат.

51.Підстави та умови розподілу процесуальних витрат.

52.Поняття і завдання стадії порушення кримінальної справи.

53.Приводи і підстави для порушення кримінальної справи.

54.Органи і посадовці, що мають право порушити кримінальну справу.

55.Обставини, що виключають порушення кримінальної справи.

56.Порядок порушення або відмови в порушенні кримінальної справи.

57.Сутність і завдання стадії досудового розслідування.

58.Форми досудового розслідування і вимоги до нього.

59.Дізнання і його види. Порядок і строки провадження дізнання.

60.Поняття досудового слідства і вимоги до нього.

61.Підстави і порядок виділення кримінальних справ.

62.Умови і порядок об'єднання кримінальних справ.

63.Строки досудового слідства і порядок їх продовження.

64.Підслідність кримінальних справ: поняття, види і характеристика.

65.Загальні умови досудового розслідування.

66.Початок і місце провадження розслідування.

67.Розслідування кримінальних справ групою слідчих.

68.Вживання науково-технічних засобів в ході розслідування.

69.Порядок визнання цивільним позивачем, притягнення як цивільний відповідач.

70.Неприпустимість розголошування даних досудового розслідування.

71.Вжиття заходів щодо виявлення і усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

72.Форма і зміст процесуальних документів досудового розслідування.

73.Права прокурора по нагляду за виконанням законів у стадії досудового розслідування.