Порівняльна характеристика прислівника

За своїм походженням прислівники української, російської і білоруської мов сягають різних історичних епох. Окремі з них виникли ще в індоєвропейській мові-основі, деякі — в період праслов'янського мовного життя. Проте більшість прислівників з'явилась у той час, коли почали формуватися мови східнослов'янських народностей, а потім націй. Основний процес утворення відбувався внаслідок адвербіалізації, тобто шляхом переходу інших частин мови в прислівники. Особливо активно пере­ходили до цього лексико-граматичного розряду слів без­прийменникові та прийменникові форми іменників, рідше вони були утворені за допомогою афіксів від основ числівників; менше прислівникових утворень від дієслівних основ. Є у східнослов'янських мовах займенникові прислівники. Деякі прислівники утворилися сполученням кількох основ чи слів. У зв'язку з цим одні прислівники мають прикметникове походження (укр. близько, бідно, бурхливо, злегка, по-українськи; рос. близко, бедно,

бурно, слегка, по-украински; блр. близка, бедна, бурна, злегка, по-украінскі); інші — іменникове (укр. лісом, пішки, бігом, вчора, угору, догори, спереду; рос. лесом, пешком, бегом, вчера, вверх, кверху, спереди; блр. лесам, пешкі, бягом, учора, угору, дагары, спереду), треті — займенникове (укр. туди, завжди, іноді, зовсім; рос. туда, всегда, иногда, совсем; біл. туды, заўседы, зусім). Прислівники удвох, двічі (рос. вдвоем, дважды; блр. удваіх, двайчы) похо­дять від числівників, а лежачи, стоячи (рос. лежа, стоя) — від дієслів. Словосполученням кількох основ у східнослов'янських мовах утворені, наприклад, такі прислівники, як укр. сьогодні, утридорога, мимоволі, напівголосно; рос. сегодня, втридорога, вполголоса; блр. сення, мімаходам, мімалетна.

Будова сучасних прислівників східнословʼянських мов

Прислівники, які співвідносні з прикметниками, іменниками, числівниками, займенниками та дієслівними формами, в сучасних східнословʼянських мовах має здебільшого спільний характер. Невелика група прислівників, що походять від займенників, в обох мовах має морфемний склад, визначити який з погляду сучасного словотвору не можна. До таких прислівників, наприклад, належать в українській мові: тут, там, коли, де, завжди, всюди, скрізь, куди, сюди, туди, звідки, звідси, звідти, стільки, інколи, тоді. В російській мові їм відповідають: тут, там, когда, где, всегда, всюду, везде, куда, сюда, туда, откуда, отсюда, оттуда, стольно, иногда, тогда. Властиві ці прислівники й білоруській мові: тут, там, калі, дзе, заўжди, усюди, скрозь, куды, сюды, туды, адкуль, адсюль, адтуль, столькі, інкалі, тады.

Деякі прислівники займенникового походження властиві українській мові і не зустрічаються в російській. Зокрема, російському прислівнику кое-где в українській мові відповідають подекуди, де-не-де, блр. дзе-недзе, дзе-нідзе, дзе-колечы. Не зу­стрічаються в російській мові прислівники онде, ондечки, доки, доти, досі, неабияк (російські відповідники: вон, там, до каких пор, до тех пор, до сих пор, неплохо), пор. білоруські вунь, там, да якога часу, да таго часу, да гэтага часу, нядрэнна.

Найбільшу групу прислівників у сучасних східнослов'янських мовах становлять прислівники, співвідносні з прикметниками. Найпоширенішими типами безприйменникових утворень є

прислівники на -о, співвідносні з нечленними прикметниками середнього роду у формі називного-знахідного відмінка однини: укр. бідно, бурхливо, весело, шкідливо, гидко, ласкаво, гордо, мілко, рано, радісно; рос. бедно, бурно, весело, вредно, гадко, ласкаво, гордо, мелко, рано, радостно (пор. блр. бедна, бурна, весела, шкодна, гадка, ласкава, горда, мелка, рана, радасна).

Незначна група таких прислівників характеризується суфіксом -е: укр. добре, вороже, гаряче, блискуче, разюче, співуче; рос. блестяще, живуче, излишне, искренне, крайнє, потрясающе, певуче. У білоруській мові такі прислівники закінчуються на -а: ворожа, добра, блискуча.

Серед прислівників, які співвідносяться з прийменниковими формами нечленних прикметників, простежуються такі спільні для обох мов утворення:

а) прислівники, співвідносні з прикметниками чоловічого та середнього роду у формі родового відмінка однини з прийменниками до, с: досита, догола, добіла, дочиста, справа, стиха, скоса, сп'яну, спроста; рос. досита, догола, добела, дочиста, справа, слева, спьяна, спроста, сдуру (пор. блр. дагала, дабяла, дочиста, справа, скоса);

б) прислівники, співвідносні з прикметниками у формі знахідного відмінка однини з прийменниками в (у), на, за: укр. востаннє, уліво, вручну, начисто, насухо, набіло, наголо, заново, задовго, всліпу; рос. влево, вручную, вправо, начисто, насухо, набело, наголо, заново, задолго, вслепую, запросто (пор. біл. улева, управа, насуха, занава, усляпую);

в) прислівники, співвідносні з прикметниками у формі чоловічого і середнього роду місцевого відмінка однини з прийменниками в (у), на: укр. вповні, урівні, нарівні; рос. вполне, вскоре, налегке, наготове, навеселе; блр. цалкам, неўзабаве, улегцы, напагатове, падпіўшы;

г) прислівники, співвідносні з прикметниками у формі чоловічого і середнього роду давального відмінка однини з прийменником по: попросту, потиху, помалу, поблизу, по-новому, по-старому; рос. попросту, подолгу, попусту, понапрасну, по-новому, по-старому; блр. папросту, падоўгу, дарма, па-новаму, па-старому.

Проте деякі групи прислівників цих типів в українській і російській мовах характеризуються або різними прийменниками, або зовсім не властиві одній мові, тим часом як спостерігаються в іншій. Зокрема, українській мові відомі прислівники, співвідносні з нечленними прикметниками у формі родового відмінка однини з прийменником за: завидна, засвітла, затемна, замолоду, затепла. У російській мові такі утворення не помічаються, бо прийменник за з формою родового відмінка не сполучається. Пор. білоруські завідна, зацемна, у юнацтве, зацепліўся.

В українській і білоруській мовах широко вживаються прислівники, співвідносні з нечленними прикметниками з прийменником з (укр. звисока, здуру, здалека, здавна, зліва, зрідка, блр. звысоку, здуру, здалёку, здаўна, злева, зрэдку), тим часом як у російській мові прислівникових утворень із прийменником з немає. Разом із тим українській і білоруській мовам не властиві утворення прислівників із прийменником із (іс), які спостерігаються в російській мові (издалека, издавна, изредка, искоса, иссиня), а також прислівники, співвідносні з формами родового відмінка однини у сполученні з подвійними прийменниками, що зустрічаються в російській мові (сизмала, сызнова), пор. блр. сизмала, зноў. Прислівникам російської мови по-волчьи, по-кошачьи, по-лисьи, по-медвежьи, утвореним від відносних прикметників на -ий, -ья, -ье, в українській мові відповідають прислівники на -ому: по-вовчому, по-кошачому, по-лисячому, по-ведмежому. Пор. блр. па-воўчы, па-кацінаму, па-лісіныя, па-мядзведжы.

Численну групу складають прислівники, співвідносні з формою іменника в родовому відмінку однини з прийменниками без, від (од), до, з (с), за в українській мові та без, из, с, до, от у російській. Отже, при спільності форми іменника в порівнюваних мовах наявні як спільні, так і відмінні прийменники, наприклад: укр. безвісти, безустанку, віддалік, віддалеки, відразу, догори, донизу, довіку, доволі, збоку, скраю, заранку, зарання; рос. бестолку, издали, изнутри, снизу, сверху, сзади, доверху, донизу, от-роду. Пор. білоруські безустанку, воддаль, здалёку, адразу, уверх, уніз, вечна, дастаткова, збоку, з краю, заутра, загадзя.

Група прислівників, співвідносних з іменниками у формі давального відмінка однини з прийменниками к, по наявна лише в російській мові: кверху, книзу, кстати, поверху, поблизости, понахльішке, поневоле, пополам, по утру, посередине. Проте вона є нечисленною й малопродуктивною. В українській мові її немає, бо утворенням із префіксом к - тут відповідають форми, співвідносні формі родового відмінка з прийменником до: догори, донизу, додолу, до речі, а утворення з префіксом по- співвідносні з формами іменників у місцевому відмінку. Пор. блр. дагары, дадолу, дарэчы, паверсе, паблізу, понаслышке, нехаця, напалову, параніцы, пасярэдзіне.

Прислівники, що походять від прийменникових форм місцевого відмінка, в російській мові характеризуються префіксами -в, -на: вверху, вдали, взаперти, вместе, внизу, впереди, впопыхах, второпях, наверху, накануне, настороже, начеку, а в українській мові у- (в-), по -: увечері, угорі, удалині, вранці, вночі, унизу, нагорі, насторожі, надворі, попереду, позаду. Пор. блр. ўвечары, уверсе, удалечыні, раніцай, ноччу, унізе, наверсе, напагатове, на вуліцы, наперадзе, ззаду.

Характерно, що українська і російська мови мови знають прислівники з кількома префіксами (укр. навпростець, навхрест, навколішках, навшпиньках; рос. исподтишка, исподволь, исподлобья, поодаль, наобум), пор. блр. напрасткі, накрыж, на каленях, на дыбачках. Пор. також а також складні прислівники з двома основами: укр. силоміць, споконвіку, запанібрата, повсякчас, стократ, щороку, мимохідь; рос. сегодня, тотчас, споконвека, запанибрата, стократ, ежегодно, мимоходом, блр. сілай, споконвику, запанібрата, пастаянна, сто разоў, штогод, мімахидь.