Тематика самостійного вивчення (6 годин)

Поняття індуктивного умовисновку як такого, що дозволяє підвищувати ступінь загальності суджень. Індукція через обчислення – повна та неповна. Повна індукція, засновки якої вичерпують увесь клас предметів, що підлягає індуктивному узагальненню. Неповна індукція – як така, що не вичерпує увесь клас предметів.

Наукова індукція - неповна індукція, в якій засновки підбираються з урахуванням того, наскільки істотними є зв’язки, які в них відображаються; використання методу встановлення причинних зв’язків. Походження наукової індукції; філософи, що сформулювали її сьогочасні методи – Ф. Бекон, Дж. Локк та Дж. Міль. П’ять методів наукової індукції. Метод єдиної подібності як метод встановлення умови, що постійно передує явищу. Метод єдиної відмінності як метод встановлення взаємозв’язку між відсутністю передуючої умови та явища. Поєднаний метод подібності та відмінності як метод встановлення зв’язку між наявністю або відсутністю передумови та явищем-наслідком. Метод супутніх змін як метод встановлення взаємозв’язку між змінами у передуючій обставині та змінами в явищі. Метод залишків як метод встановлення того, яка частина сукупних причин породжує яку частину сукупних явищ. Схеми кожного з методів.

Аналогія як традуктивний умовивід, який відносять також до індуктивних, у якому на підставі подібності двох предметів в одних ознаках робиться висновок про подібність їх у інших ознаках. Два методи підвищення імовірності висновків: підвищення кількості ознак, у котрих предмети вже подібні, а також дослідження взаємозв’язку між ознаками, що достеменно подібні, та ознаками, про котрі робиться умовивід.

Література (основна)

[5, С.106-122], [7], [9, С.57-63], [6, С.73-80], [10, С.267-279], [11, С.141-170], [12, С.167-198], [13, С.170-220]

Додаткова література до теми 5,6,7

1. Аристотель.Аналитики первая и вторая. – М.: Иниздат, 1960. – 507 с.

2. Бочаров В. А., Маркин В.И. Основы логики. – М.: Космополис, 1994.

3. Войшвилло Е. К, Дягтерев М. Г. Логика: Учебник для вузов. – М.: Гуманит. изд. ВЛАДОС, 1998. – С.349-437.

4. Гетманова А. Логика: Словарь и задачник: Учебное пособие для студентов вузов, - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. – 336 с.

5. Кайберг Г. Вероятность и индуктивная логика. – М.: Прогресс, 1978. – 375 с.

6. Краткий словарь по логике / Д. П. Горский, А. А. Ивин, А. Л. Никифоров; Под ред. Д. П. Горского. – М.: Просвещение, 1991. – 208 с.

7. Марценюк С.Н. Логіка (курс лекцій). – К., 1993. – 163 с.

8. Никифоров А. Книга о логике. – М.: Гнозис, - 1996. – С.104-170.

Тема 8. Основні закони логіки та їх використання у дискусії