Доведення як обгрунтування істинності одного положення за допомогою іншого шляхом побудови певних міркувань. Будова доведення: теза як положення, що обгрунтовується; аргумент (логічна основа, підстава) як положення, за допомогою якого обгрунтовується теза, та демонстрація – форма логічного зв,язку між тезою та аргументом.
Види доведення. Пряме доведення, в якому з аргументу, пов’язаного з певною схемою міркування, безпосередньо випливає висновок, який повністю збігається з тезою. Непряме доведення, його види та роль у ньому антитези. Розділове доведення – непряме доведення, яке полягає в тому, що із розділового судження, до складу якого входить теза, послідовно виключаються всі альтернативи, крім тези. Апагогічне доведення – непряме доведення, в якому з антитези виводять очевидно хибні наслідки.
Спростуванн як обґрунтування хибності будь-якої складової частини доведення. Види спростування: шляхом критики тези, шляхом критики аргументу, шляхом критики демонстрації.
|
|
Софізми у дискусії; софізм як навмисне введення в оману. Виникнення софізмів. Парадокс як вмотивоване судження, що суперечить здоровому глузду. Паралогізм як несвідома помилка, та антиномія як неусувна суперечність, що мислиться в законі, ідеї чи доказі. Найбільш відомі парадокси та антиномії давнього часу. Закони логіки, які порушуються у софізмі. Найбільш відомі софізми давнього часу. Свідомо хибні аргументи: “аргумент до фізичної сили”, “вчитель сказав”, “аргумент до натовпі” та інші.
Література (основна)
[1, С.131-150], [5, С.190-227], [6, С.98-102], [7], [ 8, С.19-42][9, С.63-87] [10, С.282-301], [11, С.193-206], [12, С.216-237.], [13, С.239-290.]
Додаткова література до теми 9
1. Александров Д. Н. Риторика: Учебное пособие. – 3-е изд. – М.: Флинта: Наука, 2004. – 624 с.
2. Алексеев Н.С., Макарова З.В. Ораторское искусство в суде. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. – 207 с.
3. Гетманова А. Д. Логика: Словарь и задачник: Учебое пособие для студентов вузов. – М.: Гуманитарное издательство Центр ВЛАДОС, 1998. – С.220-244.
4. Курбатов В. И. Как развить свое логическое мышление. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. – 168 с.
5. Никифоров А. Книга о логике. – М.: Гнозис, - 1996. – С.177-230.
6. Павлова К.Г. Искусство спора: Логико-психологические аспекты. – М. Наука, 1988. – 274 с.
7. Слемнев А.В., Васильков В.Н. Диалектика спора. – М.: Университетское, 1990. – 169 с.
8. Хмыров А.А. Основы теории доказывания. – Краснодар, 1981.
9. Цицерон М. Т. Три трактата об ораторском искусстве. – М.: Наука, 1972.
ВАРІАНТИ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ