2015-05-15
395
Ми підтримуємо позицію О. М. Ларіна в цьому питанні, який стверджує, що підміна на практиці законних, науково обґрунтованих, методів роботи містифікацією призводить до порушення процесуальних та інших прав і законних інтересів особи [7, с. 61]. Таким чином, введення та законодавче закріплення критерію наукової допустимості дозволить запобігти порушенню прав людини та викривленню фактів, які підлягають встановленню по кримінальній справі.
Третім критерієм допустимості є те, що досягнення науково-технічного прогресу, а також їх застосування в кримінальному провадженні повинні відповідати не тільки правовим, а й моральним вимогам. Законність і моральні вимоги тісно взаємопов’язані у сфері судочинства, де порушення моральних, етичних основ може призвести до порушення вимог закону. Ст. 28 Конституції України проголошує: «Кожен має право на повагу його гідності. Ніхто не може піддаватись тортурам, жорстокому, нелюдському або принижуючому його гідність поводженню або покаранню. Жодна людина без його добровільної згоди не може піддаватись медичним, науковим або іншим дослідам».
Четвертим та п’ятим критеріями допустимості наукових знань та науково-технічних засобів у кримінальному процесі є етичність та безпека їх застосування для всіх учасників кримінального провадження.
Як було зазначено вище, дискусійним є питання про необхідність надання вичерпного переліку допустимих науково-технічних засобів у кримінально-процесуальному законі. Двояку позицію з цього питання займає Ю. К. Орлов. На стадії пошуку доказів він допускає застосування будь-яких науково-технічних засобів (за виключенням небезпечних для життя та таких, що принижують честь і гідність людини), а на етапі фіксації, вилучення доказів – тільки тих, які вказані в законі [8, с. 76]. З цим не можна погодитись. Техніка постійно вдосконалюється, і законодавство завжди буде відставати. Неможливо передбачити в законі науково-технічні засоби, які використовуються для збирання, а тим більше для дослідження доказів. Тому в законі повинні знайти відображення лише загальні принципи допустимості спеціальних та науково-технічних знань.
Підсумовуючи вищевикладене, вважаємо за доцільне закріплення в окремій статті кримінального процесуального кодексу загальних критеріїв допустимості спеціальних знань та науково-технічних засобів у запропонованій нами редакції: «З метою всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи сторони кримінального провадження вправі, а у визначених випадках зобов’язані, застосовувати спеціальні знання і науково-технічні засоби, які відповідають сучасному рівню розвитку науки і техніки і забезпечують отримання достовірного результату, а також можливість його оцінки і перевірки.
Застосування спеціальних знань і науково-технічних засобів повинно відповідати вимогам процесуального закону і моральності, не порушувати права й інтереси учасників процесу, які охороняються законом, бути безпечними для життя і здоров’я людей та навколишнього середовища».
Список використаних джерел: 1. Селиванов Н. А. Научно-технические средства расследования преступлений: автореф. дис. … д-ра юрид. наук / Селиванов Н. А. – М., 1965. – 30 с. 2. Белкин Р. С. Ленинская теория отражения и методологические основы советской криминалистики / Белкин Р. С. – М., 1970. – 128 с. 3. Дубривный В. А. Расширение пределов допустимости доказательств – одно из необходимых условий успешной борьбы с организованной преступностью / В. А. Дубривный // Предварительное следствие в условиях правовой реформы: сб. науч. статей. – Волгоград, 1991. – С. 49–58. 4. Зеленский Д. В. Проблемы допустимости доказательств в Российском уголовном процессе: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Зеленский Д. В. – М., 1995. – 24 с. 5. Кипнис Н. М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве: автореф. дис. … канд. юрид. наук / Кипнис Н. М. – М., 1996. – 28 с. 6. Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей / А. Р. Ратинов.– М.: Знание, 1967. – 328 с. 7. Ларин А. М. Нетрадиционные методы раскрытия преступлений / А. М. Ларин // Государство и право. – 1995. – № 9. – С. 61–65. 8. Орлов Ю. К. Основы теории доказательств в уголовном процессе: науч.-практ. пособие / Ю. К. Орлов. – М., 2000. – 314 с.
Одержано 27.09.2012
Растущий объем научных знаний требует законодательного закрепления общих условий допустимости их применения в уголовном производстве. Аксиоматическим является то, что научно-технические средства – это вещественная форма воплощения научных знаний, при которой они проникают в уголовное судопроизводство с помощью технических средств, т.е. опосредованно. Предложено в отдельной статье уголовного процессуального кодекса объединить критерии допустимости применения специальных знаний и научно-технических средств как двух форм материального воплощения научных знаний в уголовном производстве, поскольку знание, материализованное в технике – это и есть научно-техническое средство.
Ключевые слова: Специальные знания, научно-технические средства, критерии допустимости, уголовное производство.
The growing volume of scientific knowledge requires the legislative fixing of general conditions of admission of their application in a criminal production. Axiomatic is that scientific and technical facilities are a material form of embodiment of scientific knowledge and that way they get to the criminal trial by means of technical equipments, i.e. it is mediated. It is suggested in the separate article of criminal judicial code to unite the criteria of admission of application of the special knowledge technical facilities as two forms of material embodiment of scientific knowledge in a criminal production, as material in a technique knowledge is scientific and technical means.
Keywords: Special knowledge, scientific and technical facilities, criteria of admission, criminal production.
L
УДК [343.13:343.98](477)
Ігор Олегович Крєпаков,
старший викладач кафедри оперативно-розшукової діяльності
навчально-наукового інституту підготовки фахівців кримінальної міліції
Харківського національного університету внутрішніх справ,
кандидат юридичних наук
Порівняльний аналіз криміналістичної
та оперативно-розшукової характеристик
Проведено порівняльний аналіз та визначено співвідношення криміналістичної та оперативно-розшукової характеристик.
Ключові слова: криміналістична характеристика, оперативно-розшукова характеристика, злочини.
Характеристика у словнику С. І. Ожегова розглядається як опис якогось предмету, явища, його властивостей, особливостей, ознак і т. д. [1]. Поняття «характеристика» використовується в усіх науках без виключення, так як є фундаментальною основою сприйняття того чи іншого явища, його ознак. ЇЇ прийнято розуміти як сукупність завчасно визначених параметрів об’єктів чи явищ в кількісних та якісних вираженнях. Вона має дуже важливе значення в дослідженні об’єкту, бо допомагає сформувати комплекс знань про об’єкт, сформулювати основні положення опису об’єкта.
Злочини в своїй сукупності складають таке соціальне явище як злочинність, яка в свою чергу являється предметом досліджень багатьох юридичних наук. Вчені характеризують злочинність як в цілому, так і окремі її види. У зв’язку з цим і існують різноманітні характеристики окремих видів злочинів. Кожна наука вивчає злочинність в певному руслі, тому й окремо характеризує злочинність, надаючи перевагу важливим рисам. Найважливішими для практичних підрозділів ОВС є оперативно-розшукова характеристика злочинів, яка базується на знаннях кримінального права, криміналістики, кримінології, а також інших наук.
Деякі вчені-криміналісти вважають, що оперативно-розшукова характеристика є тотожною криміналістичній характеристиці, проте ми не згодні з такою точкою зору, та вважаємо, що вона хоча і має дещо спільне з криміналістичною характеристикою, але все ж таки багато в чому відрізняється від неї. Наприклад, певними специфічними відомостями, що дозволяють ефективно використовувати її саме в оперативно-розшуковій діяльності. Адже, в першу чергу, перед оперативно-розшуковою діяльністю стоїть завдання не тільки щодо розкриття злочину та встановлення особи яка його скоїла, а й профілактика та попередження злочину, в той час як завдання криміналістики окреслені рамками події злочину. Спробуємо більш поглиблено обґрунтувати свої переконання шляхом з’ясування понять криміналістичної та оперативно-розшукової характеристик та проведенням порівняльного аналізу даних наукових категорій.
Чисельний аналіз теоретичних визначень «криміналістичної характеристики» злочинів [2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13] дозволив нам прийти до висновку, що переважно під криміналістичною характеристикою злочинів розуміється сукупність узагальненої інформації про типові ознаки окремого виду злочину. Вона має постійний характер і відрізняється ймовірно-статичними даними, які вказують на ступінь взаємозв’язку і взаємозалежності її елементів. Кожен з таких елементів являє собою сукупність обставин, особливостей, орієнтуючий слідчих в визначенні напрямків розслідування злочинів.
В основному елементами криміналістичної характеристики є типові дані про спосіб вчинення злочину, про особу злочинця, про способи приховання, про сліди злочину, особу потерпілого і об’єкт злочину. Деякі вчені відносять до елементів криміналістичної характеристики дані про причини й умови вчинення злочину, про слідчі ситуації, про мотиви та мету злочину, про постзлочинну діяльність правопорушника, про основні напрямки розслідування та розкриття злочину.
Стосовно цього питання дуже чітко сформулював свою думку Г. А. Матусовський, визначаючи, що криміналістична характеристика злочину складається саме в сфері такого об’єкта дослідження як «злочин», а не «розслідування злочину» [14, с. 55]. Саме така позиція чітко виражає об’єм поняття криміналістична характеристика і на нашу думку було б неправильно вважати елементами характеристики дані щодо процесу розслідування та розкриття злочину. Зміст будь якої характеристики, чи то криміналістичної, чи то оперативно-розшукової, повинен містити в собі тільки істотно значимі, типові, ознаки злочину, обумовлені практичною необхідністю.
|
злочинів і їхні закономірні зв’язки, які можуть міститися в конкретному злочині. Отже,
криміналістичну характеристику можна розглядати як узагальнену інформаційну модель
типових, взаємозалежних криміналістично-значимих відомостей про певні злочини».
[15, с. 56–57].
На думку більшості вчених криміналістів криміналістична характеристика злочинів повинна включати такі елементи: 1) способи готування до злочину; 2) засоби вчинення злочину; 3) способи вчинення та приховування злочину; 4) мотиви і мету злочину; 5) місце та час, обстановка вчинення злочину; 6) дані про особу яка скоїла злочин та особу потерпілого; 7) сліди злочину (характеристика слідової картини злочину).
У наукових розробках з дослідження проблем оперативно-розшукової діяльності можна зустріти багато визначень поняття оперативно-розшукової характеристики. Ми розглянемо лише більш несхожі авторські дефініції та погляди для з’ясування ознак їхньої суттєвої відмінності.
Колошко І. М. запропонував розглядати оперативно-розшукову характеристику, як наукову категорію, яка являє собою систему відомостей, що характеризує кримінально-правову, кримінально-процесуальну, кримінологічну, криміналістичну, оперативно-тактичну характеристики та інші аспекти злочинів в цілому [16, с. 44].
Пчолкін В. Д. під оперативно-розшуковою характеристикою розуміє сукупність упорядкованих і взаємозалежних елементів кримінально-правової, криміналістичної, кримінологічної, та інших видів характеристик, що мають пошукові ознаки і розглядаються з точки зору ефективності застосування оперативно-розшукових сил, засобів і методів щодо виявлення, попередження і розкриття злочинів [17, с. 25].
Меживой В. П. визначає оперативно-розшукову характеристику злочинів як сукупність низки інформаційних ознак, упорядкованих та взаємопов’язаних між собою, взятих з різних інформаційних джерел, які відображають в оперативних цілях кримінологічну, кримінально-правову, економічну, психологічну, соціологічну та інші характеристики злочинів [18, с. 6–7].
Є автори які пропонують використовувати в ОРД термін «оперативно-тактична характеристика» замість оперативно-розшукової [19, с. 25; 20, с. 9–10; 21, с. 46]. На наш погляд підміняти такі поняття неможливо, оскільки у такому разі зміст характеристики буде розглядатися під кутом вирішення оперативно-тактичних завдань.
Тарасенко В. Є. вважає, що оперативно-розшукова характеристика формується на основі як офіційних, так і конфіденційних відомостей, та становить сукупність кримінально-правових, криміналістичних, кримінологічних й інших упорядкованих і взаємозалежних специфічних ознак, розглядуваних з позицій ефективного застосування оперативно-розшукових сил, способів і методів відносно боротьби зі злочинністю [22, с. 4].
Е. О. Дідоренко і Б. І. Бараненко вважають, що оперативно-розшукова характеристика – це складна інформаційна модель, яка поєднує в собі комплекс специфічних ознак, особливостей, що характеризують злочинні вияви, як певні акти людської діяльності в сполученні з безпосередніми причинами й умовами, головною рисою яких є взаємозв’язок з потенційно кримінальним соціальним оточенням [23, c. 11].
Оперативно-розшукову характеристику злочинів необхідно розглядати у двох аспектах – теоретичному і прикладному. У теоретичному аспекті оперативно-розшукова характеристика є однією із категорій оперативно-розшукової діяльності. У прикладному аспекті оперативно-розшукова характеристика повинна бути подана у вигляді практичних та методичних рекомендацій, описів, таблиць, схем, графіків, які будуть допомагати оперативним працівникам у попередженні та розкритті окремих злочинів [24, с. 44].
Як бачимо погляди вчених на поняття «оперативно-розшукової характеристики» найрізноманітніші, проте є в них дещо спільне. По-перше, оперативно-розшукова характеристика – це сукупність ознак, властивостей, особливостей певного виду злочину. По-друге, оперативно-розшукова характеристика описує злочин, як правило з точок зору різних наук, тобто кримінального права, криміналістики, кримінології, психології, соціології навіть економіки. По-третє, оперативно-розшукова характеристика повинна використовуватись саме в оперативно-розшуковій діяльності, що дозволило б успішно розв’язувати оперативно-тактичні завдання.
Але є погляди і інших вчених, котрі вважають, що таке розуміння оперативно-розшукової характеристики звужує її зміст.
Деякі вчені вживаючи поняття «оперативно-розшукова характеристика», мають на увазі характеристику певного злочину, чим звужують зміст оперативно-розшукової характеристики загалом. В зв’язку з цим ми пропонуємо використовувати оперативно-розшукову характеристику в широкому (теоретико-концептуальному) та вузькому розуміннях. В широкому розумінні оперативно-розшукова характеристика повинна бути комплексною і охоплювати характеристики злочинців, об’єктів посягання, об’єктів обслуговування, кримінального середовища, тобто всі дані, які стосуються не лише злочинної діяльності, а й причинно-наслідкових зв’язків її існування. Якщо мова йде про конкретну оперативно-розшукову характеристику певного злочину, то поняття оперативно-розшукової характеристики, в цьому випадку, повинно вживатися в вузькому розумінні і включати наступні елементи: 1) типова характеристика осіб, які скоюють злочин; 2) типова характеристика способів підготовки та скоєння певного виду злочину; 3) характеристика типових злочинних хитрощів; 4) типова характеристика предмету злочину; 5) типова характеристика потерпілого; 6) типові відомості про час, місце та обстановку злочину; 7) інформаційні орієнтири; 8) характеристика типових властивостей злочинних груп, ОЗГ та ЗО; 9) типові зв’язки між окремими елементами оперативно-розшукової характеристики.
Під інформаційними орієнтирами ми пропонуємо розуміти масив даних, які мають характер додаткової інформації, тобто це є певна інформація, яка може і не стосуватися події злочину, проте має значення для профілактично-попереджувальної діяльності, розшуку злочинця, для організації вдалого проведення оперативної комбінації та оперативної розробки.
Наприклад, інформація про членів сім’ї злочинця, інформація про ступінь матеріального забезпечення злочинця, про його злочинні та незлочинні зв’язки, основні місця перебування та дозвілля, наявність банківських рахунків, використання мережі Інтернет, електронних платежів тощо.
У ході оперативно-розшукової діяльності, головне значення має будь-яка інформація, яка дозволяє вдало використати ОРЗ та методи, підвищити ефективність попередження і швидкого розкриття злочинів. Саме це і визначає специфіку ОРД.
Підсумовуючи вищевикладене ми прийшли до висновку що оперативно-розшукова характеристика хоча і має спільні риси з криміналістичною характеристикою, але все ж таки багато в чому відрізняється від неї, несе у собі інший зміст та іноді має навіть більш високе практичне значення для оперативних підрозділів у прогнозуванні оперативної обстановки, попередженні та розкритті злочинів.
Список використаних джерел: 1. Толковый словарь русского языка / С. И. Ожегов и Н. Ю. Шведова. – М., 1994. – 960 с. 2. Циганок Д. В. Кримінально-правова характеристика вимагання: магіст. робота... магістр: 8.060102: 12.00.08. – Х., 2008. – 121 с. 3. Волчков В. Р. Предупреждение и раскрытие преступлений аппаратами уголовного розыска и розыск скрывшихся преступников: метод. указ. / Волчков В. Р., Суслов В. М., Тузов Л. Л.; под ред. В. И. Тихоненко. – М.: Акад. МВД СССР, 1986. – 92 с. 4. Антонов К. В. Боротьба з окремими видами злочинів на торговельно-ринкових комплексах: організація і тактика діяльності підрозділів ДСБЕЗ МВС України: монографія / К. В. Антонов. – Д.: Юрид. акад. МВС, 2003. – 140 с. 5. Про затвердження Настанови про діяльність органів і підрозділів внутрішніх справ України з попередження злочинів: наказ МВС України від 25.06.2001 № 507. – К., 2001. – 14 с. 6. Гаврилов А. К. Раскрытие преступлений / А. К. Гаврилов. – Волгоград: Изд. ВВСШ., 1976. – С. 25. 7. Майоров Н. Учет раскрытия преступлений / Майоров Н. // Социалистическая законность. – 1970. – № 2. – С. 44. 8. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия / Р. С. Белкин. – М.: Мегатрон ХХI, 2000. – 2-е изд., доп. – 331 с. 9. Про затвердження Інструкції про оперативно-розшукову діяльність в ОВС України: наказ МВС України від 17.07.2004 № 007. – К., 2004. – 170 с. 10. Бажанов М. И. Уголовное право Украины: Общая часть / М. И. Бажанов. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 168 с. 11. Уголовное право Российской Федерации. Особенная часть: учебник; практикум / под ред. А. С. Михлина. – М.: Юристъ, 2004. – 605 с. 12. Про судову практику у справах про злочини проти власності: постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09. 13. Теорія держави і права: підручник / С. Л. Лисенков, А. М. Колодій, О. Д. Тихомиров та ін.; за ред. С. Л. Лисенкова. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 448 с. 14. Матусовский Г. А. О криминалистической характеристике хищений государственного и общественного имущества / Г. А. Матусовский // Криминалистическая характеристика преступлений: сб. науч. трудов. – М., 1984. – С. 54–58. 15. Селиванов Н. А. Криминалистические характеристики преступлений и следственные ситуации в методике расследования / Н. А. Селиванов // Соц. законность. – 1977. – № 12. – С. 56–59. 16. Колошко І. М. Організація і тактика боротьби апаратів карного розшуку з навмисними вбивствами (за матеріалами органів внутрішніх справ України): дис. … канд. юрид. наук: 10.00.09 / Колошко І. М. – Х., 1996. – 350 с. 17. Пчолкін В. Д. Теоретичні, правові та організаційно-тактичні основи розкриття злочинів у харчовій промисловості: автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Пчолкін В. Д. – Х., 2010. – 36 с. 18. Меживой В. П. Організація і тактика попередження та розкриття злочинів, пов’язаних з незаконним обігом вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв і речовин: автореф. … канд. юрид. наук: 21.07.04 / Меживой В. П. – Л.: ЛІВС, 2006. – 20 с. 19. Самойлов В. Г. Оперативно-розыскная тактика органов внутренних дел: учеб. пособие / В. Г. Самойлов. – М.: ВШ МВД СССР, 1984. – 125 с. 20. Кузьмин А. Н. Предупреждение оперативно-розыскными мерами корыстных преступлений, совершаемых в системе торговли промышленными товарами: автореф. … канд. юрид. наук / А. Н. Кузьмин. – М.: МВШМ МВД СССР, 1984. – 20 с. 21. Худяков Ю. М. Значение и содержание оперативно-тактической характеристики для раскрытия преступлений отдельных видов / Ю. М. Худяков // Проблемы совершенствования деятельности
аппаратов милиции и криминалистических подразделений. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1979. – Вып. 2. – С. 44–53. 22. Тарасенко В. Є. Роль і значення оперативно-розшукової характеристики злочинів при аналізі оперативної обстановки / В. Є. Тарасенко // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. – 2004. – № 1. – С. 3–7. 23. Дідоренко Е. О. Методологічні проблеми оперативно-розшукової діяльності як окремої галузі наукового знання / Е. О. Дідоренко, Б. І. Бараненко // Методологічні проблеми теорії та практики ОРД у сучасних умовах: Спецвипуск «Вісника Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України». – 2004. – С. 3–28. 24. Антонов К. В. Правові та організаційно-тактичні основи попередження та розкриття злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових речовин чи бойових припасів: монографія / Антонов К. В., Діденко С. В., Філіпенко Н. Є. – Херсон: Видавець Чуєв С. М., 2008. – 188 с.
Одержано 24.09.2012
Проведен сравнительный анализ и определены соотношения криминалистической и оперативно-розыскной характеристик.
Ключевые слова: криминалистическая характеристика, оперативно-розыскная характеристика, преступления.
A comparative analysis and determined the ratio of forensic and operational characteristics.
Keywords: criminalities characteristic, оperational characteristics, crimes.
L
УДК [343.982.3(076)](477)
Олександр Олександрович Кривцун,
головний експерт сектору досліджень у сфері інтелектуальної власності
відділу криміналістичних досліджень Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру
при ГУМВС України в Запорізькій області
ПРО НЕОБХІДНІСТЬ РОЗРОБКИ МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ
ПО ПІДГОТОВЦІ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЗНАКІВ ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ
Однією із важливих передумов забезпечення повного і всебічного розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним використанням знаку для товарів і послуг є використання спеціальних знань, оскільки саме з допомогою висновку експерта можливо встановити істину в справах даної категорії.
На теперішній час дослідження таких об’єктів інтелектуальної власності як знаки для товарів і послуг здійснюється в експертних установах різних відомств, об’єднаннями експертів та в різних бюро судових експертиз. З недавніх пір дослідження знаків для товарів та послуг стали приводитись в експертних підрозділах МВС України особами, які отримали вищу освіту у сфері інтелектуальної власності та отримали свідоцтво МВС України про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення даного виду досліджень.
Проблемним питанням дослідження знаків для товарів і послуг було приділено увагу в працях багатьох вітчизняних вчених, зокрема: О. Д. Лєвічева, П. П. Крайнєв, І. А. Кириченко, В. О. Жаров, Г. В. Прохоров-Лукін, О. Ф. Дорошенко та ін. У працях цих вчених увага приділялась теоретичним, практичним та процесуальним аспектам дослідження знаків для товарів і послуг. Але, в їх працях не було приділено уваги особливостям підготовки матеріалів та призначення експертиз або досліджень при встановлені незаконного використання знаку для товарів і послуг.
Прийняття рішення про призначення та проведення експертизи у справах, пов’язаних з незаконним використанням знаків для товарів і послуг потребує від слідчого, окрім загальних криміналістичних та процесуальних знань, обізнаності в специфіці предмета та об’єкті дослідження. Тільки у цьому випадку слідчий зможе здійснити збір необхідних для дослідження матеріалів, грамотно сформулювати питання та кваліфіковано оцінити висновки експертизи. Від якості зібраних матеріалів напряму залежить об’єктивність та обґрунтованість висновку експерта.
Відсутність необхідних наукових розробок та методичних рекомендацій негативно впливає на якість підготовки матеріалів необхідних для проведення досліджень по справам даної категорії. Тому, слід звернути увагу на проблему відсутності рекомендацій по підготовці матеріалів необхідних для проведення дослідження, особливостям призначення експертизи (дослідження) та кола питань, що будуть вирішенні в ході використання спеціальних знань.
Враховуючи доказове значення експертного висновку в кримінальних справах, важливим є якісне проведення експертизи. Тому потрібно якісно підготувати і самі матеріали, необхідні для проведення експертизи.
При підготовці матеріалів необхідно вирішити наступні питання:
1) чи є матеріали, що підлягають направленню на експертизу, доброякісними?;
2) чи є зібрані у справі матеріали повними та достатніми для вирішення питань, які виносяться на вирішення експертизи?;
3) чи є потреба у проведенні судово-експертних досліджень інших видів, результати яких необхідно врахувати при вирішенні питань експертизи?
Саме тому, при розробці методичних матеріалів по підготовці матеріалів та призначенні дослідження потрібно:
– зазначити критерії визначення повноти та доброякісності матеріалів (наприклад, якщо для вирішення поставлених перед експертизою питань необхідно проводити порівняння з описами, зображеннями, зразками тощо, всі ці об’єкти чи зразки мають містити відповідний обсяг інформації, необхідний для порівняння з необхідною повнотою. Так, якщо об’єктом дослідження є кольоровий знак для товарів та послуг, то й документи з його відображенням, що направляються на дослідження, повинні містити кольорове зображення);
– визначити випадки, при яких рекомендується призначити інші види експертизи або застосувати інші форми спеціальних знань (призначення трасологічних, товарознавчих чи інших видів експертиз або проведення ревізій із залученням спеціалістів для встановлення фактичних даних що можуть бути використані для надання повного та обґрунтованого висновку);
|
для товарів та послуг; встановлення ступеню схожості позначень що використовувались правопорушником зі знаком для товарів і послуг тощо).
Зазначений перелік зазначених питань є необхідним для проведення дослідження, для вирішення інших питань (наявність складу злочину, ступінь вини, виявлення умов що сприяли скоєнню злочину і т. д.) слідчий повинен самостійно окреслити коло слідчих дій, перелік питань, що будуть ставитись перед потерпілою особою та порушником, визначити перелік документів, що необхідно вилучити для встановлення істини по кримінальній справі. Інші питання, що цікавлять слідчого, повинні встановлюватись не за допомогою проведення дослідження, а за допомогою проведення слідчих дій (огляд місця події, обшуки, виїмки, допит свідків, потерпілих та підозрюваних тощо).
Отже, нагальною потребою для якісної підготовки та призначення експертизи знаків та послуг є розробка відповідних методичних рекомендацій, які б вирішували коло зазначених вище питань. Розробці таких рекомендацій автором буде приділено увагу у наступних працях.
Одержано 30.09.2012
L
УДК 434.14
Сергій Сергійович Кудінов,
завідувач спеціальної кафедри «Особливості дізнання та досудового слідства в органах
Служби безпеки України» Інституту підготовки юридичних кадрів для СБ України
Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»,
кандидат юридичних наук, доцент, підполковник міліції
Особливості кримінального провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває
за межами України
У статті розглянуті особливості застосування нового кримінального процесуального законодавства під час розслідування кримінальних правопорушень на судах та в установах України, що знаходяться за межами її території.
Ключові слова: дипломатичне представництво, консульська установа, повітряне, морське, річкове судно, кримінальне правопорушення, кримінальне провадження.
