Розділ шостий

Літечко прийшло – косовицю привело

Вийшли в поле косарі та дівка Явдошка.

Був собі журавель.

Зав’ю вінки на всі святки «Храмове» свято громади «Дітей Світла» «Зеленоє жито зелене, хорошії гості у мене».

Вознесіння. Трійця.

Для Садовенко. Скуратівський.

І. Про що, нащо та «во ім’я чого» наша робота.

Зміст та суть діяльності (буття)

Кожен із вас, батьків та матерів – подібно

художникам, із надзвичайним нехай турбується й за свої творіння.

Святий Іоан Злотоуст.

– Про що ця робота, наші книжки, підручники?

Про те, як із покоління в покоління переливається правда Божа, досвід, знання, уміння і непохитна Віра, все, чим обдарував нас Бог Творець і до нині зберігає у генетичному ще райському коді. Та на сторожі коло Правди мусить стояти Слово: «...Бо хто матір забуває – того Бог карає, того люди цураються…» (Т. Шевченко).

Скільки би ми не вар’ювали назви своїх обов’язків, кожен дорослий (бо усі ми батьки, тобто навчателі і вихователі) знає, що їх головних три: формувати, (виявляти, культивувати, прищеплювати): навчати та виховувати. Але що саме?

Чим менше обв’язків на себе візьмеш – тим краще з ними справишся. Отже, ми обмежуємося лише трьома? Об’єктами нашої професійної і найперше людської відпоідальності є: душа (дух), тіло (живот, здоров’я) та розум (не те, що називають інтелект, і тим паче, мозок дитини! [Еволюція міфу та дійсність. «ВідаРа»]. Звідси традиційно педагогіка та й психологія визначають зміст навчально-виховного процесу. Відповідно: фізичне – розумове (раціо) – емоційно-психічне (естетичне та етичне). (А ДУХОВНЕ?) Дякувати Богу у ІІІ тисячоріччі, ми стали називати речі своїми іменами, і тепер прикметник духовне знову означає не лише зміст «кодексу будівіника комунізму», тобто лише морально-етичні декларації, а й висвітлює істині поняття про гріх, каяття, віру, відповідальність і, кінець-кінцем, життя та смерть. Відповідно цієї тези (заяви) про класичну триєдність («тріаду»), доведеться додати кілька зауважень. По-перше: під визначенням Дух, ми розуміємо Святий Дух, одну із Божих Іпостасей. Та, у випадках, коли мова йде про дух, як повітря (возДух) ми говоримо про природний елемент (стихію, матеріал з якого творився світ). Це поняття ми пишемо із малої літери.

По-друге. Поняття душа різними науками й ідеологіями тлумачиться по-різному, інколи, прямо протилежно. Для нас важливим є тлумачення богословське, християнсько антропологічне. Та, поскільки мета та завдання роботи не є розводити полеміку, ми подамо три версії цього слова (поняття), посилаючись на офіційні видання. По виданню Академії наук України 1990 року «Українсько-Російський словник» (ст. 185) Душ\а - 1. душа; человек (в сочетании с числительным); до – душі (как) по душе, по сердцу; з дорогою душею с удовольствием; криврити – душею криводушничать; на відчай душі - разг. очертя голову; 2. (углубление в нижней части шеи впереди) разг. душка. Душевний, душевность.

По виданню «Радянська школа» «Русско-Украинский словарь» 1962 року, ст. 124: Душа, -ші, ж.; приятно на душе приємно на душі; от всей души від усієї душі; по душе до душі; (нравиться) говорить по душам щиросердно; брать за душу зворушувати, розчулювати. По «Библейской енциклопедии» вид. Москва 1891 р. ст. 205: Душа человеческая. Сотворив первого человека Адама из земли, Бог вдунул в него дыхание жизни, т. е. дущу, существо духовное и безсмертное (Быт. І. 26, 27). По смерти человека душа возвращается к Богу, Который дал её (Еккл. ХІІІ, 7). А ще сучасний кандидат богословія о. Данеїл (Сисоєв) називає душею орган людського тіла в якому знаходиться розум, що володіє волею і чуттєвістю. Власне, Вам лишається самостійно визначити для себе вірне тлумачення.

Аби ця трикутня, триіпостасна діадема засяяла у кожній дитині надалі розквітла та заплодоносила (дала рясний і благодатний плід) ми мусимо у любові (кров’ю, потом і сльозами, зрошуючи), сформувати, зрощуючи, ТРИ головні основи буття. Записуємо їх в приорітетній послідовності, та стверджуємо, що вони є неподільними, синкретичними:

- уміння, оволодіння, опанування, (все те чому ми навчаємося при діянні 5-ти органів сприйняття, (здебільше рефлексивно та підсвідомо, простіше, тілом!) експериментально-досвідним шляхом;

- знання; учимося, навчаємося словом, розумово-мисленна діяльність (розум те, чим обдарував Господь!);

- психо-емоційне виховання (уся п’ятириця органів світосприйняття).

– духовне, те що все коронує – дух, що витає скрізь, де хоче і пронизує (надихає) все.

Увага. Поскільки ця робота стосується в першу чергу методичних, а не світоглядних, тим більше ідеологічних питань (аспектів), ми не будемо розводить апологетичних дискусій, а зголосимося називати дух, розуміючи під цією назвою возДУХ, ПОВІТРЯ, КИСЕНЬ, небесно-повітряний простір і т. п. реальні, матеріальні, природно-фізичні явища і окремо занотовувати з великої літери Третю Іпостась Триєдиного Бога Сотворителя.

Отже, душа, споконвічна християнка і тягне нас на небо, і мало їй знань та умінь, і скучає і рветься і сумує вона за горішнім, незбагненним. Та за твердженням і обіцянкою Іісусовою – реальним Царством Небесним. Яка користь людині від усього на світі – коли душу свою утішити не здатна! Ірраціональне, нерозумове, позатілесне, внетілесне (асторологічне), непізнане усіма п’ятьма органами сприйняття (язиком, слухом, дотиком, нюхом, зором), – а серце мліє, завмера і вічно хочеться добра і радості, і щастя і спокою. Але ми мусимо сьогодні найперше забезпечити усі умови для пізнання, осмислення та втілення цього феномену. Власне самі процеси подій буття, досвід «годування» восПІТАНІЯ, (на слов’янській – о кормл еніє) реального матеріального тіла та невидимої, (але далеко не «нематеріальної» душі) їх оберігання «виХОВАННЯ) від усього, що убиває радість і умертвляє, заморожує, усипляє дух, пожераючи духовну, позитивну енергію буття. (Щоправда, нам він відомий більше під «адаптованими, карикатурними» назвами – енергія, прана і т. п., або у підміненій якості понятті настрою, естетичним почуттям, ментальністю, мораллю, «нравственним воспітанієм», і т. д.).

І остання складова, чи об’єкт нашого (дослідження, формування, навчання) – розум (раціо, сапієнс але не мозок). Цей дар Божий – розум успішно засмічується інформацією, яка не завжди є знаннями. Навіть самі процеси на вча\ення, о світ и, образ овання, нажаль без єдиносущного Образу Божого, зводяться до механічної послідовності (яких; інтелектуальних, психосоматичних, біологічно-мозкових?) процесів, а не дії: запам’ятав, здав – забув. Не можна словами навчити плавати або співати, зате ними можна вбити і воскресити. Та без Слова Бога – процес передачі знань – фікція, або простіше, «перекачка» інформації. (Про це ми поговоримо нижче, окремо).

Цю триєдність, з невеличкою натяжкою, можна визначити у послідовності: дія – дума – душа. При умові, що дія це «розум» ЦНС (безумовні та умовні, набуті рефлекси), дума – логічне мислення (раціо, мозкова діяльність) та душа – вищий розум (індивідуальний, власний християнський досвід, мудрість), про який говорить о. Даніїл, (Греки пропонували трохи інший порядок: душа – розум – тіло). Наше основне завдання – формувати, тренувати, удосконалювати цю людську триєдність.

Основою діяльності ми обираємо своє традиційне поле – національні родинно-сімейну (фольклорну) педагогіку, православну духовну антропологію та ігрово-дієве буття. Скилетом, або тактичною основою, простіше календарним навчально-виховним планом для нас слугує календарно-обрядове та церковне річне коло. Простіше Обіход та Святці.