Замість епіграфу

Мусимо жити нелицемірно.

Ще у Старому Завіті сказано: Син ненаказаний – скорбота для батька і печаль для матері ( Притчі 17, 25), тобто син не наставлений у страсі Божому і Законі Господньому.

В теперішній час багато батьків дітей своїх навчають багато чому, (многому), часто непотрібному і некорисному, та нехтують, (нерадять) про те, аби наставлять дітей страху Божому і виконанню заповідей Божих, і настанов, (наставленій) Єдиної Соборної Апостольської Церкви. Тому діти здебільше бувають непокірні та неслухняні, зневажливі (непочтительні) до батьків, і для себе і для Батьківщини непотребні, а інколи і зловредні.

Прп. Амвросій.

Дітей ми зобов’язані навчать, а від дітей самі мусимо навчатися, по сказаному від Самого Господа; аще не будете, як діти, не ввійдете до Царства небесного (Мф. 18:3). А святий апостол Павло прокоментував (розтлумачив) це наступним чином: “Не діти бувайте розумом, але злобою младенчествуйте; розумом же досконалі будьте. (Кор. 14, 20).

Прп. Амвросій.

Кожен із вас, батьків та матерів – подібно художникам, із надзвичайним сумлінням (величезним старанням (тщательностью тщетни справи ваші?) прикрашаючим (ізображенія) і статуї, нехай турбується й за свої творіння. Живописці щоденно, ставлячи полотно перед собою, покривають його фарбами, наближаючись до ідеалу, який задумали. Так само діють і (камнетеси) скульптори, відсікаючи зайве і додаючи те, чого не вистачає. Так і ви, подібно тим, хто творить статуї, використовуйте для цього весь час, творячи для Бога статуї, достойні захоплення (восхищения) лишнє, зайве забирайте, а те, чого не (достає) вистачає додавайте і уважно наглядайте за ними щоденно, які від природи в них є дарування, щоб їх примножити, які недоліки, аби їх прибрати (устранить). І з особливим «тщанием» женіть від них всякий привід, усяку нагоду до розпусти, тому що нахили до неї найбільш вредна для юних душ. Краще всього, перш ніж він встигне звідати це, привчити його бути тверезим, перемагати сон, бодрствувати на молитві, всі слова і справи свої (отмечать) відзначати знаком Хреста.

Святий Іоан Злотоуст.

Святі отці знали всі ці необхідні і діючі методологічні основи і установки (як тепер кажуть) і втілювали їх у власній практиці. А далі, розпочинаючи від “великого” просвітителя і “отця” свободи Руссо, з’являються нові постулати, нові принципи і основи у навчанні та вихованні, простіше ставиться нова мета – створити, виховати чоловікобога.

Сучасні священники теж переймаються цими проблемами сучасної школи та освіти. Не зайве привести кілька думок, із якими важко не погодитися. Отже, (ст. 149) Андрей Ткачёв “Вера и разум”:

Реплика: - В наше время отношение к образованию вооще исключительно прикладное…

– У одного умного человека я прочел следующую фразу: мы заменили мудрость на знания, а затем знания – на сведения. Эта фраза ставит диагноз нашему обществу в отношении проблем, связанных с учёбой, полученнием образования. Человеку нельзя давать просто сумму знаний, некий объем информации. Человека нужно учить думать, сопереживать, искать. Нужно пробуждать в нем творческие подходы к жизни, чем бы он не занимался. Конечно, христианству есть что сказать на эту тему. Ведь такие понятия как образование, воспитание и просвещение имеют христианские корни.

– Образование связано с образом Божиим в человеке, с его выявлением и просветлением. Без этого образование не может быть истинным.

– Воспитание имеет смысл напитать, т. е. накормить человека, а истинным Хлебом является Христос. Только вкушающий эту Пищу не умрет во веки.

– О просвещении мы говорили выше, оно связано с Тем, Кто сказал о Себе: я Свет миру.

Поскольку нынешнее образовательние процессы еще пока почти не связаны с правильным церковным мышление, то и образование неизбежно скатывается до уровня овладения ремеслом, как можно болем денежным, с найменшими затратами сил и времени.

Подумаем, например, об отношениях между учеником и учителем. Все драгоценное в мировой культуре, все высшее, чого достигло человечество, выросло на таком подходе к образованию, при котором оно является не трансляцией информации, а передачею живого опыта, трансляцией личности учителя – ученикам. Вопрос Андрея Христу: “Учителю, где живешь?”, находится в родстве с древнейшим и единственно правильным подходом к ученичеству. В известной клятве Гипократа врач обязывался при необходимости кормить и содержать учителя в старости, оказывать помощь его детям. (Ученик мог долгие месяцы и даже годы жить в семье учителя как служка и не приступать к освоению искусства или науки). Сначала он должен просто есть с учителем из одной посуды и спать под одной крышей. Наша система “пришел – отчитал – поставил оценки”, –- рассчитана на автоматы с газированной водой, а не на живых людей будущих специалистов.

– Кто-то из наших мудрих современников сказал, что ХХІ век будет веком гуманности – или его не будет вооще. Гуманность имеется в виду не как философское учение, которое возникло на сломе Средневековья и Ренесанса, учение человекобожницкое и антицерковное, а гуманность в смысле человечности. Ведь человек – это непрестанно трудящееся и развивающуеся существо, стремящееся к идеалу. А идеалом является воплощенная Истина – Богочеловек Иисус Христос. Так что сегодняшний день и дни грядущие нуждаються в таком образовании, в такой науке и в таком искусстве, в каких человек не представал бы ни в образе механизма, ни в образе цифрового кода, ни в образе распавшегося на элементы непонятного существа. Все это мы видим вокруг на бесконечных перфомансах, в научных попытках скопировать человека человеческими же руками и проч. Именно Евангелие, прежде чем довести человека до Неба, позволяет ему остаться самим собой, а не разбиться вдребезги напором античеловеческих учений и идей.

Надеюсь, мы услышим о нових именах философов, психологов, писателей, которые защитят человека от самоубийственных плодов современной цивилизации. Потому нужно изучать весь спектр наук о человеке. Это важнее, чем изучать науки об атомах, магнитных полях, информационных технологиях...

Если вы думаете, что главное в жизни общества – экономика, то снимите икону Христа в своем доме и повесте портрет Маркса. Это будет, по крайней мере, логично и честно. Если вы думаете, что для душевного здоровья вам нужею личный психоаналитик, не ходите больше в Церковь и не читайте Евангелие. Молитесь Фрейду – это будет безумно, но честно. Если вас обидели вышесказанные слова, то откройте глаза и посмотрите вокруг. Именно иконы Фрейда и Маркса несёт на своих хоругвах т. н. цивилизованное человечество, маршируя эдаким “крестным ходом” к “светлой цели” и оставляя за собой испоганенную землю и погибшие навечно души.”

Беседовала Катерина Назарчук.

Не дуже оптимістичною вийшов розділ - заміть увертюри. Та правильно встановлений діагноз – початок успішного лікування. Ми ж, повністю поділяємо думки і погоджуємося із висновками о. Андрія (низький йому уклін, за «професійну» пастирську настанову) і розпочинаємо розповідь про свої загально-оздоровчі, профілактичні заходи на шляху до Царства Божого на теренах взаємонавчання та виховання на засадах сімейно-родинної педагогіки на основі календарно-обрядового фольклору та церковно-поспільного життя-буття.

ПРОБЛЕМА сформульована як МЕТА:

ВІДРОДЖЕННЯ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ, ДУХОВНОСТІ ТА МОРАЛІ, УТВЕРДЖЕННЯ ТРАДИЦІЙНОГО, ХРИСТИЯНСЬКОГО ПАТРІОТИЗМУ, ВІДРОДЖЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ ОСНОВ ВІТЧИЗНЯНОГО ВИХОВАННЯ І ПЕДАГОГІКИ, РОЗВИТКУ СПІЛЬНОЇ КУЛЬТУРНО ПРОСВІТНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.