Семінар: Християнство як релігія Нового Завіту

1. Сутність ідей Нового Завіту. Християнство як релігія любові.

2. Раннє християнство: ідейні витоки, церковна організація, керигма.

3. Трансформація християнства в державну релігію Римської імперії.

4. Сутність ортодоксального християнського віровчення та культу.

Методичні рекомендації до семінару:

1. Відповідаючи на перше питання необхідно зазначити, що термін Новий завіт використовується у двох значеннях − книги, збірки канонічних християських текстів та Одкровення християнської релігії, нової угоди, яку уклав Ісус з людьми. Основні ідеї Нового Завіту стали основними положеннями християнства. В Новому Завіті серед найбільш важливих є ідеї втілення Бога (єднання з людською природою), смерті Христа за гріхи людей, його Воскресіння з мертвих, вознесіння на небо та очикування приходу Спасителя в майбутньому. Разом ці ідеї закладають фундамент для християнства як асолютно нової релігійної доктрини, в якій людина набуває перспективу стати богоподібною, увійти в майбутнє Царство Бога. Святість стає можливою через віру, служіння та любов до Бога.

У прощальній бесіді Ісус Христос сказав своїм учням: «Заповідь нову даю вам: любіть один одного!». Любов до людей, до навколишнього світу означала і любов до Бога. Христос, укладаючи Новий Завіт, відновлює внутрішній зв’язок людини з Богом. Стрижнем нового релігійного вчення стало проголошення вищого блага і вищої мети не в земному житті, а за його межами. Людські пошуки мають спрямовуватися на пошуки Царства Божого, куди увійдуть прості люди, здатні духовно оновитися, а не багаті й могутні. У Нагірній проповіді І. Христос проголосив найвищу цінність означеної простоти. «Блаженними», тобто благословенними є ті, хто добровільно зрікся пристрастей, погорди, хто прагне правди. Духовне служіння можливе через покаяння та удосконалення «Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний!». Віра у воскресіння Христа із мертвих, яке довело його божественність, стала наріжним каменем християнства.

2. Потрібно знати, що ідейними витоками християнства є, переважно, основні ідеї іудаїзму (Старого Завіту), а також релігійно-філософське вчення Філона та Сенеки про природжену гріховність людини та необхідність врятування душі за допомогою аскетизму та страждання. Філософське, ще з часів Геракліта, вчення про Логос теж знайшло свій вияв у релігійній ідеології. Тут Логос постає як посередник між Богом і людьми. Ним є Син Божий – Ісус Христос.

Перші християни жили громадами («екклесіями»). Зростання чисельності християнських громад потребувало упорядкування їх внутрішнього життя. З’являються диякони, що допомагали виконувати службу Божу, далі – єпископи. Це фактично була перша ієрархічна посада, яка дала початок кліру – християнському духівництву.

3. Важливо знати, що за імператора Костянтина християнська церква стає дозволеною і рівноправною з іншими релігіями (з часу Міланського едикту 313 р.). У 325р. християнство проголошується державною релігією Римської імперії і конституюється у державну церкву. Костянтин сприяв розширенню влади єпископату, особливо римського єпископа, який фактично став главою Риму. Але лише у 381 р., після нетривалого повернення до язичництва імператора Іліана Відступника, християнству надаються виключні права церкви у суспільстві. Імператор Феодосій забороняє усі язичницькі релігії та культи і перетворює християнство на монопольну ідеологію Римської імперії.

Трансформація християнства у державну релігію тривало довгий час. Серед факторів, які сприяли одержавленню християнства можна назвати оформлення церковно-державного союзу, яка у Візантії набула форми цезарепапізму. Одним з проявів тісних стосунів церкви й держави стали Вселенські Собори. У 325 р. було скликано у Нікеї перший Вселенський собор, який оформив організаційну структуру – ієрархію християнської церкви. В подальшому Собор стає найвищим органом управління світової християнської Церкви, яка в той час іменувалася Кафолічною (Вселенською). Після IV Вселенського собору (451р.) оформилося п’ять управлінських центрів − патріархатів: Римський, Константинопольський, Олександрійський, Антіохійський, Єрусалимський.

4. Висвітлення даного питання – це осмислення християнської ідеології, концентрованим виразом якої є Символ віри – стислий виклад 12 основних християнських догматів, які були прийняті на перших двох Вселенських соборах – 325 та 381 рр. Найважливіше положення християнства – догмат Боговтілення. Одне з центральних місць посідає догмат воскресіння Христа, яке проголошується запорукою майбутнього воскресіння всіх людей. Важливими є і інші догмати, які стверджують ідеї безсмертя душі, рай та пекло.

Найважливішими елементами християнського культу є таїнства. Християнські таїнства – це культові дії, через які, згідно зі вченням Церкви, передається віруючому Божественна благодать. Причащання або ж євхаристія (гр. «благодаріння») – центральне таїнство християнського культу, яке символізує причетність віруючих до спокутної жертви І.Христа і до Церкви, що є Тілом Сина Божого. Це таїнство здійснюється під час Богослужіння. Серед культових дій найпоширенішими є молитва, поклоніння іконам (у православ’ї), мощам святих, християнським реліквіям і святим місцям.

Питання для самостійної роботи:

1. Формування християнської літератури: канонічні та апокрифічні книги.

2. Християнська апологетика та її значення для формування віровчення.

3. Вселенські собори, їх значення в історії становлення християнства.

Методичні вказівки та рекомендації до самостійної роботи:

1. Студентам потрібно знати, що Святим Письмом християнства є Новий Завіт, основу якого становлять чотири Євангелія (від Іоана, Марка, Матвія та Луки). Це канонічні тексти, у яких ідеться про земне життя Ісуса Христа: його народження, дитячі роки, хрещення в річці Іордані Іоаном Предтечею, а також трьохрічну діяльність, коли Він проповідував, творив чудеса та був розп'ятий. Назва «Новий Завіт» розкривається в настанові Ісуса Христа Своїм учням: «Заповідь нову даю вам: «Любіть один одного!».

2. Велику роль у захисті християнського віровчення відігравали апологети («захисники»): Апостол Павло, Юстин Філософ на Сході імперії (середина II ст.) і Тертуліан Карфагенський на Заході. Такі діячі християнської Церкви як Іриней Ліонський, Іполит Римський, Тертуліан були не лише апологетами, а й знавцями єресей. В ході боротьби з гностицизмом (синтез східних вчень та елліністичної філософії) розвивалося християнське вчення про Логос, а також христологічна та тринітарна проблематика (Свята Трійця).

2. Питання Вселенських соборів потребує розуміння їх значення та ролі в історії становлення християнства. Після того, як нова релігія отримала статус державної, потрібно було напрацювати християнську ідеологію та надати їй канонічного статусу. Потрібно також було розробити та затвердити релігійний культ, вирішити низку питань організаційного характеру. Це все знайшло своє відображення у роботі Вселенських соборів, яких загалом було сім, але два перші з них (324 р. та 381 р.) мали особливе значення. Саме на них було затверджено християнський Символ Віри, який складається із 12 основних догматів і які становлять концентрований вираз християнської ідеології.

Питання для індивідуальної роботи:

1. Співвідношення основних ідей Старого та Нового Завітів.

2. В чому полягає історичне значення одержавлення християнства?

3. Ісус Христос: історична особистість чи міф? Обґрунтуйте свою думку.

4. В чому полягає сутність християнських таїнств?

5. Яка роль Літургії у християнському культі?

Проблемні ситуації:

1. Поясніть слова французького історика Еншлена: «Христос переміг тому, що потерпів поразку Спартак?»

2. Чому Нагірну проповідь можна вважати квінтесенцією християнської моралі? Які дві заповіді Христос вважав головними?

3. Як можна пояснити значення слів Ісуса Христа: «Царство Моє не від світу цього» (Ів. 18:36).

4. Прокоментуйте слова Ісуса: “Хто з хтивістю подивився на жінку, той уже перелюбствував з нею в серці своєму”.

5. В християнській церкві в процесі її трансформації відбулася заміна харизматичних керівників, для яких були характерними “видіння”, “Божі одкровення” бюрократичною ієрархією. Перші в подальшому формували інститут чернецтва, другі – інститут церкви. Як це можна пояснити?

6. Автори фільму «Дух часу» розповідають про те, що Ісуса Христа не існувало, а його вчення і особа постали в результаті запозичень із різних релігій. Чи згодні Ви з такою думкою? Обґрунтуйте свою відповідь.

Теми творчих робіт:

1. Чи змінилася суть християнства під впливом ідей античної філософії?

2. Наскільки сучасними та актуальними є ідеї Біблії?

3. Ісус Христос: історична особистість чи міф? Обґрунтуйте свою думку.

4. Біблійна та наукова космогонії: конфлікт чи діалог?

5. Церковна десятина: податок чи духовна жертва?

6. Чи можна вважати християнство результатом синтезу релігійних та філософських ідей різних релігій та культур?

7. Державно—церковні відносини в Візантії та їх характер.

Реферати:

1. Біблія як духовне та культурне джерело.

2. Християнство – найпоширеніша світова релігія.

3. Церковна десятина як одна з форм податку.