double arrow

Внутрішньогосподарський контроль і комерційна таємниця

В умовах ринкової конкуренції використовуються різні способи досягнення переваг, у тому числі збір інформації про інші організації. Все частіше трапляються випадки застосування нелегальних методів, що посилює жорсткість конкурентної боротьби. Адже без володіння інформацією про дії конкурента та передбачуваний попит на його продукцію може бути конкурентоспроможним.

Зміна умов господарювання, існування підприємств різних форм власності, їх фінансова самостійність обумовили виникнення нових контролюючих структур, які б забезпечили достовірність облікової інформації. Існують наступні види таємної інформації:


Рис. 1.6. Види таємної інформації

Згідно Закону України «Про державну таємницю» вiд 21.01.1994 № 3855-XII державною таємницею (далі також - секретною інформацією) є вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України і підлягають охороні державою.

У сфері економіки державною таємницею є така інформація (рис. 1.7):


Рис. 1.7. Державна таємна інформація у сфері економіки

Підприємницька (комерційна) діяльність тісно взаємозв’язана з одержанням, накопиченням, зберіганням, обробкою й використанням різноманітних інформаційних потоків.

У випадку, коли інформація має дійсну або потенційну комерційну цінність, вона становить службову або комерційну таємницю, до неї немає вільного доступу на законних підставах, тому власник інформації вживає заходів щодо охорони її конфіденційності.

Комерційна таємниця– навмисно приховувані з комерційних міркувань економічні інтереси й відомості про різні сторони й сфери виробничо-господарської, управлінської, науково-технічної, фінансової діяльності фірми, охорона яких обумовлена інтересами конкуренції й можливими загрозами економічній безпеці фірми.

Згідно законодавства до комерційної таємниці відноситься інформація, яка в сукупності має такі ознаки (рис. 1.8):

Рис. 1.8. Ознаки інформації, що відноситься до комерційної таємниці

Комерційною таємницею може бути склад, формула, взірець, збірка (компіляція), програмний продукт, засіб, метод, техніка, виріб, процес, комерційний або науковий досвід (ноу-хау) тощо.

Не може бути віднесена до комерційної таємниці така інформація:

– установчі документи, документи, які засвідчують право на здійснення окремого виду господарської діяльності;

– документи про сплату податків, зборів та інших обов’язкових платежів;

– інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, які завдають шкоди здоров’ю людей та тварин, інші порушення законодавства України, а також розмір заподіяної при цьому шкоди;

– документи про платоспроможність;

– відомості про участь службових осіб власника комерційної таємниці в товариствах, установах та інших організаціях;

– відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина;

– інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Комерційна таємниця допомагає керівництву підприємства планувати свою діяльність, зокрема, отримання прибутку. ЇЇ предметом можуть бути всі властиві даному підприємству особливості: ділові зв’язки, закупівля сировини та товарів; дані про постачальників; плановий прибуток; методики встановлення цін тощо. Зберігання в таємниці цієї інформації від усіх сторонніх суб’єктів, крім податкових та фінансових служб, - основна умова утримання досягнутих в конкурентній боротьбі позицій.

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», прийнятий 7 червня 1996 р № 236/96-ВР., розкриває основні ключові поняття системи правових засобів із захисту комерційної таємниці, якими є:

· Неправомірним збиранням інформації, що становить комерційну таємницю, вважається здобування протиправним способом відомостей, що становлять комерційну таємницю, якщо це завдало або могло завдати шкоди суб'єктові господарювання (підприємцеві).

· Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на це, з відомостями, що становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало або могло завдати шкоди суб’єктові господарювання (підприємцеві).

· Схилянням до розголошення комерційної таємниці є примус особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов'язків відомості, які є, відповідно до законодавства України, комерційною таємницею, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало або могло завдати шкоди суб’єктові господарювання (підприємцеві). Характерними методами схиляння до розголошення комерційної таємниці є обіцяння винагороди, погроза, залякування, шантаж, опублікування в ЗМІ компрометуючих матеріалів, провокаційних повідомлень, спрямованих на дискредитацію діяльності підприємства, тощо.

· Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво, врахування під час планування або здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на це особи протиправно здобутих відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Інформація, що відноситься до службової таємниці наведена на (рис. 1.9).

Працівник, що проводить ревізію (перевірку), має право запросити в керівника об’єкта контролю перелік і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, та порядок їх захисту і зобов’язаний дотримуватися його. Зокрема – не запрошувати в посадових осіб документи з відомостями, що містять комерційну таємницю, якщо цього не вимагає перелік питань програми ревізії (перевірки).

Рис. 1.9. Інформація, яка відноситься до службової таємниці

В національній правовій системі України відсутня норма-дефініція, яка б законодавчо закріпила визначення поняття “службова таємниця”, тому цей термін розкривається у відомчих нормативно-правових актах. Визначення службової таємниці міститься в чотирьох підзаконних нормативно-правових актах, зокрема:

- Наказі Державної судової адміністрації України “Про затвердження Інструкції про порядок проведення контрольних заходів контрольно-ревізійним сектором Державної судової адміністрації України” від 04.02.2005 № 11;

- Наказі Міністерства транспорту та зв’язку України “Про затвердження Інструкції про проведення контрольних заходів фінансово-господарської діяльності підгалузей, об’єднань, підприємств, установ та організацій системи Міністерства транспорту та зв’язку України” від 28.03.2006 №275;

- Наказі Міністерства вугільної промисловості України “Про затвердження Інструкції про організацію та проведення контрольних заходів щодо фінансово-господарської діяльності на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України та щодо яких Міністерство здійснює корпоративне управління” від 08.06.2007 №200.

Аналіз чинного законодавства щодо визначення службової таємниці дозволяє дійти висновку, що службовою таємницею – є склад і обсяг відомостей, що є в розпорядженні ДФІУ або його посадової особи стосовно об'єктів контролю, контрольних, правоохоронних та інших державних органів, їх працівників, способів досягнення визначених законодавством завдань, що необхідні для якісного проведення контрольно-ревізійних дій, забезпечення відповідної їх раптовості та ефективності і які з цієї причини на певний період не підлягають зовнішньому чи внутрішньому розголошенню.

До об’єкта службової таємниці можуть належати два види інформації: v Внутрішня – інформація про діяльність державного апарату та державного органу, інші відомості, пов’язані з функціонуванням механізму держави, для яких у визначеному порядку встановлено режим такої інформації.v Зовнішня - та інформація, власником якої є фізичні та юридичні особи (також суб’єкти господарювання), яку отримують державні органи за процедурою, передбаченою законом. До неї можуть належати різноманітні відомості, а також ті, що становлять комерційну таємницю, а також інформація, яка має конфіденційний характер.

Рекомендована література за розділом 1

1. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю та аудиту. – К.: ПП “Влад і Влада”, 1996. – 320 с.

2. Бутинець Ф.Ф., Бардаш С.В., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 512 с.

3. Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів. / За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. - 3-є вид., доп. і перероб. - Житомир:ПП "Рута", 2002. – 544с.

4. Выговская Н.Г. Основные элементы системы внутрихозяйственного контроля / Очерки по бухгалтерскому учету и контролю. Результаты диссертационных исследований проблем бухгалтерского учета и контроля Житомирской бухгалтерской научной школы. Монография / под ред. проф. Ф.Ф. Бутынца. – Житомир: Чп “Рута”, 2005. – с. 364 – 398.

5. Виговська Н.Г. Методологія господарського контролю // Облік і фінанси АПК. – 2005. - № 12, с. 128-134

6. Кочерин Е.А. Контроль в системе управления социалистическим производством: вопросы теории и практики. – М.: Экономика, 1982. – 216 с.

7. Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль.–М.: Финансы и статистика, 1988. – 300с.

8. Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці: Монографія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 224 с.

9. Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою (Проблеми теорії, організації, методології). – К., 1998. – 371 с.

Питання для обговорення та самоперевірки

1. Місце внутрішньогосподарського контролю в системі економічного контролю.

2. Визначення фінансового контролю. Назвіть види фінансового контролю.

3. Основні засади суб’єктів фінансового контролю.

4. Зміст і значення внутрішньогосподарського контролю.

5. Мета внутрішньогосподарського контролю.

6. Завдання внутрішньогосподарського контролю.

7. Функції внутрішньогосподарського контролю.

8. Принципи внутрішньогосподарського контролю.

9. Специфічні принципи внутрішньогосподарського контролю.

10. Класифікація внутрішньогосподарського контролю за часом звершення.

11. Класифікація внутрішньогосподарського контролю за функціональною метою.

12. Класифікація внутрішньогосподарського контролю за способом взаємовідносин працівників.

13. Класифікація внутрішньогосподарського контролю за повнотою охоплення.

14. Класифікація внутрішньогосподарського контролю за джерелами інформації.

15. Форми здійснення внутрішньогосподарського контролю.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: