2015-06-28
447
Посада президента стає вакантною після закінчення строку повноважень особи, що її займала. Але виникають й інші обставини, які призводять до дострокової вакантності цієї посади. Це смерть, недієздатність або добровільна відставка президента, а також усунення його з посади за наслідками притягнення до відповідальності у порядку імпічменту та інших подібних процедур.
Іноді встановлюється порядок дострокового усунення президента з посади за результатами референдуму. В Ісландії такий референдум проводиться за рішенням парламенту, прийнятим трьома чвертями його складу. В разі відхилення на референдумі пропозиції парламенту, останній розпускається. В Австрії референдум про усунення президента з посади може бути проведений за вимогою федеральних зборів, які є спільним засіданням палат парламенту. Відсутність необхідної підтримки на референдумі вимог федеральних зборів означає переобрання президента і призводить до розпуску нижньої палати. В обох названих країнах у період між прийняттям рішення про відповідний референдум і проголошенням його результатів президент призупиняє виконання своїх функцій.
4. Конституції країн світу по-різному визначають порядок заміщення посади президента, що стала вакантною достроково. У США прямим конституційним спадкоємцем президента є віце-президент. Останній не тільки заміщує президента під час його тимчасової відсутності або недієздатності, а і займає президентську посаду у випадках її звільнення у разі відставки або смерті президента. Спікер палати представників «стоїть другим у черзі» після віце-президента. Однак найбільш характерним є те, що, на відміну від переважної більшості інших країн, де заміщення президента здійснюється тимчасово до його дострокових виборів, у США спадкоємець займає цю посаду до кінця встановленого строку повноважень. У Мексиці і в ряді інших президентських республік на таких же умовах займає посаду обраний парламентом тимчасовий президент.
У парламентарних і «змішаних» республіках, як правило, передбачається тимчасове заміщення посади президента лише до нових виборів, які мають відбутись у найближчий, визначений основними законами час. У Болгарії й Індії посаду президента тимчасово заміщує віце-президент, у більшості відповідних країн — голова парламенту (нижньої палати), в Польщі — голова нижньої, а за ним і верхньої палати, в Італії, Румунії, Франції і Югославії — голова верхньої палати, в Австрії, Росії, Словаччині і Фінляндії — глава уряду, в Ірландії й Ісландії — спеціальна колегія, до складу якої входять голови палат (парламенту), голова верховного суду, а в Ісландії ще й глава уряду.
До особливостей конституційного статусу глави держави в деяких парламентарних республіках і республіках із змішаною формою правління віднесене те, що тут утворюються спеціальні органи, які мають сприяти реалізації президентами своїх найголовніших повноважень. Назва цих органів — державна рада (Ірландія і Португалія) і рада республіки (Греція). Як зазначалось, у діяльності таких органів долається дуалізм виконавчої влади, здійснюваної президентом і урядом.
Наприклад, в Ірландії президент може здійснювати свої повноваження тільки за пропозицією уряду. Виняток становлять випадки, коли в конституції зазначено, що глава держави діє на власний розсуд або за консультацією чи згодою з державною радою. Зокрема, після таких консультацій президент може у будь-який час скликати парламент або одну з його палат, звернутись до парламенту або нації з посланням, винести законопроект на референдум, передати прийнятий парламентом законопроект до верховного суду для визначення його відповідності конституції тощо.
У Португалії державна рада уповноважує президента на розпуск парламенту і представницьких органів автономних областей, на оголошення війни і укладення миру, а також на вирішення ряду інших важливих питань. За зверненням президента вона надає йому поради з усіх проблем, які виникають у процесі реалізації інших повноважень.
Дещо відмінною за своєю природою є рада республіки у Греції. Вона не є постійно діючою інституцією і формується у випадках, передбачених конституцією, або тоді, коли глава держави вважає це за доцільне. Функціями ради республіки є надання президенту пропозицій з питань формування уряду за умов, коли жодна з політичних партій не має абсолютної більшості місць у парламенті, а також з питань розпуску представницького органу.
Склад згаданих рад різниться. В Ірландії відповідний орган включає прем’єр-міністра і його заступника, а також державного (радника з юридичних питань, котрий водночас є представником держави у судовому процесі (так званий аторней). Сюди також за їх згодою можуть бути включені колишні президенти, прем’єр-міністри і голови вищої судової інстанції. Сам президент має право призначити ще сім членів державної ради. В Португалії до складу державної ради входять голова парламенту, прем’єр-міністр, голова конституційного суду, проведор юстиції (уповноважений парламенту з питань захисту прав людини), глави урядів автономій, а також усі колишні президенти. Окрім цього, по п’ять членів ради призначає президент і обирає парламент. У Греції до складу ради республіки мають право входити прем’єр-міністр, голова парламенту, керівник основної опозиційної партії, а також колишні президенти і прем’єр-міністри. Головують на засіданнях рад президенти.
Література: 2, 3, 7, 8, 9, 13, 14, 21, 22, 32, 33, 35, 40, 42, 43.
