Задача №3. Для того, щоб довести умови, при яких досягається рівність між заощадженнями та інвестиціями, необхідно абстрагуватися від держави як суб'єкта процесу

Для того, щоб довести умови, при яких досягається рівність між заощадженнями та інвестиціями, необхідно абстрагуватися від держави як суб'єкта процесу заощадження та такого чинника, як вплив з-за кордону. Тоді обсяг випуску за виключенням спожитої продукції дорівнюватиме інвестиційним витратам: .

З іншого боку, та частина доходів, яку домашні господарства не витрачають на споживання, є заощадженням: . Співставивши два останніх рівняння, доходимо формального висновку про рівність заощаджень та інвестицій: .

Але така рівність досягається тоді, коли економіка перебуває у стані рівноваги. Для досягнення такого стану необхідно, щоб фірми, які інвестують, захотіли вкладати стільки коштів, скільки їх заощаджують домогосподарства. Таким чином, припущення, покладене в основу моделі Харрода-Домара, про те, що заощадження є тотожними інвестиціям, має під собою грунт, якщо виходити з того, що економіка тяжіє до рівноваги.

Звідси випливає висновок, що перешкодити досягненню рівності між інвестиціями та заощадженнями можуть фактори, що сприяють дестабілізації економіки, наприклад:

інфляція (або інфляційні очікування), коли обсяги інвестицій скорочуються, а заощадження переходять у валютну форму;

підвищення відсоткової ставки по вкладам до рівня, який перевищує максимально можливу прибутковість інвестицій, або випуск ОВДП з аналогічно високою прибутковістю (тоді гроші переходять у різноманітні фінансові піраміди, а не в реальний сектор);

товарний дефіцит (вимушене заощадження при зменшенні прибутків фірм, і відповідно зменшенні інвестицій) тощо.