Домашня робота школярів

Домашня навчальна робота — це форма організації самостійно­го індивідуального вивчення школярами навчального матеріалу в позаурочний час. Метою домашніх завдань може бути і закріп­лення знань, набутих на уроці, і узагальнення їх, систематизація; оформлення засвоєного (укладання таблиць, малюнків); самостійне засвоєння певних питань програми; застосування отриманих знань при розв'язанні задач, виконанні вправ; виконання творчих робіт; вилучення прогалин у знаннях, забезпечення наступного уроку. Реалізація зазначеної мети визначає значення домашньої роботи, яка сприяє розвитку самостійності, виховує відповідальність, роз­виває навички навчальної праці, привчає до самоконтролю, вихо­вує волю, дозволяє індивідуалізувати навчальну роботу учнів.

Домашня робота дає можливість учневі працювати не поспі­шаючи, не побоюючись негативної оцінки товаришів, учителя, обирати оптимальний темп та ін.

Види домашніх завдань:..,,,,

' ^j'' ' ' ' " "

Розділ 2. Дидактика

— робота з текстом підручника (читання, відтворення навчаль­ного матеріалу в усній та графічній формі або ознайомлення з но­вим текстом з метою постановки питань, виписування незрозумі­лих виразів, зворотів);

— виконання вправ, розв'язання задач;

— виконання письмових і графічних робіт (переказ, твір, кре­слення, малюнки, заповнення контурних карт та ін.);

— самостійна практична робота, яка вимагає певних спостере­жень (за рослинами, тваринами, вивчення рельєфу місцевості, явищ природи, творів мистецтва);

— читання певних статей; науково-популярних журналів;

— проведення дослідів та ін.;

— заучування напам'ять та ін.

Вимоги до організації домашніх завдань:

1. Доводити до учнів думку про необхідність виконання домаш­ніх завдань у цілому і конкретного завдання зокрема, що вимагає стимулювання позитивних мотивів діяльності школярів (пізнаваль­них інтересів, обов'язку та відповідальності у навчанні та ін.).

2. Давати домашнє завдання при повній увазі всього класу. Для цього необхідний час у кінці заняття або певному етапі роботи учнів, але щоб всі учні знали, що слід зробити, як зафіксувати відповідні записи в щоденнику.

3. Проводити інструктаж виконання домашніх завдань, щоб учень чітко усвідомив завдання. Наприклад:

— вивчити напам'ять;

— переказувати своїми словами;

— скласти реферат на основі прочитаного;

— визначити головні думки тексту;

— зробити порівняння різних текстів, ілюстрацій, підходів та ін.

За даними вчених, 51 % вчителів не пояснюють, що повинен зробити школяр і як. Тільки 9 % вчителів дають ретельний інструк­таж, який передбачає ознайомлення школярів з методикою вико­нання домашнього завдання (в якій послідовності працювати, з чого починати, як перевіряти свої знання. Чи треба багато разів читати, щоб зрозуміти та відтворити той чи інший матеріал? Як встановлено наукою, читати більше 2—3 разів з тією ж самою ме­тою — марна дія і навіть шкідлива. Основа засвоєння — перше читання. Після ознайомлювального читання можна рекомендува­ти читання параграфа частинами (або абзацами). Прочитати аб­зац, виділити головну думку, дати заголовок, поставити запитан­ня. Прочитавши текст за смисловими частинами, встановити ос­новну думку всього параграфа і зв'язок з нею всіх частин. Після цього можна закривати підручник та відтворювати матеріал, а по­тім відкрити книгу і перечитати параграф, придумати, якщо необ-

2.6. Форми організації навчання 351

хідно, свій приклад. Учень повинен одержати інформацію про вивчення напам'ять. З окремих питань можна давати учням пам'ятки).

4. Не обмежувати домашнє завдання механічним вивченням напам'ять, повторенням матеріалу уроку за підручником, вико­нанням стандартних вправ, необхідно практикувати творчі роботи: спостереження, читання додаткової літератури, підготовку допо­відей, повідомлень (що робить лише 61 % вчителів).

5. Здійснювати індивідуалізацію домашньої роботи (практикує всього 25 % вчителів). Індивідуальні завдання вчитель може дава­ти як усім учням, так і окремим (невстигаючим, здібним), прак­тикувати завдання за бажанням.

6. Враховувати посильність домашніх завдань, провести їх нор­мування. Важливо не переобтяжувати учнів завданнями, бо це негативно може позначитися на пізнавальних інтересах школярів, на відповідальності за виконання завдань та ін. Тому не слід про­понувати учням на короткий строк великі за обсягом завдання. Учитель повинен навчати методики підготовки домашніх завдань, що в 1,5—2 рази зменшить час школярів на їх виконання. Тут і навчання вмінь і навичок навчатися, і режим навчальне-пізнава­льної діяльності (виконання домашніх завдань краще починати в один і той же час, оскільки це забезпечить адаптацію до роботи, допоможе запобігти поспішності, лінощів та ін.).

7. Необхідно вести облік виконання завдань, їх якості, що ви­магає систематичної перевірки виконання завдань.

8. Здійснювати зв'язок з сім'єю. Вчитель не в змозі контролю­вати роботу школярів удома, тому важливо забезпечити співробіт­ництво з батьками (забезпечення місця для роботи, створення спокійної обстановки).

Таким чином, домашня робота учнів вимагає чіткої організації, планування, системи і певного керування (обсяг домашніх завдань, аналіз передбачених труднощів, види завдань, їх перевірка), що повинно сприяти підвищенню якості навчального процесу в школі.

' Факультативи

Факультативи введені в школи України з 1967 року як форма: диференційованого навчання і представляють собою надпрограм-- «і заняття, право вибору яких на добровільній основі залишається. за учнями. Мета їх:

_; — задоволення потреб учнів у більш глибокому вивченні окре­мих предметів;

— розвиток навчальне-пізнавальних інтересів, пізнавальної активності школярів;

Розділ 2. Дидактикат?-⁶- Форми організації навчання

— сприяти розвитку творчих здібностей учнів. Отже, значення факультативів у тому, що вони при педагогіч­не доцільній їх організації можуть забезпечувати:

— всебічний розвиток особистості учня з урахуванням його потреб та здібностей;

— досягнення більш високого рівня знань та вмінь з предмета;

— залучення до істинної науки;

— усвідомлений та обґрунтований підхід до вибору професії;

— розвиток допитливості школярів, стійких пізнавальних ін­тересів;

— формування корисних навичок самостійної роботи з кни­гою, довідковою літературою, самоосвіту.

За період функціонування факультативів розроблено варіанти програм різних курсів, випущено необхідні навчальні посібники.

Групи школярів комплектуються, як правило, з учнів одного чи паралельних класів, але можна комплектувати групи і з учнів різних класів.

Можуть бути організовані за певних умов і міжшкільні факуль­тативи.

Для проведення занять залучаються вчителі, викладачі вузів, діячі науки, культури, мистецтва, спеціалісти виробництва, сіль­ського господарства.

Серед методів навчання на факультативних заняттях особливе місце посідають лекції, семінари, на яких учні виступають з доповідями та повідомленнями; лабораторно-практичні роботи, де розв'язуються експериментальні завдання, які залучають школярів до самостійних досліджень; екскурсії; індивідуальні завдання, розраховані на трива­лий час, що розвиває навички самоосвіти, дає можливість кожному учневі працювати згідно зі своїми інтересами і виконувати завдання в темпі, визначеному своїми планами, бажаннями, можливостями.