Експресивні різновиди мовлення

Наше мовлення (усне й писемне) в межах кожного зі сти­лів літературної мови нерідко супроводжується певною екс-: пресіею (від лат. expresio — вираження), тобто виразним виявом

32.

певного почуття, набуває відповідного емоційного за­барвлення, тону, колориту. В експресії виявляється конкрет­не ставлення мовця до того, що він говорить або пише. Це забарвлення залежить від самого мовця і тих обставин, в яких мовлення відбувається. В одних випадках ми висловлю­ємось — з певних причин і з певною метою — урочисто, в інших — офіційно, фамільярно, інтимно-ласкаво, гуморис­тично (жартівливо), з нотками іронії, насмішкувато, са­тирично. Це дозволяє виділити такі експресивні різновиди мовлення: урочистий, офіційний, фамільярний, інтимно-лас­кавий, гумористичний (жартівливий), сатиричний.

Зазначені різновиди мовлення далеко не завжди чітко роз­межовуються. Самостійний вияв кожного з експресивних різ­новидів мовлення залежить від добору мовних засобів. На­приклад, висловлюючись фамільярно, інтимно-ласкаво чи са­тирично, ми широко вживаємо саме такі, а не інші смислові групи слів, у тому числі і слова з певними суфіксами чи без них (пор.: дід, дідусь, дідуньо, дідисько, дідуган, дідище), вживаємо (чи не вживаємо) вигуки, відповідні типи речень, своєрідно поєднуємо їх, інтонуємо, логічно виділяємо у ре­ченні певне слово, висловлюємось у певній тональності і темпі.

Урочистий різновид мовлення. Його мета — показати ве­лич подій, осіб, про які розповідається чи пишеться, викли­кати до них глибокі почуття — поваги, щирого подиву. Уривки урочистого мовлення особливо часто простежуються в публіцистичному стилі мови, на шпальтах газет, суспільно-політичних журналів (повідомлення про важливі події в житті країни, героїчні чи видатні подвиги осіб), а також у творах художньої літератури.

Офіційний різновид мовлення. Офіційно забарвлене мов­лення найчастіше спостерігається в офіційно-діловому стилі-(розмова в державній установі, судові процеси тощо); у стилі розмовно-побутовому, коли мовці розмовляють стримано, з підкресленою чемністю; у творах художньої літератури. В усіх таких випадках особливо часто вживаються описові звороти мови, переважають розповідні розгорнуті речення, офі­ційні звертання, займенники ви, ми, майже не допускаються слова зі значенням пестливості, згрубілості, виразної зне­важливості.

Фамільярний різновид мовлення. Здебільшого виявляє­ться в розмовно-побутовому стилі, а також у відповідних контекстах художнього стилю. Той, хто говорить або пише, висловлюється дещо розв'язно, безцеремонно, по-панібратсь­кому щодо співрозмовника. Певною мірою перебільшується своє «я», применшується гідність інших. Такі особливості

33.

фамільярного мовлення створюються використанням пев­них груп лексики, слів дещо зниженого чи навмисне підкрес­леного звучання, вживанням речень просторічної структури, відповідним інтонуванням фрази, супровідним жестом, мі­мікою.

Інтимно-ласкавий різновид мовлення. Таке мовлення зде­більшого виявляється в художньому і розмовно-побутовому стилях мови. В ньому відчуваються душевна теплота, сердеч­ність, найрізноманітніші позитивні почуття, до яких завжди долучається певний відтінок інтимності. Інтимно-ласкаве за­барвлення вислову досягається широким вживанням емоцій­ної лексики, особливо епітетів, слів із суфіксами пестливості, голубливості, здрібнілості; виразно переважають прості ре­чення різної будови; мовлення втілюється у доброзичливій, прихильній інтонації.

Гумористичний (жартівливий) різновид мовлення. Жартів­ливий колорит вислову найчастіше нашаровується на розмов­но-побутовий і художній стилі мови, рідше на стиль публі­цистики, подекуди він позначається на певних уривках при­ватного листування тощо. Цей колорит створюється багатьма засобами, серед яких найважливіші такі: контрастно-ко­мічні порівняння чи зіставлення певних фактів, ознак; невід­повідність висновку тому змісту, з якого висновок природно мав би випливати; перебільшення реальних якостей людей, тварин, предметів; вживання слів у значенні, яке не відпо­відає конкретній ситуації, тощо. Тим самим події показують­ся з комічного боку. Жартівливе мовлення раз у раз супро­воджується нотками доброзичливої іронії.

Сатиричний різновид мовлення. Мета такого мовлення — викликати негативне ставлення до того, про кого (чи про що) говориться або пишеться, затаврувати, розвінчати, різко за­судити певних осіб, їхні вчинки, події чи явища життя. Такого забарвлення можуть набувати уривки різних стилів мови, особливо прилюдні виступи на політичні теми, тексти художніх творів, полемічні наукові дискусії і розмовно-побутові вислови.

Широко вживаються слова і словосполучення, що вира­жають зневагу до потворних вчинків, глузливі епітети, по­рівняння тощо. Своєрідна й будова речень, яка розрахована на відповідну інтонацію. Вдалим зразком такого мовлення може служити твір-памфлет Ярослава Галана «Плюю на па­пу!» (вкрай сатирично, тобто саркастично — в'їдливо, глуз­ливо— сприймається й назва памфлета). Наприклад:

13 липня 1949 року сталася в моєму житті знаменна подія: папа Пій XI відлучив мене від церкви. Відлучив, як відлучають телятко від корови. Без попередження...

Якось раз панотець спитав мене:

■ — Чому святого отця називають Пієм?

Простодушна відповідь гласила:

— Бо святий отець любить випити.

Особливо в'їдливе, глузливе сатиричне мовлення називають саркастичним.

Завдання. Визначте стильову приналежність та характер експресії наведених уривків, схарактеризуйте деякі із властивих їм специфічних мовних засобів.

1. — Ат, дай мені спокій з тою економією... не те у мене на мислі тепер. Он, казав Гудзь — швидко сахарню будувати­муть.

— Слухай, серце, Гудзя, слухай, Андрійку... якраз по­чепиш торби, та й мені доведеться...

...І пішло. Вона йому вичитувала, вона його сповідала, вона кропила його, підкурювала і садила чортами так обе­режно, так делікатно, як тільки можна було в неділю, по службі божій, а він, червоний, немов варений рак, спочатку мовчав, а далі й сам почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб.).

2. З квітня 1984 року о 17 годині 09 хвилин здійснено запуск космічного корабля «Союз» Т-11.

Радянський космічний корабель пілотує міжнародний екі­паж... Політ радянсько-індійського екіпажу здійснюється у відповідності з домовленістю між урядами Союзу Радянсь­ких Соціалістичних Республік і Республіки Індії (Повідом­лення ТА PC).

3. Євменові Петровичу — сімдесят шість літ, але він Під­літок.

Та він у цім не винний, бо й батьки його, й діди, і пра­діди — всі були Підлітками, таке вже їм прізвище було колись причеплено.

Чи малі вони були, чи дідами робилися— все були Під­літками (Вишня).