Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль історично базується на документах

доби Київської Русі й адміністрації Великого князівства Ли-

товського, гетьманських канцелярій, юридичних актах міських

урядів (XV–XVII ст.). Цей стиль зазнав лексико-граматичного

впливу російської канцелярської мови та мови австро-угорських і

польських канцелярій. Якщо на російську літературну мову свого

часу відчутно вплинула канцелярська сфера, то українська літе-

ратурна мова ближча до народної.

Традиційно виділяються такі підстилі офіційно-ділового

стилю:

Законодавчий адміністративно-

Канцелярський дипломатичний

закони, укази,

статути,

постанови

накази, інструкції,

розпорядження,

довідки, звіти, заяви

міжнародні угоди –

конвенції;

повідомлення –

комюніке; звернення –

ноти; протоколи

Одностайної думки щодо підстилів офіційно-ділового стилю,

на жаль, немає. Так, Н.Непийвода виділяє такі офіційно-ділові

тексти: юридичні, управлінські тексти, тексти ділових листів.

Поза класифікацією залишилися дипломатичні тексти.

Відповідно до іншого погляду, який запозичено з російської

стилістики, виділяють два підстилі:

• офіційно-документальний (мова дипломатії та мова

законів);

• побутово-діловий (мова ділових паперів і службове ли-

стування). (Хоча складова терміна “побутово-” не зовсім вдала,

тому що окремо виділяють розмовно-побутовий стиль. І невже

мову ділових паперів і службове листування можна класиці ку-

вати як побутово-ділову?)

Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу ділових

(місцевого, галузевого, державного діловодства) та юридично-

правових, виробничо-економічних і дипломатичних відносин.

Офіційно-діловий стиль використовується у процесі

спілкування в державно-політичному й економічному житті,

законодавстві, адміністративно-господарській діяльності.

Основне призначення офіційно-ділового стилю –

регулювати ділові стосунки мовців у державно-правовій і су-

спільно-виробничій сферах, обслуговувати громадянські потреби

людей у типових ситуаціях.