Механізми та принципи реалізації електронного урядування в Україні

В Україні широко користуються оцінками міжнародних організацій, сформованих на базі різних систем індикаторів та методик, які не враховують особливості нашої країни. Так за результатами досліджень у 2008-2009 роках Україна посіла у світі: 57- е місце в «Індексі конкурентоспроможності в галузі ІТ»; 51-е місце серед 154 країн за індексом розвитку ІКТ Міжнародного телекомунікаційного союзу; 41-е місце серед 192 країн за індексом ООН готовності до електронне урядування; 62- е місце за Індексом мережної готовності (NRI) Всесвітнього економічного форуму тощо.

Складність реалізації державної політики крім того обумовлена відсутністю в Україні Концепції, Стратегії та Програми як розвитку інформаційного суспільства в цілому, так і електронного урядування зокрема. Сьогодні впровадження «електронне урядування» лише частково регулюється 3 Законами України, 2 Указами Президента, 12 нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України, які недостатньо взаємозв’язані, а в деяких випадках суперечливі. Частина з них стосується традиційних чинних періодичних документів, що розробляються щорічно. До складу цієї групи відносяться, насамперед, Завдання Національної програми інформатизації на три роки та програма інформатизації на рік, щорічна доповідь про стан інформатизації України, яка надається Урядом до Парламенту. Втрата впливу цих документів обумовлена насамперед обсягами фінансування Національної програми інформатизації, які починаючи з 2009 року зменшені в 10 разів порівняно навіть з попередніми роками на фоні зростання кількості та обсягів фінансування проектів інформатизації, що виконуються поза межами цієї Програми. Зазначеними документами передбачено комплекс заходів, спрямованих на впровадження електронного урядування, від розробки та впровадження гармонізованих з ЄС нормативно-правових документів до створення типових проектів «Електронне міністерство», «Електронний регіон». Крім того всі органи виконавчої влади згідно цих документів повинні до кінця 2009 року перейти на електронний документообіг з використанням електронного цифрового підпису і почати надавати інтерактивні адміністративні послуги. До другої групи відносяться взаємозв’язані документи, що мають бути розроблені та доповнити існуючу сукупність документів з метою отримання нею системних якостей, підвищення рівня об’єктивізації політика - адміністративних рішень та створення ієрархічної системи документів з розвитку інформаційного суспільства та впровадження електронного урядування.

Наразі в Україні завершено підготовчий етап із впровадження у органах виконавчої влади електронного документообігу на базі електронного цифрового підпису, а саме: розроблено комплекс єдиних форматів та протоколів електронного документообігу та електронного цифрового підпису, формування яких відбувалось за широкою участю представників бізнесу, науковців та спеціалістів державних органів; офіційно визначено порядок електронного обміну службовими документами, що є передумовою для інтеграції різнородних інформаційних систем, забезпечити їх сумісність та ефективну взаємодію.

Незважаючи на позитивну динаміку розвитку електронних інформаційних ресурсів в Україні невирішеними хронічними проблемами залишаються відомчий підхід до їх створення, значне дублювання інформації, відсутність єдиних стандартів та несумісність ресурсів, складність доступу тощо. Внаслідок такого стану сьогодні відсутня можливість надання інтегрованих державних послуг, у тому числі, адміністративних послуг електронними засобами.

Розвиток телекомунікацій в Україні відбувається у загалом оптимальному на сьогоднішній день напрямку – поступового впровадження інноваційних технологій, зокрема мереж останнього покоління, розрахованих на чимдалі глибшу конвергенцію інформаційних, мультимедійних, комп'ютерних форматів та сервісів. Основне завдання держави на даній стадії розвитку мережі Інтернет та її національного сегменту в Україні вбачається у подальшому розвитку та оптимізації відповідної нормативно-правової бази.

Електронне урядування в Україні за оцінками фахівців знаходиться між другим та третім етапами впровадження цієї технології. Так в державі вже не один рік функціонує та постійно удосконалюється Єдиний веб-портал органів виконавчої влади та Єдина серверна платформа (Датацентр). Інформацією Єдиного веб-порталу користуються понад 500 тис. відвідувачів щомісяця. Забезпечується його подальший розвиток, інформаційне наповнення, інтеграція до нього веб-сайтів органів виконавчої влади та ведеться робота щодо організації надання інформаційних та інших послуг населенню з використанням мережі Інтернет, успішно функціонують інформаційно-пошукова система Верховної Ради України та фрагменти систем електронного документообігу ряду відомств. Практично завершено етап первісного оснащення державніх органів сучасною обчислювальною технікою та створення відповідної інформаційно-технологічної та комунікаційної інфраструктури забезпечення їхньої діяльності. Разом із тим результати впровадження ІКТ в органах державної влади носять переважно внутрішньовідомчий характер, що не дозволяє суттєво поліпшити міжвідомчу взаємодію та підвищити якість державних послуг, що надаються громадянам. Неналежно виконується обов'язок органів влади розміщувати та оперативно оновлювати на власних сайтах у мережі Інтернет необхідну інформацію. Сайти часто не підтримуються централізовано, не об'єднуються в єдиний портал і передбачають лише односторонній зв'язок без надання громадянам та бізнесу державних послуг. Актуальною залишається проблема доступу громадян та організацій до мережі Інтернет, особливо в сільській місцевості, невеликих містах та віддалених районах.

Не сформована єдина інфраструктура міжвідомчого обміну даними в електронній формі. Відомості в діючих державних інформаційно-аналітичних системах недоступні іншим органам державної влади для оперативного використання. Недосконалою є система національних стандартів з інформаційних технологій, які не гармонізовані зі стандартами ISO/IEC та CEN/CENELEC. Використання не документованих форматів даних, протоколів обміну, інших закритих інформаційних технологій і відсутність єдиних класифікаторів, довідників і схем даних обмежують можливість застосування автоматизованих засобів пошуку та аналітичної обробки інформації. Відсутня єдина система планування і моніторингу ефективності реалізації державних програм і проектів, а також доступ до цієї інформації громадян. Проблеми, що перешкоджають впровадженню елементів електронне урядування у діяльності органів державної влади, носять комплексний міжвідомчий характер і не можуть бути вирішені на рівні окремих органів державної влади. Розвиток електронне урядування потребує побудови складних і гнучких систем, вимагає проведення скоординованих організаційно-технологічних заходів і погоджених дій органів державної влади в рамках єдиної державної політики.

Усвідомлюючи необхідність запровадження адміністративних послуг з використанням можливостей глобальної мережі Інтернет Кабінет Міністрів України активно ведеться робота у напрямку впорядкування та класифікації адміністративних послуг, чіткого розподілу повноважень з їх надання.

Наразі в Українівиникла й розвивається нова функція державної служби – пошук підтримки прийнятих рішень серед громадськості, забезпечення прозорості дій влади. Це може бути досягнуто безпосередніми чи опосередкованими методами. До безпосередніх відноситься організація конференцій, зустрічей з представниками громадськості. Опосередкований метод передбачає звернення не до громадськості безпосередньо, а через пресу або інші інформаційні ресурси, до яких відносяться й веб-сайти (веб-портали) органів державної влади. Отже, чим прозоріша діяльність органів державної влади, тим вищою є легітимність влади, швидшим є просування до підвищення ефективності у напрямах взаємодії державної влади і громадськості.

Вказана діяльність реалізується завдяки механізмам, які передбачені в межах такого нового для українського суспільства та державного управління інституту, як електронна інформаційна система «Електронний Уряд».

Що може дати громадянам і бізнесу України «електронний уряд»?

- скорочення витрат на дорогий держапарат та його реформування;

- гласність при прийнятті державних рішень;

- прозорість і привабливість економіки для інвестування;

- доступність усіх державних нормативних актів;

- можливість для громадян брати участь у прийнятті державних рішень;

- підвищення комфорту в повсякденному житті для громадян.

Основні принципи побудови електронного уряду:

- надання послуг у будь-який момент часу (електронний уряд працює 24 години на добу);

- максимальна простота і прозорість (має бути доступним для звичайних громадян, а не фахівців);

- єдині технічні стандарти і взаємна сумісність (електронні додатки повинні задовольняти принципам загальної архітектури систем ідентифікації, безпеки, дизайну);

- забезпечення конфіденційності і дотримання правил інформаційної безпеки;

- беззастережна орієнтація на думку громадян при реалізації нововведень.