Розділ ІІ. Основні шляхи удосконалення діяльності органів самоврядування

 

2.1 Вирішення основних проблем шкільного самоврядування з урахуванням принципів побудови моделі шкільного самоврядування.

 

У наші дні в процесі докорінного перетворення роботи освітньої установи учнівське самоврядування виходить на якісно новий етап свого розвитку. Ключова проблема – зробити дитину активним учасником, суб’єктом освітнього процесу в школі. Беручи участь у діяльності органів дитячого самоврядування, школярівключаються в різнобічну позаурочну діяльність, ділове спілкування з дорослими на рівноправній основі, залучаються в практику громадянської поведінки і соціальної діяльності. У рамках шкільного самоврядування діти отримують можливість впливати на зміст освіти, на процес розробки, прийняття та реалізації локальних нормативно – правових актів школи, відстоювати свої права та інтереси в ній, задоволеність актуальні потреби в самовираженні, самоствердженні і самореалізації. Для досягнення самоврядування в сучасному освітньому закладі необхідно вирішити ряд проблем, таких як – формальне функціонування органів самоврядування, без урахування думки і бажання самих учнів. Принцип самодіяльності та ініціативи в роботі з учнями нерідко ігнорується. Педагоги надають прямий тиск на громадську думку школярів, самоврядування організується за формою, але не за своєю суттю. Самоврядування залишається привілеєм лише окремих школярів. При цьому забувається, що воно не тільки засіб, але і результат виховання, він передбачає широку варіативність [12].

Система самоврядування має безперечну цінність, оскільки вона розвиває в даних реальних соціальних умовах елементи особистого самоконтролю, визнання права іншого і терпимість по відношенню до інших дітей, повага до закону і авторитету, почуття цінності порядку і кооперації як фундаменту жодних зусиль та успіху. У цьому своєму вигляді система шкільного самоврядування визнається більшістю американських педагогів і все більш і більш проводиться в школах [21].

Спираючись на основні підходи в застосуванні методу моделювання в психологічних дослідженнях можна виділити основні принципи побудови моделі шкільного учнівського самоврядування.

1. Принцип рівневої ієрархічності побудови моделі шкільного самоврядування. Даний принцип використовується при позиційної, організаційної, управлінської моделі.

2. Модульний принцип побудови моделі самоврядування. Наявність у шкільного самоврядування значного числа взаємопов'язаних різнорідних елементів змушує нас провести аналіз можливих ступенів взаємодії між ними. Модульний принцип побудови моделі дозволяє розширити межі і можливості аналізу проблеми шкільного учнівського самоврядування.

3. Принцип структурності в побудові моделі шкільного самоврядування. Позиційна, організаційна, нормативно – правова, управлінська моделі. Структура повинна виражати те, що залишається незмінним за будь – яких зовнішніх і внутрішніх змінах умов протікання діяльності.

4. Принцип гуманізації в побудові моделі шкільного учнівського самоврядування.

5. Принцип міждисциплінарності у побудові моделі учнівського самоврядування. Зазначений принцип передбачає використання змісту і методів різних наукових і навчальних дисциплін.

6. Принцип самоврядування в побудові моделі учнівського самоврядування. Реалізація даного принципу створює можливості конструювання свого власного образу, проектування життєвої траєкторії [10].

Виділені принципи побудови моделі учнівського самоврядування повинні визначити спільний шлях її створення. Необхідно враховувати те, що всі складові елементи, знакові утворення відображали в максимальній повноті реальну діяльність шкільного, учнівського самоврядування, тобто розробляється модель повиннавідповідати всім вимогам надійності, що застосовуються до всіх методів наукового пізнання.

 

2.2 Самоврядування педагогічного та учнівського колективу; участь батьків у шкільному самоврядуванні

 

Самоврядування педагогічного колективу: необхідно розглянути теоретичну концепцію шкільного самоврядування. Сучасна середня загальноосвітня школа – складне соціально – педагогічна установа, що включає в себе педагогічний та учнівські колективи, різні об’єднання та організації дорослих і дітей.

Батьки учнів юридично не входять у шкільний колектив і взагалі колективу не утворюють, але вони не менш педагогів або дітей зацікавлені в успішній роботі школи. Будучи соціальними замовниками школи, народили повинні мати можливість впливати на її діяльність і брати участь у шкільному житті, в управління, життєдіяльністю школи [3, c. 27 – 30].

У демократизуючій школі кожен з колективів і об’єднань дорослих і дітей повинен мати право на самоврядування, самостійне вирішення своїх питань, задоволення потреб та інтересів в освітньому процесі. Цьому можуть служити їх роздільні органи самоврядування: педагогічного колективу – педагогічна рада (вищий орган самоврядування педагогів у школі), методична рада, методичні об’єднання вчителів, вихователів, класних керівників, малі педради, психолого – педагогічні консиліуми, правова, атестаційна та інші комісії педагогів; самоврядування учнівського колективу – збори учнів школи (вищий орган їх самоврядування в школі); шкільна учнівська конференція, яка є найвищим органом учнівського самоврядування в школі, яка не має умов для роботи шкільного учнівського зборів; обраний шкільним учнівським зборами чи конференцією рада учнів, учнівський комітет школи, його комісії, штаби і інші робочі органи самоврядування; класні збори учнів, класні учнівські ради та їх робочі органи; асоціації батьків школи – шкільне батьківські збори (вищий орган самоврядування в школі); шкільна учнівська конференція, яка є найвищим органом учнівського самоврядування в школі, не має умов для роботи шкільного батьківських зборів; обраний шкільним батьківськими зборами або конференцією батьківський комітет школи, його секції, комісії; класні батьківські комітети та їх робочі органи [7].

При організації діяльності органів самоврядування педагогів, учнів та їх батьків доцільно керуватися наступними позиціями:

1. Все, що вони можуть вирішувати, має передаватися їм з умовою, що прийняті ними рішення і здійснювані дії не будуть зачіпати інтереси і права інших учасників шкільного життя.

2. Кожен орган самоврядування наділяється реальними владними повноваженнями.

3. Жоден колектив або об’єднання в школі не має права диктувати свою волю іншим колективам і об'єднанням дорослих і дітей. Всі вони покликані взаємодіяти на основі принципів ради, злагоди, співробітництва та співуправління.

4. Пріоритетом користуються органи самоврядування безпосередньої демократії: загальне зібрання перед органами представницької демократії (конференції, ради, комітети та ін.)

5. У кожній школі діє прийнята відповідно до її Статуту погоджувальна система вирішення конфліктів і протиріч між органами самоврядування.

6. Шкільні працівники, учні та їх батьки, їх органи самоврядування не можуть діяти в школі ізольовано один від одного, не забезпечуючи координацію діяльності та взаємодії з актуальних шкільним проблемам.

7. Органами шкільного самоврядування керуються соціально – педагогічними принципами рівноправності, виборності, оновленою і наступності, відкритості і гласності, демократії, законності, педагогічної цілеспрямованості, колегіальності у прийнятті рішень і персональної відповідальності за їх вирішення [11].

Загальною метою як роздільних, так і спільних органів самоврядування учнів, їх батьків і педагогів у школі є реалізація їхніх потреб та інтересів. Робота будь – якого органу самоврядування у школі починається з виявлення актуальних потреб та інтересів своїх виборців, на основі яких потім визначаються зміст і основні напрями його діяльності, що в свою чергу, не визначає його організаційну структуру. Базова модель шкільного самоврядування включає в себе чотири підсистеми: учнівську, педагогічну, батьківську і систему співуправління педагогів, учнів та батьків, що є системи самоврядування всієї школи. Поряд з органами самоврядування загальношкільного рівня можуть і повинні діяти органи співуправління на базі первинних колективів та їх асоціацій.

Вищим органом самоврядування у педагогічному колективі є педагогічна рада школи, який обговорює і затверджує педагогічну концепцію школи, єдині вимоги до роботи з учнями, соціально – правові та психолого – педагогічні основи, взаємин з ними та їхніми батьками; визначає організаційну структуру педколективу у відповідності з нормативними документами школи, затверджує розподіл посадових обов’язків; виражає і відстоює інтереси педагогічного колективу та його окремих членів у школі та за її межами і т.д.

Методичне об’єднання педагогів організовує самоосвіта, наставництво педагогів роботу над методичною темою, обмін досвідом роботи вчителів; займається вивченням та реалізацією нормативних та методичних документів і матеріалів, передового досвіду роботи вчителів; здійснює в своїй сфері експертну оцінкупедагогічних і методичних проектів, навчально – виховних результатів діяльності педагогів; висловлює рекомендації про присвоєння педагогам відповідноїкваліфікаційної категорії; виступає з клопотанням перед педрадою, директором школи про надання своїм членам працювати в режимі довіри і самоконтролю, про проведення позачергової атестації, нагородження вчителів відомчими нагородами і т.д.

Самоврядування учнівського колективу: Вищим органом учнівського самоврядування є загальні збори учнів, що проводиться в міру необхідності не рідше 1 разу на рік. Функції шкільного учнівського зібрання:

1. розглядає і затверджує перспективний план, основні напрями діяльності органів учнівського самоврядування на майбутній період, орієнтовані на реалізацію потреб учнів;

2. вирішує питання, пов'язані з участю учнів в управлінні школою; обговорює і приймає плани спільної роботи органів самоврядування учнів з педагогами, батьками, радою школи;

3. формує органи самоврядування в школі;

4. виробляє і формулює пропозиції учнівського колективу щодо вдосконалення навчально-виховного процесу; висловлює ставлення учнів до проектів шкільних документів, планів та програм їх здійснення;

5. розглядає і затверджує положення, правила, пам’ятки та інструкції, що регулюють внутрішню діяльність учнів у своєму колективі, роботу відповідальних та уповноважених колективом осіб;

6. заслуховує звіти та інформації, оцінює результати діяльності органів самоврядування. Вищим органом учнівського самоврядування школи між шкільними учнівськими зборами є шкільний учнівська рада, що скликається в міру необхідності не рідше 1 разу на чверть [6].

Вищим органом самоврядування класу та інших первинних учнівських колективів та об’єднань є загальні збори їх членів, що проводиться в міру необхідності, не рідше 1 разу на місяць. Вищим органом самоврядування в класі в період між учнівськими зборами є класний учнівська рада, що обирається класним зборами і проводить свої засідання в міру необхідності, не рідше 1 разу на місяць.

Участь батьків у шкільному самоврядуванні: вищим органом самоврядування батьків у школі є загальні збори, що скликаються в міру необхідності, не рідше 1 разу за навчальний рік.
У школах, в яких немає умов для роботи батьківських зборів, його функції виконує шкільна батьківська конференція, на яку обираються делегати у рівній кількості від батьківської учнів кожного класу. Між шкільними батьківськими зборами діє шкільний батьківський комітет, у класах – класні батьківські збори.

Самоврядування у шкільному (класному) колективі – це самостійні чи спільні з дорослими членами шкільного співтовариства (батьками, педагогами) дії дітей з планування, організації та аналізу життєдіяльності у школі (класі), спрямовані на створення сприятливих умов для спілкування і розвитку учнівського загалу, вирішення інших соціально важливих педагогічних завдань [9].

Висновок до ІІ розділу. Головнмим цільовими орієнтаціями учнівського самоврядування виділяють по – перше, провідною функцією шкільного колективу має бути створення умов для особистісного зростання його членів. Участь школярів у роботі органів учнівського самоврядування допомагає сформувати такі якості як самостійність, активність, відповідальність, ініціативність, дисциплінованість, організованість. По – друге, без самоврядування неможливо налагодити дисципліну та порядок у школі, створити належні умови для професійного та особистісно – громадянського самовизначення учнів. По – третє, самоврядування дозволяє дитині розширити простір для виявлення своєї активності. Воно не повинно обмежуватись стінами шкільної будови. Виконання постійного чи тимчасового доручення може відбуватися там, де є можливим та педагогічно доцільним виявлення і розвиток соціально цінних прагнень дітей.

Висновки

 

Таким чином, школа – це модель майбутнього суспільства. Основи громадського становлення та демократії закладаються з дитячих років, і самоврядування допомагають учням організувати власне життя своїх товаришів. Учні потребують практичних навичок управлінської діяльності, і саме вчителі їх забезпечують. Головною умовою розвитку самоврядування стає наявність педагогів, які хочуть і вміють співпрацювати з учнями.

Саме від педагогів залежить, чи зможе він довіряти учням самостійно вирішувати більшість питань їхнього колективного життя, чи зуміє переконати їх у тому, що, крім них, ці обов’язки ніхто не зможе виконати. Тільки тоді самоврядування стане потребою колективу. Учнівському самоврядуванню притаманна раціональна внутрішня організаційність, що виявляється у загальній захопленості справою, нових ініціативних, високому рівні відповідальності за спільну справу.

На даний момент розвивається нова технологія навчально – виховного процесу на основі самоврядування. Байдужість або недовіра до учнівської ініціативи можуть згубно позначитися на паростках учнівського самоврядування. Для учнівського самоврядування відкрилися цілком інші перспективи, а саме: бути реальною часткою педагогічного процесу (участь та співпраця дорослих і дітей у спільних справах).

Учнівське самоврядування будується на підставі співзвучних потреб дитини на суспільстві. Головною задачею педагогів у цій системі є постійна підтримка мотиваційно – потребнісної сфери дитини, тобто підтримання такого стану, за якого стає необхідним постійне самовдосконалення та бажання і наміри стати гідним громадянином держави. Разом із тим реалізація завдань з організації учнівського самоврядування в школі пов’язана з необхідністю подолання такої суперечності: з одного боку, самоврядування потребує самостійності школярів, з іншого – воно неможливе без удосконалення педагогічного керівництва. Самоврядування не означає залишення дітей сам на сам, а є об’єктом і результатом найскладнішої, найвищої форми керівництва дитячим колективом.

Слід зауважити, що метою роботи дитячого самоврядування є згуртування учнівської молоді на корисні, добрі справи, виховувати в них кращі риси громадянина України, захищати їх права, інтереси, робити життя учнів насиченим і цікавим.