Окресліть умови виникнення середньовічних міст Західної Європи та охарактеризуйте особливості їх господарського устрою

Цей період європейської історії пов'язаний з процесом відродження старих і появою нових європейських міст. Мі­ста, що існували ще з античних часів, або перетворилися на того­часні села, або стали резиденціями церковних служителів — єпи­скопів, і практично не впливали на існуючу господарську си­стему. Починаючи з X—XI ст. відбувається процес відокремлення ре­месла від сільського господарства та зростання ролі міських поселень. Населення міст, що досягли певної економічної ваги, починає боротьбу за звільнення від влади зе­мельних магнатів, яка спочатку спрямовувалася на зменшення та стабілізацію ренти, але поступово перетворилася на боротьбу за свободу та самоуправління.У XIII—XV ст. відбувається розквіт міського життя, а еко­номіка середньовічного міста набуває регульованого характеру.

Розвиток торгівлі і промисловості в середньовічних містах відіграв важливу роль у зародженні ринкової економіки у Європі. Розвиток міського ремісничого в-ва і торгівлі передусім підвищував економічний і політичний статус міст. Розвиток західноєвропейських міст відіграв головну роль у становленні приватної власності, адже в них жили вільні люди, що вже не перебували в особистій залежності. Ставши осередками ремісників та торговців, західноєвропейські міста відігравали важливу роль в розвиткові господарських зв’язків. Міста були осередками товарного в-ва і торгівлі. Середньовічне місто – це самостійна організація з певною системою самоуправління. Основний внесок міст у руйнування феодальної системи господарства полягав у розвитку товарно-грошових відносин, центрами яких вони були.

Починаючи з 11ст починають утворюватись самостійні професійні організації, з власним виборним управлінням і власними статутами. Кожна з цих корпорацій набувала певних прав – володіння нерухомістю у місті, мала власне судочинство, складала певний церковний приход. Купці об’єднувалися у гільдії – об’єднання торговців, які намагалися спільними зусиллями утвердитися на місцевому ринку та за його межами: лише належність до гільдії надавала право на купецьку діяльність у місті. Важливе завдання гільдій полягало у забезпеченні прав купецтва на ринках інших міст, для досягнення чого гільдії різних міст укладали певні угоди. Об’єднання ремісників дістало назву цехів. Всі міські ремісники об’єднувалися за професійною ознакою. Членами цеху були майстри, при кожному з яких перебували підмайстри та учні, що не виступали як члени цеху. Відносини між майстрами будувалися на принципах рівноправності та солідарності, виключаючи будь-яку конкуренцію. Виробництво здійснювалося за спільними правилами, які закріплювались у цехових статутах і регламентах.

Достатньо високий ступінь поділу праці, що зумовив появу сотень вузьких спеціальностей, безумовно, готував і майбутнього детального робітника мануфак­тури.