феноменологічному напрямку

 

40. Самостійність вузу в підборі і розстановці кадрів, здійсненні навчальної, наукової, фінансово-господарської та іншої діяльності відповідно до законодавства та статуту вищого навчального закладу, затвердженими в установленому законодавством порядку, називається:

Автономією ВНЗ

 

41. Система основних параметрів, які розглядаються в якості державної норми освіченості, що відбиває суспільний ідеал і враховує можливості системи після досягнення цього ідеалу називається...

Стандартом освіти

 

42. Система проектів, спрямована на розширення можливостей професійної освіти жінок, – це:

ИРИС

 

43. Система установ та заходів, які забезпечують організацію процесу пізнання з урахуванням властивих конкретній епосі провідних тенденцій передачі досвіду і розвитку особистості називається:

Освіта світова

 

44. Третє міжнародне дослідження з навчання математики та природничих наук, в якому беруть участь українські школярі, називається:

TIMМS

 

45. Триступенева структура за схемою «бакалавр – магістр – доктор», що одержала широке поширення в зарубіжних країнах, характерна для:

Вищої освіти

46. Форма навчання, що передбачає самостійне вивчення учнями дисциплін згідно з основною освітньою програмою вищої професійної освіти за обраною спеціальністю з подальшою атестацією (поточної і підсумкової) у вищому навчальному закладі називається:

Екстернатом

47. Форма організації навчальної діяльності школярів, за якою враховуються їх схильності, інтереси і здатності, називається __________________ навчання.

Диференціацією

48.Функцію нормативно-правової підтримки процесу розвитку світового освітнього простору виконує:

ЮНЕСКО

49.Позначте групу країн, якій властива децентралізована система управління освітою.

Франція, Італія, Ірландія, Греція, Іспанія, Японія;

США, Канада, Австралія, Великобританія, Німеччина.

 

50. У випускних класах американські школярі складають:

іспити;

тести;

випускні роботи.

 

51. В освітній системі якої країни є навчальний заклад під назвою «граматична школа»?

Великобританія;

США;

Франція.

 

52. Колеж у Франції – це:

старші класи;

неповна середня школа;

початкова школа.

 

53. У якому році була підписана Загальна хартія університетів, котра поклала початок Болонського процесу?

1967 р.;

1988 р.;

b..

 

54. У якій країні світу існують університети «Ліги плюща»?

Фінляндія;

США;

Великобританія.

 

55. З чим переважно пов’язують погіршення якості приватної освіти за кордоном в останні десятиліття?

з його консерватизмом;

з кількісним зростанням приватних шкіл;

з економічними причинами.

 

56. Який термін навчання зазвичай має бакалавріат в західних вузах?

1 рік;

2-3 роки;

3-4 роки.

 

57. Що стало поштовхом для інтенсивного реформування системи освіти західних країн в 60-70-і роки?

«Економічне диво» країн Південно-Східної Азії;

створення Європейського Союзу;

запуск СРСР першого штучного супутника Землі.

 

58. Яка з європейських програм орієнтована на підвищення мобільності студентів?

«ЛІНГВА»;

«ТЕМПУС»;

«Еразмус».

 

59. Професійна підготовка вчителів у вузах Великобританії і США відрізняється від української педагогічної освіти:

меншою диференціацією педагогічних спеціальностей;

опорою на оволодіння практичними знаннями, вміннями і навичками, а також на педагогічну практику;

більшим ступенем фемінізації викладацького складу.

 

60. Приватними школами за кордоном є:

паблік-скулз, альтернативні, незалежні школи;

школи вільної підтримки, школи-інтернати;

гімназії, ліцеї, граматичні школи.

 

ГЛОСАРІЙ

Автономія вищого навчального закладу – самостійність, незалежність і відповідальність вищого навчального закладу у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, встановлених цим Законом.

А кадемічна мобільність – можливість учасників освітнього процесу навчатися, викладати, стажуватися чи проводити наукову діяльність в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) на території України чи поза її межами.

Академічні свободи – право викладачів вищих навчальних закладів проводити навчальну й наукову роботу, керуючись своєю совістю, без обмежень з боку держави чи церкви, а також право студнтів на самоврядування й на організацію занять на власний розсуд. Академічні свободи педагогічних, науково-педагогічних працівників, студентів, курсантів, аспірантів, докторантів визначені Законом України «Про освіту».

Академія, інститут – галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Акредитація освітньої програми – оцінювання освітньої програми та/або освітньої діяльності вищого навчального закладу за цією програмою на предмет: відповідності стандарту вищої освіти; спроможності виконати вимоги стандарту та досягти заявлених у програмі результатів навчання; досягнення заявлених у програмі результатів навчання.

Асистент-стажист – особа, яка має вищу освіту ступеня магістра, навчається в асистентурі-стажуванні вищого навчального закладу за мистецькими спеціальностями з метою вдосконалення творчої майстерності.

Аспірант – особа, зарахована до вищого навчального закладу (наукової установи) для здобуття ступеня доктора філософії.

Атестація – це встановлення відповідності засвоєних здобувачами вищої освіти рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти.

Бакалавр – це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого бакалавра визначається вищим навчальним закладом.

Біфуркація ‒ розподіл навчання у школі за двома напрямками, які відрізняються навчальними програмами (гуманітарні та математичні).

Ваучер шкільний ‒ американська програма, яка фінансується з федерального бюджету та розрахована на дітей з незаможних родин. Держава надає батькам 4000 доларів на школяра, що забезпечує можливість дитині навчатись в приватному навчальному закладі, замість державного.

Верифікація ‒ перевірка застосованої у ЗНЗ системи перевірки знань і вмінь (внутрішнього оцінювання) учнів, а саме: рівня компетентності щодо такого оцінювання педагогічного колективу, змісту й форм використання завдань, системи підрахунку балів, дотримання процедури тощо.

Відкрита освіта ‒ спосіб організації навчальної праці в школах (переважно початкових) для якого характерні: а) відмова від класно-урочної системи та від оцінки успішності на основі заданих норм; б) гнучка «відкрита» організація навчального простору; в) рухливий склад навчальних груп, а також вільний вибір дитиною видів та способів навчальної роботи.

Вільна школа ‒ навчальний заклад у країнах Заходу, які пропонують альтернативну освіту, та передбачає відхід від традиційного навчального плану та освітніх програм.

Вибіркові навчальні дисципліни ‒ встановлюються вищим навчальним закладом та вводяться для задоволення освітніх і кваліфікаційних потреб особи, ефективного використання можливостей і традицій конкретного навчального закладу, регіональних потреб тощо. Обов’язковими для вивчення є не лише вибіркові навчальні дисципліни, які визначені вищим закладом освіти, а й обрані студентом та включені до його індивідуального навчального плану.

Вимоги до рівня підготовки учнів – це опис результатів навчання, що плануються, який дозволяє уявити, що і як повинні засвоїти учні. В яких видах діяльності повинні відобразитися ті чи інші знання, уміння, навички, якими якостями знань та умінь повинні володіти учні.

Вища освіта – сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у вищому навчальному закладі (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Вищий навчальний заклад – окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Вчений – фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має вищу освіту ступеня магістра та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати.

Галузь знань – основна предметна область освіти і науки, що включає групу споріднених спеціальностей, за якими здійснюється професійна підготовка.

Глобалізація освіти – одна з фундаментальних тенденцій розвитку освіти. Відображає формування єдиного соціального, інформаційного й освітнього простору в масштабах усієї планети, зокрема через діяльність засобів масової інформації, канали Інтернет.

Гнучкість знань – швидкість знаходження варіативних способів застосування знання у відповідності зі зміною ситуації.

Граматична школа – підвищений тип середньої школи в Англії для учнів 11-18 років, що мають здібності вище середнього.

Грамотність – здатність розуміти та використовувати різні типи інформації у побутовому, професійному та громадському житті.

Грант – фінансові чи інші ресурси, надані на безоплатній і безповоротній основі юридичними, фізичними особами і міжнародними організаціями для проведення конкретних фундаментальних та прикладних наукових досліджень за напрямами і на умовах, визначених надавачами гранта.

Державний освітній стандарт – система параметрів, що характеризують якість загальної освіти, що відображає соціальний заказ та враховує можливості особистості й системи освіти на шляху досягнення державних вимог.

Диверсифікація визначається як глибока спеціалізація або профілізація старшої школи, яка надає можливість говорити про два рівні середньої освіти: академічний рівень, що веде до університетської освіти, та професійний, технічний, що веде безпосередньо у світ праці.

Диверсифікація системи освіти – процес розширення системи освіти за рахунок зростання кількості типів і видів навчальних закладів.

Диференціація – (від лат. – відмінність) в освіті є процесом (та результатом) створення відмінностей між частинами освітньої системи та підсистеми, наприклад, між школами в рамках шкільної системи, класами в рамках школи, групами учнів та окремими учнями в рамках класу з урахуванням одного чи кількох критеріїв, наприклад, мети освіти, методів, змісту освіти тощо.

Докторант – особа, зарахована або прикріплена до вищого навчального закладу (наукової установи) для здобуття ступеня доктора наук.

Доктор наук – це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях.

Доктор філософії – це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу або наукової установи в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.

Дошкільний навчальний заклад – заклад освіти й суспільного виховання дітей віком від 2-7 років, який здійснює завдання щодо задоволення потреб у догляді, оздоровлення, вихованні та навчанні дітей дошкільного віку. До них належать дитячі ясла-садки з короткочасним, денним, цілодобовим і цілорічним перебуванням дітей. Дошкільні навчальні заклади можуть діяти у комплексі з іншими закладами освіти (школа – дитячий садок тощо).

Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система (ЄКТС) – система трансферу і накопичення кредитів, що використовується в Європейському просторі вищої освіти з метою надання, визнання, підтвердження кваліфікацій та освітніх компонентів і сприяє академічній мобільності здобувачів вищої освіти. Система ґрунтується на визначенні навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення визначених результатів навчання, та обліковується у кредитах ЄКТС.

Елементарні школи – термін, який застосовується у багатьох країнах до типу початкових шкіл.

Елітарна освіта – освіта для привілейованих груп населення, яка орієнтується на закріплення та відновлення правлячої еліти та її цінностей.

Засновник вищого навчального закладу – органи державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано вищий навчальний заклад. Права засновника, передбачені цим Законом, набуваються також на підставах, передбачених цивільним законодавством.

Здобувачі вищої освіти – особи, які навчаються у вищому навчальному закладі на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації.

Зовнішнє незалежне оцінювання – це оцінювання результатів навчання, здобутих на певному освітньому рівні, яке здійснюється спеціально уповноваженою державою установою.

Індикатор – статистична величина, яка містить інформацію про результати роботи навчального закладу чи окремого учня/студента.

Інновація в освіті – реалізоване нововведення у змісті, методах, прийомах і формах навчальної діяльності та виховання особистості (методиках, технологіях), у змісті та формах організації управління освітньою системою, а також в організаційній структурі закладів освіти, у засобах навчання і виховання та у підходах до соціальних послуг в освіті, що суттєво підвищує якість, ефективність та результативність навчально-виховного процесу.

Інтерн – особа, яка має ступінь магістра медичного або фармацевтичного спрямування і навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських спеціальностей інтернатури.

Кафедра – це базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу державної (комунальної) форми власності (його філій, інститутів, факультетів), що провадить освітню, методичну та/або наукову діяльність за певною спеціальністю (спеціалізацією) чи міжгалузевою групою спеціальностей, до складу якого входить не менше п’яти науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менш як три з них мають науковий ступінь або вчене (почесне) звання.

Кваліфікація – офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.

Коледж – галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям ступенів молодшого бакалавра та/або бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження. Коледж також має право здійснювати підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Компетентність – динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти.

Кредит Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі - кредит ЄКТС) – одиниця вимірювання обсягу навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення визначених (очікуваних) результатів навчання. Обсяг одного кредиту ЄКТС становить 30 годин. Навантаження одного навчального року за денною формою навчання становить, як правило, 60 кредитів ЄКТС.

Курсант – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого військового навчального закладу (вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання), військового інституту як підрозділу вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття вищої освіти за певним ступенем та якій присвоєно військове звання рядового, сержантського і старшинського складу або спеціальне звання рядового, молодшого начальницького складу або таке звання вона мала під час вступу на навчання. Статус курсанта може надаватися окремим категоріям осіб, які навчаються у невійськових вищих навчальних закладах, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ліцензування – процедура визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність за певною спеціальністю на певному рівні вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності.

Магістр – це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми – 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Модель освіти – це сформовані засобами знакових систем мислительні аналоги (логічні конструкти), що схематично відображають освітню практику загалом або її окремі фрагменти.

Модель підготовки спеціалістів – система, яка відображає або відтворює існуючі структури, що будуть проектуватися, склад і зміст навчання спеціалістів та організацію навчального процесу, що забезпечує їх реалізацію.

Молодший бакалавр – це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 90-120 кредитів ЄКТС.

Моніторинг якості освіти – це систематична і регулярна процедура збереження даних з важливих освітніх аспектів на національному, регіональному та місцевому (включаючи школу) рівнях.

Навчальна програма – нормативний документ, що розкриває зміст знань, умінь і навичок з навчального предмету, логіку вивчення основних світоглядних ідей із вказівкою послідовності тих питань і загального розрахунку часу на їхнє вивчення.

Навчальний матеріал – система ідеальних моделей, представлених матеріальними або матеріалізованими моделями дидактичного матеріалу й призначених для використання в навчальній діяльності.

Навчальний план загальноосвітньої середньої школи – навчальний план, що складається із дотриманням нормативів базисного навчального плану. Існує два види навчальних планів школи: навчальний план школи (розроблений на основі державного базисного навчального плану на тривалий період і відображає особливості конкретної школи) і робочий навчальний план (розроблений з урахуванням поточних умов і затверджуваний педагогічною радою школи щорічно).

Навчальний предмет – система наукових знань, практичних умінь і навичок, які дозволяють учням засвоїти з певною глибиною і згідно з їхніми віковими пізнавальними можливостями основні вихідні положення науки або сторони культури, праці, виробництва.

Навчально-науковий інститут – структурний підрозділ університету, академії, інституту, що об’єднує відповідні кафедри, лабораторії, науково-дослідні центри та експериментальні лабораторії, які провадять освітню діяльність і проводять наукові дослідження.

Наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Наукова робота – дослідження з метою одержання наукового результату.

Наукові працівники – це особи, які за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-організаційну діяльність та мають відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання.

Науковий працівник – вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.

Науковий результат – нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.

Науково-організаційна діяльність – діяльність, що спрямована на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності.

Науково-педагогічна діяльність – педагогічна діяльність у вищих навчальних закладах, пов’язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю.

Науково-педагогічні працівники – це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.

Науково-прикладний результат – нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо.

Науково-технічна діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов’язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Національна модель освіти – зразок організації системи освіти, у структурі та змісті якого відображено державні й суспільні підходи до її функціонування, національних традицій та особливостей.

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим цим Законом на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти.

Незалежна установа оцінювання та забезпечення якості вищої освіти – це недержавна організація (установа, агенція, бюро тощо), акредитована Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, що здійснює оцінювання освітньої програми, результатів навчання та/або вищих навчальних закладів (їхніх структурних підрозділів) з метою вироблення рекомендацій і надання допомоги вищим навчальним закладам в організації системи забезпечення якості вищої освіти та внесення пропозицій Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти щодо акредитації освітньої програми.

Незалежна школа – тип приватної школи у Великобританії та США, який не отримує дотацій від держави.

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави; процес і результат засвоєння людиною системи знань про світ, суспільство, саму себе, способи мислення і діяльності, формування власної особистості; феномен культури, що забезпечує її трансляцію, відтворюваність і зміну; освітній простір – сукупність навчальних закладів, державної системи управління і суспільних об’єднань, які реалізують освітні програми.

Освіта дорослих (освіта впродовж життя) – цілеспрямований процес розвитку і виховання особистості шляхом реалізації освітніх програм та послуг, здійснення освітньо-інформаційної діяльності в межах та поза загальної середньої, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти.

Освітній моніторинг – це супроводжуюче оцінювання і поточна регуляція будь-якого процесу; система організації збору, збереження, обробки і поширення інформації про діяльність освітньої системи, що забезпечує безперервне відстеження її стану і дає змогу прогнозувати її розвиток.

Освітній процес – це інтелектуальна, творча діяльність у сфері вищої освіти і науки, що провадиться у вищому навчальному закладі (науковій установі) через систему науково-методичних і педагогічних заходів та спрямована на передачу, засвоєння, примноження і використання знань, умінь та інших компетентностей у осіб, які навчаються, а також на формування гармонійно розвиненої особистості.

Освітні стандарти міжнародні експерти визначають як опис або специфікація бажаного рівня опанування і досягнення змісту освіти та фіксований показник, за допомогою якого вимірюються навчальний прогрес і досягнення у конкретних змістових зонах.

Освітня діяльність – діяльність вищих навчальних закладів, що провадиться з метою забезпечення здобуття вищої, післядипломної освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів вищої освіти та інших осіб.

Освітня (освітньо-професійна чи освітньо-наукова) програма – система освітніх компонентів на відповідному рівні вищої освіти в межах спеціальності, що визначає вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за цією програмою, перелік навчальних дисциплін і логічну послідовність їх вивчення, кількість кредитів ЄКТС, необхідних для виконання цієї програми, а також очікувані результати навчання (компетентності), якими повинен оволодіти здобувач відповідного ступеня вищої освіти.

Освітня політика – складова політики держави, яка визначає мету та завдання розвитку освіти і гарантує їх реалізацію.

Особа з особливими освітніми потребами – особа з інвалідністю, яка потребує додаткової підтримки для забезпечення здобуття вищої освіти.

Результати навчання – сукупність знань, умінь, навичок, інших компетентностей, набутих особою у процесі навчання за певною освітньо-професійною, освітньо-науковою програмою, які можна ідентифікувати, кількісно оцінити та виміряти.

Рівень акредитації – рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

 

Рівні вищої освіти:

Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти відповідає п’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою загальнокультурної та професійно орієнтованої підготовки, спеціальних умінь і знань, а також певного досвіду їх практичного застосування з метою виконання типових завдань, що передбачені для первинних посад у відповідній галузі професійної діяльності.

 

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти відповідає шостому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань та практичних умінь і навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов’язків за обраною спеціальністю.

 

Другий (магістерський) рівень вищої освіти відповідає сьомому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою поглиблених теоретичних та/або практичних знань, умінь, навичок за обраною спеціальністю (чи спеціалізацією), загальних засад методології наукової та/або професійної діяльності, інших компетентностей, достатніх для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного рівня професійної діяльності.

 

Третій (освітньо-науковий) рівень вищої освіти відповідає восьмому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

 

Науковий рівень вищої освіти відповідає дев’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає набуття компетентностей з розроблення і впровадження методології та методики дослідницької роботи, створення нових системоутворюючих знань та/або прогресивних технологій, розв’язання важливої наукової або прикладної проблеми, яка має загальнонаціональне або світове значення.

Паблик скулз – (англ. Public schools) загальноосвітні школа, незалежний навчальний заклад, головною метою якого є підготовка до будь якої спеціальності, а також підготовка до вступу до вищого навчального закладу.

Педагогічні працівники – це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність.

Перепідготовка – професійне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією працівниками, які здобули первинну професійну підготовку.

Підвищення кваліфікації – підвищення рівня готовності особи до виконання її професійних завдань та обов’язків або набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов’язки шляхом набуття нових знань і вмінь у межах професійної діяльності або галузі знань.

Післядипломна освіта – це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду.

Порівняльна педагогіка – наука, яка досліджує закономірності функціонування і розвитку освітніх і виховних систем у різних країнах шляхом зіставлення подібностей і розбіжностей.

Прикладні наукові дослідження – наукова діяльність, спрямована на одержання нових знань, що можуть бути використані для практичних цілей.

Профільна освіта – організація навчання на старшому ступені загальної освіти, який забезпечує диференціацію освітніх програм в залежності від запитів учнів.

Публічні школи – приватні привілейовані середні школи, зазвичай інтернатного типу у Великобританії, які зберігають аристократичні традиції.

Система освіти – сукупність навчально-виховних закладів незалежно від їх організаційно-правових форм, типів і видів, які реалізують послідовні освітні програми та державні освітні стандарти різного рівня й спрямованості, а також система органів управління освітою.

Система освіти дорослих – це сукупність закладів і установ формальної (загальноосвітні та професійні навчальні заклади) та неформальної (учнівство на робочому місці, різноманітні курси для здобуття нової спеціальності та задоволення пізнавальних, соціальних потреб) освіти дорослих, наукових, науково-методичних, методичних установ, науково-виробничих підприємств, інших юридичних та фізичних осіб, які мають право надання освітніх послуг, а також державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування.

Слухач – особа, яка навчається на підготовчому відділенні вищого навчального закладу, або особа, яка отримує додаткові чи окремі освітні послуги, у тому числі за програмами післядипломної освіти.

Спеціалізація – складова спеціальності, що визначається вищим навчальним закладом та передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну чи освітньо-наукову програму підготовки здобувачів вищої та післядипломної освіти.

Спеціальність – складова галузі знань, за якою здійснюється професійна підготовка.

Стажування – набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної професійної діяльності або галузі знань.

Сталий фонд (ендавмент) вищого навчального закладу – сума коштів або вартість іншого майна, призначена для інвестування або капіталізації на строк не менше 36 місяців, пасивні доходи від якої використовуються вищим навчальним закладом з метою здійснення його статутної діяльності у порядку, визначеному благодійником або уповноваженою ним особою.

Стандарт вищої освіти – це сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів і наукових установ за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної спеціальності.

Стандарт освітньої діяльності – це сукупність мінімальних вимог до кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення освітнього процесу вищого навчального закладу і наукової установи.

Студент – особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Університет – багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.

Факультет – це структурний підрозділ вищого навчального закладу, що об’єднує не менш як три кафедри та/або лабораторії, які в державних і комунальних вищих навчальних закладах у сукупності забезпечують підготовку не менше 200 здобувачів вищої освіти денної форми навчання (крім факультетів вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання), вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту, вищих навчальних закладів культури та мистецтва).

Філія – це територіально відокремлений структурний підрозділ вищого навчального закладу, що утворюється з метою задоволення потреб регіонального ринку праці у відповідних фахівцях та наближення місця навчання здобувачів вищої освіти до їх місця проживання. Філія не є юридичною особою і діє на підставі затвердженого вищим навчальним закладом положення та відповідно до отриманої ліцензії на провадження освітньої діяльності.

Фундаментальні наукові дослідження – наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв’язку.

Фуркація – побудова навчальних планів у старших класах ЗНЗ за певними профілями, з наданням переваги тій чи іншій групі навчальних дисциплін.

Чартерні школи – публічні навчальні заклади у США, які фінансуються з державного бюджету та мають особливі права на педагогічну автономію.

Якість вищої освіти – рівень здобутих особою знань, умінь, навичок, інших компетентностей, що відображає її компетентність відповідно до стандартів вищої освіти.

Якість освіти – багатовимірна модель соціальних норм і вимог до особистості, освітнього середовища, у якому відбувається її розвиток, та системи освіти, яка реалізує їх на певних етапах навчання людини.

Якість освітньої діяльності – рівень організації освітнього процесу у вищому навчальному закладі, що відповідає стандартам вищої освіти, забезпечує здобуття особами якісної вищої освіти та сприяє створенню нових знань.

 

Рекомендована література

Базова

1. Богданов І. М. Порівняльна педагогіка / Упоряд. І. М. Богданова. – Одеса: ПДПУ оц. К.Д.Ушинського, 2000. – 164 с.

2. Василюк А. Нариси з порівняльної педагогіки / А. Василюк, К. Корсак, Н. Яковець. – Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ, 2002. – 119 с.

3. Василюк А. Сучасні освітні системи: навч. посібник / А. Василюк, Р. Пахоцінський, Н. Яковець. – Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ, 2002. – 139 с.

4. Васюк О. В.Порівняльна педагогіка: навчальний посібник /
О. В. Васюк. – К.: ДАКККіМ, 2008. – 291 с.

5. Вульфсон Б. Л. Проблема национальных образовательных стандартов: компаративистский контекст / Б. Л. Вульфсон // Педагогика. – 2009. – № 4. – С. 103–113.

6. Вульфсон Б. Л. Сравнительная педагогика: история и современные проблемы / Б. Л. Вульфсон. – М.: Изд-во УРАО, 2003. – 232 с.

7. Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI века / Б. Л. Вульфсон. – М.: Изд-во УРАО, 1999. – 208 с.

8. Галус О. М.Порівняльна педагогіка: навчальний посібник /
О. М. Галус, Л. М. Шапошнікова. – К.: Вища школа, 2006. – 215 с.

9. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології / І. М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

10. Джуринский А. Н. Развитие образования в современном мире: Учебн. пособие / А. Н. Джуринский. – М.: Гуманит. издат. Центр ВЛАДОС, 1999. – 200 с.

11. Кічук Н. В.Освіта у сучасному світі: навчальний посібник / Кічук Н. В. – Ізмаїл: [б. в.], 2001. – 88 с.

12. Курс лекцій з порівняльної педагогіки: навч. посіб. / [С. В. Білецька, В. М. Білик, А. Г. Відченко та ін.]; за заг. ред.: Г. В. Троцко; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Х.: ХНПУ, 2007. – 263 с.

13. Левківський М. В. Історія педагогіки / М. В. Левківський, О. М. Микитюк. – Харків: «ОВС», 2002. – 240 с.

14. Огнев’юк В. О.Освіта в системі цінностей сталого людського
розвитку / В. О. Огнев’юк. – К.: Знання України, 2003. – 448 с.

15. Пономарьова Галина Федорівна. Порівняльна педагогіка: навч. посіб. / Г. Ф. Пономарьова, М. О. Семенова; Харк. обл. держ. адмін., Голов. упр. освіти і науки, Комунал. закл. «Харк. гуманіт.-пед. акад.». – Х.: Ексклюзив, 2012. – 425 с.

16. Сбруєва А. А. Порівняльна педагогіка: [навч. посіб.] / А. А.Сбруєва. ‒ Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. ‒ 320 с.

17. Сисоєва С. О. Компаративістика у сфері освіти: навчальний курс для магістрів [Електронний ресурс] / С. О. Сисоєва // Педагогічний процес: теорія і практика. ‒ 2014. ‒ Вип. 4. ‒ С. 23-26. ‒ Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pptp_2014_4_7.

18. Чепіль Марія. Порівняльна педагогіка: навч.-метод. посіб. для студ. вищ. пед. закладів / Марія Чепіль, Алла Возняк; Дрогобиц. держ. пед. ун-т ім. І. Франка. – Дрогобич: ДДПУ ім. І. Франка, 2010. – 133 с.

 

Допоміжна

1. Абашкіна Н. В. Рушійні сили розвитку вищої професійної освіти в зарубіжних країнах / Н. В. Абашкіна // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 1. – С. 45–48.

2. Авшенюк Н. М. Міжкультурний вимір розвитку навчального плану педагогічної освіти в Європі / Н. М. Авшенюк // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України: наук.-теорет. та інформ. журн. Нац. акад. пед. наук України. – 2011. – № 1. – С. 96–104.

3. Авшенюк Н. М. Учитель у сучасному англійському суспільстві: зміна ролі та професійних функцій / Н. М. Авшенюк // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 1. – С. 144–147.

4. Аліція Сємак-Теліковська. Педагогічна освіта в Польщі / Аліція Сємак–Теліковська // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 1. – С. 166–170.

5. Аніщенко О. В. Політика рівних можливостей у сфері освіти в Україні: реалії та перспективи / О. В. Аніщенко // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 3. – С. 12–15.

6. Антонюк Л. А. Австрія: європейський вектор і демократичні засади реформування освіти / Л. А. Антонюк // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 1. – С. 130–132.

7. Балацька Наталія. Тенденції розвитку освіти у Великій Британії та США / Н. Балацька, О. Письменна // Рідна школа. – 2008. – № 5. – С. 78–80.

8. Бідюк Н. Підготовка бакалаврів технічного профілю в університетах Великобританії / Н. Бідюк // Шлях освіти. – 2000. – № 2. – С. 22–24.

9. Білова В. Етапи формування шкільної освіти Великої Британії / В. Білова // Рідна школа. – 2005. – № 4. – С. 78–80.

10. Близнюк О. Сучасні тенденції реформування шкільної хімічної освіти у Великій Британії / С. Близнюк // Біологія і хімія в школі. – 2008. – № 5-6. – С. 32–34.

11. Бойчук О.С. Особливості виховної роботи з молоддю в країнах, що будують суспільство знань / О. С. Бойчук // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2004. – № 1. – С. 170–174.

12. Болюбаш Я. Державна програма «Вчитель» – поступ назустріч учителю / Я. Болюбаш // Рідна школа. – 2002. – № 10. – С. 3–7.

13. Бутенко Г. П. Тести досягнень у шкільній освіті Великобританії / Г. П. Бутенко // Рідна школа. – 2004. – № 2. – С. 42–44.

14. Василенко Т. А. Концепція дитячого саду Фр. Фребеля / Т. А. Василенко // Наукові записки НПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2006. – № 3. – С. 119–122.

15. Василенко Т. А. Розвиток педагогічних ідей Фр. Фребеля в українському дошкіллі / Т. А. Василенко // Наукові записки НПУ імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2009. – № 4. – С. 194–199.

16. Василюк А. В. Неперервна освіта / А. В. Василюк // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2003. – № 3. – С. 50–54.

17. Василюк А. В. Про деякі напрями і пріоритети польської освітньої політики / А. В. Василюк // Наукові записки НПУ імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2007. – № 1. – С. 138–141.

18. Василюк А. В. Тенденції змін польської освіти / А. В. Василюк // Наукові записки НПУ імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2006. – № 3. – С. 91–94.

19. Волошина О. В. Особливості соціокультурної підготовки вчителів початкових класів у Великобританії / О. В. Волошина // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 1. – С. 138–143.

20. Гриншпун С. С. Организация профориентации школьников в Великобритании / С. С. Гриншпун // Педагогика. – 2005. – № 7. – С. 100–105.

21. Гриценчук О. Формування громадянської свідомості (європейський аспект) / С. Гриценчук // Рідна школа. – 2002. – № 10. – С. 8–10.

22. Громовий В. Школа, відкрита суспільству: освіта в Японії / В. Громовий // Управління освітою. – 2003. – жовтень (№ 19). – С. 10–11.

23. Громовий В. Японське диво, або Секретні матеріали про секрет «японської школи» / В. Громовий // Завуч. – 2001. – № 1. – С. 12–14.

24. Гуїн С. Філін. Філософія у вихованні дітей як громадян світу / Гуїн С. Філін // Рідна школа. – 2001. – № 4. – С. 54–57.

25. Даниленко Л. Проблеми організації інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти / Л. Даниленко // Рідна школа. – 2006. – № 11. – C. 12.

26. Дем’янюк Т. Д. Інновації у виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу / Т. Д. Дем’янюк // Світ виховання. – 2006. – № 4. – C. 24–32.

27. Джулай О. Особливості японського шкільництва, або японцями не народжуються – їх виховують / О. Джулай // Політика і культура. – 2000. – № 7. – С. 42–43.

28. Джуржинський А. Чему и как учат в Японии / А. Джуринський // Народное образование. – 2001. – № 5. – С. 251–257.

29. Державна служба статистики України (Держстат) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: httpwww.rbc.ua/ukr/news/economic/v-ukraine-v-2012-2013.

30. Єгоров Г. Система освіти у Франції / Г. Єгоров // Історія в школі. ‒ 2001. ‒ № 3‒4. ‒ С. 13‒17.

31. Жук О. А. Основна школа у Європі: від диференціації до уніфікації програм навчання / О. А. Жук // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 1. – С. 157–159.

32. Жук О.А. Середня освіта Польщі та України: реформи, структура / О. А. Жук // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 3. – С. 129–131.

33. Жуковський В. Моральні цінності американської школи / В. Жуковський // Рідна школа. – 2002. – № 11. – С. 78–80.

34. Журавльова С. Соціоорієнтована модель виховання особистості Георга Кершенштейнера в освітніх / С. Журавльова // Рідна школа: Науково-педагогічний журнал. – 2006. – №3. – С. 71–80.

35. Зінченко Т. В. Деякі тенденції розвитку професійної освіти в Австрії / Т. В. Зінченко // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 1. – С. 163–165.

36. Зиньковский К. Участие общества в реформировании школьного образования: опыт США и Великобритании / К. Зиньковський // Народное образование. – 2006. –№ 9. – С. 68–72.

37. Кісіль М. В. Система зовнішньої оцінки якості вищої освіти в Англії // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. – Вип. 53. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – С. 32–38.

38. Коваленко Є. І. Гуманістичні тенденції в педагогіці США / Є. І. Коваленко // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 3. – С. 94–98.

39. Коваленко С. М. Підготовка педагогічних кадрів для системи освіти дорослих (на прикладі Великої Британії) / С. М. Коваленко // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 1. – С. 155–156.

40. Копієвська О. Р. Культурна політика як теоретична проблема: аналіз сучасних концепцій та міжнародних документів / О. Р. Копієвська // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2003. – № 1. – С. 9–13.

41. Кошарна Н. Сучасний стан середньої освіти у Швеції / Н. Кошарна // Рідна школа. – 2003. – № 10. – С. 57–58.

42. Кузнецов В. Чисто английское образование / В. Кузнецов // Народное образование. – 2007. – № 1. – С. 200–204.

43. Кузь В. Глобалістика: економіка та освіта / В. Кузь // Рідна школа. – 2001. – № 9. – С. 3–6.

44. Кучай Тетяна. Екологічне виховання учнів під час педагогічної практики в університетах Великої Британії / Т. Кучай // Рідна школа. – 2008. – № 11. – С. 77–78.

45. Кучеренко Т. А. Інновації як умова ефективної організації навчально-виховного процесу у сучасній школі / Т. А. Кучеренко// Практикум з курсу «Сучасні педагогічні технології»: навчально-методичний посібник. Ч. 1 / Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя; За заг. ред. Н. І. Яковець. – Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2006. – С. 159–161.

46. Лавриченко Н. Концептуальний підхід до формування змісту навчання в сучасному французькому колежі (основній середній школі) / Н. Лавриченко // Рідна школа. – 2003. – № 5. – С. 68–70.

47. Лапин Н. И. Новые проблемы исследований региональных сообществ / Н. И. Лапин // Социологические исследования. ‒ 2010. − № 7. ‒ С. 28.

48. Ларіна Т. В. Забезпечення якості викладання як стрижневий напрям діяльності професійних об’єднань у США / Т. В. Ларіна // Наукові записки НПУ імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2007. – № 1. – С. 142–146.

49. Ларіна Т. В. Професійний розвиток учителя як педагогічна проблема (на матеріалі наукових досліджень США) / Т. В. Ларіна // Наукові записки НПУ імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2008. – № 3. – С. 145–149.

50. Локшина О. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів у школах Західної Європи / О. Локшина // Директор школи. – 2006. – 38 (жовтень). – С. 7 – 10.

51. Локшина О. І. Стратегія модернізації освіти в Великій Британії / О. І. Локшина // Педагогіка і психологія. – 2005. – № 3. – С. 112–119.

52. Локшина О. Система шкільної освіти Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії / О. Локшина, Ю. Ткаченко // Історія в школі. ‒2001. ‒ № 7. ‒ С. 23‒27.

53. Марченко Г. В. Екологічна спрямованість змісту історії в середніх школах Великої Британії / Г. В. Марченко // Наукові записки НПУ імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2005. – № 1. – С. 205–207.

54. Матвієнко О. Досвід підготовки спеціалістів з інформаційної діяльності у зарубіжних країнах / О. Матвієнко // Рідна школа. – 2001. – № 10. – С. 76–78.

55. Мацей Танась. Освітні наслідки розвитку інформаційних засобів М. Танась // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2001. – № 2. – С. 19–25.

56. Місао Х. Освітня реформа в Японії / Х. Місао // Директор школи. – 2003. – № 3. – С. 6.

57. Музиченко Ю. Зарубіжний досвід організації роботи з учнями / Ю. Музиченко // Рідна школа. – 2003. – № 9. – С. 76–78.

58. Мусієнко Н. Українознавчі школи в США: архаїка чи актуальність? / Н. Мусієнко // Рідна школа. – 2003. – № 5. – С. 73–74.

59. Нагач М. В. Партнерство між школою та університетом у педагогічній освіті США / М. В. Нагач // Наукові записки НПУ імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2006. – № 3. – С. 113–115.

60. Нагач М. В. Сучасні підходи до професійного розвитку педагогів у США / М. В. Нагач // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 1. – С. 148–150.

61. Нурутдинова А. Р. Феномен «Японського чуда»: спадкоємність традицій / А. Р. Нурутдинова // Педагогіка. – 2008. – № 4. – С. 91–100.

62. Освіта в Японії: визначальні засади та мережа навчальних закладів // Директор школи. – 2000. – № 37. – С. 10–11.

63. Онаць О. Педагогічне оцінювання: Сучасні методи та технології (Українсько-Європейський проект ТАТ) «Справедливе оцінювання». Програма Європейської комісії ТЕМРИ / ТАСІ / О. Онаць // Освіта. – 2006. - № 4 – 11 (січень). – С. 4–5.

64. Павлюк С. Система обов’язкової освіти у Німеччині: особливості організації і тенденції розвитку / С. Павлюк // Наукові записки НПУ імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2006. – № 3. – С. 86–90.

65. Падун Н. О. Болонський процес як засіб інтеграції в Європейський освітній простір / Н. О. Падун // Наукові записки НПУ імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2006. – № 3. – С. 43–45.

66. Печатникова Л. Англійські парадокси / Л. Печатникова // Шкільний світ. – 2005. – № 38. – С. 23–24.

67. Печенко І. Виховання для життя: соціалізація особистості в дитинстві у педагогіці Монтессорі / І. Печенко // Рідна школа: Науково–педагогічний журнал. – 2007. – № 9. – С. 78–80.

68. Пуховська Л. Професійний розвиток учителів у світовому та європейському освітньому просторі: ступень магістра / Л. Пуховська // Шлях освіти. – 2008. – № 2. – С. 16–19.

69. Пришляк О. Євроінтеграційні процеси як провідна тенденція розвитку соціальної і соціально–педагогічної освіти у ХХІ столітті / О. Пришляк // Наукові записки НПУ імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2007. – № 1. – С. 40–44.

70. Проскунін В. Освітній округ як ключовий елемент реформування національної системи освіти / В. Проскунін // Рідна школа. – 2006. – № 12. – С. 43–44.

71. Розенберг Арон. Біля джерел громадянського виховання / А. Розенберг // Рідна школа. – 2001. – № 4. – С. 52–54.

72. Рол Д. Рамкові основи змісту освіти: досвід Великобританії та Шотландії / Д. Рол // Директор школи. – 2007. – № 9. – С. 40–44.

73. Саверська-Лихошва В. Освіта в США / В. Саверська-Лихошва // Історія в школі. ‒ 2003. ‒ № 7. ‒ С. 42‒46.

74. Савіцька–Вільгусяк С. Італія: культурні проблеми освіти як наслідок процесу глобалізації / С. Савіцька–Вільгусяк // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2004. – № 1. – С. 159–163.

75. Салимова К. Н. Общеобразовательная школа в Японии в ХХІ в. / К. Н. Салимова // Педагогіка. – 2002. – № 8. – С. 88–96.

76. Саприкін В. Організаційно–педагогічні основи ефективності реформування школи / В. Саприкін // Рідна школа. – 2001. – № 9. – С. 23–25.

77. Сбруєва А. А. Вивчення глобалізаційного контексту сучасних освітніх реформ у курсі «Порівняльної педагогіки» / А. А. Сбруєва // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 1. – С. 49–53.

78. Сбруєва А. Уроки запровадження сучасних освітніх реформ у розвинутих англомовних країнах / А. Сбруєва // Рідна школа. – 2006. – № 3. –С. 74–76.

79. Система образования во Франции // Дайджест педагогічних ідей та технологій «Школа-парк». ‒ 2004. ‒ № 1‒2. ‒ С. 42‒43.

80. Сливка В. П. Стандарт компетентності вчителів у педагогічному оцінюванні студентів (досвід США) / В. П. Сливка // Наукові записки НПУ імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2008. – № 3. – С. 150–153.

81. Солошенко В. Українсько-німецьке співробітництво в галузі освіти (90–ті роки ХХ століття) / В. Солошенко // Рідна школа. – 2003. – № 10. – С. 58–60.

82. Тезікова С. В. Професіоналізм у педагогічній освіті США / С. В. Тезікова // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2004. – № 4. – С. 134–136.

83. Турчин А. І. Підвищення кваліфікації учителів професійної школи на робочих місцях як складова системи неперервної педагогічної освіти у Німеччині / А. І. Турчин // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 1. – С. 118–121.

84. Чувакова Т. Г. Альтернативні шляхи підготовки вчителів у США / Т. Г. Чувакова // Наукові записки НДУ імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2009. – № 1. – С. 183–185.

85. Чувакова Т. Г. Вступ учителя до педагогічної діяльності у США / Т. Г. Чувакова // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2001. – № 1. – С. 140–145.

86. Чувакова Т. Г. Реформи професійної підготовки і розвитку вчителів у США (1980–1990–і роки) / Т. Г. Чувакова // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 1. – С. 151–154.

87. Чувакова Т. Г. США: дослідження вимог до особистості вчителя / Т. Г. Чувакова // Наукові записки НПУ імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2006. – № 3. – С. 116–119.

88. Шиманський М. С. Сучасні проблеми базової і післядипломної освіти вчителів у Польщі / М. С. Шиманський // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя (Психолого-педагогічні науки). – 2003. – № 3. – С. 149–153.

89. Юрчук Л. Польський досвід підвищення кваліфікації вчителів / Л. Юрчук // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2004. – № 1. – С. 164–169.

90. Юрчук Л. М. Сучасні тенденції в діяльності системи удосконалення вчителів у Польщі / Л. М. Юрчук // Наукові записки НДПУ імені Миколи Гоголя. (Психолого-педагогічні науки). – 2002. – № 4. – Ч. 1. – С. 160–162.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Наукова бібліотека університету;

Фундаментальна бібліотека НДУ імені Миколи Гоголя;

читальні зали бібліотеки НДУ імені Миколи Гоголя;

Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського (http:// www.nbuv.gov.ua);

Державна науково-технічна бібліотека України (http:// www.gtnb.gov.ua);

Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського (http://www.library.edu-ua.net);

джерела Internet:

http:// www.mon.gov.ua/ ‒ офіційний сайт Міністерства освіти і науки України;

http:// www.osvita.org.ua ‒ освітній портал ‒ каталог освітніх ресурсів, новини освіти, вищі навчальні заклади України;

http:// www.ed.net.ua ‒ освітній портал; http:// www.iteach.com.ua ‒ український сайт програми Intel «Навчання для майбутнього»;

http:// ednu.kiev.ua/ ‒ українські інформаційні ресурси, пов’язані з освітніми організаціями, вищі навчальні заклади, докладна інформація про системи освіти найбільш розвинутих країн світу;

http:// www.proftekhosvita.org.ua ‒ професійно-технічна освіта України; http://www.rbc.ua/ukr/news/economic/v-ukraine-v-2012-2013 – сайт Державної служби статистики України;

www.uass.org.ua – українська асоціація студентського самоврядування; www.nonstateedu.pp.ua – Конфедерація недержавних Вищих закладів освіти України;

www.niss.gov.ua – Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України);

http://usinfo.state.gov – сторінка, яка підтримується Державним департаментом США з міжнародних інформаційних програм, де можна знайти інформацію про політику США у сфері міжнародних відносин, економічних питань, демократії та прав людини тощо (на цій сторінці також розміщено декілька електронних журналів http://usinfo.state.gov /journals/, серед яких є «Питання демократії», «Довузівська освіта в США», «До демократичної спільноти»);

http://www.edu-democracy.org.ua/ – сторінка проекту «Освіта для демократії в Україні», який проводиться рядом українських, європейських та американських установ, організацій та експертів за підтримки Європейського Союзу та уряду США;

http://ec.europa.eu/justice/about/index_en.htm – сайт Європейської комісії в Україні;

http://education.unesco.ru – діяльність ЮНЕСКО;

http://ec.europa.eu/ploteus/home.jsp?language=en – сайт Ploteus – це одна з ключових баз даних Європейської Комісії, спрямована на полегшення знаходження навчальних можливостей та стипендій (сайт має кілька рубрик. Найцікавіші з них – Learning Opportunities («Можливості навчання») та Exchange and Grants (Освітні обміни та гранти); кожна з них містить можливості пошуку за дисципліною та країною навчання;

http://www.study-info.eu/ – база даних усіх програм європейських університетів, що викладаються англійською мовою (портал містить можливості легкого пошуку за дисциплінами);

http://www.study-in-europe.org – сайт Study in Europe Сайт є новою ініціативою Єврокомісії, націленим на популяризацію європейської освіти (сайт містить можливості пошуку програм та стипендій, ознайомлення з досвідом студентів, що вчилися в Європі, практичні поради для закордонних студентів, що прагнуть вчитися у європейських країнах);

http://ec.europa.eu/education/programmes/mundus/projects/index_en.html – база даних курсів у рамках програми Erasmus Mundus;

 

 

Васюк О.В. Порівняльна педагогіка. Режим доступу: http://www.studfiles.ru/preview/3540566/ Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Навчальний посібник. – Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999. – 300 с.http://www.studfiles.ru/preview/2040660/ Чепіль М.М. Порівняльна педагогіка. Режим доступу: http://academiapc.com.ua/product/373 Ничкало Н. Порівняльна професійна педагогіка як галузь педагогічного знання // Порівняльна професійна педагогіка – 2011. – № 1. – Режим доступу: http://www.khnu.km.ua/root/res/2-7001-11.pdf

 

 

Література:

35. Андрущенко В. П. Освіта на рубежі століть: філософія, методологія, практика // Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогнози: Монографія / В. П. Андрущенко, І. Я. Зязюн, В. Г. Кремень, С. Д. Максименко, Н. Г. Ничкало, С. О. Сисоєва, Я. В. Цехмістер, О. В. Чалий / за ред. В. Г. Кременя. – К.: Наукова думка, 2003. – С. 99-166.

36. Галус О.М. Порівняльна педагогіка: навч. посіб. / О.М. Галус, Л.М. Шапошнікова. – К.: Вища школа, 2006. – 215 с.

37. Кічук Н. В. Освіта у сучасному світі: навчальний посібник / Кічук Н. В. – Ізмаїл: [б.в.], 2001. – 88 с.

38. Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору / авт. В. Г. Кремен. – К.: Педагогічна думка, 2009. – 520 с.

39. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: навчальний посібник / В. С. Лутай. – К.: Центр «Магістр-8» Творчої спілки вчителів України, 1996. – 256 с.

40. Огнев’юк В. О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку / В. О. Огнев’юк. – К.: Знання України, 2