Організація естетичної підготовки вчителя до практичної роботи на прикладі педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського

 

Одним із важливіших завдань розвитку освіти в сучасних умовах є формування духовної культури вчителя, невід’ємну складову частину якої становить його естетична підготовка.

Питання естетичної культури вчителя займають важливе місце в працях В.О.Сухомлинського. Він розглядав її у двох аспектах: як основу духовного життя особистості і як важливий компонент педагогічної майстерності, а також рекомендував здійснювати естетичну освіту і виховання вчителів у двох напрямках. Метою першого була підготовка естетично грамотної особистості самого вчителя, тобто формування його естетичної свідомості, та гармонізація різнопланових здібностей. Другий становила підготовка вчителя до естетичного виховання молоді через основні види діяльності учнів: навчання, спілкування, працю, а також естетичні компоненти побуту і природи.

В.О. Сухомлинський вважав, що лише навчившись уважно спостерігати і зосереджено слухати, вчитель може повноцінно відчувати багатство оточуючого світу, розпізнавати завнішні прояви внутрішнього емоційного життя учнів.

Другою складовою часиною естетичної діяльності вчителя Сухомлинський вважав науково-самостійною галузь до якої відносив процес формування естетичних суджень, смаків, ідеалів шляхом інтелектуальної самоосвіти. У з’язку з цим він наголошував на необхідності теоретичної підготовки вчителя у галузі естетики і мистецтва, потребі постійного розширення і поглиблення отриманних знань. Основу мистецтвознавчої підготовки вчителя, за думкою В.О. Сухомлинського, складали знання з літературознавства, музикознавства, теорія та історія образотворчого мистецтва, а також фольклористики і культури мови.

Провідне місце у змісті культури вчителя, займає його морально-естетична культура, яка полягає в умінні створювати і підтримувати в учбово-виховному поцесі школи атмосферу творчої співпраці. Повага до особистості учня, його людської гідності відзначає справжнього вчителя.

В.О. Сухомлинський отстоював «прово дитини на зону недоторканості у внутрішньому світі»

Успіхвихованняполягає не у викориненнівад, а у розкриттівсьогонайкращого в дитині. Педагогу вижливо, з одного боку, бачити перспективу розвиткупозитивнихякостейособистостіучня, з другого – постійнопідтримувати та заохочуватипритаманедітямпрагнення бути кращими.

Після глибокого вивчення спадщини В.О. Сухомлинського, його принцип естетичного виховання можно уявити як струнку систему. Ця система включає високі вимоги до діяльності вчителя:

- любов до власноїсправи,

- високоїкваліфікації,

- моральнихякостей,

- вимогатворчогопідходу до навчання й виховання,

- систематичнепіклування про всебічнийрозвитокдитей,

- любов до дітей і кожноїокремо,

- повага до дитини, вміннябачитив в кожному особистість,

- віра в дитину, як запорукапедагогічногоуспіху,

- глибокепсихологічнезнаннядитини,

- бережливее ставлення до духовного світу і природидитини,

- вміннярозвивати у дитинипочуттявласноїгідності,

- вміннявключатидитину в коло інтересів, життя і турботінших людей,

- бути другом, мудрим радникомдитини.

 

Я виділилатаку гуманно-естетичнуметодіку у вихованні:

-- виховання словом: роз'яснення учителем естеичних понять, ціностей, норм, правил естетичноїповедінки; етичнібесіди; словесневиявленнядовіри і недовіри; навіювання; переконання, роздуми; створенняказковихобразівгуманноїповедінки і взаємовідносин.

-- виховання прикладом: відношення до людей, навколишньгосвіту, природи, України, людства.

--система методіворганізаціїдіяльності і формуваннядосвідуестетичноїповедінкидітей: організаціяспеціальнихпедагогічнихситуацій, доручення, спонукання до творчо-корисноїдіяльності, створенняситуаційуспіху.

-- самовиховання, саморозвотокучнів як вершина, мета виховання.

Перша порадаіз «Сто порад учителю» В. Сухомлинськогостосуєтьсярозумінняпроблеми «Щотакепокликання до працівчителя? Як воноформирується?»

Властивості педагогічної професії: а) «Ми маємо справу з найскладнішим, неоцінненим, найдорожчим, що є в житті,-- з людиною.Від нас, від нашаго вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить ії життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське та інтелектуальне обличча, її місце і роль у житті, її щастя»

Протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе, що думає, з чого радіє й чим засмучується ваш вихованец. Це одна з найтонших речей у нашій педагогічній справі.

Вчителю важливо вміти втілювати у реальному педагогічному процесі гармонію мети і засобів, додержуватися пропорційності педагогічних впливів, придавати їм композиційну злагодженість і завершеність.

Елемент творчості обов’язково присутній і в тому, що В.О. Сухомлинський називав науковим передбаченням: «без наукового передбачення, без уміння закладати в людині сьогодні ті зерна, які зійдуть через десятиріччя, виховання перетворилося б у примітивний нагляд, вихователь – неграмотну няньку, педагогіка – у знахарство. Треба науково передбачити – в цьому суть педагогічного процесу, і чим більше тонкого, вдумливого передбачення, тим менше несподіваних нещасть». А мистецтво від ремесла відрізняється високим ступенем натхнення, творчості, інтуїції.

До змісту естетичної культури вчителя В.О. Сухомлинський відносив також естетику його зовнішнього вигляду, стиль одягу і зачіски. Простота, скромність та елегантність зовнішнього вигляду, починаючи з силуету і закінчуючи кольоровою гамою – все повино відповідати індивідуальності людини, підкреслювати красу і згладжувати недоліки. Відсутність зовнішньої яскравості має комп має компенсуватися плавністю ліній, зручністю, функціональністю.

Таким чином, у структурі естетичної культури вчителя В.О. Сухомлинський розрізняв три взаємопов’язані компоненти: духовно-споглядальний або чуттєво-емоційну основу, науково-теоретичний або раціональну основу, а також практично-конструктивний або дійову основу. Конкретний зміст естетичної культури вчителя розкривається у творах видатного педагога через морально-естетичну діяльність, естетику його зовнішнього виду. Розкриваючи особливості структури і змісту естетичної культури вчителя у спадщині В.О. Сухомлинського можна зробити висновок, що вони тісно пов’язані з різними видами його діяльності – учбовою та позаучбовою діяльністю, самоосвітою та самовихованням. Ефективність професійної діяльності вчителя полягає за умови постійного самоудосконалення.

Василь Олександрович прагнув навчити педагогів бачити красу в усьому – в природі, праці, побуті, людських взаєминах. І не тільки бачити, а і створювати її, жити у світі краси, у гармонії внутрішнього світу особистості, у гармонічних стосунках з природою.

На мою думку тільки естетично-гармонійна людина зможе навчити вірному сприяттю оточуючого світу.

Естетична діяльність починається вже з небайдужого погляду на все що оточує людину, бо чуттєво-емоційна реакція є своєрідною естетичною оцінкою.

При розгляді в такому ракурсі педагогічна діяльність від початку і до кінця є естетичною, творчою, бо починається із сприймання вчителем кожного учня як неповторної особистості, яка наділена прекрасними задатками та прагненнями.

 

Список використаної літератури:

1. І.Я.Зазюн,Є.Г. Родчанин Морально-естетичний погляд

В.О. Сухомлинського. — Київ 1980

2. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: навчальний посібник / Харк. держ. пед. ун-т ім.Г.С. Сковороди. - 2 - е вид., випр. і доп. - Харків: “ОВС”, 2002.

3. Мечник Л.А., Мечник І.І., Посібник для вчителів.– Тернопіль, 1998.

4. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю //Вибр. Твори: в 5 т.—Т.2.

5. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К.: Радянська школа, 1978.