Закон вартості та його функції

Важливим законом товарного виробництва є закон вартості, який виражає сталі і стійкі зв'язки між товаровиробниками з приводу обміну товарами. Сутність цих зв'язків характеризує еквівалентність, тобто обмін у відповідальності до суспільно-необхідних витрат праці.

Необхідно зазначити, що це загальне, теоретичне визначення закону вартості, яке базується на монізмі визначення джерела вартості. Більш докладну  характеристику зв'язків між товаровиробниками у обмінних процесах, як вони реалізуються у сфері реальних ринкових відносин, дає розгляд форми прояву закону вартості - закону цін. Аналіз встановлення, постійних коливань ринкових цін показує, що у ринковому середовищі вони враховують цілий комплекс факторів, серед яких, окрім основного - суспільно-необхідних витрат праці, значне місце займають інші: співвідношення попиту та пропозиції, якісні характеристики товарів, корисність їх з точки зору споживачів тощо. Іншими словами, механізм закону вартості проявляється через стихійне відхилення цін (які є ринковими індикаторами) від суспільно-необхідних витрат праці. Зрозуміло, що за умов сучасного ринку закон цін по-різному діє в межах певних ринкових відносин (монополії, олігополії монополістичної конкуренції), проте ці форми проявів вже вивчає інша теоретична дисципліна - мікроекономіка.

Через механізм цін закон вартості виконує такі функції:

1)функцію стихійного регулятора виробництва - завдяки цінам, які постійно змінюються він сприяє переорієнтації товаровиробників на виробництво необхідної суспільству продукції та послуг;

2) функцію рушійної сили розвитку продуктивних сил - обмін, у основі якого покладені суспільно-необхідні витрати праці, стимулює товаровиробників постійно зменшувати індивідуальні витрати виробництва, З цією метою товаровиробники постійно вдосконалюють виробництво, запроваджують нову техніку і технологію, поліпшують якість продукції. Все це сприяє розвитку продуктивних сил, зростанню суспільної продуктивності праці;

3)функцію диференціації товаровиробників - ті товаровиробники, у яких індивідуальні витрати вищі за суспільні - банкрутують, виштовхуються з ринку, і, навпаки, ті, у яких індивідуальні витрати виробництві нижчі, ніж суспільні, розширюють виробництво, збагачуються особисто Посилюється майнова диференціація, створюються умови для розвитку капіталістичного виробництва: неефективно працюючі товаровиробник поповнюють армію найманих робітників, а масштаби капіталістичних підприємств розширюються.