Ш. Розвиток математичних знань

Сильніші учні самостійно працюють над завданнями 159-162. 1. Робота над задачею 159. Одночасно з повторенням учнями умови задачі вчитель показує на комп’ютері створення короткого запису:

 

Бесіда.

– Підніміть руки, хто буде розв’язувати задачу самостійно. А хто працюватиме зі мною? (Далі вчитель питає лише тих, хто підняв руку після останнього запитання.) Які фігури з тих, що вказані в задачі, є многокутниками? Одночасно на комп’ютері з’являється початок схеми повного аналізу задачі:

 

Чи відоме число квадратів і трикутників? (Квадратів – 4, трикутників – невідомо.) Вчитель малює:

 

Але що сказано про трикутники? (їх у 3 рази більше, ніж кругів.) А число кругів відоме? (6.) Вчитель зображує:

Чи можна визначити число трикутників? (Так.) Якою дією? (Множення.) Вчитель вписує дію у схему:

 

А коли визначимо число трикутників, про що можна буде дізнатися? (Про число многокутників.) Якоюдією? (Додавання.) Вчитель завершує схему:

Дивлячись на схему, учні ще раз проговорюють план розв’язування і самостійно записують дії у зошит. Один учень зачитує відповідь. Вчитель записує на дошці два вирази і запитує, який з них є розв’язком задачі:

6 - 3 + 4 = 22, 4 + 6 - 3 = 22.

 

Учні аналізують структуру виразів, пригадують правило виконання дій різного ступеня і роблять висновок, що обидва вирази підходять; вони відрізняються лише порядком запису доданків.

2. Задача 160. Учні складають умову і пояснюють, що означає кожна дія у виразі.

3. Вправа 161. Учні по черзі виходять до дошки і записують:

а: 4 + а, а = 8, 8: 4 + 8 = 10;

а + 6 * а, а = 8, 8 + 6-8 = 56;

(а + 7): 5, а = 8, (8 + 7): 5 = 3.

 

Щоразу вказується потрібне правило порядку дій.

4. Якщо залишиться час, один із сильніших учнів записує на дошці рівняння, які він виписав з № 162. Інші учні до кожного з цих рівнянь вказують назву невідомого компонента.

Підсумок уроку.

Учні хором називають лише відповіді таблиці множення числа 6.