2020-04-20
83
товеряться І.
удостоверять посвідчувати, засвідчу-
вати.
удостоверяться 1. упевнятися, упев-
нюватися; (убеждаться) переко-
нуватися, пересвідчуватися^; 2.
(быть удостоверенным) засвідчу-
ватися.
удостоиться удостоїтися; см. удос-
таиваться.
удочка вудочка, ж., вудка, ж.;
О попасться на ~ ку пійматися
(попасти) на гачок.
удрать разг. утекти (утечу, утечеш);
см. удирать.
удручённый прил. пригнічений, при-
гноблений; (опечаленный) за-
смучений, зажурений. ,
удушливый задушливий, задушний;
(едкий — ещё) ядучий.
уединение ср. I. (пребывание в
одиночестве) самота, ж., самоти-
на, ж.; (уединённость) саміт-
ність, ж.; (обособленность)
відокремленість, ж.; 2. (дейст-
вие) відокремлення, ср., (не-
оконч. д.— ещё) відокремлюван-
ня, ср.
уединённый прил. 1. (одинокий,
уединившийся) самітний, самот-
ній; (обособленный) відокремле-
ний; 2. (удалённый от людских
мест) відлюдний; (безлюдный)
безлюдний.
уединиться залишитися на самот!,
усамітнитися; відокремитися;
|
|
|
відцуратися [людей и т. п.]; см.
уединяться.
уединяться бути (залишатися) на
самоті, усамітнюватися; (обо-
собляться) відокремлюватися;
(чуждаться людей и т. п.) цура-
тися [людей и т. п.].
уезжать їхати (їду, їдеш); (выез-
жать) виїжджати, виїздити,
-їжджу, -їздиш; (отъезжать)
від'їжджати, від'їздити; (отправ-
ляться) відправлятися; (дви-
гаться, трогаться) рушати, виру-
шати; (покидать) покидати, за-
лишати; у. из города виїжджати
(виїздити) з міста, покидати (за-
лишати) місто.
уехать поїхати, -Іду, -їдеш; виїхати;
від'їхати; відправитися; рушити,
вирушити; покинути, залишити;
см.. уезжать,
уж зоол. вуж, -жа, м.
ужалить ужалити,
ужас м. 1. жах, -ху, м., жахливість,
ж., страхітливість, ж.; 2. (пред-
мет, внушающий ужас) страхіт-
тя, ср.; '-•' сы ми. страхіття, -хіть,
мн., разг. страхи, -хів, мн.; ~ сы
войны страхіття війни; 3. (очень,
крайнє) нареч. страх, страшенно,
ужасный 1. жахливий, страхітливий,
страхітний; 2. (очень сильный,
очень большой) разг. страхітли-
вий.
уже нареч. част, уже, вже.
уживчивый лагідний, злагідний; (ус-
тупчивый) поступливий; (компа-
нейский) товариський.
ужимка ж. кривляння, ср.; >— ки мн.
кривляння, -лянь, мн., гримаси,
-мас, мн.
ужин м. вечеря, ж.
ужинать вечеряти.
узбек узбек, -ка, м.
узбекский узбецький.
узда ж. 1. вуздечка, ж.; 2. перен.
шори, р. шор, мн.; О держать
в ~ дё тримати (держати) в шо-
рах.
узел 1. вузол, -зла, м.; железнодо-
рожный у. залізничний вузол; 2.
(свёрток) клунок, -нка, м., вузол.
узкий вузький; (тесный — ещё) ті-
сний.
узнавать 1. (кого, что, о ком, о
чём — проведывать, разузна-
вать) дізнаватися, довідуватися
про кого, про що, узнавати
|
|
|
кого, що, про кого, про
щ о; (путём расспросов — ещё)
допитуватися про кого, про
щ о; 2. (что — изведывать, испы-
тывать) зазнавати чого; (по-
знавать) спізнавати, пізнавати
щ о; 3. (опознавать, распозна-
вать) пізнавати, упізнавати.
узнать 1. дізнатися, довідатися, уз-
нати; допитатися; 2. зазнати; спі-
знати, пізнати; 3. пізнати, упі-
знати.
узник уст. в'язень, -зня, м., ув'язне-
ний, -ного, м.
узор м. узор, -ру, м.; (узорчатый
рисунок, разводы — ещё) візеру-
нок, -нка, м., мерёжка, ж.; (кру-
жево — обычно) мереживо, ср.
узы 1. (цепи) уст. кайдани, -нів, мн.,
ланцюги, -гів, мн.; (путы) пути,
р. пут, мн.; 2. перен. книжн. узи,
р. уз, мн.; (связи) зв'язки, -ків,
мн.; у. братства узи братерства
(братства), братерські зв'язки.
уйти 1. піти (піду, підеш) [собі];
вийти; відійти; попливти, поплис-
ти, -пливу, -пливеш, відпливти,
відплисти; зайти; зійти; утекти
(утечу, утечеш); податися; зали-
шити, покинути; 2. піти; минути,
пройти, збігти (збіжйть), сплив-
ти, сплисти; 3. поринути, занури-
тися, увійти; заглибитися; 4. піти,
витратитися, -трачуся, -тишся;
вийти; вичерпатися, бути вичер-
паним; см. уходить 1—4.
указ указ, -зу, м.; (приказ — ещё)
наказ, -зу, м.
указание ср. \. (замечание, разъяс-
нение, распоряжение) вказівка,
ж.; 2. (сведение, сообщение о
чём-л.) показ, -зу, м., показання,
ср.; (обозначение) зазначення,
ср.; без ~ ния места без зазна-
чення місця, не позначаючи (не
позначивши) місця.
указатель покажчик, -ка, м.; (пути
и перен.) дороговказ, -зу, м.
указать 1. показати, -кажу, -кажеш,
указати; 2. указати; зазначити;
см. указывать.
указывать 1. (показывать) показу-
вати, указувати; (свидетельство-
вать — ещё) свідчити про що;
2. (доводить до сведения) указу-
вати; (отмечать — ещё) зазнача-
ти.
уклад м. 1. эк. уклад, -ду, м.;
(строй — ещё) устрій, -рою, м.;
2. (в организации быта) побут,
-ту, м., уклад; (обиход) звйчай,
-чаю, м.; (образ жизни — ещё)
життя, ср.; домашний у. домаш-
ній побут (уклад), домашне жит-
тя.
укладывать 1. (класть, положить)
класти (кладу, кладеш), уклада-
ти; 2. (складывать в одно место,
упаковывать) складати, уклада-
ти; 3. (выкладывать каким-л. об-
разом) викладати; (обклады-
вать) обкладати.
укладываться (умещаться в каких-л.
пределах) укладатися, уміщати-
ся, уміщуватися.
уклон м. 1. (склон) схил, -лу, м.,
реже схилок, -лку, м.; (наклон)
похил, -лу, м.; 2. (направлен-
ность; отклонение) ухил, -лу, м.;
(отклонение в сторону — ещё)
збочення, ср.; (наклонность —
ещё) нахил, -лу, м.
уклониться 1. відхилитися; збочити;
перен. відійти, -йду, -йдеш; 2.
відхилитися, ухилитися; відвер-
нутися; 3. перен. ухилитися,
уникнути; см. уклоняться.
уклончивый ухильний.
уклоняться 1. (отклоняться от преж-
него пути, направления) відхи-
лятися; (в сторону — ещё) збо-
чувати; (отходить — ещё) перен.
відходити, -джу, -диш; 2. (ото-
двигаться) відхилятися, ухиляти-
ся; (отворачиваться) відвертати-
ся; 3. (избегать) перен. ухилятися
від чого, уникати ч о г о; у.
от встречи ухилятися від (уника-
ти) зустрічі.
укол укол, -лу, м. • >
укор м. докір, р. докору, м.; (упрёк) .•
закид, -ду, м.; ~ ры мн. докори, •_,,
-рів, мн., дорікання, -кань, мн., і
картання, -тань, мн.; (упрёки) • •<
закиди, -дів, мн. ,
укоренившийся прил. укорінений, за-
корінений. •
укоренить укоренити; ~- ться укоре- .^
нйтися; см. укоренять. '*•:
укоренять укорінювати, укоріняти;
~ ться укорінюватися, укоріняти-
ся.
укорить докорити, доректй, -речу,
-речеш, дорікнути, зробити докір;
см. укорять.
укорять (кого чем) докоряти, дорі-
кати, робити докір кому за
щ о; (корить) картати кого
за що.
украдкой нареч. крадькома; (втихо-
молку) нишком, стиха; (тайком)
потай; (незаметно) скрадливо,
скрадаючись.
украинец українець, -нця, м.
украинский український.
|
|
|
украсить' прикрасити (прикрашу,
прикрасиш), оздобити; скрасити;
уквітчати, заквітчати, закосичи-
ти, замаїти; см. украшать.
украсть украсти (украду, украдеш).
украшать прикрашати, прикрашува- |
ти, оздоблювати, оздобляти;
(скрашивать) скрашувати; (цве-
тами, зеленью — ещё) уквітчува-
ти, заквітчувати, закосичувати,
замаювати.
украшение ср. (то, что украшает)
прикраса, ж., окраса, ж., оздоб-
лення, ср., оздоба, ж.
укрепить 1. укріпити; закріпити; при-
кріпити; 2. зміцнити, укріпити;
см. укреплять.
укрепиться 1. укріпитися; закріпити-
ся; прикріпитися; 2. зміцнитися,
зміцніти, поміцнішати; усталити-
ся; см. укрепляться,
укрепление І. (действие) укріплен-
ня, ср., (неоконч. д.— ещё) укрі-
плювання, ср.; закріплення, ср.,
(неоконч. д.— ещё} закріплю-
вання, ср.; прикріплення, ср.,
(неоконч. д.— ещё) прикріплю-
вання, ср.; зміцнення, ср., (не-
оконч. д.— ещё) зміцнювання,
ср.; см. укреплять; 2. воен. и пр.
укріплення, ср.
укреплять 1. укріплювати, укріпля-
ти; (закреплять) закріплювати,
закріпляти; (прикреплять) при-
кріплювати, прикріпляти; 2. (уси-
ливать) зміцнювати, укріплюва-
ти, укріпляти, кріпити.
укрепляться 1. укріплюватися, укріп-
лятися; (закрепляться) закріп-
люватися, закріплятися; (при-
крепляться) прикріплюватися,
прикріплятися; 2. (усиливаться)
зміцнюватися; (прочно устанав-
ливаться) усталюватися.
укромный (уютный) затишний; (ти-
хий) тихий; (уединённый) від-
людний, безлюдний,
укроп бот. кріп, р. кропу, м.
укротитель приборкувач, -ча, м.
укротить приборкати; угамувати; см.
укрощать.
укрощать приборкувати; (унимать,
подавлять — ещё) угамовувати.
укрывать 1. укривати; (покры-
вать — ещё) покривати; (накры-
вать — ещё) накривати; 2. (пря-
тать, прикрывая) ховати, захову-
вати; (защищать) захищати; 3.
(помогать скрываться) прихову-
вати; (преступника, краденое —
ещё) переховувати.
укрываться 1. укриватися; (покры-
ваться — ещё) покриватися;
(накрываться — ещё) накрива-
тися; 2. (прятаться) ховатися,
заховуватися; (защищаться) за-
хищатися; 3. (скрываться — о
преступнике и т. п.) приховувати-
|
|
|
ся, переховуватися,
укрытие ср. 1. (убежище) сховище,
ср., захисток, -тку, м., захист, -ту,
м., схованка, ж., схов, -ву, м.; 2.
(сокрытие) приховання, ср.
укрыть 1. укрити; покрити; накрити;
2. сховати, заховати; захистити,
-хищу, -хистйш; 3. приховати; пе-
реховати; см. укрывать,
укрыться 1. укритися; покритися; на-
критися; 2. сховатися, заховати-
ся; захиститися, -хищуся, -хис-
тйшся; 3. приховатися, перехова-
тися; см. укрываться,
укус укус, -су, м.
улавливать 1. (воспринимать орга-
нами чувств) ловити, уловлюва-
ти; (схватывать) схоплювати;
(ощущать) відчувати; (заме-
чать) помічати; (розбирать) роз-
бирати; у. залах відчувати (улов-
лювати) запах; у. смысл уловлю-
вати (схоплювати, розбирати)
зміст; 2. (схватывать) схоплюва-
ти; (выбирать) вибирати; (нахо-
дить) знаходити, -джу, -диш; у.
момент схоплювати (вибирати,
знаходити) момент.
уладить улагодити, -джу, -диш,
уладнати; залагодити; см. улажи-
вать.
улаживать улагоджувати, уладнува-
ти, залагоджувати.
улей вулик, -ка, м.
улетать 1. летіти (лечу, летиш); (от-
летать) відлітати; (поэт, и пе-
рен.— ещё) линути; 2. (о време-
ни — миновать) минати, збігати,
спливати.
улететь 1. полетіти, -лечу, -летиш;
відлетіти; полинути, відлинути; 2.
минути, минутися, збігти (збі-
жйть), спливти, сплисти (спли-
ве); см. улетать.
улетучиваться І. звітрюватися; (ис-
паряться) випаровуватися; 2.
(незаметно исчезать) разг. зни-
кати, щезати.
улетучиться І. звітритися; випарува-
тися; 2. разг. зникнути, щезнути;
см. улетучиваться,
улика ж. доказ, -зу, м.
улитка ж. (моллюск) равлик, -ка, м.,
слимак, -ка, м.
улица вулиця, ж.
уличать 1. (изобличать) викривати;
(выявлять) виявляти; (ловить)
ловити; (обвинять) обвинувачу-
вати, звинувачувати; 2. (свиде-
тельствовать, доказывать) свід-
чити, доводити, -джу, -диш.
уличить викрити; виявити; зловити,
піймати, спіймати; обвинуватити,
-вачу, -ватиш, звинуватити; см.
уличать 1.
уличный вуличний.
уловить 1. зловити, уловити, пійма-
ти, спіймати; схопити, ухопити;
відчути; помітити, -мічу, -мітиш;
розібрати (розберу, розбереш);
2. схопити; вибрати, -беру, -бе-
реш; знайти, -йду, -йдеш; см.
улавливать,
уловка ж. виверт, -ту, м., викрут, -ту,
м., хитрощі, -щів, мн.
уложить 1. покласти, укласти; 2.
скласти, укласти; 3. викласти; об-
класти; см. укладывать,
уложиться укластися, уміститися
(уміщуся, умістишся); см. укла-
дываться.
улучшать поліпшувати, покращува-
ти; (поправлять) поправляти;
~ ться поліпшуватися, кращати;
поправлятися.
улучшение поліпшення, > ср., (не-
оконч. д.— ещё) поліпшування,
ср., покращання, ср.; см. улуч-
шать.
улучшить поліпшити, покращити;
поправити; ~ ться поліпшитися,
поліпшати, покращати; поправи-
тися; см. улучшать,
улыбаться усміхатися, посміхатися.
улыбка ж. усмішка, ж., усміх, -ху, м.,
посмішка, ж.
улыбнуться усміхнутися, посміхну-
тися; см. улыбаться,
ультиматум ультиматум, -му, м.
ум розум, -му, м., разг. глузд, -ду, м,;
О ума не приложу ради не дам
собі, не збагну.
умалчивать замовчувати щ о, умов-
чувати про кого, про що;
(не говорить) мовчати, [нічого]
не говорити про кого, про
щ о.
умелый умілий; (искусный — ещё)
вправний.
умение ср. уміння, ср., умілість, ж.
уменьшать зменшувати, поменшува-
ти; (умалять) применшувати;
~ ться зменшуватися, поменшу-
ватися, меншати.
уменьшение 1. (действие) зменшен-
ня, ср., (неоконч. д.— ещё) змен-
шування, ср., применшення, ср.,
(неоконч. д.— ещё) применшу-
вання, ср.; 2. (величина) змен-
шення.
уменьшить зменшити, поменшите;
применшити; ~ ться зменшити-
ся, поменшитися, поменшати; см.
уменьшать.
умеренный прил. 1. помірний; ~ ный
климат помірний клімат; 2. (зна-
ющий меру) поміркований;
~ ная политика поміркована по-
літика; 3. (скромный) невибагли-
вий, невимогливий.
умереть умерти (умру, умреш), по-
мерти; сконати; см. умирать,
уместный доречний.
уметь уміти.
'умилительный зворушливий; (уми-
лённый) розчулений; (приво-
дящий в умиление) милий,
приємний; (сладостный) солод-
кий.
умирать умирати, помирати; (кон-
чаться — ещё) конати.
умножать 1. мат. множити; 2. (уве-
личивать в числе) збільшувати,
множити, помножувати, умножа-
ти; (усиливать) посилювати.
умножение (математическое дейст-
вие) множення, ср.
умножить 1. мат. помножити; 2.
збільшити, помножити, умножи-
ти; посилити; см. умножать,
умный розумний.
умозаключение ср. висновок, -вку,
м., умовивід, -воду, м.
умолить ублагати; умолити; см. умо-
лять.
умолчать замовчати, умовчати; [ні-
чого] не сказати (скажу, ска-
жеш); см. умалчивать,
умолять благати; (молить) молити.
умственный розумовий.
умудриться умудритися, примудри-
тися; ухитритися; см. умудрять-
ся.
умудряться умудрятися, примудря-
тися; (ухитряться) ухитрятися.
умывать умивати, ~ ться умивати-
ся.
умысел замір, -ру, м., намір, -ру, м.
умыть умйти; ~ ться умитися; см.
умывать.
умышленный навмисний, умисний.
унести понести; віднести; винести;
занести; узяти [з собою]; забра-
ти, -беру, -береш; см. уносить,
универмаг (универсальный мага-
зин) універмаг, -гу, м. (універ-
сальний магазин).
универсальный універсальний.
университет університет, -ту, м.
унижать принижувати; (оскорб-
лять) ображати; (относиться без
уважения, пренебрегать) знева-
жати; (позорить) ганьбити.
унижаться 1. принижуватися, при-
нижувати себе; 2. (перед кем,
перед чем — заискивать) запобі-
гати.
унижение ср. (то, что унижает) при-
ниження, ср.; (оскорбление) об-
раза, ж.; (пренебрежение) знева-
га, ж.; (позор) ганьба, ж.
унижённый прил. \. принижений;
(забитый) забитий, разе, затур-
каний; 2. (заискивающий) запо-
бігливий.
унизительный принизливий; (оскор-
бительный) образливий; (пре-
небрежительный) зневажливий;
(позорный) ганебний.
унизить принизити, -нижу, -нйзиш;
образити, -ражу, -разиш; знева-
жити; зганьбити; см. унижать.
унизиться І. принизитися, -нижуся,
-нйзишся, принизити себе; 2. за-
побігти, -біжу, -біжиш; см. уни-
жаться.
уникальный унікальний, рідкісний.
уничтожать знищувати, нищити;
(истреблять — ещё) винищува-
ти, зводити, -джу, -диш; (губить)
вигублювати; (ликвидировать)
ліквідовувати.
уничтожающий знищувальний, ви-
нищувальний, нищівний.
уничтожить знищити, понищити; ви-
нищити, звести (зведу, зведеш);
вигубити; ліквідувати, зліквіду-
вати; см. уничтожать.
уносить нести; (относить) відносити,
-ношу, -носиш; (откуда-л.) вино-
сити; (куда-л.) заносити;
(брать) брати [з собою]; (заби-
рать) забирати.
унывать сумувати; (печалиться) жу-
ритися.
унылый смутний, сумовитий; (пе-
чальный — ещё) сумний; (тоск-
ливый) тужливий, журливий;
(угрюмый, мрачный — ещё) по-
хмурий.
уныние ср. [глибокий] сум, -му, м.,
смуток, -тку, м.; (тоска, хандра)
нудьга, ж.; ^упадок духа) зневі-
ра, ж., зневір'я, ер.
упадок м. занепад, -ду, м., (неоконч.
д.— ещё) занепадання, ср.; (о
силах человека — ещё) спад, м.;
О приходить в у. занепадати, під-
упадати.
упадочнический и упадочный зане-
падницький.
упаковать упакувати, спакувати; см.
упаковывать. е^
упаковывать упаковувати, пакувати,
спаковувати.
упасть упасти (упаду, упадеш);
(спасть) спасти; (уменьшить-
ся — ещё) зменшитися; О гора
упала с плеч гора впала (звали-'
лася) з плечей (з пліч).
упитанный прил. угодований, годо-
ваний; (откормленный — ещё)
ситий.
уплата ж. сплата, ж., (неоконч. д.—
ещё) сплачування, ср.; (выпла-
та) виплата, ж., виплачування,
ср.; (расплата) розплата, ж.
уплатить сплатити (сплачу, спла-
тиш), заплатити; виплатити; роз-
платитися; см. уплачивать,
уплачивать сплачувати; (долг и т.
п.— ещё) виплачувати; (распла-
чиваться) розплачуватися чим
з к и м, з ч и м.
уповать покладати надію (надії);
(надеяться, ожидать) сподівати-
ся.
уподобиться уподібнитися; см. упо-
добляться.
уподобляться кому, чему упо-
дібнюватися до кого, до
чого.
упоение ср. захват, -ту, м., захоплен-
ня, ср.; (упоённость) захопле-
ність, ж.; (наслаждение) насоло-
да, ж.
уполномоченный сущ. уповноваже-
ний, -ного, м.
уполномочивать уповноважувати.
уполномочить уповноважити; см.
уполномочивать.
упоминать згадувати.
упомянуть згадати; см. упоминать.
упор (сосредоточение внимания) на-
тиск, -ку, м.; (ударение — ещё)
наголос, -су, м.
упорный завзятий, упертий; (стой-
кий) стійкий; (настойчивый} на-
полегливий, настійний, настійли-
вий; (упрямый) затятий; (неус-
танный) невпинний; (неот-
вязный) настирливий, настир-
ний.
упорство ср. завзятість, ж., завзяття,
ср., упертість, ж.; стійкість, ж.;
наполегливість, ж., настійність,
ж., настійливість, ж.; затятість,
ж., невпинність, ж.; настирли-
вість, ж., настйрність, ж.; см.
упорный.
упорствовать в чём упиратися в
чому, упёрто робити щ о, упёр-
то триматися чого.
употребительный уживаний; (об-
щепринятый, обычный) звичай-
ний.
употребить 1. ужити; застосувати; 2.
використати; витратити, -трачу,
-тратиш; см. употреблять.
употребление ср. I. (действие) ужи-
вання, ср., ужиття, ср.; застосу-
вання, ср., (неоконя, д.— ещё)
застосовування, ср.; використан-
ня, ср., використовування, ср.;
витрачення, ср., (неоконч. д.)
витрачання, ср.; см. употреблять;
2. (состояние) ужиток, -тку, м.;
выходить из ~ ния виходити з
ужитку.
употреблять 1. уживати; (приме-
нять) застосовувати; 2. (исполь-
зовать) використовувати; (из-
держивать) витрачати,
управление 1. управління, ср.; ста-
тистическое у. статистичне уп-
равління; 2. (приборы, механиз-
мы) керування, ср., управління;
автоматическое ~ ниє автома-
тичне керування (управління); 3.
грамм, керування.
управлять 1. управляти; (править)
правити; (руководить) керувати,
2. грамм, керувати.
упражнение ср. 1. (занятие; зада-
ние) вправа, ж.; 2. (действие)
вправляння, ср.
упражняться вправлятися.
упразднить скасувати; знищити; см.
упразднять.
упразднять (отменять) скасовувати,
касувати; (уничтожать) знищува-
ти.
упрашивать просити (прошу, про-
сиш), упрошувати, упрохувати;
(умолять) благати.
упрёк докір, р. докору, м., закид, -ду,
м.
упрекать кого в ч ё м _докоряти,
дорікати, робити докір кому
за що, закидати кому що;
(корить) картати кого за що.
упрекнуть докорити, доректй, -речу,
-речеш, дорікнути, зробити докір,
закинути; см. упрекать,
упросить упросити (упрошу, упро-
сиш), упрохати; ублагати; см.
упрашивать.
упругий пружний, пружйстий; (ту-
гой) тугий.
упругость фаз. пружність, ж.
упрямиться упиратися; (упорно сто-
ять на своём — ещё) затинатися;
(артачиться) пручатися.
упрямый упертий; (упорный) затя-
тий; (о характере — ещё) разг.
затятий.
упускать 1. упускати; (выпускать)
випускати; у. из рук упускати
(випускати) з рук; 2. (пропус-
кать) пропускати; (время —
ещё) гаяти.
упустить 1. упустити (упущу, упус-
тиш); випустити; 2. пропустити,
разг. проґавити; згаяти, прогая-
ти; см. упускать.
упущение ср. (недочёт) недолік, -ку,
м.; (недосмотр) недогляд, -ду, м.
уравнение 1. зрівняння, ср., порів-
няння, ср.; см. уравнивать; 2.
мат. рівняння, ср.
уравнивать рівняти, зрівнювати, по-
рівпювати.
уравнять зрівняти, порівняти; см.
уравнивать,
ураган ураган, -ну, м., буревій, -вію,
м.
уровень рівень, -вня, м.
урод м. виродок, -дка, м.; (калека —
ещё) каліка, м. и ж.; (человек
с некрасивой внешностью) потво-
ра, м. и ж.
уродливый 1. (о физическом уродст-
ве) виродливий; 2. (безобразный,
нелепый) потворний.
уродовать нівечити; (калечить) калі-
чити; (обезображивать) спотво-
рювати.
уродство ср. 1. (физический недоста-
ток) виродливість, ж., каліцтво,
ср.; 2. (безобразие, ненормаль-
ность) перен. потворність, ж.
урожай урожай, -жаю, м.
урожайность урожайність, ж.
урожайный урожайний; (обильно —
ещё) дорідний.
уроженец уродженець, -нця, м.
урок м. 1. (учебная работа и т. п.)
урок, -ку, м.; (задание — ещё)
завдання, ср.; 2. (опыт, знание;
наставление) наука, ж., урок; это
для него будет ~ ком це для
нього буде наука,
урон м. утрата, ж., (ущерб) шкода,
ж.; (убыток) збиток, -тку, м.
уронить 1. упустити (упущу, упус-
тиш), пустити, поэт, зронити;
(потерять что-л.) загубити; 2.
(свалить) звалити, скинути; (оп-
рокинуть) перекинути; (столк-
нуть) зштовхнути; (сбить) збйти
(зіб'ю, зіб'єш); 3. (опустить —
голову, руки и т. п.) опустити
(опущу, опустиш), спустити;
(склонить — ещё) схилити, похи-
лити; 4. (унизить) принизити,
-нижу, -нйзиш; (умалить) при-
меншити; (осрамить) осоромити;
не у. своё достоинство не прини-
зити (не втратити) свою гідність.
усадить 1. посадити, -джу, -диш,
усадити, разг. посадовити; 2. за-
садити; обсадити; см. усаживать.
усадьба ж. садиба, ж., дворище, ер.
усаживать 1. (кого) саджати, садо-
вити, усаджувати; 2. (сплошь за-
саживать) засаджувати; (кру-
гом) обсаджувати.
усваивать засвоювати; (осваи-
вать — ещё) опановувати.
усвоить засвоїти; опанувати; см. ус-
ваивать.
усекать 1. книжн. утинати; (отсе-
кать) відсікати, відтинати; 2. мат.
зрізувати.
усердие ср. (старательность) ста-
ранність, ж., старання, ср., рев-
ність, ж.; (тщательность) ретель-
ність, ж., пильність, ж., (приле-
жание) щирість, ж.; (рвение) за-
пал, -лу, м., завзяття, ср., завзя-
тість, ж.
усердный старанний, ревний; ретель-
ний, пильний; щирий; запальний;
завзятий; см. усердие.
усечь 1. книжн. утнути, утяти (утну,
утнеш); відсікти, -січу, -січеш,
відітнути, відтяти, -дітну, -діт-
нёш; 2. мат. зрізати (зрїжу, зрі-
жеш); см. усекать.
усидчивый посидючий, посидющий,
усидливий; (старательный) ре-
тельний, старанний.
усиление (действие) підсилення, ср.,
(неоконч. д.— ещё) підсилюван-
ня, ср.; посилення, ср., збільшен-
ня, ср., (неоконч. д.— ещё) поси-
лювання, ср., збільшування, ср.;
зміцнення; ср., (неоконч. д.—-
ещё) зміцнювання, ср.; ^м. уси-
ливать.
усиленный прил. 1. (более сильный,
увеличенный) збільшений, поси-
лений, підсилений; (напряжён-
